Ухвала

від 21.04.2025 по справі 334/3128/25

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 21.04.2025

Справа № 334/3128/25

Провадження № 1-кс/334/1056/25

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

21 квітня 2025 року слідчий суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025082050000763, внесеному 19.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 121, частиною першою статті 122 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керчі АР Крим, громадянина України, який не працює, у шлюбі не перебуває, на утриманні дітей не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_7 , в якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025082050000763, внесеному 19.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 121, частиною першою статті 122 КК України. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. Ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі від п`яти до восьми років, а відтак, усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинене діяння та санкцію інкримінованого кримінального правопорушення, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Про існування зазначеного ризику свідчить репутація підозрюваного його характер, моральність. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, тобто у злочині проти життя та здоров`я особи, при цьому, врахувавши характер вчинення даного кримінального правопорушення, можливо стверджувати про відсутність моральних цінностей у підозрюваного ОСОБА_4 . Він офіційно не працює, не одружений, тобто в нього немає стійких соціальних зв`язків, що теж може стверджувати про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , розуміючи невідворотність покарання, може схиляти свідків та потерпілого у кримінальному провадженні до дачі завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та подальшого судового розгляду в цілому. При цьому він є місцевим мешканцем та знайомий зі свідками та потерпілим у вказаному кримінальному провадженні, які є також місцевими жителями, що полегшить здійснювати на них вплив в даному кримінальному провадженні. Ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, обґрунтовує тим, що підозрюваний має погашені судимості за вчинення злочинів різної тяжкості та категорії, зокрема із застосуванням насильства, тому ОСОБА_4 , не ставши на шлях виправлення, не маючи постійного джерела доходу, а також, враховуючи те, що він характеризується як особа, яка веде асоціальний спосіб життя, оцінюючи його поведінку у стані сп`яніння, зокрема у ситуації, яка виникла, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримали, з мотивів викладених в ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 проти клопотання заперечив. Пояснив, що він погоджується з повідомленою йому підозрою. Злочин вчинив під час захисту свого приятеля, у якого він проживає. Під час злочину отримав значні травми. Просив застосувати до нього домашній арешт, який буде виконувати у житлі свого приятеля.

Захисник адвокат ОСОБА_6 проти клопотання заперечив. Вважає, що ризики прокурором не доведені. Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні злочини, не є самостійною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також підозра з частиною першою статті 121 КК України є необґрунтованою, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що спричинені підозрюваним потерпілому тілесні ушкодження було небезпечним для життя в момент заподіяння. Зокрема ще не були проведені необхідні судові експертизи. Також підозрюваний має незадовільний стан здоров`я - має ЧМТ та поламані ребра. Просив відмовити у клопотанні, а у разі його задоволення застосувати до підозрюваного домашній арешт.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши клопотання та документи, якими воно обґрунтоване, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим відділенням Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025082050000763, внесеного 19.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 121, частиною першою статті 122 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.04.2025 приблизно о 02.48 годині ОСОБА_4 , знаходячись на території дитячого майданчику поблизу четвертого під`їзду будинку № 60 по вулиці Товариській у місті Запоріжжя, в ході словесного конфлікту з ОСОБА_8 , виниклого на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи прямий умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, діючи умисно, розуміючи суспільно- небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, тримаючи у руці предмет, схожий на ніж, наніс ним не менше одного удару в область черевної порожнини ОСОБА_8 чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з пошкодженням тонкої кишки та великого чепця..

19.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, який кваліфікується як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.

Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме протоколом огляду місця події від 19.04.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколом впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 , протоколом впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_9 , протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку статті 208 КПК України, медичною документацію (довідками) з КНП «Міська лікарня № 9» ЗМР.

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк на строк від п`яти до восьми років, не має стійких соціальних зв`язків та офіційного джерела доходу. Може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на потерпілих свідків у кримінальному провадженні, раніше судимий.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Крім цього, у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Таким чином, запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.

Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Також підозрюваний, не має офіційних джерел доходів та стійких соціальних зв`язків, доказів зворотного підозрюваним не надано.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання, підозру у вчиненні тяжкого злочину, відсутність джерел доходів та стійких соціальних зв`язків, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки підозрюваному можуть бути відомі місця проживання потерпілих та свідків, а отже підозрюваний має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою відмови ними від наданих органу досудового розслідування показань.

Ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, також доведений прокурором, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нового злочину під час відбування іспитового строку за вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16.11.2024.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із частини п`ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.

Аргументи сторони захисту не здатні спростувати висновок слідчого судді про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оскільки злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчинений із застосуванням насильства, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави.

Відповідно до протоколу затримання особи від 19.04.2025 ОСОБА_4 був затриманий 19.04.2025 о 14.00 годині. Відповідно до частини другої статті 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання підозрюваного.

Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб в межах строку досудового розслідування.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_4 , а саме з 14.00 години 19 квітня 2025 року.

Термін дії ухвали закінчується 17 червня 2025 року о 14.00 годині.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повна ухвала складена 22 квітня 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1