Рішення

від 10.04.2025 по справі 607/12309/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2025 Справа №607/12309/24 Провадження №2/607/1169/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Моленя Р.Б., представника відповідача Петровець Л.Р., представника третьої особи Руцької І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Моленя Ростислава Богдановича до ОСОБА_2 , третя особа - Великоберезовицька селищна рада, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 (далі - позивач) адвокат Молень Р.Б. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому просить: визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони з 18.09.2019 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.05.2024 розірвано. У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народився син ОСОБА_4 . Після народження дитини стосунки між сторонами погіршились, виникали сварки стосовно виховання дитини, розподілу спільного бюджету, виконання хатніх обов`язків, зловживання відповідачем спиртними напоями тощо. У 2023 - 2024 роках сім`я проживала у Франції. У цей час відповідач вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо позивача, у зв`язку з чим позивач неодноразово зверталась до правоохоронних органів Франції. На початку 2024 року сторони припинили спільно проживати, при цьому син залишився проживати з матір`ю в смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області. На підставі судового наказу від 29.04.2024 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 .

Під час медичних обстежень дитини було встановлено, що хлопчик має порушення мовлення, інші захворювання, рекомендовано стимулюючу обстановку, індивідуальний навчальний план, заняття з психологом та логопедом. Однак під час спільного проживання сторін, через конфліктні ситуації та скандали, які вчиняв відповідач, стан дитини погіршувався, настав регрес у розвитку, розпочались прояви агресії. Для створення умов, необхідних для нормального розвитку дитини та проходження реабілітаційних курсів, позивач неодноразово приїздила в Україну, згідно з усною домовленістю з відповідачем. З початку 2024 року відповідач не вчинив жодних спроб побачитись із сином за місцем проживання дитини. Станом на сьогодні спільна домовленість сторін щодо визначення місця проживання дитини відсутня, внаслідок чого позивач змушена звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 25.06.2024 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.09.2024 матеріали справи надіслано до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області для надання суду висновку органу опіки і піклування у спорі щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03.12.2024 матеріали справи повернулися до суду з висновком органу опіки та піклування.

Сторона відповідача відзиву на позов не подала.

Протокольною ухвалою суду від 23.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні 01.04.2025, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні 01.04.2025 щодо задоволення позовних вимог заперечила. Пояснила, що на розгляді суду у Франції перебуває позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , зокрема про визначення місця проживання дитини сторін ОСОБА_3 разом із батьком. ОСОБА_1 вивезладитину із Франції, де та постійно проживала, без згоди ОСОБА_2 . Тому, дитина має бути повернута до місця її проживання у Франції разом із батьком, і суд у Франції вирішить місце проживання дитини.

Представник третьої особи Великоберезовицької селищної ради, як органу опіки та піклування, ОСОБА_7 в судовому засіданні 01.04.2025 підтримала вимоги позивача про задоволення позовних вимог, а також висновок органу опіки і піклування про доцільність визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 11.00 год. 10.04.2025.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі із 18.09.2019, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.05.2024 у справі №607/4541/24 розірвано.

У даному шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане повторно 08.03.2024).

Місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання № 149 виданою Великоберезовицькою селищною радою 16.01.2020 та витягом з реєстру територіальної громади № 2024/003771885 від 16.04.2024.

Згідно із довідкою про реєстрацію місця проживання № 41989/28-03 виданої 05.08.2019 відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Фактичне місце проживання відповідача у Франції, що визнається обома сторонами справи.

На підставі судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.04.2024 у справі № 607/9219/24, з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати із 24.04.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

16.05.2024 старшим державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Бойко Р.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання вищевказаного судового наказу.

16.12.2023 поліцейським Центру громадської безпеки муніципалітету Шеннв`єр-сюр-Марн префектури поліції Парижа складено протокол №01027/2023/007319 за результатами заслуховування скарги ОСОБА_8 про насильницькі дії ОСОБА_2 стосовно неї.

22.02.2024 поліцейською делегованою бригадою розслідування подій регіону Міністерства внутрішніх справ складено поточну заяву № DU/2024/0085165 про те, що ОСОБА_9 подала скаргу проти ОСОБА_2 за домашнє насильство № 2023/7319 до комісаріату Фонтене-су-Буа 16.12.2023. Вуїв ОСОБА_10 повідомила, що залишила місце свого проживання в понеділок, 19.02.2024, оскільки стосунки з ОСОБА_11 погіршуються.

23.02.2024 поліцейською делегованою бригадою розслідування подій регіону Міністерства внутрішніх справ складено поточну заяву № DU/2024/0088172 про те, що ОСОБА_9 повідомила про повернення в Україну з її сином ОСОБА_4 , і вже зробила заяву про це 19.02.2024.

Згідно із медичною картою амбулаторного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ведеться у КНП «Тернопільська обласна дитяча лікарня» ТОР, ОСОБА_3 страждає на затримку мовленнєвого розвитку.

15.06.2023 комунальною установою «Інклюзивно-ресурсний центр» Великоберезовицької селищної ради Тернопільської області складено висновок № 34 про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рекомендований рівень підтримки в закладі освіти: ІІІ рівень підтримки.

15.03.2024 комунальною установою «Інклюзивно-ресурсний центр» Великоберезовицької селищної ради Тернопільської області складено висновок про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рекомендований рівень підтримки: ІІІ рівень підтримки.

Відповідно до декларації про вибір лікаря, який надає первинну допомогу, законним представником та довіреною особою пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 .

Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 12.06.2024 зареєстрована як фізична особа-підприємець, вид економічної діяльності: надання послуг перукарнями та салонами краси (основний).

13.05.2024 позивач заповнила форму реєстрації дитини ОСОБА_3 в заклад дошкільної освіти «Кобзарик» смт. В.Березовиця, просить поставити на чергу для подальшого зарахування до закладу.

17.05.2024 позивач звернулась до Комунального закладу Тернопільської міської ради «Центр творчості дітей та юнацтва» із заявою про прийняття на навчання у 2024-2025 роках її дитини ОСОБА_3 .

В травні 2024 року Комунальний заклад Тернопільської міської ради «Центр творчості дітей та юнацтва» відзначив ОСОБА_12 за творчі успіхи, зразкову поведінку, щиру усмішку, доброту та бажання до навчання.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю, затвердженого рішенням виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради №535 від 26.11.2024, орган опіки і піклування, захищаючи права та інтереси дитини, вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

У висновку органу опіки та піклування вказано про те, що ОСОБА_1 створила належні умови для виховання та розвитку дитини у помешканні, яке належить їй на праві власності. На обліку у нарколога та психіатра ОСОБА_1 не перебуває. Із батьком ОСОБА_2 вдалось поспілкуватись лише через переписку у «viber», в якій він зазначив, що ОСОБА_1 незаконно викрала від нього сина, перешкоджає його спілкуванню із дитиною, аліментів на ОСОБА_4 він не сплачує, оскільки не був повідомлений належним чином про це. ОСОБА_2 стверджує, що ОСОБА_1 не виконує належним чином свої батьківські обов`язки по догляду за дитиною та, що у нього є законний представник, який робить все для того, щоб повернути йому на виховання сина за місцем проживання у Французьку Республіку.

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК України вказує на те, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини четверта та шоста статті 19 СК України).

Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц вказала, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У Європейській конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, зазначено, що предметом цієї Конвенції є у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов`язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей і доступу до них.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.

Подібний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:

- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності);

- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);

- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);

- стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);

- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.

Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді такої категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим у практиці Верховного Суду (постанови від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19).

Статтею 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд встановив, що шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться, батьки дитини є громадянами України, проживають окремо (матір в Україні в АДРЕСА_1 ; батько у Франції). Спільна дитина сторін малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з березня 2024 року проживає з матір`ю ОСОБА_1 в смт. Велика Березовиця та перебуває лише на її утриманні. До цього сторони та дитина проживали разом у Франції.

Через свої особливості (затримка мовленнєвого розвитку) дитина потребує особливого медичного догляду, проходження необхідних обстежень, навчання з відповідними педагогами.

Мати дитини ОСОБА_1 забезпечена житлом та роботою, сприяє забезпеченню вищевказаних потреб дитини, забезпечує їй необхідні умови для повноцінного розвитку та виховання.

Відповідач, який є громадянином України, має місце проживання в м. Тернополі, з часу повернення Марка з матір`ю до свого місця проживання в смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області в Україну не приїжджав, спроб побачитись з дитиною не робив, аліменти на утримання дитини не платить. Доказів того, що позивач чинить перешкоди відповідачу, як батьку, у спілкуванні з дитиною, в матеріалах справи немає.

Дані обставини вказують на те, що мати виявляє належну увагу та турботу про дитину, опікується нею, зокрема станом здоров`я, бере участь у духовному та фізичному розвитку.

Доказів, які б негативно характеризували позивача, в розумінні статті 161 Сімейного кодексу України, у справі немає.

У дитини ОСОБА_4 сталі соціальні зв`язки, місце проживання, навчання, лікування в Україні. Батько проживає в іншій державі (на даний час у Франції). Зі слів представника відповідача, останній наміру приїхати в Україну на даний час немає.

Враховуючи встановлені обставини справи та вимоги законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що в інтересах дитини позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір`ю ОСОБА_1 . Таким чином, зокрема, буде дотриманий баланс між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Суд відхиляє аргумент представника відповідача про неможливість в судовому порядку в Україні вирішення питання про визначення місця проживання дитини до моменту вирішення Кретейським судом Республіки Франція позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення умов здійснення батьківських прав щодо спільної дитини ОСОБА_4 , а також до вирішення заяви ОСОБА_2 про повернення дитини ОСОБА_4 до держави постійного місця проживання (за твердженням відповідача - Франції) згідно із Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, з таких підстав.

04.10.2024 до суду надійшов лист Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №13.6-36/821-24 від 01.10.2024, у якому повідомлено про те, що до Міністерства юстиції України на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року надійшла заява ОСОБА_2 від 30.04.2024 про забезпечення повернення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Республіки Франція.

Згідно із статтею 1 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (далі - Гаазька конвенція), цілями цієї Конвенції є: a) забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав; та b) забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах.

Відповідно до статті 16 Гаазької конвенції після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не будуть вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення.

Отже, розглядаючи питання щодо повернення дитини до держави постійного проживання, суд не може вирішувати по суті питання щодо піклування про дитину та визначення її місця проживання, оскільки це питання, виходячи зі змісту статті 16 Гаазької конвенції, належить до виключної компетенції держави постійного проживання дитини.

Відповідно до статті 3 Гаазької конвенції, переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо: a) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; та b) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.

Конвенція застосовується до будь-якої дитини, яка постійно проживала в Договірній державі безпосередньо перед вчиненням акта порушення прав піклування або доступу (стаття 4 Гаазької конвенції).

У даній цивільній справі відсутні докази того, що син сторін ОСОБА_4 до звернення відповідача постійно проживав на території Республіки Франція.

Навпаки, наявні у справі докази (судовий наказ Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.04.2024 про стягнення аліментів, декларації про вибір лікаря за 2021, 2024 роки, виписка з медичної карти амбулаторного хворого, консультативні карти ОСОБА_12 , виписка про надані реабілітаційні послуги, висновки про оцінку розвитку особи від 15.06.2023 і від 15.03.2024, довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_12 , тощо), вказують на постійне місце проживання дитини ОСОБА_12 в Україні.

Перебування дитини із батьками за кордоном України, у тому числі у Франції, було тимчасовим, пов`язаним із військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно із статтею 33 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Позивач, як громадянка України та матір, із сином, громадянином України, вирішила повернутись до свого постійного місця проживання в Україні. Протиправності в таких діях не було.

Тому, положення Гаазької конвенції, зокрема статті 16, не застосовні до спірних правовідносин.

Перешкод для розгляду даного спору Тернопільським міськрайонним судом немає.

На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1211 грн. 20 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_2 .

Третя особа: Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження - вул. С. Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ - 04393462.

Рішення складено та підписано 10.04.2025.

Головуючий суддяП. Я. Стельмащук