Постанова

від 08.04.2025 по справі 911/3939/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа№ 911/3939/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Лук`янчук А.В. посв.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Різник О.О. орд.;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

від третьої особи 4: не з`явився;

від третьої особи 5: не з`явився;

від третьої особи 6: не з`явився;

від третьої особи 7: не з`явився;

від третьої особи 8: не з`явився;

від третьої особи 9: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2023"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 (повний текст складено 20.11.2024)

у справі №911/3939/23 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бородянської селищної ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2023"

за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, 2. ОСОБА_1 , 3. ОСОБА_2 , 4. ОСОБА_3 , 5. ОСОБА_4 , 6. ОСОБА_5 , 7. ОСОБА_6 , 8. ОСОБА_7 , 9. ОСОБА_8

про витребування земельних ділянок,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд Київської області з позовом в інтересах держави в особі Бородянської селищної ради Київської області (далі - позивач, Селищрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2023" (далі - відповідач, Товариство), та, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд витребувати на користь держави в особі Селищради із незаконного володіння Товариства земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055100:05:003:0351 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0352 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0353 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0354 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0355 (площею 0,9946 га), 3221055100:05:003:0356 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0357 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0358 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0359 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0360 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0361 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0362 (площею 0,9944 га), цільове призначення - для розміщення, будівництва, експлікатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що розташовані на території Селищради.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що у травні 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, правонаступником якого наразі є Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі - третя особа 1, ГУ Держгеокадастру) було передано у власність громадянам, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (далі - треті особи 4-9) земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, в подальшому ці земельні ділянки були відчужені на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - треті особи 2-3), змінено цільове призначення на землі "для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств", а серпні-вересні 2023 року земельні ділянки внесені до статутного капіталу Товариства. Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказаним громадянам вже було раніше (у 2015-2016 роках) надано безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Оскільки земельні ділянки незаконно вибули із власності держави вони підлягають витребуванню у Товариства на користь держави в особі Селищради, проте остання не здійснювала належний захист порушених інтересів держави, що й стало підставою для подання даного позову прокурором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що не встановлені особи, які вчинили кримінальне правопорушення, у зв`язку із вчиненням якого прокурор звернувся до суду з метою відшкодування збитків, завданих таким правопорушенням; Товариство набуло спірні земельні ділянки у законний спосіб на підставі оплачуваних правочинів, інвестувала у вказані ділянки грошові кошти з метою розбудови суспільно корисної інфраструктури регіону, тому не може погодитися з тим, щоб всупереч законодавству України, належне відповідачу майно було відібране у нього; відсутні докази того, що земельні ділянки вибули з порушенням законодавства щодо безоплатної приватизації земельних ділянок, оскільки з доданих до позовної заяви доказів не вбачається, що у 2015-2016 роках зазначеним прокурором громадянам земельні ділянки надавалися на безоплатній основі; позовна заява не містить ні пояснень, ні доказів щодо того, про який саме спосіб безоплатної передачі земельних ділянок йде мова; у позовній заяві прокурор не зазначає з яких саме підстав, з переліку, який вказано у ст.388 ЦК України, він вирішив витребувати зазначені земельні ділянки, а також не надав доказів скасування відповідних рішень ГУ Держгеокадастру, за якими земельні ділянки були надані у власність третім особам 4-9; вказані треті особи 4-9 були власниками земельних ділянок, тому мали право на їх подальше відчуження третім особам 2-3, а останні - внести земельні ділянки до статутного капіталу Товариства; держава, яку позивач представляє у даних відносинах, була обізнана про передачу зазначених земельних ділянок у власність третіх осіб 4-9 ще у 2017 році, тому трирічний строк позовної давності сплив у 2020 році, а відповідач набув їх у власність лише 01.08.2023, тобто задовго після спливу строків позовної давності, тому просив застосувати наслідки спливу позовної давності, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Господарський суд Київської області своїм рішенням від 12 серпня 2024 року позов задовольнив повністю.

Витребував на користь держави в особі Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2023" земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055100:05:003:0351 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0352 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0353 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0354 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0355 (площею 0,9946 га), 3221055100:05:003:0356 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0357 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0358 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0359 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0360 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0361 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0362 (площею 0,9944 га), цільове призначення - для розміщення, будівництва, експлкатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що розташовані на території Борордянської селищної ради Бучанського району Київської області.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2023" на користь Київської обласної прокуратури 5801,11 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2023" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки оскаржуване рішення прийняте судом 12.08.2024, повний текст складено 20.11.2024, однак після закінчення розгляду справи судом була прийнята ухвала від 25.11.2024, якою вжито заходи забезпечення позову по заяві прокурора від 07.08.2024; додатком 3 до позовної заяви прокурором зазначено копію запиту до Селищради, однак відповіді на вказаний запит прокурором не надано; прокурором засвідчено копії наказів ГУ Держгеодакастру, при цьому вказано, що оригінали цих наказів у нього відсутні; висновок суду що окремі треті особи повністю використали своє право на отримання у власність земельних ділянок в межах безоплатної передачі не відповідають дійсності, оскільки ними було використано з 2 га лише 1,5 га, 1,2279 га та 1,5 га відповідно; Селищрада не була власником спірних земельних ділянок, не представляла і не могла представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, а тому й витребувати на її користь земельні ділянки, які ніколи їй не належали і до яких вона не має жодного відношення - неможливо; Селищрада не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відповідні функції здійснювалися органами Державного земельного агентства, тому вона не є належним позивачем.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (прокурор, позивач, відповідач, третя особа 1) та рекомендованими поштовими відправленнями (треті особи 2-9).

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивача і третіх осіб.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні заявила клопотання про оголошення перерви у зв`язку із прийняттям Закону щодо захисту добросовісних набувачів земельних ділянок, також підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Клопотання представника про оголошення перерви відхилено судом, оскільки спір може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Бучанською окружною прокуратурою Київської області під час опрацювання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в рамках здійснення заходів представницької діяльності та за результатами опрацювання матеріалів кримінального провадження №420231123200001453 від 14.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 Кримінального кодексу України, встановлені порушення вимог земельного законодавства під час передачі у власність земельних ділянок, розташованих на території Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області.

Зокрема встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області затверджено проекти землеустрою та передано у власність земельні ділянки на території Бородянської селищної ради Бучанського району для ведення особистого селянського господарства наступним особам:

- ОСОБА_5 на підставі наказу від 10.05.2017 №10-7728/15-17-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3221055100:05:003:0335 площею 1,9370 га;

- ОСОБА_4 на підставі наказу від 10.05.2017 №10-7738/15-17-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3221055100:05:003:0330 площею 1,9368 га;

- ОСОБА_6 на підставі наказу від 10.05.2017 №10-7727/15-17-cг земельну ділянку з кадастровим номером 3221055100:05:003:0318 площею 1,9889 га;

- ОСОБА_7 на підставі наказу від 10.05.2017 №10-7720/15-17-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3221055100:05:003:0313 площею 1,9891 га;

- ОСОБА_3 на підставі наказу від 10.05.2017 №10-7730/15-17-cг земельну ділянку з кадастровим номером 3221055100:05:003:0329 площею 1,9369 га;

- ОСОБА_8 на підставі наказу від 10.05.2017 № 10-7722/15-17-cг земельну ділянку з кадастровим номером 3221055100:05:003:0321 площею 1,9369 га.

На підставі зазначених наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області державним реєстратором Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюн Д.С. в період з 15.05.2017 по 16.05.2017 зареєстровано право власності за вищевказаними громадянами на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055100:05:003:0313, 3221055100:05:003:0318, 3221055100:05:003:0329, 3221055100:05:003:0330, 3221055100:05:003:0335, 3221055100:05:003:0321.

У подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 26.05.2017 №985 та №990, посвідчених приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Ольшевським В.С., громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221055100:05:003:0313, 3221055100:05:003:0318 на користь ОСОБА_1 .

Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16.10.2018 №438 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок, в тому числі з кадастровими номерами 3221055100:05:003:0313, 3221055100:05:003:0318, цільове призначення яких змінено із земель для ведення особистого селянського господарства на землі "для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій" на території Бородянської селищної ради Київської області (за межами населеного пункту).

На підставі актів прийому-передачі №№1064,1065 від 15.09.2023, ОСОБА_1 20.09.2023 вніс до статутного капіталу ТОВ "СІЧ-АГРО 2023" (код ЄДРПОУ 45228915) земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221055100:05:003:0313, 3221055100:05:003:0318 з цільовим призначенням для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, які розташовані на території Бородянської селищної ради Київської області (за межами населеного пункту).

На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 25.05.2017 №572, від 26.05.2017 №586, 588, №596, посвідчених приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Корнієвською Н.В., громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221055100:05:003:0329, 3221055100:05:003:0330, 3221055100:05:003:0335, 3221055100:05:003:0321 на користь ОСОБА_2 .

Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16.10.2018 №433 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельних ділянок, в тому числі з кадастровими номерами 3221055100:05:003:0329, 3221055100:05:003:0330, 3221055100:05:003:0335, 3221055100:05:003:0321, цільове призначення яких змінено із земель для ведення особистого селянського господарства на землі "для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій" на території Бородянської селищної ради Київської області (за межами населеного пункту).

На підставі актів прийому-передачі №№771-773 від 01.08.2023, рішень про передачу майна, речових прав на майно як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) від 31.07.2023 № 746 та від 01.08.2023 №1, ОСОБА_2 02.08.2023 вніс до статутного капіталу ТОВ "СІЧ-АГРО 2023" (код ЄДРПОУ 45228915) земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221055100:05:003:0329, 3221055100:05:003:0330, 3221055100:05:003:0335, 3221055100:05:003:0321 з цільовим призначенням для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, які розташовані на території Бородянської селищної ради Київської області (за межами населеного пункту).

Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вищевказаним громадянам вже було раніше надано безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, а саме:

- ОСОБА_5 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.08.2015 №10-1514/36-15-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:06:006:0005 площею 1,5000 га на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області;

- ОСОБА_4 на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 23.12.2014 №10-12891/15-14-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:005:5537 площею 2 га на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- ОСОБА_6 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.08.2016 № 10-17839/15-16-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:14:003:0017 площею 1,2279 га на території Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області;

- ОСОБА_7 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02.07.2016 № 10-13366/15-16-cг земельну ділянку з кадастровим номером 3222783500:04:001:0021 площею 2 га на території Королівської сільської ради Макарівського району Київської області;

- ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 23.12.2014 № 10-12897/15-14-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:004:5534 площею 2 га на території Дмитрівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області;

- ОСОБА_8 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.08.2015 земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:06:006:0006 площею 1,5000 га на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області.

Таким чином, за доводами прокурора, громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 на час видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київські області наказів від 10.05.2017 №10-7728/15-17-сг, №10-7738/15-17-сг, №10-7727/15-17-сг, №10-7720/15-17-сг, №10-7730/15-17-сг, №10-7722/15-17-сг вже використали своє право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.08.2015 №10-1514/36-15-сг, від 30.08.2016 № 10- 17839/15-16-сг, від 02.07.2016 №10-13366/15-16-сг, від 19.08.2015 та накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 23.12.2014 №10-12891/15-14-сг, від 23.12.2014 № 10-12897/15-14-сг).

Прокурор зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055100:05:003:0329, 3221055100:05:003:0313, 3221055100:05:003:0330, 3221055100:05:003:0318, 3221055100:05:003:0335, 3221055100:05:003:0321 протиправно вибули з власності держави, відповідно, право власності на такі земельні ділянки у громадян набуто незаконно, безпідставно у спосіб, який порушує законодавчі обмеження, тому подальше відчуження таких земельних ділянок було незаконним і такі земельні ділянки підлягають поверненню власнику - наразі в особі Бородянської селищної ради Київської області від будь-якого набувавча. Наразі, спірні земельні ділянки перебувають у власності ТОВ "СІЧ-АГРО 2023", до якого і заявлено позов.

З огляду на викладені обставини, прокурором було подано даний позов в інтересах держави в особі Бородянської селищної ради Київської області про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2023" земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221055100:05:003:0330 (площею 1,9368 га), 3221055100:05:003:0335 (площею 1,9370 га), 3221055100:05:003:0313 (площею 1,9891), 3221055100:05:003:0318 (площею 1,9889 га), 3221055100:05:003:0329 (площею 1,9369 га), 3221055100:05:003:0321 (площею 1,9369 га), з цільовим призначенням для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що розташовані на території Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області, на користь держави в особі Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області.

Однак, в під час розгляду спору прокурором було з`ясовано, що згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухому майно на підставі заяви ТОВ "СІЧ-АГРО 2023", яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08.02.2024, зареєстрована в реєстрі за №195, здійснено поділ земельних ділянок 3221055100:05:003:0329, 3221055100:05:003:0330, 3221055100:05:003:0335, 3221055100:05:003:0321, 3221055100:05:003:0313, 3221055100:05:003:0318 загальною площею 11,7256 га. Поділ кожної земельної ділянки здійснено на 2 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221055100:05:003:0351 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0352 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0353 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0354 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0355 (площею 0,9946 га), 3221055100:05:003:0356 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0357 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0358 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0359 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0360 (площею 0,9684 га). 3221055100:05:003:0361 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0362 (площею 0,9944 га).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зроблено висновок про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

У зв`язку з чим прокурором була подала заява про зміну предмету позову, в якій він просив витребувати на користь держави в особі Селищради із незаконного володіння Товариства земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055100:05:003:0351 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0352 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0353 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0354 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0355 (площею 0,9946 га), 3221055100:05:003:0356 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0357 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0358 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0359 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0360 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0361 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0362 (площею 0,9944 га), цільове призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що розташовані на території Борордянської селищної ради Бучанського району Київської області.

Селищрада у письмових поясненнях підтримала позовні вимоги прокурора, просила суд їх задовольнити, у зв`язку із порушенням вимог законодавства у вигляді подвійної реалізації громадянами права на безкоштовну приватизацію спірних земельних ділянок, що і спричинило звернення до суду з вимогою про витребування їх з незаконного володіння відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову, посилаючись на відсутність його вини, оскільки наведені у позові порушення стосуються інших осіб, які і мають притягатись до відповідальності після встановлення їх вини за наслідками завершення кримінального розслідування. Відповідач наполягав на тому, що набув витребовувані земельні ділянки у законний спосіб на підставі оплачуваних правочинів, інвестував у вказані ділянки грошові кошти з метою розбудови суспільно корисної інфраструктури регіону, тому не може погодитися з тим, щоб всупереч законодавству України, належне відповідачу майно було відібране у нього.

Також відповідач зауважував про відсутність доказів, що земельні ділянки вибули з власності держави з порушенням положень законодавства України щодо безоплатної приватизації земельних ділянок і що наведеним у позові громадянам земельні ділянки надавались на безоплатній основі. Держава, яку позивач представляє у даних відносинах, була обізнана про передачу наведених у позові земельних ділянок у власність третіх осіб ще у 2017 році, тому строк позовної давності щодо витребування таких земельних ділянок сплив у 2020 році і відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд прийшов до висновку щодо доведеності прокурором підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Борордянської селищної ради та подання позову в межах строк позовної давності.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Борордянської селищної ради, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України "Про прокуратуру"). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону України "Про прокуратуру").

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України "Про прокуратуру", частина 3 статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 140 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 узагальнила висновки щодо застосування норм права та виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Отже, на даний час, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру втратила право розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів у межах територіальних громад.

У частині 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначається, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Таким чином, орган місцевого самоврядування може виконувати як функцію розпорядника земельних ділянок комунальної власності, з усіма повноваженнями власника на захист прав власності, так і функцію контролю за дотриманням земельного законодавства при використанні земельних ділянок комунальної власності.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ у складі Київської області утворено Бучанський район (з адміністративним центром у місті Буча) у складі територій Білогородської сільської, Бородянської селищної, Борщагівської сільської, Бучанської міської, Вишневої міської, Гостомельської селищної, Дмитрівської сільської, Ірпінської міської, Коцюбинської селищної, Макарівської селищної, Немішаївської селищної, Пісківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Київської області, зокрема Бородянську територіальну громаду з адміністративним центром у смт. Бородянка Бучанського району Київської області, до складу якої увійшла Бородянська селищна рада.

Виходячи з цього, наразі саме Бородянська селищна рада є розпорядником спірних земельних ділянок з кадастровими номерами з кадастровими номерами 3221055100:05:003:0351, 3221055100:05:003:0352, 3221055100:05:003:0353, 3221055100:05:003:0354, 3221055100:05:003:0355, 3221055100:05:003:0356, 3221055100:05:003:0357, 3221055100:05:003:0358, 3221055100:05:003:0359, 3221055100:05:003:0360, 3221055100:05:003:0361, 3221055100:05:003:0362.

Матеріалами справи підтверджується, що прокурор звертався до Бородянської селищної ради з листом від 16.11.2023 за вих. №53/1-8958вих23, яким повідомив про встановлені порушення щодо передачі спірних земельних ділянок у приватну власність та просив повідомити у строк не пізніше 29.11.2023 про заходи, які вжито Селищрадою з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах.

Однак, у матеріалах справи відсутня відповідь Селищради на вказаний лист, а у письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції, Селищрада вказала, що не зверталася до суду з позовом про витребування земельних ділянок, (через порушення вимог законодавства у вигляді подвійної реалізації громадян права на безкоштовну приватизацію спірних земельних ділянок), у зв`язку із відсутністю інформації стосовно зазначеного скоєного правопорушення, зважаючи на воєнний стан в Україні і відсутністю у місцевому бюджеті на 2024 рік коштів на сплату судового збору за подачу заяв та інших судових витрат

Оскільки Селищрада протягом розумного строку так самостійно і не звернулась до суду з позовом, то керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області на підставі частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Бородянську селищну раду про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Селищради з позовною заявою про витребування від ТОВ "СІЧ-АГРО 2023" земельних ділянок загальною площею 11,7256 га (лист №53/1-9847вих-23 від 20.12.2023).

Таким чином, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті, вірно визначив позивача - Бородянську селищну раду, якою не здійснювались дії щодо захисту інтересів держави, які прокурор вважав порушеними. Також прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст.53 ГПК України.

Отже, доводи відповідача щодо порушення прокурором процесуальних питань представництва інтересів держави та порядку представництва прокурором і невірного визначення позивача, є необґрунтованими.

Щодо позовних вимог про витребування у Товариства на користь держави в особі Бородянської селищної ради земельних ділянок, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про витребування з незаконного володіння набувача земельної ділянки на користь держави в особі Бородянської селищної рад.

Підставами позову зазначено порушення ГУ Держгеокадастру у Київській області норм чинного законодавства при прийнятті наказів щодо передачі громадянам земельних ділянок у власність для ведення селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання та вибуття земельних ділянок поза волею власника.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 18, 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Однією із категорій земель, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України, є землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22, ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6 ст. 118, ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 та п. б) ч. 1 ст. 121 ЗК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.05.2017 № 10-7728/15-17-сг, № 10-7738/15-17-cг, № 10-7727/15-17-сг, № 10-7720/15-17-сг, №10-7730/15-17-сг, № 10-7722/15-17-сг передано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , ОСОБА_8 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055100:05:003:0330 (площею 1,9368 га), 3221055100:05:003:0335 (площею га), 3221055100:05:003:0313 (площею 1,9891), 3221055100:05:003:0318 (площею 1,9889 га), 3221055100:05:003:0329 (площею 1,9369 га), 3221055100:05:003:0321 (площею 1,9369 га), за результатами чого останні повторно використали право на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, оскільки на час видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказів від 10.05.2017 №10-7728/15-17-cг, № 10-7738/15-17-cг, № 10-7727/15-17-сг, № 10-7720/15-17-cг, №10-7730/15-17-сг щодо спірних земельних ділянок, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 вже використали своє право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.08.2015 № 10-1514/36-15-сг, від 30.08.2016 № 10-17839/15-16-сг, від 02.07.2016 № 10-13366/15-16-сг, від 19.08.2015 та наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 23.12.2014 № 10-12891/15-14-сг, від 23.12.2014 № 10-12897/15-14-сг.

При цьому, приписами ст. 2, 6, 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) унормовано, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пп. 4, 5, 198, 199 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Норми чинного законодавства, в частині ведення Державного земельного кадастру, свідчать про те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не позбавлений можливості здійснювати перевірку наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 ЗК України.

Отже, в силу приписів ч. 4 ст. 116 ЗК України, відповідні обмеження мали бути перевірені Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області і слугували підставою для відмови у затвердженні поданих проектів землеустрою та відмови у наданні ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 спірних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Бородянської селищної ради Бородянського району, у приватну власність безкоштовно.

Однак, Головне управління Держгеокадастру у Київській області не перевірило при зверненні ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до зазначеного органу, а останні не повідомили цей орган, що вже раніше скористались своїм правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. При цьому, в подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в отримали у власність вказані земельні ділянки в осіб, які з огляду на зазначені обставини, набули їх незаконно і не мали права їх відчужувати.

Таким чином, вказані обставини про подвійне проведення передачі земельних ділянок безоплатно у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, свідчать про порушення ГУ Держгеокадастру у Київській області положень ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України та принципів земельного законодавства, зокрема рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

З огляду на викладене, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що незаконному вибуттю земельних ділянок з власності держави сприяли недобросовісні дії громадян, які мали усвідомлювати протиправний характер своїх вимог про повторне безоплатне тримання земельних ділянок, та ймовірно недбалість/зловживання зі сторони відповідного державного органу, що вказує на очевидний протиправний характер їх спільних дій, які призвели до вибуття земельних ділянок з володіння власника (в особі держави), не з його волі, а внаслідок протиправних дій інших осіб.

Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України спірні земельні ділянки вибули з державної власності поза волею власника (держави), в порушення законодавчого обмеження на повторне скористання правом на безоплатне отримання ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 земельних ділянок одного виду використання шляхом державної реєстрації права на них.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_12 у 2015 році було безоплатно надано земельну ділянку площею 1,5 га, ОСОБА_13 у 2016 році було надано земельну ділянку площею 1,2279 га, а ОСОБА_8 у 2015 році надано земельну ділянку площею 1,5 га, тому вони не використали своє право в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, тому мали право на отримання 0,5 га, 0,7721 га та 0,5 га відповідно на законних підставах, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вдруге видані вказаним громадянам земельні ділянки сформовані як об`єкти цивільних прав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, держава, як власник спірного майна, делегувала Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом. Тобто воля держави, як власника, може виражатися лише в таких діях державного органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Таким чином, здійснення Головним Управлінням Держгеокадастру у Київській області права власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави, що відповідно до ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України дає підстави для витребування державою її майна від добросовісного набувача.

Вказані висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, від 23.11.2016 у справі №916/2144/15, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15, від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за змістом наведених норм законодавства передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто, заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі - не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Відповідно до ст.ст. 318, 324 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірні земельні ділянки відповідачем було отримано у власність (в якості внеску до статутного капіталу) від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які придбали земельні ділянки на підставі відповідних договорів купівлі-продажу у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які набули право власності на земельні ділянки внаслідок порушення вимог законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства останні вже використали раніше, а тому подальше відчуження незаконно отриманих земельних ділянок на користь ТОВ "СІЧ-АГРО 2023" відбулось з порушенням вимог законодавства.

Згідно наявної в матеріалах справи інформації Державного реєстру речових прав на нерухому майно на підставі заяви ТОВ "СІЧ-АГРО 2023", яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08.02.2024, зареєстрована в реєстрі за №195, здійснено поділ земельних ділянок 3221055100:05:003:0329, 3221055100:05:003:0330, 3221055100:05:003:0335, 3221055100:05:003:0321, 3221055100:05:003:0313, 3221055100:05:003:0318 загальною площею 11,7256 га. Поділ кожної земельної ділянки здійснено на 2 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221055100:05:003:0351 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0352 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0353 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0354 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0355 (площею 0,9946 га), 3221055100:05:003:0356 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0357 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0358 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0359 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0360 (площею 0,9684 га). 3221055100:05:003:0361 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0362 (площею 0,9944 га).

Встановлені обставини справи дають дає підстави дійти висновку, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, оскільки видача ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідних наказів не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності, з огляду на неправомірність дій вказаного органу державної влади щодо передачі цієї землі у власність.

Доводи відповідача про те, що накази ГУ Держгеокадастру, на підставі яких треті особи 4-9 набули права власності на спірні земельні ділянки, не скасовані і не визнані недійсними, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, постанова Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №359/4552/14-ц).

Власник майна, з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 р. у справі №183/1617/16, від 22.01.2020 р. у справі №910/1809/18, від 11.02.2020 р. у справі №922/614/19.

У зв`язку зі змінами у законодавстві спірні земельні ділянки стали вважатися землями комунальної власності територіальної громади Бородянської селищної ради Київської області, отже наразі саме Бородянської селищної ради є розпорядником спірних земельних ділянок.

Таким чином, оскільки спірні земельні ділянки вибули з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, суд першої інстанції юридично вірного висновку, що подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність Товариства відбулось з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 Цивільного кодексу України, а тому земельні ділянки підлягають витребуванню у Товариства на користь держави в особі Бородянської селищної ради, а тому позовна вимога прокурора є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вказаний висновок судів першої інстанцій про задоволення позовних вимог про витребування з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі позивача земельної ділянки повністю узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2021 у справі №924/454/20 у спорі щодо вибуття земельної ділянки із земель державної власності внаслідок незаконного повторного використання громадянином права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Щодо тверджень відповідача про порушення його права на мирне володіння майном, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол, який ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції", з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, застосовується судами України як частина національного законодавства, тоді як розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У пункті 166 рішення ЄСПЛ "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Матеріалами справи підтверджується, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу.

"Суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння Товариства у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі із державної власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право Товариства на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску прокурором позовної давності та відмови у позові з підстав його пропуску, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 зауважив, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист.

У постанові від 20.06.2018 року у справі № 697/2751/14-ц виснувала, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункт 48): позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався чи міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц і від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73)).

Спірні земельні ділянки вибули із власності держави на користь третіх осіб 4-9 після реєстрації за ними права власності на ці земельні ділянки 15.05.2017 та 16.05.2017, отже трирічний строк позовної давності мав спливти 15.05.2020 та 16.05.2020.

Однак, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 252, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (зі змінами), а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022.

Враховуючи наведені положення ЦК України, прокурором на момент звернення з позовом до суду (26.12.2023, згідно відтиску календарного штемпеля на конверті) не пропущена позовна давність із заявлених ним вимог.

Щодо посилань відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке, на його думку, виразилось у тому, що оскаржуване рішення прийняте 12.08.2024, повний його текст складено 20.11.2024, однак після закінчення розгляду справи судом була прийнята ухвала від 25.11.2024, якою вжито заходи забезпечення позову по заяві прокурора від 07.08.2024, то вказані доводи апеляційним господарським судом не враховуються, оскільки згідно положень ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, однак відповідач вказану ухвалу не оскаржив, отже вона набрала законної сили і надання оцінки вказаній ухвали виходить за межі розгляду апеляційної скарги на рішення суду.

Посилання відповідача на те, що прокурором засвідчено копії наказів ГУ Держгеокадастру, оригінали яких у прокурора відсутні, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки відповідач не ставить під сумнів відповідність поданих копій, а також не заявляв клопотання про витребування їх оригіналів, тому відсутні підстави не брати вказані докази до уваги.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2023" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12 серпня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 21.04.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.А. Іоннікова

А.О. Мальченко