Постанова

від 08.04.2025 по справі 910/1405/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/1405/14 (910/16475/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Корсака В.А.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника позивача адвоката Марчука Г.В.,

представника АТ "Ощадбанк" адвоката Колісника О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб інвестбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.08.2024 (повний текст складено 30.10.2024, суддя Івченко А.М.)

у справі №910/1405/14 (910/16475/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І.

до фізичної особи-підприємця Винниченка Юрія Валентиновича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище",

про визнання недійсним правочину,

в межах справи №910/1405/14

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб інвестбуд",

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1405/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб інвестбуд".

Постановою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 боржника визнано банкрутом та застосовано до нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора боржника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб інвестбуд" (далі - позивач) в особі ліквідатора Демчана О. І. звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця Винниченка Юрія Валентиновича (далі - відповідач) про визнання недійсним договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014.

Як на підставу позовних вимог позивач послався на те, що уклавши оспорюваний договір, ТОВ "Хліб інвестбуд" фактично вчинило правочин, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлених ним, а вчинений за два місяці до порушення справи про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд" з метою ухилення від виконання судового рішення та погашення заборгованості перед кредиторами, тобто укладений на шкоду кредиторам.

Відповідач позов не визнав, зазначаючи про необґрунтованість заявлених вимог, просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2023 ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення були скасовані, а справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Господарським судом міста Києва ухвалено рішення від 22.08.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023, про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2024 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023, справу №910/1405/14 (910/16475/21) направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

За результатами повторного нового розгляду даної справи рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що провадження у справі про банкрутство було порушено у квітні 2014 року, станом на час укладення оспорюваного правочину (21.01.2014) ТОВ "Хліб Інвестбуд" вже мало ознаки неплатоспроможності з огляду на існування кредиторської заборгованості понад 400 млн грн, проте уклало договір доручення №14/01-01, який був спрямований на ухилення від погашення кредиторської заборгованості, яка вже існувала на той момент.

Відтак суд першої інстанції виснував, що вказані обставини свідчать про те, що ТОВ "Хліб інвестбуд", уклавши оспорюваний договір, фактично вчинило правочин, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а який спрямований на ухилення від виконання судового рішення та погашення кредиторської заборгованості перед кредиторами, у тому числі перед ПАТ "Державний ощадний банк України".

Позаяк оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, такий правочин не можна вважати добросовісним. Оспорюваний правочин має ознаки зловживання правом обох сторін оспорюваного правочину, зважаючи на встановлені судом обставини щодо отримання відповідачем коштів, які за умовами договору доручення він мав перерахувати на користь позивача, але не зробив цього у період з 2014 року і дотепер, а посилання відповідача на те, що ТОВ "Хліб інвестбуд" не надав реквізитів для зарахування коштів, не може братися до уваги, як підстава для відмови у позові.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що позовна давність спливла і про це зроблено заяву відповідачем у справі, а тому належить відмовити у задоволенні позовної заяви у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; визнати недійсним договір доручення №14/01-01 від 21.01.2014, який укладений між ТОВ "Хліб інвестбуд" та ФОП Винниченком Юрієм Валентиновичем; судові витрати покласти на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, які підтверджують обізнаність ліквідатора про укладений боржником договір доручення лише після подання до Господарського суду Волинської області заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Агроінвест-Топилище". Попередній ліквідатор ТОВ "Хліб інвестбуд" за актом прийому-передачі документів по справі №910/1405/18 про банкрутство ТОВ "Хліб інвестбуд" від 10.07.2017 зазначену вище документацію не передавав. Відтак, ліквідатор ТОВ "Хліб інвестбуд" отримав право та можливість на подачу заяви про визнання недійсним договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014, який укладений між ТОВ "Хліб інвестбуд" та Винниченко Ю.В., лише з дати його призначання та після проведення повноцінного аналізу отриманої документації від ФГ "Агроінвест-Топилище".

Враховуючи вищевказані обставини справи, на думку арбітражного керуючого, були наявні усі підстави для визнання поважними причин пропуску позовної давності за поданою ліквідатором заявою.

Позиції учасників справи.

Винниченко Ю. В. у відзиві заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з повним, всебічним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також відповідно до норм матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу на те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності у оспорюваного договору доручення ознак фраудаторного правочину, а також того, що укладення вказаного договору не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Також відповідач вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності поважним причин пропуску позивачем строку позовної давності.

АТ "Ощадбанк" у відзиві підтримало наведені у апеляційній скарзі аргументи та просив скаргу задовольнити, зазначаючи про те, що викладені в оскаржуваному рішенні суду висновки зроблені з порушенням вимог частини 1 статті 316 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, які є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

ФГ "Агроінвест-Топилище" у відзиві просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, з огляду на те, що доводи позивача є безпідставним та необґрунтованими, адже спростовуються матеріалами даної справи, діючими нормами законодавства та усталеною судовою практикою.

Дії суду під час апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 27.01.2025.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025, у зв`язку з участю судді Козир Т.П. у семінарі в Національній шкоді суддів України, для розгляду справи № 910/1405/14 (910/16475/21) визначено колегію суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Демидова А.М., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкладено розгляд справи на 25.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 відкладено розгляд справи на 08.04.2025.

В судовому засіданні 08.04.2025 оголошено скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2011 між ТОВ "Хліб інвестбуд" (позивач, боржник у справі про банкрутство) та ФГ "Агроінвест-Топилище" був укладений контракт на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ-0017 від 21.03.2011 (далі - Контракт).

16.05.2011 між позивачем та ФГ "Агроінвест-Топилище" укладено Додаткову угоду №1, якою були внесені зміни та доповнення до Контракту.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12 стягнуто з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Хліб інвестбуд" заборгованість в розмірі 849975,59 грн, у зв`язку із неналежним неповним та несвоєчасним виконанням ФГ "Агроінвест-Топилище" умов контракту на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ-0017 від 16.05.2011 та Додаткової угоди до нього.

Відповідач, після реєстрації підприємцем, починаючи з 19.01.2010 активно займався наданням юридичних послуг суб`єктам господарювання, зокрема у сфері стягнення проблемної та/або простроченої заборгованості.

24.02.2010 відповідачем отримав ліцензію про право діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Основними видами діяльності відповідача, як фізичної особи-підприємця, були "Консультування з питань комерційної діяльності й керування" (код виду економічної діяльності, що містив підвид "Діяльність арбітражного керуючого") та "Діяльність у сфері права" (витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на дату укладення Договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014.

13.01.2014 відповідачем на адресу боржника звичайним листом направлено комерційну пропозицію щодо розгляду можливості відступлення права вимоги, що виникла у боржника до ФГ "Агроінвест-Топилище" на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12.

Після категоричної відмови боржника від можливості відступлення права вимоги, в ході переговорів сторонами було погоджено умови співпраці з надання відповідачем юридичних послуг зі стягнення проблемної простроченої заборгованості із боржника. Форматом співпраці сторонами було погоджено укладення саме договору доручення, а не договору про надання юридичних послуг зі стягнення проблемної заборгованості виходячи з тих міркувань, що на момент укладення договору, щодо боржника мали місце відкриті виконавчі провадження, в межах яких було накладено арешт на грошові кошти боржника, таким чином, після повернення заборгованості на поточний рахунок боржника, боржник не мав би можливості оплатити роботу Відповідача.

В подальшому, 21.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб інвестбуд" (Довіритель) та фізичною особою-підприємцем Винниченком Юрієм Валентиновичем (Повірений) був укладений договір доручення №14/01-01 (далі також Договір, оспорюваний договір).

За змістом п. 1.1 Договору повірений зобов`язується за дорученням довірителя надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення дебіторської заборгованості з боржника довірителя: Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (надалі - боржник") у сумі 849975,59 грн згідно рішення Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі № 5004/353/12, котре прийняте у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Фермерським господарством "Агроінвест-Топилище" грошового зобов`язання згідно контракту № МУ-0017 на поставку зерна майбутнього врожаю від 21.03.2011.

Відповідно до п. 1.4 Договору строк надання послуг Повіреним за цим Договором, становить 360 (триста шістдесят) календарних днів від дати підписання такого акту. У випадку ініціювання повіреним судової процедури стягнення заборгованості або початку такої процедури до підписання цього договору, строк надання послуг по даному договору, продовжується на період необхідний для проведення судового процесу і виконавчого провадження.

В силу п. 2.1.8 Договору повірений зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів інформувати Довірителя (електронною поштою або листом) щодо одержання на поточний рахунок повіреного коштів боржника.

Пунктом 2.1.9 Договору встановлено, що одержані повіреним від боржника кошти (за вирахуванням винагороди повіреного, яка утримується повіреним у розмірі, передбаченому цим Договором) перерахувати Довірителю протягом 10 (десяти днів з дня отримання від Довірителя вказівки (електронною поштою або листом) про перерахування коштів на поточний рахунок.

Згідно з п. 2.2.2 Договору Повірений має право замість довірителя одержувати на поточний рахунок повіреного кошти від боржника або від органів державної виконавчої служби. Для цього повірений має право вказувати адресу, поточний рахунок та інші реквізити повіреного для стягнення в судовому порядку з боржника коштів на користь довірителя. Повірений має право вказувати адресу, поточний рахунок та інші реквізити повіреного у заявах до органів державної виконавчої служби про стягнення з боржника коштів довірителя.

У відповідності до п. 2.3.1 Договору довіритель зобов`язаний здійснювати розрахунки з повіреним згідно ст. 5 цього Договору, а також відшкодувати, на вимогу повіреного, вартість наданих останнім додаткових послуг (виконаних дій) відносно боржника, які попередньо погоджуються сторонами, про що складається додаткова угода до Договору, що стає його додатком та невід`ємною частиною.

Розмір винагороди повіреного за цим Договором становить 25% (двадцять п`ять) відсотків від суми фактично стягнутої з Боржника та, у випадку повного стягнення заборгованості, вказаної в п. 1.1 складає 212493,90 грн (п. 5.1 Договору).

За змістом п. 11.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 2 (двох) років, з урахуванням строків, передбачених п. 1.4 Договору.

Після проведення відповідачем допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення дебіторської заборгованості з ФГ "Агроінвест-Топилище", між відповідачем та ФГ "Агроінвест-Топилище" укладено Угоду №03-02-2014 від 03.02.2014 про добровільне виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12.

На виконання п. 5 зазначеної Угоди ФГ "Агроінвест-Топилище" сплатило на рахунок відповідача суму заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12.

Таким чином, виконуючи оспорюваний договір, відповідач отримав від Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" грошові кошти на загальну суму 849 975,59 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 13.02.2014 на суму 170000 грн; № 8 від 27.02.2014 на суму 94 975,59 грн; № 149 від 07.03.2014 на суму 65 000 грн; № 10 від 14.03.2014 на суму 10 000 грн; № 36 від 21.03.2014 на суму 10 000 грн; № 47 від 28.03.2014 на суму 10 000 грн; № 67 від 03.04.2014 на суму 10 000 грн; № 16 від 11.04.2014 на суму 10 000 грн; № 70 від 17.04.2014 на суму 10 000 грн; № 75 від 25.04.2014 на суму 10 000 грн; № 94 від 08.05.2014 на суму 10 000 грн; № 108 від 28.05.2014 на суму 10 000 грн; № 146 від 06.06.2014 на суму 10 000 грн; № 151 від 13.06.2014 на суму 10 000 грн; № 176 від 20.06.2014 на суму 10000 грн; № 206 від 30.07.2014 на суму 20 000 грн; № 175 від 06.08.2014 на суму 50 000 грн; № 218 від 15.08.2014 на суму 50 000 грн ; № 317 від 25.09.2014 на суму 20 000 грн; № 241 від 01.10.2014 на суму 20 000 грн; № 261 від 22.10.2014 на суму 240 000 грн.

Як стверджує відповідач, метою боржника в момент укладення Договору було прискорення стягнення проблемної заборгованості із ФГ "Агроінвест-Топилище", яку не було стягнуто протягом майже 2 двох років з моменту ухвалення судового рішення, а відтак укладання Договору було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним.

За умовами п. 2.1.9 Договору доручення відповідач зобов`язаний одержані від ФГ "Агроінвест-Топилище" кошти (за вирахуванням винагороди відповідача, яка утримується ним у розмірі, передбаченому цим Договором) перерахувати боржнику протягом 10-ти днів з дня отримання від боржника вказівки (електронною поштою або листом) про перерахування коштів на поточний рахунок.

Як пояснив відповідач, грошові кошти на користь позивача не перераховувалися, оскільки він як повірений не отримав від позивача як довірителя письмової вимоги. Неналежне виконання однією із сторін умов правочину саме по собі не є підставою для визнання такого правочину недійсним, який укладений у повній відповідності з нормами Цивільного кодексу України.

Провадження у справі №910/1405/14 про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд" було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014.

Як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотної дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу.

До договорів, які укладені до моменту набрання чинності Кодексом застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).

Доводи позивача щодо наявності у оспорюваного Договору доручення ознак, що підпадали б під критерії статті 20 Закону про банкрутство підлягають відхиленню, оскільки в момент укладання оспорюваного Договору боржник не брав на себе жодних зобов`язань, що спричинили б його неплатоспроможність, не відмовився від власних майнових вимог, а навпаки, мав на меті прискорення задоволення таких вимог.

Твердження позивача щодо наявності у оспорюваного Договору ознак фраудаторного правочину, а його укладення нібито не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є необґрунтованими, позаяк зобов`язання зі стягнення дебіторської заборгованості є виконаними зі сторони відповідача.

Відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Так, відповідач повідомив, що жодних угод, що стосувалися б строків або перебігу позовної давності між позивачем та відповідачем не укладалося. Перебіг позовної давності у даних правовідносинах розпочався 22.01.2014 (день, наступний після укладення спірного Договору доручення) та, відповідно, строк позовної давності сплив 22.01.2017.

Із заявою про визнання недійсним Договору доручення звернувся ліквідатор боржника, арбітражний керуючий Демчан О. І., який діє не як фізична особа у власних інтересах, а відповідно до статей 12, 61 Кодексу України з процедур банкрутства виконує повноваження ліквідатора по відношенню до боржника (і відповідно до ліквідаційної маси).

Про факт існування та зміст оспорюваного правочину ліквідатор боржника міг дізнатися багатьма способами:

- оспорюваний правочин має зберігатися у архіві боржника відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2012р. (із змінами та доповненнями) "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів". Однак, щодо непередавання ліквідатору оспорюваного правочину попереднім ліквідатором не надано жодного доказу, як і доказів необізнаності попередніх ліквідаторів боржника щодо оспорюваного правочину;

- оспорюваний правочин неодноразово згадувався у численних судових рішеннях першої, апеляційної та касаційної інстанцій, опублікованих у Єдиному державному реєстрі судових рішень, починаючи із 2014 року (можна знайти за назвою боржника), в тому числі у справах, де боржника було залучено як третю особу, а відтак і у паперовому вигляді судові рішення, що описують оспорюваний правочин, мають, відповідно до вищезазначених норм законодавства, зберігатися у архіві боржника.

З урахуванням усталеної на час розгляду цієї справи правової позиції Верховного Суду щодо початку перебігу строку позовної давності за вимогами ліквідатора в інтересах боржника з моменту, коли боржник довідався або міг довідатися про порушення своїх прав, суди дійшли висновку щодо застосування наслідки спливу позовної давності у спірних правовідносинах.

Передаючи справу на новий розгляд касаційний суд вказав, що вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.06.2023 у справі № 910/1405/14 (910/16475/21) не виконано в повному обсязі, а саме:

- зі змісту ухвалених судами попередніх інстанцій рішень за результатами нового розгляду не вбачається надання судами оцінки та здійсненного аналізу аргументів позивача щодо наявності ознак неплатоспроможності на дату укладення оспорюваного договору доручення, у зв`язку наявністю кредиторської заборгованості понад 400 мільйонів гривень перед АТ "Ощадбанк" - ініціюючим кредитором у справі №910/1405/14 про банкрутство ТОВ "Хліб інвестбуд";

- судами не досліджувалися обставини щодо наявності чи відсутності невиконаних зобов`язань у ТОВ "Хліб інвестбуд" на дату укладення оспорюваного правочину;

- обмежившись посиланням на те, що метою укладення оспорюваного договору доручення було стягнення проблемної заборгованості, яку ТОВ "Хліб інвестбуд" не змогло самостійно стягнути, судами не досліджено чим саме підтверджується вчинення дій з примусового виконання судового рішення від 07.05.2012 у справі №5004/353/12 та стягнення коштів з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ ТОВ "Хліб інвестбуд";

- зазначивши про те, що ФОП Винниченком Ю. В. отримано від ФГ "Агроінвест-Топилище" всю суму заборгованості за судовим рішенням від 07.05.2012 у справі №5004/353/12 ще у листопаді 2014 року, суди попередніх інстанцій не з`ясували, де наразі перебувають вказані кошти, які дії вчинялися відповідачем з метою виконання своїх договірних зобов`язань за спірним правочином для зарахування цих коштів на користь ТОВ ТОВ "Хліб інвестбуд" з листопада 2014 року до дати звернення ліквідатора з позовом про визнання недійсним договору доручення, тобто до жовтня 2021 року, та якими конкретно доказами це підтверджується.

Як вірно встановив суд першої інстанції, у пункті 4 Угоди №03-02-2014 від 03.02.2014 про добровільне виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12, сторони узгодили те, що станом на дату укладення даної Угоди, заборгованість ФГ "Агроінвест-Топилище", згідно рішення Господарського суду Волинської області 07.05.2012 по справі №5004/353/12, що вступило в законну силу, становить 849975,59 грн.

Відповідно до умов Угоди №03-02-2014 від 03.02.2014 про добровільне виконання ним Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 по справі №5004/353/12 та договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014, сторонами було досягнуто домовленість про те, що ФГ "Агроінвест-Топилище" зобов`язується сплатити суму, зазначену у пункту 4 даної Угоди, на користь ФОП Винниченко Ю.В. (повіреного) з подальшим її перерахуванням на очний рахунок ТОВ "Хліб інвестбуд" (довірителя).

До відзиву відповідач додав копії платіжних доручень, з яких вбачається, що ФГ "Агроінвест-Топилище" впродовж лютого-листопада 2014 року перерахувало на користь і ФОП Винниченко Ю.В. грошові зобов`язання згідно контракту №МУ-0017 на поставку зерна майбутнього врожаю від 21.03.2011, так і рішення Господарського суду Волинської області у справі №5004/353/12 від 07.05.2012, яке набрало законної сили, із врахуванням Угоди №03-02-2014 від 03.02.2014 про добровільне виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 по справі №5004/353/12.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.09.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі № 903/716/21 про банкрутство ФГ "Агроінвест-Топилище" за заявою ТОВ "Хліб інвестбуд" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана О.І.

Як на підставу для відмови у відкритті провадження у справі №903/716/21 про банкрутство ФГ "Агроінвест-Топилище" суд посилався на вищевказані обставини з погашення боржником заборгованості за рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12.

Позивач вказує на те, що вказаний правочин був укладений за 2 (два) місяці до відкриття справи про банкрутства ТОВ "Хліб інвестбуд", з метою виведення коштів банкрута на третіх осіб.

Такі доводи належить відхилити, позаяк умовами оспорюваного договору не передбачалось відступлення прав вимоги ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь відповідача.

Одночасно матеріали свідчать, як було вказано вище, що відповідач виконав зобов`язання зі стягнення дебіторської заборгованості із ФГ "Агроінвест-Топилище", втім не виконав зобов`язання перед позивачем із перерахування одержаних від дебітора грошових коштів.

Тобто, в даному випадку позивач, пред`являючи позов про визнання недійсним правочину, ставить за мету прибрати підставу утримання відповідачем грошових коштів, які фактично є дебіторською заборгованістю позивача. Отже, спосіб захисту, який заявлений позивачем у даному спорі, не може бути ефективним та не призведе до захисту охоронюваного законом інтересу, який в даному випадку полягає у наповненні ліквідаційної маси боржника, якого визнано банкрутом, шляхом стягнення дебіторської заборгованості.

Визнання ж судом оспорюваного договору недійсним жодним чином не змінить фактичні активи позивача, позаяк оспорюваний договір виконано зі сторони відповідача, дебіторська заборгованість стягнута, зобов`язання ФГ "Агроінвест-Топилище" за договором поставки припинені, відповідна дебіторська заборгованість перейшла до відповідача, який фактично і став новим дебітором позивача і відповідно має перед ним грошове зобов`язання, у розмірі отриманих від первісного боржника (покупця) грошових коштів як оплату за поставлений позивачем товар.

Невиконання ж відповідачем зобов`язання за оспорюваним договором із перерахування на користь позивача дебіторської заборгованісті не може стати підставою для недійсності правочину, позаяк невідповідність законодавству має існувати саме на час укладення оспорюваного договору.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що позивач не довів наявність підстав для задоволення позовних вимог, і суд першої інстанції, хоч і з інших підстав, дійшов правильного висновку про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного вище та не дають підстав для скасування рішення суду зі спору із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим відхиляються колегією суддів.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним і підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Отже, апеляційну скаргу належить відхилити.

Судові витрати.

Згідно із частинами 1, 4, статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з відхиленням апеляційної скарги судовий збір за її подання у відповідності до статті 129 ГПК України належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб інвестбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 у справі № 910/1405/14 (910/16475/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.04.2025.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді В.А. Корсак

А.М. Демидова