Постанова

від 21.04.2025 по справі 910/11869/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2025 р. Справа№ 910/11869/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Кропивної Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2024

у справі №910/11869/24 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Солар"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 277 092, 15 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 277 092,15 грн, з яких: 126 284,07 грн - 3 % річних та 150 808,08 грн - інфляційні втрати, нараховані у період з 15.05.2023 року по 09.06.2024, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами 28.11.2019 року договором № 1056/01.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 у справі №910/11869/24 позов задоволено повністю.

Рішення суду обґрунтовано тим, що підтверджена судовими рішеннями у справі № 910/7934/23 сума боргу у загальному розмірі 4 318 457,45 грн. (у тому числі 3 923 934,38 грн. - основний борг, 71 940,19 грн. - 3 % річних, 258 655,75 грн. - інфляційні втрати, а також 63 927,13 грн. - витрати по сплаті судового збору) була сплачена відповідачем та надійшла на рахунок позивача лише 10.06.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного кредитного повідомлення від 10.06.2024.

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем контррозрахунку компенсаційних виплат надано не було, а тому є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 126 284,07 грн. 3 % річних та 150 808,08 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 у справі №910/11869/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову до Державного підприємства "Гарантований покупець".

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- при розрахунку інфляційних втрат суд першої інстанції не врахував висновків об`єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, відповідно до якої при нарахуванні інфляційних втрат необхідно округлювати індекс інфляції до десяткового числа після коми;

- позивачем невірно здійснено розрахунок 3 % річних;

- у даній справі наявні підстави для зменшення нарахованих 3 % річних.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/11869/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 13.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 у справі №910/11869/24 залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 6234, 57 грн.

Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження та повідомлено сторін, що справа буде розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/11869/24 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Руденко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 26.03.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 у справі №910/11869/24.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

06.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог останньої, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.11.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - Гарантований покупець, Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" (далі - Товариство, виробник за "зеленим" тарифом) було укладено договір № 1056/01 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов`язався продавати, а Підприємство зобов`язалося купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2.3 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

На виконання умов Договору між уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками відповідні акти купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021 року на суму 1 130 594,63 грн., за лютий 2022 року від 28.02.2022 року на суму 358 820,66 грн., за березень 2022 року від 31.03.2022 року на суму 488 709,23 грн., за квітень 2022 року від 30.04.2022 року на суму 825 881,80 грн., за травень 2022 року від 31.05.2022 року на суму 936 810,59 грн., за червень 2022 року від 30.06.2022 року на суму 978 408,89 грн., за липень 2022 року від 31.07.2022 року на суму 1 203 379,26 грн. та за серпень 2022 року від 31.08.2022 року на суму 1 210 029,32 грн.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе за Договором грошові обов`язки з оплати отриманої у жовтні 2021 року та протягом лютого-серпня 2022 року електричної енергії виконувало неналежним чином, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості за неоплачену частину відпущеної йому електроенергії в жовтні 2021 року та протягом лютого-серпня 2022 року в загальному розмірі 4 153 557,95 грн., а також 71 940,19 грн. 3 % річних та 258 655,75 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 в справі № 910/7934/23 стягнуто з відповідача 3 931 212,83 грн. основного боргу, 71 940,19 грн. 3 % річних, 258 655,75 грн. інфляційних втрат, а також 63 927,13 грн. витрат по сплаті судового збору. Разом із тим, суд закрив провадження у цій справі в частині позовних вимог про стягнення 222 345,12 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Постановою від 15.04.2024 року в наведеній справі (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28.08.2024 року) Північний апеляційний господарський суд частково скасував рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 278,45 грн. та закрив провадження у справі № 910/7934/23 в цій частині. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 в справі № 910/7934/23 залишив без змін.

Підтверджена судовими рішеннями у справі № 910/7934/23 сума боргу відповідача перед позивачем у загальному розмірі 4 318 457,45 грн. була сплачена лише 10.06.2024.

У той же час, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі своєчасної сплати на користь позивача, зокрема, суми заборгованості в загальному розмірі 3 923 934,38 грн., останній звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 150 808,08 грн. інфляційних втрат та 126 284,07 грн. 3 % річних, нарахованих у період з 15.05.2023 по 09.06.2024.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже раніше зазначалось, рішенням від 13.09.2023 року в справі № 910/7934/23 господарський суд міста Києва частково задовольнив позов позивача та стягнув з відповідача 3 931 212,83 грн. основного боргу, 71 940,19 грн. 3 % річних, 258 655,75 грн. інфляційних втрат, а також 63 927,13 грн. витрат по сплаті судового збору.

Разом із тим, суд закрив провадження у цій справі в частині позовних вимог про стягнення 222 345,12 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору, зважаючи на оплату відповідачем в процесі розгляду справи № 910/7934/23 відповідно до платіжних доручень від 31.05.2023 року № 297 962 на суму 78 022,87 грн. та від 06.06.2023 року № 298 962 на суму 144 322,25 грн. частину суми основного боргу за Договором у загальному розмірі 222 345,12 грн.

Постановою від 15.04.2024 року в наведеній справі (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28.08.2024 року) Північний апеляційний господарський суд частково скасував рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 278,45 грн. та закрив провадження у справі № 910/7934/23 в цій частині (зважаючи на подання відповідачем до апеляційного суду довідки від 25.01.2024 року, за якою з моменту прийняття місцевим господарським судом рішення у справі № 910/7934/23 відбулося зменшення заборгованості відповідача за вироблену позивачем електроенергію за жовтень 2021 року на загальну суму 3 581,57 грн., а також платіжної інструкції від 21.02.2024 року № 348 515 на суму 3 696,88 грн., які підтверджують часткове погашення Підприємством заборгованості у загальному розмірі 7 278,45 грн. вже під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції).

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року в справі № 910/7934/23 апеляційний суд залишив без змін.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року в справі № 910/7934/23 (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 року) на час розгляду спору в справі № 910/11869/24 між тими ж сторонами в установленому законом порядку набрало законної сили, обставини, встановлені означеним рішенням, повторному доказуванню не підлягають.

Отже, вказаним вище судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов`язань з оплати електричної енергії на підставі договору № 1056/01 від 28.11.2019.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджена судовими рішеннями у справі № 910/7934/23 сума боргу у загальному розмірі 4 318 457,45 грн. була сплачена відповідачем та надійшла на рахунок позивача лише 10.06.2024.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Вказане узгоджується із сталою правовою позицією щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов`язання за рішенням суду, яка викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, норма статті 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

У справі № 910/7934/23 було заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 71 940,19 грн, з яких: 53 873,16 грн - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу у розмірі 2 719 737,58 грн у період з 16.09.2022 по 14.05.2023; 15 226,49 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 805 459,06 грн у період з 27.09.2022 по 14.05.2023; 2 840,54 грн - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 628 361,31 грн у період з 21.03.2023 по 14.05.2023, а також 258 655,75 грн інфляційних втрат, нарахованих протягом зазначених періодів на вказані вище суми заборгованості згідно з наданим позивачем розрахунком.

Наразі позивачем заявлено до стягнення 150 808,08 грн. інфляційних втрат та 126 284,07 грн. 3 % річних, нарахованих у період з 15.05.2023 року по 09.06.2024 року (період, що не охоплюється рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року в справі № 910/7934/23) на суму заборгованості в розмірі 3 923 934,38 грн.

Колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок інфляційних втрат, встановила, що позивачем не було враховано висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постановах від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 23.09.2021 у справі №924/2/21, в яких зазначено, що при визначені величини приросту індексу споживчих цін розрахунок індексу інфляції має заокруглюватися до десяткового числа після коми, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

Зокрема, у здійсненому позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 15.05.2023 по 09.06.2024 сукупний індекс інфляції визначено у розмірі 1,03843288, що у процентному значені становить 103,843288 %.

Водночас, згідно вказаних вище роз`яснень Верховного Суду, індекс споживчих цін 103,843288 % має заокруглюватися до десяткового числа після коми та цей показник за період 15.05.2023 по 09.06.2024 становить 103,8 % (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

А тому, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, враховуючи методики розрахунку, наведені у вказаних вище постановах Верховного Суду, колегія суддів дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 149 109,51 грн інфляційних втрат за період з 15.05.2023 по 09.06.2024.

Водночас, перевіривши здійснений розрахунок 3 % річних, колегія суддів погоджується із його арифметичною вірністю.

Доводи відповідача про невірне визначення процентів річних, а саме не зазначення його в числовому виразі (тобто не у 0,03), колегія суддів відхиляє, оскільки при здійснені відповідного розрахунку відповідач невірно врахував відповідні формули розрахунку таких процентів річних.

Так, 3 % річних за період з 15.05.2023 по 31.12.2023 (231 день) розраховувались наступним чином = 3 923 934,38 грн (сума боргу) * 3 % (процентна ставка) / 100% * 231 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 74 501,00 грн; за період з 01.01.2024 по 09.06.2024 (161 день) = 3 923 934,38 грн (сума боргу) * 3 % (процентна ставка) / 100% * 161 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 51 783,07 грн.

А тому, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача 126 284,07 грн. 3 % річних.

Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що ані у відзиві на позовну заяву, ані у запереченнях на відповідь на відзив відповідач не посилався на арифметичні помилки при розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів відхиляє, так як Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі №917/1387/20).

Стосовно заявленого клопотання про зменшення нарахування 3 % річних колегія суддів зазначає наступне.

В постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також в умовах договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої у частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Водночас у справі, що переглядається, обставин такої очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, як у справі № 902/417/18, колегією суддів не встановлено.

Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин для необхідності зменшення нарахованих процентів річних.

Таким чином, у даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі 921/94/21.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до приписів ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у даному випадку судом першої інстанції при здійснені розрахунку інфляційних втрат не у повному обсязі були враховані правові висновки Верховного Суду щодо відповідних нарахувань, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна Державного підприємства "Гарантований покупець" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 у справі № 910/11869/24 - зміні в частині сум нарахованих інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі

Відповідно пп 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач подав позовну заяву у даній справі в електронній формі, а тому розміром судового збору за подачу позовної вимоги майнового характеру є 3 325,11 грн. (277 092,15 грн : 100 х 1,5 х 0,8).

Оскільки суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги у сумі 126 284 грн. 07 коп 3 % річних, 149 109 грн 51 коп. інфляційних втрат, а тому на відповідача підлягає покладенню 3 304,72 грн судового збору за подачу позову.

Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець", на позивача підлягає покладенню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 38,22 грн.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 у справі № 910/11869/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 у справі № 910/11869/24 змінити в частині здійснених розрахунків інфляційних втрат та розподілу сум судового збору, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 69; код ЄДРПОУ 42997224) 126 284 грн 07 коп. 3 % річних, 149 109 грн 51 коп. інфляційних втрат, а також 3 304,72 грн витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 у справі № 910/11869/24 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 69; код ЄДРПОУ 42997224) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) 38,22 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/11869/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Л.В. Кропивна