Постанова

від 22.04.2025 по справі 904/3331/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2025 м. Дніпро Справа № 904/3331/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта 2015» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/3331/24 (суддя Дичко В.О.), повний текст рішення складено 30.09.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта 2015», м. Долинська, Долинського району, Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-МК..», м. Дніпро,

про стягнення 70417,52 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спарта 2015» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край - МК..» про стягнення 70417,52 грн, у тому числі заборгованості у сумі 59163,91 грн та пені у сумі 11253,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 13.08.2020 № 145 в частині повної та своєчасної оплати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 17258,91 грн, судовий збір у сумі 742,16 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1960,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Клопотання ТОВ «Край - МК..» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн задоволено частково.

Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Спарта 2015» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить:

- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Спарта 2015» про стягнення 41905,00 грн основної заборгованості, 11253,61 грн пені, 6039,20 грн витрат на правничу допомогу та судового збору в сумі 2285,84 грн, а також в частині задоволення клопотання ТОВ «Край-МК..» про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн;

- постановити по справі нове рішення, яким вказані позовні вимоги ТОВ «Спарта-2015» задовольнити повністю, а в задоволенні клопотання ТОВ «Край-МК..» про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю;

- в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована безпідставністю і необґрунтованістю прийнятого місцевим господарським судом рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, неправильною оцінкою обставин справи, відмовою у задоволенні частини обґрунтованих позовних вимог ТОВ «Спарта 2015» та без належних підстав стягнення з нього завищеної суми витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача, чим порушено принцип рівності сторін у судовому процесі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд безпідставно відмовив у задоволенні частини вимог позивача, а також неправомірно задовольнив клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн;

- в основу рішення судом покладено перекручені відповідачем факти, не врахувавши, що протягом усього періоду дії договору №145 від 13.08.2020 до 31.12.2022 ТОВ «Край-МК..» не висувало жодних претензій щодо невідповідності чи неповноти супровідних документів. Приймання продукції здійснювалося без зауважень, що підтверджується підписаними накладними. Молочна продукція, яка має обмежений термін придатності, була реалізована відповідачем, а податкові накладні були зареєстровані, що підтверджує приймання та реалізацію продукції без зауважень. Жодних доказів отримання збитків чи невиконання умов договору відповідачем не подано;

- суд не врахував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2023, яке набрало законної сили, яким було встановлено належне виконання ТОВ «Спарта 2015» своїх договірних зобов`язань та безпідставність доводів відповідача щодо неналежного оформлення супровідних документів. Таким чином, висновок суду про наявність підстав для часткової відмови у задоволенні позову є помилковим;

- нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснено позивачем відповідно до умов договору, відповідач її не заперечує, доказів неправомірності розрахунку суду не подано. Судом першої інстанції не було наведено жодних мотивів щодо відмови в частині нарахованої пені, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи;

- суд першої інстанції необґрунтовано та без урахування вимог чинного законодавства задовольнив клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат у сумі 15 000 грн, що майже в десять разів перевищує витрати позивача на правничу допомогу, які суд визнав лише частково. Це є прямим порушенням принципу змагальності та рівності сторін. Правова допомога надається незалежно від обсягу задоволених позовних вимог, і суд не має підстав для її часткового відшкодування лише на підставі такого критерію.

Згідно із ч. 3 5 ст. 126 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу повинні бути співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, а також ціною позову. У цій справі заявлена сума витрат відповідача явно завищена, непропорційна предмету спору та не підтверджена належними доказами. Суд не здійснив належної оцінки наданих відповідачем документів щодо правничої допомоги та не встановив реальність, обґрунтованість і необхідність витрат, що є прямим порушенням правових позицій, викладених у численних постановах Верховного Суду (справи № 922/445/19, № 910/906/18, № 755/9215/15-ц та ін.);

- суд також проігнорував обов`язок з урахування конкретних обставин справи обмежити розмір компенсації витрат, виходячи з їх розумної необхідності, та не врахував фактичну участь представника відповідача в судовому процесі, обсяг наданих послуг, а також фінансовий стан позивача.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач вважає апеляційну скаргу ТОВ «Спарта 2015» такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона не містить жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про незаконність або необґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024.

По-перше, відповідно до п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 258 ГПК України, в апеляційній скарзі має бути чітко зазначено, у чому саме полягає незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також викладено нові обставини або докази, які не були досліджені судом першої інстанції з поважних причин. Проте, в апеляційній скарзі ТОВ «Спарта 2015» наведено лише повторення раніше поданих доводів і аргументів, які вже були досліджені та належно оцінені судом першої інстанції.

По-друге, апелянт не зазначив, які саме обставини були встановлені судом неправильно, в чому полягала помилковість оцінки доказів або порушення норм матеріального чи процесуального права. Апелянт лише намагається спростувати позицію відповідача, не вказуючи на помилки суду, що унеможливлює перегляд рішення в апеляційному порядку.

Щодо тверджень апелянта про належне виконання умов договору поставки, відповідач наголошує, що відповідно до п. 5.7. Договору № 145, постачальник зобов`язаний передавати покупцю товар разом з відповідними товаросупровідними документами. Проте, у випадках поставки продукції 22.06.2021 на суму 14239,80 грн та 19.07.2021 на суму 12071,34 грн ТОВ «Спарта 2015» не надало належним чином оформлені видаткові та товарно-транспортні накладні. У зв`язку з цим ТОВ «Край-МК..» обґрунтовано призупинило оплату за вказані поставки відповідно до п. 4.4. Договору. Про що неодноразово повідомляло постачальника електронною поштою (вимоги № 21/07 від 21.07.2021 та № 09/08 від 09.08.2021). Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, однак не були належним чином враховані судом першої інстанції.

Разом з тим, твердження позивача про відсутність претензій щодо якості чи супровідних документів не відповідають дійсності. Відсутність зауважень у видаткових накладних не є автоматичним підтвердженням належного виконання зобов`язань за договором, зокрема щодо обов`язку надання належно оформлених документів.

Щодо нарахування пені, відповідач вказує, що позивачем було порушено правила нарахування штрафних санкцій. Апелянт розрахував пеню (11253,61 грн) за період з 17.07.2023 до 17.07.2024, тоді як згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня нараховується лише за шість місяців з моменту, коли зобов`язання мало бути виконано. Навіть з урахуванням дії карантину, строк нарахування пені за поставки, здійснені у 2020 2021 роках, сплив 30.06.2023 на дату припинення дії карантину. Отже, позовна вимога в частині стягнення пені є необґрунтованою, що й було вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо тверджень апелянта про «брутальне порушення принципу рівності сторін» при розподілі судових витрат на правничу допомогу, відповідач зазначає, що розподіл судових витрат здійснено у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України. Суд першої інстанції врахував пропорційне задоволення позовних вимог (24,51% від суми позову), а також належним чином оцінив надані сторонами докази вартості правової допомоги. Оскільки позивач не надав детального опису робіт, здійснених адвокатом, та розрахунку витраченого часу, суд обґрунтовано зменшив суму відшкодування з 8 000 грн до 1 960,80 грн. У свою чергу, заявлена відповідачем сума правничої допомоги у 15000 грн була підтверджена належними доказами та обґрунтована обсягом роботи (понад 800 аркушів процесуальних документів і додатків), а тому правомірно задоволена в повному обсязі.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином оцінив усі подані докази, дотримався норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга ТОВ «Спарта 2015» не містить обґрунтованих підстав для зміни чи скасування судового рішення.

У зв`язку з викладеним, відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спарта 2015» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край - МК..» (далі покупець) укладено договір поставки № 145 від 13.08.2020 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого на умовах даного Договору постачальник зобов`язується впродовж терміну дії цього Договору передати у власність покупця продукти харчування (далі - продукція), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити її.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю продукції узгоджуються сторонами у специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору, а дані якої використовуються постачальником для оформлення накладних.

Пунктом 3.1. Договору загальна сума (ціна) Договору визначається як сума вартості всієї продукції, що отримана покупцем та зазначена у підписаних обома сторонами накладних, відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що ціна встановлюється на окремий період часу і може змінюватися. У випадку зміни цін на продукцію постачальник повідомляє про це покупця не пізніше ніж за сім календарних днів шляхом направлення йому нової специфікації (у двох примірниках), яка повинна бути підписана покупцем протягом трьох днів з моменту отримання та один примірник якої повинен бути повернутий на адресу постачальника.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки здійснюються в національній валюті України. Покупець робить оплату шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 14-ти (чотирнадцяти) банківських днів з дати постачання продукції покупцеві.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями на умовах, визначених цим Договором, на підставі накладних, оформлених постачальником згідно письмових заявок покупця, переданих по телефонному та електронному зв`язку впродовж строку дії цього Договору.

Відповідно до п. 5.10. Договору датою постачання товару вважається дата, вказана у видатковій накладній. Якщо вона відрізняється від дати фактичної поставки партії продукції, представник покупця може відмовитися від її підписання та прийняття партії продукції.

Згідно з п. 9.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 10.1. Договору у випадку невиконання сторонами усіх своїх зобов`язань за даним Договором в повному об`ємі в зазначений термін, дія Договору подовжується до повного виконання зобов`язань узятих на себе за цим Договором і відповідальністю за його порушення.

На виконання умов Договору 13.08.2020 між сторонами підписано специфікацію, згідно з якою поставлялась продукція «Сир кисломолочний 9%» за ціною 36,60 грн (з ПДВ) за 1 кг.

Судом встановлено, що на підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором на поставку відповідачу продукції на загальну суму 1 439 559,04 грн позивач надав до суду копії видаткових накладних за період з серпня 2020 року до грудня 2021 року. Всього надано більше 150 видаткових накладних, кожна з якої містить інформацію про дату, номер і суму поставки продукції з урахуванням ПДВ, які підтверджують факт систематичної поставки товарів відповідачу протягом зазначеного періоду (а. с. 34-209 1).

Відповідач заперечує отримання від позивача видаткових накладних: № РНк-056629 від 11.12.2020 на суму 413,40 грн, № РНк-034902 від 22.06.2021 на суму 14239,80 грн та № РНк-039518 від 19.07.2021 на суму 12071,34 грн, оскільки на них міститься підпис невідомої особи у графі «Отримав», відсутня печатка або штамп ТОВ «Край - МК..».

Позивач зазначає, що за весь період дії договору № 145 від 13.08.2020 ТОВ «Край - МК..» жодного разу не зверталось до ТОВ «Спарта 2015» з питанням начебто недоотримання будь-яких супроводжуючих документів. Всі обсяги молочної продукції приймалися без будь-яких зауважень (про що свідчать накладні, де відсутні будь-які зауваження), а тому, поставки молочної продукції ТОВ «Спарта 2015» відповідали умовам укладеного договору поставки.

Вищезазначені обставини і є предметом звернення позивачем до господарського суду з даним позовом.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що між сторонами спірних правовідносин виникли зобов`язання за договором поставки, що регулюється нормами Господарського та Цивільного кодексів України.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, постачальник зобов`язується у визначений строк передати покупцеві товар, а покупець прийняти його та сплатити встановлену суму.

У випадках, не врегульованих Господарським кодексом, застосовуються положення Цивільного кодексу про купівлю-продаж. Зобов`язання мають виконуватись належним чином, у встановлені строки, без односторонньої зміни умов чи відмови від зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або законом. Порушенням зобов`язання вважається його невиконання або неналежне виконання.

Як зазначалося вище, позивач надав до суду докази виконання своїх зобов`язань за договором поставки у вигляді численних видаткових накладних, які підтверджують передачу товарів відповідачу в період з серпня 2020 року по грудень 2021 року. Загальна сума поставленої продукції складає 1 439 559,04 грн з ПДВ.

Аналіз положень Цивільного кодексу України (ст. 655, 692, ч. 1 ст. 697, ст. 712) свідчить, що продавець зобов`язаний передати товар у власність покупцеві, а покупець оплатити його. Відповідно до правовідносин купівлі-продажу (поставки), право власності на товар переходить до покупця з моменту його фактичного передання. При цьому сторони можуть домовитися про відстрочення переходу права власності до моменту оплати або настання інших обставин.

Представник відповідача, підписавши видаткові накладні, підтвердив факт отримання товару, чим зумовив виникнення зобов`язання з оплати. Позивач зазначив, що відповідач частково не виконав зобов`язання за договором, і на підтвердження сплати надав копії платіжних інструкцій (а. с. 186 235 т 2), згідно з якими, відповідач сплатив 1 422 300,13 грн, тоді як загальна сума поставки склала 1 439 559,04 грн, тож розмір заборгованості відповідача перед позивачем, становить 17 258,91 грн.

Суд першої інстанції погодився із цим розрахунком, визнавши вимогу про стягнення заборгованості частково обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у частині цієї суми.

Позивач також заявив до стягнення пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ в сумі 11 253,61 грн, розраховану за період з 17.07.2023 по 17.07.2024, однак судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні цієї частини позовних вимог, оскільки пеня могла нараховуватись лише в межах шести місяців з моменту, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п. 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 годин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Оскільки нарахування пені має починатися від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, з урахуванням того, що поставки відбулися в період з серпня 2020 року до грудня 2021 року, беручи до уваги, що за останньою видатковою накладною № РНк-072200 від 28.12.2021 строк оплати настав (прострочення виникло) 19.01.2022, шестимісячний строк для нарахування пені сплив 18.07.2022.

Позивач просить стягнути пеню за період з 17.07.2023 до 17.07.2024, тобто за період спливу строку нарахування пені.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань у 2020-2021 роках сплив 30.06.2023 (дата закінчення карантину), а тому нарахування пені за період після цієї дати є неправомірним.

У підсумку, суд правильно ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача 17 258,91 грн основної суми заборгованості та відмовив у задоволенні вимог про стягнення пені.

Отже, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Позивач не надав належних доказів належного оформлення супровідних документів за спірними поставками, що порушує умови договору. Відповідач, згідно з договором, мав право призупинити оплату.

Факт підписання накладних не свідчить автоматично про належне виконання зобов`язань. Відповідач неодноразово повідомляв позивачу про недоліки в оформленні документів. Реалізація продукції не скасовує права покупця на пред`явлення вимог щодо належного оформлення документів.

Посилання скаржника на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2023, яким встановлений факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором і безпідставність доводів відповідача про начебто неналежне оформлення супроводжуючих документів, колегія суддів відхиляє, адже це рішення стосується інших правовідносин та обставин. Воно не має преюдиціального значення для цієї справи та не скасовує права відповідача на захист від неправомірних вимог у межах іншого періоду поставок.

Щодо нарахування пені. Позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строку нарахування пені. Пеня заявлена за період, що виходить за межі допустимого строку, навіть з урахуванням дії карантину. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у цій частині.

Щодо судових витрат.

Позивач заявив про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. Водночас відповідач подав клопотання про компенсацію таких витрат у сумі 40 000 грн.

Суд розглядає подібні витрати відповідно до статей 123, 126 та 129 ГПК України, які передбачають, що витрати на правничу допомогу компенсуються пропорційно до результату справи та мають бути підтверджені доказами.

У даному випадку, місцевим господарським судом позов задоволено частково, а тому й судові витрати розподілено між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Розглядаючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Спарта 2015» та адвокатом Скочко О.А. 08.06.2018 було укладено договір про надання правничої допомоги, який уточнено додатковою угодою № 7 від 01.07.2024. За цією угодою гонорар за представництво в суді становив 8 000 грн, що підтверджено актом приймання-передачі послуг та платіжними документами.

Також суд встановив, що 05.08.2024 ТОВ «Край - МК..» уклало договір про надання правничої допомоги з АО «Щит-Право» та додаткову угоду № 1, згідно з якою погоджено погодинну оплату у розмірі 2 500 грн за годину, з попередньо узгодженою вартістю послуг у 40 000 грн. До матеріалів справи відповідачем надано акт виконаних робіт та платіжну інструкцію на підтвердження факту надання послуг та їх оплати.

При оцінці витрат сторін на правничу допомогу суд керувався положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 126, 129 ГПК України та практикою Верховного Суду, відповідно до яких витрати мають бути реальними, обґрунтованими, розумними, пропорційними та підтвердженими належними доказами. Також застосовано підхід ЄСПЛ, згідно з яким витрати мають бути фактичними, необхідними й обґрунтованими.

Місцевим господарським судом було враховано, що позовні вимоги задоволено частково на 17 258,91 грн, що становить 24,51% від загальної суми позову, а тому, саме на цій підставі суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 960,80 грн витрат на правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог.

Щодо витрат відповідача, суд визнав обґрунтованою лише частину наданих адвокатом послуг, що стосуються безпосередньої підготовки відзиву на позов та заперечень, на суму 15 000 грн. Інші заявлені витрати (на загальну суму 40 000 грн) суд визнав неспівмірними обсягу виконаних робіт, необґрунтованими та надмірними з огляду на складність справи, фінансовий стан сторін та розумну необхідність таких витрат.

Таким чином, суд частково задовольнив заяву відповідача та поклав на позивача обов`язок компенсувати 15 000 грн витрат на правничу допомогу, відмовивши в задоволенні решти заявлених вимог. Сума витрат у 15 000 грн документально підтверджена відповідачем та відповідає складності справи, кількості засідань і підготовлених документів. Крім того, на відповідача покладено сплату судового збору в розмірі 742,16 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам. Судом першої інстанції обґрунтовано враховано обсяг наданих послуг, на відміну від витрат позивача, які не були деталізовані. Апеляційним господарським судом не виявлено порушень принципу змагальності чи рівності сторін.

Доводи апелянта щодо нібито завищення витрат відповідача, колегія суддів також відхиляє, оскільки суд правомірно оцінив співмірність та обґрунтованість заявлених витрат, враховуючи вимоги ст. 126 ГПК України. Фінансовий стан сторін не є критерієм для обмеження компенсації витрат, якщо вони обґрунтовані та документально підтверджені.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційна скарга ґрунтується на припущеннях і не містить нових обставин чи доказів. Всі доводи вже були предметом оцінки суду першої інстанції та спростовані ним. Скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить апеляційний господарський суд здійснити розподіл судових витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги, оформлених додатковою угодою № 2 до Договору про надання правової допомоги № 0508/24 від 05.08.2024 від 12.11.2024, підтверджених Актом приймання наданих послуг № 2 від 13.11.2024 за надання послуг з підготовки відзиву на апеляційну скаргу в сумі 20000,00 грн.

Керуючись принципами справедливості, розумності, пропорційності та верховенством права, правова допомога відповідачу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу в сумі 20000,00 грн, апеляційний господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, визнає обґрунтованими витрати відповідача у сумі 2 000,00 грн, які саме і покладає на апелянта, оскільки відзив відповідача по суті дублює його правову позицію в першій інстанції. В іншій частині вимог про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням відповідачу правової допомоги, колегія суддів відмовляє.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта 2015» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/3331/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спарта 2015».

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Спарта 2015» (28500, м. Долинська, Долинського району, Кіровоградської області, вул. Центральна, буд. 144, код. ЄДРПОУ 39625877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-МК..» (49035, м. Дніпро, вул. Хотинська, буд. 6, код ЄДРПОУ 40333959) 2000,00 грн (Дві тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:В.Ф. Мороз

О.Г. Іванов