Рішення

від 10.04.2025 по справі 910/15186/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2025Справа № 910/15186/24

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю Радивилівський "РАЙАГРОПОСТАЧ"до третя особа,Міністерства юстиції України яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської областіпровизнання протиправним та скасування наказу Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Воронко В.О.; Пащук Т.С.;

від відповідача: Свіршкова І.В.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/15186/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Радивилівський "РАЙАГРОПОСТАЧ" (далі також - позивач, ТДВ "РАЙАГРОПОСТАЧ") до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Мінюст, Міністерство) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 03.06.2024 № 1647/5 «Про задоволення скарги».

Ухвалою від 14.01.2025 суд залучив до участі в справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Радивилівську міську раду Дубенського району Рівненської області (далі також - третя особа).

28.01.2025 відповідачем подано відзив на позов, у якому, зокрема, заявлено про закриття провадження в частині.

03.02.2025 третя особа на виконання вимог суду надала письмові пояснення по справі.

Позивач, у свою чергу, 07.02.2025 надав відповідь на відзив.

26.02.2025 третя особа подала клопотання про проведення засідання за відсутності його представника.

За результатами розгляду клопотання відповідача про закриття провадження в частині. суд відмовив у його задоволені, про що вказано у відповідній ухвалі.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 10.04.2025.

09.04.2025 третьою особою подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представники позивача в судовому засіданні 10.04.2025 наполягали на задоволенні позову, а представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст. ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі Висновку центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.05.2024 (далі також - Висновок) за результатами розгляду скарги Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 19.12.2023 № 2167/01.09-20, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2023, винесено наказ від 03.06.2024 № 1647/5 «Про задоволення скарги» (далі також - Наказ № 1647/5) відповідно до якого вирішено:

1. Скаргу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 19.12.2023 № 2167/01.09-20 задовольнити.

2. Визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 05.11.2023 № 70063779 державного реєстратора Виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева Олега Олександровича.

3. Тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакіреву Олегу Олександровичу строком на 1 місяць.

4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

5. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

У Висновку Колегії, на якому ґрунтується спірний Наказ, викладено, зокрема, таке:

- державним реєстратором Балакіревим О.О. під час прийняття оскаржуваного рішення не перевірено належним чином подані документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, оскільки заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства.

Як наголошує позивач, Міністерство юстиції України, задовольняючи скаргу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, прийняло протиправне рішення, оскільки рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 05.11.2023 № 70063779 є правомірним, прийнятим державним реєстратором у відповідності до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон) та на підставі належних документів.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що у Висновку колегії не зазначено конкретного порушення, яке допустив державний реєстратор; не зрозуміло про який пункт 1 статті 24 Закону йдеться у наказі; у наказі та Висновку не міститься жодного посилання на те, які саме права скаржника були порушені внаслідок прийняття державним реєстратором рішення.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:

- Наказ № 1647/5 прийнятий законно та відповідно до повноважень Міністерства, а позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними;

- Мінюст здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації у межах компетенції, визначеної законом, зокрема, на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора;

- Міністерство під час розгляду скарг перевіряє правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує (тобто, не може визнавати чи не визнавати) дійсність правочинів, які стали підставою для набуття чи припинення майнових і корпоративних прав, за винятком, якщо такі правочини є недійсними в силу закону (нікчемними);

- державний реєстратор Балакірєв О.О. належним чином не перевірив документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав та здійснив державну реєстрацію прав на об`єкти, що не мали ознак нерухомого майна, в той час коли речове право на такий об`єкт не підлягало державній реєстрації в Державному реєстрі прав;

- Міністерство не оспорює право власності позивача чи іншої особи на спірний об`єкт нерухомого майна, а здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав і розглядає скарги на рішення, дії державних реєстраторів, подані особами, які не визнають або ж оспорюють набуття, зміну чи припинення речового права заявника.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі також - Порядок № 1128), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Рішення, дії або бездіяльність суб`єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку №1128). Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Як встановлено судом під час розгляду справи, на підставі на рішення від 05.11.2023 № 70063779 державним реєстратором Балакіревим О.О. внесено зміни до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), відкритого на майновий комплекс, зокрема, додано відомості про складові частини майнового комплексу: огорожу, ворота, ворота, хвіртку, асфальтовану площадку, під`їзну дорогу, цистерну для зберігання нафтопродуктів, цистерну для зберігання нафтопродуктів, фундамент під резервуар, фундамент під резервуар, фундамент під резервуар, фундамент під резервуар, фундамент під резервуар, резервуар для зберігання нафтопродуктів (далі - складові частини), а також додано супровідні документи.

До Міністерства юстиції України надійшла скарга Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 19.12.2023 № 2167/01.09-20, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.12.2023 за № СК-5200-23 (далі - Скарга).

За змістом скарги скаржник зазначає, що він є власником земельної ділянки, на якій розташовані складові частини цілісного майнового комплексу. Вважає оскаржуване рішення незаконним та просить його анулювати.

З отриманої Інформації з Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 06.12.2023 № 357253591 скаржнику стало відомо про оскаржуване рішення.

Наказом № 1647/5 від 03.06.2024 Скаргу було задоволено та скасовано оскаржуване рішення.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Колегія встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав, та у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Як вбачається з наявних у справі фактичних даних, майновий комплекс та його складові частини, розташовані, зокрема, на земельній ділянці з кадастровим номером 5625810100:01:007:0345, що належить скаржнику (третій особі).

Частиною першою статті 4 Закону передбачено, що державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості;

1-1) спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інші речові права відповідно до закону;

4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; обтяження гарантійної частки будівництва об`єкта нерухомого майна (далі - гарантійна частка) відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»; обтяження спеціального майнового права на неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»; обтяження спеціального майнового права на неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості, спеціальне майнове право на який зареєстровано за особою, яка сплатила частково ціну такого об`єкта, на користь замовника будівництва/девелопера будівництва відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»; обтяження спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва відповідно до частини другої статті 27-2 цього Закону; обтяження права власності на об`єкт нерухомого майна на користь замовника будівництва/девелопера будівництва відповідно до частини третьої статті 27-3 цього Закону; інші обтяження відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 5 Закону передбачено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Частиною другою статті 4 Закону визначено, що у разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, а також зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.

Відповідно до абзаців 5 та 6 частини п`ятої статті 12 Закону зміна ідентифікаційних даних суб`єкта речового права, обтяження речового права та/або зміна характеристик об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості не впливають на дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень.

Крім того, відповідно до абзаців 2, 3 пункту 20 Порядку у разі коли державна реєстрація права власності проводиться на підставі документів, відповідно до яких тип об`єкта нерухомого майна зазначено як «цілісний майновий комплекс», «єдиний майновий комплекс», «комплекс будівель та споруд» чи інший тип, що вказує на наявність сукупності будівель та/або споруд, та відповідно до відомостей, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, такий тип об`єкта містить відомості про два і більше закінчені будівництвом об`єкти чи об`єкти будівництва, що мають окремі ідентифікатори в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває розділи у зазначеному Реєстрі з присвоєнням відповідного реєстраційного номера кожному з таких об`єктів. При цьому присвоєння кожному із зазначених у цьому абзаці закінчених будівництвом об`єктів окремої адреси не вимагається.

Правило, передбачене абзацом другим цього пункту, застосовується також у разі, коли в Державному реєстрі прав вже проведено державну реєстрацію права власності на підставі документів, відповідно до яких тип об`єкта нерухомого майна зазначено як «цілісний майновий комплекс», «єдиний майновий комплекс», «комплекс будівель та споруд» чи інший тип, що вказує на наявність сукупності будівель та/або споруд, та відкрито розділ з присвоєнням відповідного реєстраційного номера на такий комплекс, під час проведення подальших реєстраційних дій щодо нього.

Відповідно пункту 2 частини третьої статті 10 та статті 18 Закону державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 24 Закону передбачена відмова в державній реєстрації прав, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону.

Абзацом першим частиною другою статті 24 Закону передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Підпунктами «а», «б» пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону визначено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є, зокрема, встановлення Міністерством юстиції України, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 21 , 4 частини першої статті 3 цього Закону, а також за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону. Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Оскільки оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Балакіревим О.О. за наявності підстави для відмови у державній реєстрації прав, передбаченої пунктом 1 статті 24 Закону, а також з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 та 4 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом, то допущені при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, оскаржуване рішення підлягало анулюванню.

Крім того, посилання позивача у позовній заяві на те, що у Висновку Колегії не зазначено який саме пункт ст. 24 Закону було порушено державним реєстратором при проведенні реєстраційної дії є безпідставними, оскільки у висновку зазначено, «…..що пунктом 1 частини першої статті 24 Закону передбачена відмова в державній реєстрації прав, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону….».

Відповідно до статей 181, 182 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Враховуючи викладене вище, державний реєстратор Балакірєв О.О. під час прийняття оскаржуваного рішення не встановив, що заявлене речове право на складові частини, а саме огорожу, ворота, ворота, хвіртку, асфальтовану площадку, під`їзну дорогу, цистерну для зберігання нафтопродуктів, цистерну для зберігання нафтопродуктів, фундамент під резервуар, фундамент під резервуар, фундамент під резервуар, фундамент під резервуар, фундамент під резервуар, резервуар для зберігання нафтопродуктів не підлягає державній реєстрації відповідно до вимог Закону, оскільки вище перераховані складові чистини не є нерухомим майном у розумінні статтей 181, 182 Цивільного кодексу України.

Отже, державний реєстратор Балакірєв О.О. належним чином не перевірив документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав та здійснив державну реєстрацію прав на об`єкти, що не мали ознак нерухомого майна, в той час коли речове право на такий об`єкт не підлягало державній реєстрації в Державному реєстрі прав.

Доводи позивача про перешкоджання Міністерством у вільному володінні майном не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

В оскаржуваному Наказі чи у Висновку не оспорюється право власності позивача чи іншої особи на спірний об`єкт нерухомого майна, а здійснюється контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав і розглядається скарга на рішення, дії державних реєстраторів, подана особою, яка не визнає або ж оспорює набуття, зміну чи припинення речового права заявника.

Мінюст, приймаючи оскаржуваний Наказ не надавав оцінки законності чи незаконності набуття позивачем права власності на майновий комплекс та його складових частин, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Дубенський район, м. Радивилів, вул. Невського О буд. 71.

Необґрунтованими є також доводи позивача про те, що спірний Наказ та Висновок не містять жодного посилання на те, які саме права скаржника були порушені внаслідок прийняття державним реєстратором рішення. Адже, у Висновку колегії чітко зазначено, що скаржник (Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області) вважає себе власником земельної ділянки, на якій розташовані складові частини цілісного майнового комплексу.

Як стверджувала третя особа, та не було спростовано належними та допустимими доказами позивачем, майновий комплекс згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер витягу: 125912045, дата та час формування: 31.05.2018 15:42:11, знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 5625810100:01:007:0286 площею 8400 кв.м., що була викуплена у власність Товариством з обмеженою відповідальністю Радивілівський «РАЙАГРОПОСТАЧ» згідно з договором купівлі-продажу від 15.08.2019 року. А асфальтована площадка та фундаменти під резервуар, резервуар для зберігання нафтопродуктів які дореєстровані згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав - індексний номер витягу: 353115185. Дата та час формування: 05.11.2023 17:38:55, Витяг сформовано Балакірев Олег Олександрович, Виконавчий комітет Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, знаходяться на двох інших окремих земельних ділянках (відокремлених проїзною дорогою), які є комунальною власністю територіальної громади, несформовані, цільове призначення не визначено, відомості про які не внесено в Державний земельний кадастр. Рішення щодо передачі цих земельних ділянок у користування (власність) Товариства з обмеженою відповідальністю Радивілівський «РАЙАГРОПОСТАЧ» Радивилівською міською радою Дубенського району Рівненської області не приймалось.

Виходячи з наведеного судом встановлено, що Наказ Міністерства юстиції України № 1647/5 від 03.06.2024 прийнято у межах встановленої Законом компетенції, за встановленою Законом процедурою та відповідає фактичним обставинам вчинених державним реєстратором правопорушень. Позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, з огляду на відмову в задоволенні позову, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Радивилівський "РАЙАГРОПОСТАЧ" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2025 року.

Суддя Ю.О.Підченко