Ухвала від 21.04.2025 по справі 913/95/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21 квітня 2025 року м.Харків Справа № 913/95/25

Провадження №8/913/95/25

Суддя Господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви у справі

за позовом заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури (вул. В. Сосюри, 293/301, м. Лисичанськ Луганської області, 93100)

в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Луганської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації (просп. Центральний, б. 59, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93405)

2. Північно-Східного офісу Держаудитслужби (Майдан Свободи, б. 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022)

до 1-го відповідача фізичної особи-підприємця Муляр Ольги Олексіївни ( АДРЕСА_1 )

2-го відповідача Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею (вул. ім. Д.І. Менделєєва, 47, м. Лисичанськ Луганської області)

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення незаконно отриманих бюджетних коштів у сумі 372188 грн

Без повідомлення (виклику) сторін

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луганської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації, Північно-Східного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 10.03.2025 № 50-680вих-25 до фізичної особи-підприємця Муляр Ольги Олексіївни та Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею з вимогами:

- про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 07.12.2021 до Договору № 1/2021 від 01.02.2021, укладеного між Лисичанським професійним торгово-кулінарним ліцеєм та ФОП Муляр О.О.;

- про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 10.12.2021 до Договору № 1/2021 від 01.02.2021, укладеного між Лисичанським професійним торгово-кулінарним ліцеєм та ФОП Муляр О.О.

- про стягнення з фізичної особи-підприємця Муляр Ольги Олексіївни на користь Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації незаконно набуті бюджетні кошти у розмірі 372 188 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2021 Лисичанський професійний торгово-кулінарний ліцей (далі 2-й Відповідач, Споживач) розмістив оголошення про намір здійснити переговорну публічну закупівлю з придбання товару за кодом ДК 021:2015:09320000-8: Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-01-19-005107-a). Закупівля відбувалась у формі переговорної процедури.

Відповідно до річного плану закупівель, розміщеного за посиланням: https://prozorro.gov.ua/plan/UA-P-2021-01-19-009689-a, зазначена закупівля профінансована за рахунок коштів місцевого бюджету.

01.02.2021 між Лисичанським професійним торгово-кулінарним ліцеєм та фізичною особою-підприємцем Муляр Ольгою Олексіївною (далі 1-й Відповідач, Постачальник, ФОП Муляр О.О.) укладено Договір № 1/2021 (далі Договір № 1/2021 від 01.02.2021), відповідно до якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити споживачу теплову енергію загальним обсягом 340,25 Гкал, а останній оплатити її відповідно до визначеного тарифу.

Згідно з п. 3.1. Договору, його загальна ціна складає 673 552,10 грн без ПДВ.

Пунктом 3.2.1 Договору передбачено тариф на теплову енергію, який становить 1979,58 грн. без ПДВ за 1 Гкал.

Прокурор зазначає, що достовірно встановлено факт існування між відповідачами правовідносин у період з 01.02.2021 по 31.12.2021 року щодо постачання/споживання теплової енергії за рахунок коштів місцевого (обласного) бюджету.

У подальшому, до вказаного Договору № 1/2021 від 01.02.2021 сторонами вносились зміни шляхом укладання Додаткових угод № 1-3.

Так, додатковою угодою № 1 від 05.02.2021, внесені зміни до п. 1.2 Договору щодо назви предмету закупівлі, а також додано адресу постачання теплової енергії; додатковою угодою № 2 від 07.12.2021 до Договору № 1/2021 від 01.02.2021 внесені зміни до істотних умов зокрема:

1) пункт 3.2.1 Договору викладено у новій редакції, відповідно до якої тариф на теплову енергію збільшено з 1979,58 грн. до 5900,24 грн. за 1 Гкал, або на 298,06%. У якості підстави для такого збільшення тарифу, у вказаній додатковій угоді наявне посилання на розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації м. Лисичанськ від 13.10.2021 (без номеру) «Про намір здійснити зміну тарифів на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії для бюджетних установ на опалювальний період 2021-2022 року»;

2) з урахуванням підвищення тарифу, загальна ціна Договору збільшена з 673 552,10 грн до 980 000 грн;

3) зазначено, що умови вказаної додаткової угоди застосовуються до відносин між Сторонами з 01.10.2021;

Додатковою угодою № 3 від 10.12.2021 до Договору № 1/2021 від 01.02.2021 фактично продубльовано зміни до істотних умов Договору, які були закріплені Додатковою угодою № 2.

Як стверджує прокурор, внаслідок укладання додаткових угод № 2 від 07.12.2021 та № 3 від 10.12.2021 відбулись суттєві зміни істотних умов Договору № 1/2021 від 01.02.2021.

Прокурор зазначає, що формування та зміна тарифу на послуги з теплопостачання, які надаються суб`єктом господарювання споживачам, які фінансуються за рахунок відповідних бюджетів, здійснюється у визначеному порядку.

Відповідно до пп. 5 п. 5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (у редакції станом на час укладання оспорюваних додаткових угод, далі - Порядок), зміна тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - перегляд уповноваженим органом тарифів та їх структури або коригування тарифів.

Пунктом 32 вказаного Порядку передбачено, що одноставкові тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії розраховуються ліцензіатами та встановлюються уповноваженими органами кожної територіальної громади, в межах якої ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, окремо для кожного виду ліцензованої діяльності, який провадить (має намір провадити) ліцензіат.

Прокурор вважає, що укладаючи оспорювані додаткові угоди № 2 від 07.12.2021 та № 3 від 10.12.2021, підвищуючи тариф на товар з 1979,58 грн до 5900, 24 грн. за 1 Гкал, та, відповідно загальну ціну договору з 673 522,10 грн до 980 000 грн., зробили це за відсутності відповідного розпорядження (рішення) уповноваженого органу, яким затверджені нові тарифи або переглянуті у бік збільшення вже існуючі. Тому укладення Додаткових угод № 2, 3 до первісного договору з підвищенням ціни на предмет закупівлі є безпідставним та необґрунтованим і суперечить ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки згідно з п. 2 ч. 5 цієї статті зміна істотних умов договору (ціни за одиницю товару на 10 %) допускається лише у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Як зазначає прокурор, Додаткові угоди № 2, 3 укладені з порушенням чинного законодавства, та повинні бути визнані недійсними, оскільки їх було укладено всупереч інтересам держави, без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень укладеного Договору, чим суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів.

Отже, за твердженням прокурора, вказані Додаткові угоди не відповідають вимогам Закону та порушують встановлені даним Законом принципи.

Відповідно до наявної у відкритому доступі інформації про перерахування коштів за вказаним Договором, що міститься на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів https://spending.gov.ua/new/, 2-м Відповідачем на користь 1-го Відповідача у рамках вказаного договору перераховані кошти в сумі 979 998,51 грн за період січень-березень 2021 року.

Разом з тим, 2-м Відповідачем на користь 1-го Відповідача після укладання оспорюваних додаткових угод № 2 від 07.12.2021 та № 3 від 10.2.2021, тобто, після підвищення вартості тарифу на теплову енергію з 1979,58 грн. до 5900,24 грн за 1 Гкал, за надані послуги з теплопостачання за жовтень-грудень 2021 року перераховані кошти у загальному розмірі 560 109,79 грн, що призвело до фактичного завищення суми коштів, які були передбачені на час укладання Договору.

Загальний обсяг перерахованих 2-м Відповідачем на користь 1-го Відповідача коштів за надані протягом жовтня-грудня 2021 року послуги складає 560 109,79 грн (253 592,32 грн + 306 517,47 грн). Разом з тим, за той же обсяг теплової енергії за тарифом 1979,58 грн за 1 Гкал, які діяли до укладення додаткової угоди № 2 від 07.12.2021, 2-й Відповідач сплатив би 1-му Відповідачу кошти у загальній сумі 187 921,53 грн.

Таким чином, сума незаконної переплати за вказаний період складає: 560 109,79 187 921,53 =372 188 грн.

Позовна вимога про повернення коштів до Луганського обласного бюджету, розпорядником якого є 1-й Позивач, обумовлена тим, що вони були перераховані на користь 1-го Відповідача в порушення положень ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», які мають бути стягнуті на користь держави.

Вищенаведене стало підставою для звернення заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою від 17.03.2025 господарський суд підтвердив підстави представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації та Північно-Східного офісу Держаудитслужби з заявленими позовними вимогами; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/95/25 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

Запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати відзив на позовну заяву з доказами направлення іншим учасникам справи; у разі отримання відповіді на відзив, у п`ятиденний строк з дня її вручення, подати суду обґрунтовані заперечення з доказами направлення іншим учасникам справи.

Запропоновано прокурору та позивачам у разі отримання відзивів на позовну заяву, у п`ятиденний строк з дня його отримання подати суду обґрунтовані відповіді на відзиви, з доказами направлення іншим учасникам справи.

Ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано прокурору та позивачам до електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками, сформованими в автоматизованій системі документообігу суду.

Ухвала про відкриття провадження у справі в паперовій формі була надіслана відповідачам на їх поштові адреси з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Перший відповідач отримав особисто ухвалу суду -28.03.2025, про що зазначено у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду з відміткою про вручення.

Другий відповідач отримав ухвалу суду 31.03.2025, про що зазначено у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду з відміткою про вручення.

Перший відповідач - Муляр Ольга Олексіївна, заявою від 14.04.2025 просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Перший відповідач обґрунтував це наступним:

- 01.02.2021 між Лисичанським професійним торгово-кулінарним ліцеєм та ФОП Муляр О.О. укладено Договір № 1/2021 (далі Договір), відповідно до якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити споживачу теплову енергію загальним обсягом 340,25 Гкал, а останній оплатити її відповідно до визначеного тарифу;

- згідно п. 3.2.1. Договору, тариф на постачання теплової енергії, на момент підписання Сторонами Договору складає 1979,58 грн за 1 Гкал (без ПДФ), згідно розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації м. Лисичанськ від 08 грудня 2020 року № 832.

- згідно п. 3.2.3. Договору, у разі зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в Договорі, ціну цього Договору може бути змінено.

- розпорядженням керівника Лисичанської військово-цивільної адміністрації від 28.10.2021 № 1234 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та її виробництво для бюджетних установ»: 1. Встановлено одноставковий тариф на теплову енергію, яку надає ФОП Муляр О.О., для бюджетних установ в розмірі 5900,24 грн./Гкал. без ПДВ, згідно зі структурою, що додається, у тому числі на її виробництво 5900,24 грн./Гкал. 2. Дане розпорядження набирає чинності з моменту його оприлюднення. 3. Тарифи, встановлені цим розпорядженням, діють по 30.09.2022 року. 4. ФОП Муляр О.О. (Ользі МУЛЯР): 4.1. застосувати для бюджетних установ тарифи, які встановлені пунктом 1 даного розпорядження; 4.2. довести це розпорядження до відома споживачів згідно з частиною п`ять статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; 4.3. направити розрахунки тарифів, встановлених цим розпорядженням, на перевірку до Держпродспоживслужби. 5. Вважати такими, що втратили чинність тарифи встановлені розпорядженням керівника військово-цивільної адміністрації м. Лисичанська від 08.12.2020 № 832 з моменту застосування тарифів, визначених у цьому розпорядженні. 6. Дане розпорядження підлягає оприлюдненню. 7. Контроль за виконанням цього розпорядження залишаю за собою;

- вказане Розпорядження опубліковано та перебуває у вільному доступі на офіційномувеб-сайті Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (https://lis.gov.ua/) у розділі «Лисичанська міська ВЦА Розпорядження керівника 2021 Розпорядження керівника Лисичанської міської ВЦА (жовтень 2021 року з № 1118 по № 1242)) за посиланням https://lis.gov.ua/lisichanska-miska-vtsa/rozporyadzhennya-kerivnika/2021/26885-rozporyadzhennya-kerivnika-lisichanskoji-miskoji-vtsa-zhovten-2021-roku-z-1118.html;

- на тому ж веб-сайті 13 жовтня 2021 року (за 15 днів до видачі розпорядження) було опубліковано повідомлення про намір здійснити зміну тарифів на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії для бюджетних установ на опалювальний період 2021-2022 року, згідно якого зазначено, що планується встановити тариф на постачання теплової енергії Лисичанському професійному торгово-кулінарному ліцею, розташованому за адресою м. Лисичанськ, вул. Менделєєва, буд. 47, у розмірі 5900,24 грн/Гкал. Вказане повідомлення знаходиться за посиланням https://lis.gov.ua/novosti/notice/26970-pro-namir-zdijsniti-zminu-tarifiv-na-teplovu-energiyu-ta-poslugu-z-postachannya-teplovoji-energiji-dlya-byudzhetnikh-ustanov-na-opalyuvalnij-period-2021-2022-roku.html;

- на підставі вказаного розпорядження, ФОП Муляр О.О. та Лисичанський професійний торгово-кулінарний ліцей уклали дві додаткові угоди до Договору:

1) Додаткова угода № 1 від 07.12.2021 п. 3.1. Договору викладено у наступній редакції: «Ціна договору становить 980 000 грн без ПДВ. п. 3.2.1. «Тариф на постачання теплової енергії, на момент підписання Сторонами додаткової угоди складає 5 900,24 за 1 Гкал без ПДВ, згідно розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації м. Лисичанськ від 13.10.2021 «Про намір здійснити зміну тарифів на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії для бюджетних установи на опалювальний період 2021-2022 року».

2) Додаткова угода № 3/12 від 10.12.2021 внесено зміни до п. 3.2.1. Договору: «Тариф на постачання теплової енергії складає 5900,24 грн /Гкал без ПДВ, згідно рішення Лисичанської міської ВЦА м. Лисичанськ «Про намір здійснити зміну тарифів на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії для бюджетних установ на опалювальний період 2021-2022»;

- зміна ціни товару за Договором відбулася правомірно та на законній підставі згідно розпорядження керівника Лисичанської військово-цивільної адміністрації від 28.10.2021 №1234 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та її виробництво для бюджетних установ»;

- відповідь першого заступника Лисичанської міської військової адміністрації, викладену у листі № 419/01-16 від 30.01.2025, який додано до позовної заяви, містить інформацію про відсутність «Розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації м. Лисичанськ від 13.10.2021 «Про намір здійснити заміну тарифів на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії для опалення бюджетних установ на опалювальний період 2021-2022 року», вважаємо, що оригінали вказаних документів ймовірно залишились на тимчасово окупованій території України, проте у той же час, відповідь не заперечує наявність Розпорядження від 28.10.2021 № 1234, яке безпосередньо і встановлює новий збільшений тариф;

Стосовно збільшення ціни товару більше ніж на 10%.

- Прокурор стверджує, що оспорювані додаткові угоди укладені на порушення ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки відбулося підвищення ціни товару більше ніж на 10% - ціна на товар підвищилася з 1979,58 грн до 5900,24 грн за 1 Гкал, або на 298,06%;

- як вірно зазначає прокурор, згідно ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зміна ціни товару у бік її збільшення можлива у наступних випадках істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/ або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

- підставами для підвищення тарифів на ринку теплової енергії стало значне підвищення з 1 жовтня 2021 року цін на енергоносії, зокрема природний газ від гарантованого постачальника НАК «Нафтогаз», а також тарифів на розподіл природного газу, електроенергію та інші;

- у період дії тарифу 1979,58 грн за 1 Гкал, зазначеному при укладанні Договору, ціна природного газу значно збільшилася:

1) з 01.01.2021 ціна складала 8 863,89 грн за 1000 м3, що підтверджується додатковою угодою № ДУ 2021-01/1 від 01.01.2021 до Договору «Про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів» № 2019/ПР-ЛИС/171 від 01.11.2019; 2) з 01.10.2021 ціна зросла на 324% і складала 28 663,89 грн за 1000 м3, що підтверджується додатковою угодою № ДУ 2021-10/1 від 01.10.2021 до Договору «Про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів» № 2019/ПР-ЛИС/171 від 01.11.2019;

3) з 01.11.2021 ціна ще зросла на 27% і складала 36 373,89 грн. за 1000 м3, що підтверджується додатковою угодою № ДУ 2021-11/1 від 01.10.2021 до Договору «Про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів» № 2019/ПР-ЛИС/171 від 01.11.2019;

- встановлений згідно Договору тариф на постачання теплової енергії у розмірі 1979,58 грн за 1 Гкал з 01.10.2021 вже був збитковим, що і стало підставою як для встановлення керівником Лисичанської військово-цивільної адміністрації нового тарифу у розмірі 5900,24 грн за 1 Гкал, так і для укладення оспорюваних додаткових угод до Договору;

- після укладення оспорюваних додаткових угод, тариф все одно був збитковим, адже з 01.11.2021 ціна на природний газ знову збільшилася. Відшкодування різниці тарифів мало відбутися згідно діючого порядку при формуванні тарифів на наступний опалювальний сезон у 2022 році, але у зв`язку із початком повномасштабної збройної агресії російської федерації, це стало неможливим;

- п. 3.2.2. Договору передбачено, що відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 01.06.2011 № 869, у разі зміни протягом строку дії тарифу обсягу окремих витрат, пов`язаних із провадженням діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, з причин, які не залежать від Постачальника, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, може проводитися перерахування тарифу шляхом коригування лише тих складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення;

- оскільки відбулося значне підвищення ціни на природний газ, який є витратним паливом для виробництва теплової енергії, яка постачається згідно Договору, відбулось як підвищення самого тарифу на постачання теплової енергії так і у подальшому збільшення ціни Договору.

- згідно зі структурою тарифу на теплову енергію, яку опубліковано на сайті Лисичаснької міської ВЦА (додається), доля вартості природного газу (витрати на паливо) складає 71% (4214,23 грн), підвищення тарифів на теплову енергію є цілком економічно обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»:

«Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством»;

- як слідує з розпорядження керівника Лисичанської військово-цивільної адміністрації від 28.10.2021 № 1234, тарифи (1979,58 за 1 Гкал), встановлені розпорядженням керівника військово-цивільної адміністрації м. Лисичанська від 08.12.2020 № 832, втратили чинність з моменту застосування нових тарифів (5900,24 грн за 1 Гкал) 28 жовтня 2021 року. Тобто, Муляр О.О. та Лисичанський професійний торгово-кулінарний ліцей більше не могли керуватися при виконанні Договору тарифом згідно розпорядження від 08.12.2020 № 832;

- використання положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо обмеження збільшення ціни більше ніж на 10% є необґрунтованим, оскільки така зміна пов`язана з обставинами, які не залежать від сторін Договору;

- підстав для визнання недійсними додаткових угод немає, а також те, що збільшення ціни товару за Договором відбулося правомірно, стягнення сплачених на користь Муляр О.О. бюджетних коштів в рахунок виконання Договору є необґрунтованим.

Стосовно підстав звернення прокурора

- як слідує з ухвали про відкриття провадження, суд підтвердив підстави представництва прокурором інтересів держави в особі органів Луганської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації та Північно-Східного офісу Держаудитслужби;

- судом зазначено, що Луганською обласною військовою адміністрацію та Північно-Східним офісом Держаудитслужби не здійснювався захист інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки компетентні органи знали про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» під час проведення процедури закупівель, однак не здійснили належних заходів щодо захисту інтересів держави шляхом ініціювання подання відповідного позову. Таким чином, наявна бездіяльність Луганської обласної військової адміністрації та Північно-Східним офісом Держаудитслужби, оскільки вони достеменно знали про порушення інтересів держави, але не відреагували на таке порушення та не звернулися до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- аналіз положень ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу;

- як зазначає прокурор, Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі й у сфері здійснення публічних закупівель;

- листом 201231-17/284-2025 від 27.02.2025 Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області повідомило окружну прокуратуру про те, що заходи державного фінансового контролю за результатами вказаної закупівлі не проводились, підстав для звернення до суду з позовною заявою вказаний орган не вбачає;

- у даному випадку немає підстав стверджувати, що зі сторони Північно-східного офісу Держаудитслужби наявна бездіяльність у здійсненні заходів, направлених на захист інтересів держави в частині оскарження оспорюваних додаткових угод та стягнення бюджетних коштів. Оскільки Держаудитслужба повідомила, що підстав для звернення до суду немає, то з цього можна зробити висновок, що нею аналізувалися документи щодо публічної закупівлі між Муляр О.О. та Лисичанським професійним торгово-кулінарним ліцеєм і жодних порушень у проведеній процедурі закупівлі не виявила. Таким чином, висновок про порушення інтересів держави у межах спірної публічної закупівлі є необґрунтованим, а отже відсутні підстави задля представництва інтересів Луганської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації та Північно-Східного офісу Держаудитслужби;

- прокурор у позовній заяві зазначив, що поняття «інтереси держави» охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Розвиток та підтримка малого бізнесу, захист його від необґрунтованого тиску з боку контролюючих та правоохоронних органів також входить в коло інтересів держави;

- питання підвищення тарифів на теплову енергію у 2021 році було гостро соціальним та мало великий громадський резонанс, всі матеріали по підготовці рішення Лисичанської міської ВЦА про встановлення тарифу проходили ретельну перевірку фахівцями управлінні ЖКГ та профільних відділів, були заздалегідь опубліковані у ЗМІ. Структура тарифу, яку оприлюднено на сайті Лисичанської міської ВЦА разом із розпорядженням № 1234, підписано начальником управління ЖКГ Віталієм Сахань;

- підстави для укладання додаткових угод, що оскаржуються, проходили перевірку розпорядником бюджетних коштів та органами Держказначейства України, до яких направлялись завірені Лисичанською міською ВЦА у встановленому порядку копії розпорядження № 1234. Саме тому, ані Луганська обласна державна адміністрація обласна військова адміністрація, ані органи Держаудитслужби не вбачають порушень в укладанні додаткових угод, що оскаржуються;

- суд мав застосувати положення, передбачених статтею 174 ГПК України повернення позовної заяви з підстав відсутності підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Стосовно спрощеного провадження

Перший відповідач вважає, що дана справа не може вважатися малозначною з огляду на наступне:

- предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості в сумі 372 188 грн яка не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак інші обставини свідчать про те, що дана справа не може вважатися справою незначної складності, зокрема:

1) Значення справи для сторін правильне вирішення даної справи має важливе значення для Муляр О.О., оскільки вирішується питання про стягнення 372 188 грн, що складає більше половини загальної ціни Договору (673 552,10 грн). Тобто, вказана сума є значною для Муляр О.О.

2) Обраний позивачем спосіб захисту прокурор заявляє декілька різних між собою вимог визнання додаткових угод недійсними та стягнення незаконно набутих бюджетних коштів. З урахуванням цього, суду слід більш детально проаналізувати обставини справи, надані сторонами докази, заслухати пояснення сторін та перевірити надані прокурором розрахунки коштів, які він просить стягнути.

3) Категорія та складність справи вважаємо, що дана справа не може відноситися до нескладних, оскільки одним із питань, яке поставлено на вирішення суду, це можливість збільшення ціни товару більше ніж на 10%. Враховуючи той факт, що у даній справі збільшення відбулося на конкретній підставі, яка, до того ж, жодним чином не залежала від Муляр О.О. (збільшення ціни на природний газ, який є витратним паливом для виробництва теплової енергії), застосування обмеження у вигляді 10% не може бути. При цьому, обсяг позовної заяви становить 29 сторінок, що також свідчить про складність справи та наявність значного обсягу фактичних і правових обставин, які потребують ретельного аналізу з боку суду.

4) Обсяг та характер доказів у справі зауважуємо, що разом з позовною заявою прокурором додано 40 документів, якими він обґрунтовує свої твердження та заявлені вимоги. Одними з основних документів є документація з публічних закупівель, що самостійно складається з великої кількості документів, які також необхідно дослідити для правильного вирішення справи. Крім того, деякі з документів та інформація, на яку посилається Муляр О.О., знаходяться в електронному вигляді на веб-сайтах органів державної влади/місцевого самоврядування. Тобто, перед судом постане питання щодо дослідження таких електронних документів.

5) Кількість сторін та інших учасників справи у межах даної справи приймають участь 5 учасників справи: заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області, Луганська обласна державна адміністрація обласна військова адміністрація, Північно-східний офіс Держаудитслужби, Фізична особа-підприємець Муляр Ольга Олексіївна, Лисичанський професійний торгово-кулінарний ліцей,

таким чином, спрощений порядок розгляду не надасть належної можливості заслухати кожну зі сторін.

Муляр О.О. вважає за недоцільне здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Муляр О.О. припинила свою діяльність як фізична-особа підприємець з 25.03.2025, тому приймає участь у справі як фізична особа.

Другий відповідач - Лисичанський професійний торгово-кулінарний ліцей, відзивом на позовну заяву від 10.04.2025 № 60 проти позову заперечує з підстав його безпідставності та необґрунтованості та просить відмовити у задоволенні позовних вимоги з огляду на наступне:

- 01.02.2021 2-й Відповідач розмістив оголошення про намір здійснити переговорну публічну закупівлю з придбання товару за кодом ДК 021:2015:09320000-8:. Закупівля відбувалась у формі переговорної процедури;

- у подальшому, 01.02.2021 між 2-м Відповідачем та 1-м Відповідачем укладено Договір №1/2021 (Далі - Договір), відповідно до якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити споживачу теплову енергію загальним обсягом 340,25 Гкал, а останній оплатити її відповідно до визначеного тарифу;

- згідно з п. 3.1. Договору, його загальна ціна складає 673 552,10 грн. без ПДВ;

- пунктом 10.8 Договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору оформлюються шляхом укладення додаткових угод, що підписуються обома сторонами;

- у подальшому, до вказаного Договору №1/2021 від 01.02.2021 сторонами вносились зміни шляхом укладання Додаткових угод №№ 1 -3;

- 2-й Відповідач повністю підтримує правову позицію 1-го Відповідача, а саме: враховуючи наявність встановленого з 01.10.2021 уповноваженим органом місцевого самоврядування тарифу на теплову енергію в розмірі 5900,24 грн за 1 Гкал, 1-й Відповідач вважає укладання додаткових угод № 2 від 07.12.2021 та № 3 від 10.12.2021 до договору 1/2021 від 01.02.2021 цілком правомірними на підставі п.7 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі;

- 2-й Відповідач також повністю підтримує правову позицію 1-го Відповідача стосовно того, що для забезпечення належних санітарних умов у навчальному закладі, відповідно до умов Договору 1-й Відповідач поставив 2-му Відповідачу теплову енергію відповідної якості у повному обсязі;

- факт постачання теплової енергії Прокурором не оскаржується;

- 2-й Відповідач вважає оплату за поставлену 1-м Відповідачем теплову енергію у сумі 979 998,51 грн протягом січня-грудня 2021 року правомірною;

- 2-й Відповідач згоден з 1-м Відповідачем, що припинення постачання теплової енергії з причини відсутності додаткового фінансування за договором № 1/2021 від 01.02.2021 в опалювальний період могло привести до виходу з ладу (розморожуванню) теплогенеруючого обладнання та системи теплозабезпечення, і як наслідок, зупиненню роботи навчального закладу, значним економічним збиткам та загостренню соціально-політичної обстановки у районі проведення ООС;

- в позовній заяві Прокуратура посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, де суд вказав, що у будь- якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору;

- на думку 2-го Відповідача надане посилання на постанову Верховного Суду є не коректним, оскільки на відміну від нашого випадку в основі справи № 910/3486/18 знаходиться ситуація, де відповідач діяв на свій розсуд, а у нашому випадку відповідачі виконували рішення місцевої влади.

Відносно представництва прокуратури:

- у позовній заяві Прокурор зазначає, що «Лисичанською окружною прокуратурою Луганської області під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері щодо визнання недійсними додаткових угод №2 від 07А2.2021 та №3 від 10Л2.2021 до Договору про надання послуг з постачання теплової енергії №1/2021 від 01.02.2021, укладеного між відповідачами, недійсними в силу порушень вимог ст. 203 ЦК України, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді стягнення незаконно отриманих коштів у сумі 372 188 грн.»;

- загальновідомо, що усі правоохоронні та контролюючі органи після «встановлено наявність підстав» для прийняття заходів реагування складають відповідний документ (довідка, акт, протокол, рішення, постанова, рапорт тощо);

- подання позову саме на підставі того, що прокурором просто встановлено наявність підстав для представництва, без складання відповідних документів прокурорського реагування та без відповідної реєстрації по правилам діловодства, є порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- звернення до суду - це є спосіб захисту вже порушеного права, але у нашому випадку, не існує документа, де був би Прокуратурою зафіксований факт порушення Відповідачами певних норм або вимог законодавства;

- згідно п.4 Наказу Офісу Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» зазначено, що відомості для встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень можливо отримувати з: інформації, що надходить до органів прокуратури від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень; матеріалів кримінальних проваджень, справ про адміністративні правопорушення, у тому числі пов`язані з корупцією; публікацій у медіа, у тому числі мережі Інтернет, публічної інформації у формі відкритих даних; документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень; звернень фізичних і юридичних осіб, депутатів усіх рівнів, громадських об`єднань та організацій; інших джерел;

- Прокурор в позовній заяві не зазначає, які саме відомості були отримані, з яких джерел та який документ був складений при цьому, то 2-й Відповідач має підстави стверджувати, що Прокуратура саме на свій розсуд визначила дії відповідачів як протиправні;

- думка Прокурора, при поданні даного позову, зводиться до того, що Прокуратура має право на представництво, однак 2-й Відповідач вважає, що таке право у Прокуратури не виникає автоматично або на свій розсуд;

- як вбачається з доданих до Позовної заяви документів, Прокуратура зазначає, що відомості щодо порушень з боку відповідачів отримана «під час опрацювання розміщеної на офіційному вебпорталі публічних закупівель інформації»;

- ані закон України «Про прокуратуру», ані будь-якій інший закон або нормативно-правовий акт не надає повноваження Прокуратурі проводити «опрацювання»;

- для 2-го Відповідача є цілком не зрозумілим в який проміжок часу було здійснено це «опрацювання» та яким документом це «опрацювання» підтверджується;

- з положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України випливає, що інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не Прокурор;

- Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави;

- Прокуратура може представляти інтереси держави самостійно як позивач, у разі або відсутності органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних відносинах, або відсутності у цього органу цих повноважень - вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17;

- Прокуратурою у позовній заяві у якості Позивача 1 зазначений Північно-східний офіс Держаудитслужби, що на думку 2-го Відповідача є неправомірною, що підтверджується наступним:

- згідно підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 3 лютого 2016 року № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь;

- наведена норма свідчить про наявність у Державної аудиторської службі функцій щодо захисту інтересів держави та право на звернення до суду;

- станом на дату звернення Прокуратури з позовною заявою, Державна аудиторська служба не зверталась до суду із позовними вимогами про визнання недійсним спірних додаткових угод;

- статтею 7 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: уповноважений орган, що здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України; Антимонопольний комітет України та Рахункова палата, що здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України;

- Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, яка забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю;

- абзацом 2 частини 3 статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» на Державну аудиторську службу України та її органи на місцях покладено функції моніторингу закупівель;

- Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби повинно спостерігати за кожною стадією тендеру шляхом аналізу інформації про нього за допомогою електронної системи закупівель та у випадку, якщо під час здійснення моніторингу будуть виявлені порушення Закону України «Про публічні закупівлі», то вправі вимагати від замовника усунення цих порушень;

- вказане свідчить про те, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень;

- звернення органу державного фінансового контролю до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю;

- аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 816/2394/16;

- відсутність факту звернення до суду Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в інтересах держави у даному випадку підтверджує, що в органу фінансового контролю не було підстав для цього, що зайве підтверджує про відсутність порушень положень законодавства з боку 2-го Відповідача 2 та 1-го Відповідача;

- частина 2 статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- ця конституційна норма є обов`язковою і для Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби, а тому повинна була б врахована Прокуратурою при зверненні до суду з позовною заявою в інтересах держави;

- Прокуратурою не доведено наявність достатніх підстав для здійснення нею представництва інтересів держави в суді;

- на думку 2-го Відповідача відсутність у Прокуратури підстав для представництва також підтверджується відомостями, які знаходяться у позовній заяві та додатках, а саме:

- 21 лютого 2025 року Прокуратура направила запит (дод.№ 23 до позовної заяви) за № 50-499 вих.-95 до Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Луганській області про надання інформацію: 1) щодо обставин та часу, коли Північно-східний офіс Держаудитслужби довідався про наведені у цьому листі порушення вимог закону України «Про публічні закупівлі»; 2) щодо вжитих і запланованих заходів державного фінансового контролю, під час яких здійснювалося (планується здійснювати) дослідження викладених обставин укладення та виконання Договору №1/2021 від 01.02.2021 між Лисичанським професійним торгово-кулінарним ліцеєм та ФОП Муляр О.О.;

- звертає на себе увагу стилістика цього листа, особливо перший пункт де Прокуратура просить надати інформацію щодо обставин та часу, коли Держаудитслужба довідалася про наведені у цьому листі порушення вимог закону. Тобто Прокуратурі нецікава думка Держаудитслужби відносно того, що є в загалі порушення вимог закону чи ні. Навпаки Прокуратура нібито ставить вже перед фактом Держаудитслужбу, що таке порушення вже є, ви про це знали, а зараз повідомте нам чому ви нічого не робите;

- у відповідь від вказаного органу Прокуратурі надійшов лист №201231-17/287-2025 від 27.02.2025, де Прокурору було повідомлено, що «Враховуючи те, що станом на 27.02.2025 заходів державного фінансового контролю у Лисичанському професійному торгово- кулінарному ліцею стосовно процедури закупівлі за номером ID: UA 2021-01-19-005107-а не проводилось, потреба у зверненні до суду з позовною заявою в Управління відсутня.»;

- зі змісту цього листа можливо зробити висновок про те, що Держаудитслужба має право звернутися до суду лише після того, як вона (Держаудитслужба) проведе відповідну перевірку процедури закупівлі, за умови якщо буде виявлене порушення діючого законодавства, а така перевірка не була призначена та не була проведена;

- на думку 2-го Відповідача, зміст вищезазначеної переписки між Прокуратурою та Держаудитслужбою що Прокуратура нав`язує своє «рішення» про нібито виявленні порушення та намагається змусити Держаудитслужбу призначити та провести перевірку;

- Держаудитслужба, не призначила та не проводила ніяких перевірок, а Прокуратура не будучи органом державного контролю, не здійснила жодних перевірок, не склавши жодних актів та не прийнявши ніяких рішень, на свій розсуд дійшла до висновку про нібито порушення вимог закону відповідачами;

- на думку 2-го Відповідача, з урахуванням положень діючого законодавства, Прокуратура мала б повноваження на представництво інтересів держави у цій справі, якби Держаудитслужба здійснила перевірку та виявила за наслідками її проведення порушення та маючи відповідні повноваження, не звернулася до суду;

- за наявності усіх вищенаведених обставин у сукупності, Прокуратура має право вимагати від Держаудитслужби направлення матеріалів перевірки та представництво інтересів держави у суді;

- «опрацювання» якоїсь інформації у даному випадку є нічим іншим, як втручанням Прокуратури у господарську діяльність та привласненням повноважень органу державного фінансового контролю;

- у пункті 7.14. Постанови Верховного суду від 18.04.2019 усправі № 913/299/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не Прокурор;

- Прокуратура у позовній заяві посилається на численні закони та практику судів на підтвердження того, що має право на представництво;

- в той же час, Прокуратура жодного разу не навела положення закону або практику судів, де було б зазначено, що прокуратура має право виявляти порушення шляхом «опрацювання інформації».

- відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини, як джерело права;

- Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь Прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки Прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27);

- у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави";

- Прокуратурою не доведено, чому такий орган як Державна аудиторська служба України, яка займає особливу ланку у системі виконавчої влади, не мала змоги самостійно захистити інтереси держави, за наявності передбачених повноважень;

- як вбачається з статей 6, 19 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- згідно чинного законодавства України органи Прокуратури не наділені повноваженнями зі здійснення моніторингу процедур публічних закупівель та встановлення порушень чинного законодавства України в сфері публічних закупівель. Органи Прокуратури тільки у виняткових, передбачених законом випадках, мають право представляти інтереси Держаудитслужби та її міжрегіональних територіальних органів;

- Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтовувати позовні вимоги тільки тими порушеннями, які були встановлені Позивачем 1;

- згідно чинного законодавства України органи Прокуратури не наділені повноваженнями зі здійснення моніторингу процедур публічних закупівель та встановлення порушень чинного законодавства України в сфері публічних закупівель, Прокурор в позовній заяві не може в якості підстав позову зазначати інші, аніж встановлені Держаудитслужбою порушення чинного законодавства;

- подаючи позовну заяву та в її змісті зазначаючи начебто допущені порушення положень закону Відповідачами, Прокурор фактично перебрав на себе повноваження Позивача 2 та вийшов за межі передбачених законом для органів Прокуратури повноважень;

- 2-й Відповідач наголошує, що участь Прокуратури у цій справі порушує принцип рівності сторін, який закріплений у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Другий відповідач не визнає позовні вимоги Прокуратури та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та неправомірними.

Прокурор відповіддю на відзив 1-го відповідача зазначив наступне:

- у вказаному відзиві 1-й Відповідач намагається переконати суд з посиланням на законодавство та судову практику про те, що поданий прокурором позов є необґрунтованим, оскільки:

1) зміна ціни товару за Договором від 01.02.2021 № 1/2021 відбулася правомірно та на

законній підставі згідно розпорядження керівника Лисичанської військово-цивільної адміністрації від 28.10.2021 № 1234 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та її виробництво для бюджетних установ»;

2) використання положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо обмеження збільшення ціни більше ніж на 10% є необґрунтованим, оскільки така зміна пов`язана з обставинами, які не залежать від сторін Договору;

3) стягнення сплачених на користь 1-го Відповідача бюджетних коштів в рахунок виконання Договору є необґрунтованим;

4) у прокурора відсутні підстави для звернення до суду в інтересах держави.

Такі твердження є безпідставним, а висновки 1-го Відповідача є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку із наступним:

- Прокуратурою встановлено, що внаслідок укладання додаткових угод від 07.12.2021 № 2 та від 10.12.2021 № 3 відбулись суттєві зміни істотних умов Договору від 01.02.2021 № 1/2021;

- обґрунтовуючи законність змін, що вносяться, відповідачі в оспорюваних угодах послалися на розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації м. Лисичанськ від 13.10.2021 (без номеру) «Про намір здійснити зміну тарифів на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії для бюджетних установ на опалювальний період 2021-2022 року», як на таке, яким затверджено нові одноставкові тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для ФОП Муляр О.О. на рівні 5 900,24 грн;

- Лисичанською окружною прокуратурою під час підготовки позовної заяви встановлено, що відповідачі, укладаючи оспорювані додаткові угоди від 07.12.2021 № 2 та від 10.12.2021 № 3, зробили це за відсутності відповідного розпорядження (рішення) від 13.10.2021 уповноваженого органу, яким затверджені нові тарифи або переглянуті у бік збільшення вже існуючі;

- у відповіді на відзив представник 1-го Відповідача стверджує, що додаткові

угоди від 07.12.2021 № 2 та від 10.12.2021 № 3 до Договору від 01.02.2021 № 1/2021 були укладені згідно Розпорядження керівника Лисичанської військово-цивільної адміністрації від 28.10.2021 № 1234 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та виробництво для бюджетних установ» (далі Розпорядження від 28.10.2021 № 1234);

- у п. 2 Розпорядження від 28.10.2021 № 1234 зазначено, що розпорядження набирає чинності з моменту його оприлюднення;

- інформація про дату оприлюднення зазначеного розпорядження на офіційному сайті Лисичанської міської військової адміністрації відсутня;

- умови додаткової угоди від 07.12.2021 № 2 стали застосовуватися до відносин між Сторонами з 01.10.2021;

- відповідачі, укладаючи додаткові угоди, суттєво змінили істотні умови договору (тариф), обґрунтовуючи це неіснуючим розпорядженням (від 13.10.2021) і почали безпідставно застосовувати нові тарифи;

- додаткові угоди від 07.12.2021 № 2 та від 10.12.2021 № 3 до Договору від 01.02.2021 № 1/2021 укладені всупереч вимогам ст. 203 ЦК України, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Щодо необґрунтованості застосування обмеження збільшення ціни більше ніж на 10%

- представник 1-го Відповідача у відповіді на відзив стверджує, що використання положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо обмеження збільшення ціни більше ніж на 10% є необґрунтованим, оскільки така зміна пов`язана з обставинами, які не залежать від сторін Договору;

- відповідно до ч. 5 ст. 41 вказаного Закону (у редакції, яка діяла на час укладення оспорюваних угод), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті;

- перегляд умов укладеного договору, які містять інформацію про ціну, у бік її збільшення, можливо виключно у випадках, передбачених п. п. 2, 6 та 7 ч. 5 ст. 41 Закону.

- будь-яких із зазначених правових підстав внесення змін до умов Договору від 01.02.2021 № 1/2021 не вбачається, оскільки коливання ціни на теплову енергію ринку у вказаний період не відбувалось, зміна ставок, податків і зборів, пільг щодо оподаткування у період дії договору не мала місця, уповноваженими органами нові тарифи на теплову енергію, послуги з її виготовлення та надання не затверджувались;

- аналогічна правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. Суд вказав, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору;

- під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі;

- у даному ж випадку ціна на товар підвищилась з 1 979,58 грн до 5 900,24 грн за 1 Гкал, або на 298,06%, що суперечить вказаній нормі Закону;

- внесення змін до істотних умов Договору від 01.02.2021 № 1/2021 відбувалось не у виключних випадках, передбачених Законом, будь-які із правових підстав відсутні;

- застереження, яке міститься у п. 3.2.2. Договору від 01.02.2021 № 1/2021 щодо застосування порядку зміни істотних умов договору з огляду на п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», не відповідає як загальним засадам здійснення публічних закупівель товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти (ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»), засадам цивільного законодавства: справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, далі ЦК України), так і правилам застосування нормативних актів з огляду на їх юридичну силу;

- відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність», юридична сила це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із:

1) засад конституційного ладу в Україні;

2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом;

3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом;

- частина 2 цієї ж статті Закону встановлює ієрархію нормативно-правових актів, які діють в Україні, відповідно до якої, закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;

- у п. 5 ч. 2 ст. 19 вказаного Закону міститься посилання на постанови Кабінету Міністрів України, які, відповідно, мають меншу юридичну силу, ніж Закони;

- відповідно, за конкуренції правових норм, які містяться у Законі України та постанові Кабінету Міністрів України, які регулюють одні і ті самі відносини, застосовуватись повинна саме норма Закону, тому положення Закону України «Про публічні закупівлі» мають вищу юридичну силу, ніж положення постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги»;

- згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

- згідно з положеннями ч. 4 ст. 4 ЦК України, актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

- відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

- підвищення тарифу на теплову енергію відбулося всупереч вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та свідчить про його недійсність (незаконність).

Щодо необґрунтованості стягнення сплачених на користь 1-го Відповідача бюджетних коштів в рахунок виконання Договору:

- закупівля теплової енергії здійснювалась за рахунок коштів місцевого бюджету, а саме, Луганського обласного бюджету;

- стягнення коштів з одного відповідача на користь іншого, якщо така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсними правочинів, що укладені між такими відповідачами, є неможливим;

- виділення коштів на спірну закупівлю здійснювалось при плануванні та формуванні бюджету на 2021 рік, тобто за звітний період, який вже минув;

- відповідно, для повторного перерозподілу вказаних коштів необхідно спочатку повернути їх до місцевого бюджету;

- саме Позивач-1 у розумінні положень ст. 1212 ЦК України є потерпілою особою у спірних правовідносинах, оскільки саме виділені нею кошти були необґрунтовано перераховані 2-м Відповідачем на користь 1-го Відповідача;

- Позивач-1 не був стороною спірних правовідносин, у зв`язку із чим у нього не виникали прямі права на предмет закупівлі та відповідні зобов`язання щодо його оплати;

- Верховний Суд у своїй постанові від 02.02.2022 у справі № 756/15524/18-ц виснував, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них;

- оскільки першочергова вимога пов`язана з визнанням правочинів (додаткові угоди від 07.12.2021 № 2 та від 10.12.2021 № 3 до Договору від 01.02.2021 № 1/2021) недійсними, у позовній заяві у якості відповідачів визначено обидві сторони вказаного договору;

- у разі визнання вказаного правочину недійсним та задоволення судом похідної вимоги щодо повернення бюджетних коштів, у якості адресата зазначено саме Позивача-1 з огляду на неможливість повернення коштів, що перебувають у володінні одного відповідача на користь іншого та з урахуванням того, що головним розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснена оплата теплової енергії є саме Позивач-1;

- саме такий порядок дозволить захистити інтереси держави у бюджетній сфері та відновити порушені права Позивача-1, з володіння якого, внаслідок недобросовісних дій відповідачів, вибули бюджетні кошти у розмірі 372 188 грн.

Щодо відсутності у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави.

Лисичанською окружною прокуратурою Луганської області під час звернення до суду із зазначеною позовною заявою у повній мірі додержано вимоги законодавства, визначені ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України, як в частині визначення органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації та Північно-Східного офісу Держаудитслужби, так і в частині доведеності їхньої бездіяльності у спірних Правовідносинах; Прокурором дотримано не лише процедуру, визначену ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення уповноваженого органу про виявлені порушення, але і надано останньому розумний строк на вжиття ефективних заходів реагування.

Прокурор зазначив, що надаючи оцінку «розумності» строку, наданого позивачам прокурором для вжиття заходів реагування, слід зазначити, що з моменту вказаних повідомлень до звернення прокурора до суду минуло більше місяця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18

зроблено висновок, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду позивачів, факт цього незвернення та відсутність наміру до цього свідчить про те, що вказані суб`єкти владних повноважень не виконують своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Прокурор посилається на п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 де зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Унаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

Прокурор зазначає, що у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.

Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується:

наявним порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту;

органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.

Прокурор погоджується з рішенням суду щодо здійснення розгляду справи № 913/95/25 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповіддю на відзив 2-го Відповідача Прокурор зазначив наступне:

- Лисичанською окружною прокуратурою Луганської області під час звернення до суду із зазначеною позовною заявою у повній мірі додержано вимоги законодавства, визначені ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України, як в частині визначення органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації та Північно-Східного офісу Держаудитслужби, так і в частині доведеності їхньої бездіяльності у спірних правовідносинах;

- пунктом 4 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» визначено порядок отримання прокурором відомостей з метою встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень шляхом опрацювання, зокрема, інформації, що надходить до органів прокуратури від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень; матеріалів кримінальних проваджень, справ про адміністративні правопорушення, у тому числі пов`язані з корупцією; публікацій у медіа, у тому числі мережі Інтернет, публічної інформації у формі відкритих даних; документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень; звернень фізичних і юридичних осіб, депутатів усіх рівнів, громадських об`єднань та організацій; інших джерел;

- відомості із системи Prozorro і є публічною інформацією у формі відкритих даних;

- прокуратура наділена правом опрацьовувати та аналізувати інформацію, оприлюднену в електронній системі закупівель, та використовувати її з метою встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень;

- наведені у відзиві на позовну заяву правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.05.2018 у справі № 806/1000/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 816/2394/16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2019 у справі № 913/299/18 не є актуальними;

- у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор;

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно;

- Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019);

- у п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17;

- рішенням Верховного суду № 924/1237/17 від 20.09.2018 визначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу та звертає увагу, що ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні, розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін;

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор у даному випадку виконує субсидіарну роль, оскільки повноважним органами всупереч вимог закону не здійснено захисту таких інтересів. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного суду, яка викладена у рішенні від 20.09.2018 № 924/1237/17, від 20.02.2019 № 912/894/18;

- Прокурором дотримано не лише процедуру, визначену ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення уповноваженого органу про виявлені порушення, але і надано останньому розумний строк на вжиття ефективних заходів реагування;

- надаючи оцінку «розумності» строку, наданого позивачам прокурором для вжиття заходів реагування, слід зазначити, що з моменту вказаних повідомлень до звернення прокурора до суду минуло більше місяця;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом;

- незалежно від причин незвернення до суду позивачів, факт цього незвернення та відсутність наміру до цього свідчить про те, що вказані суб`єкти владних повноважень не виконують своїх повноважень із захисту інтересів держави;

- у п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- унаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними;

- у зв`язку із викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову;

- аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.

Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується:

наявним порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту;

органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.

Щодо клопотання 1-Відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Суд, розглянувши клопотання представника 1-го Відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, зазначає наступне:

Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За приписами ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У відповідності до ч. 6 ст. 250 ГПК України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції. Однак, враховуючи приписи ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 250 ГПК України, суд першої інстанції при вирішенні даного питання (розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження) повинен враховувати такі критерії, зокрема, ціну позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, думку сторін тощо (Постанова Верховного Суду України від 16.04.2019 у справі № 910/10071/18).

Суд зазначає, що питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження вирішувалось судом на стадії відкриття провадження у справі. Вирішуючи питання про відкриття провадження у даній справі, суд, врахувавши ціну позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, дійшов висновку, що дана справа є малозначною та буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

При цьому, при визначенні дати підготовчого засідання суд враховує, що за приписами ч. 2 ст. 181 ГПК України підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи необхідність з`ясування обставин спірних правовідносин та всебічного дослідження доказів, ефективного захисту прав і законних інтересів сторін та дотримання завдань господарського судочинства, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Чумака Романа Васильовича (викладене у заяві від 14.04.2025) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження , а тому вважає за необхідне здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання зі стадії відкриття провадження у справі.

У заяві від 14.04.2025 повідомлено про те, що Муляр Ольга Олексіївна припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець з 25.03.2025.

Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Муляр Ольги Олексіївни внесені 25.03.2025 (ідентифікатор реєстраційної дії 2005580060002004105).

Юрисдикцію цієї справи за участю фізичної особи Муляр Ольги Олексіївни суд визначив на підставі ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 про те, що у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

За таких обставин, 1-м відповідачем є фізична особа Муляр Ольга Олексіївна.

Суд звертає увагу відповідачів на те, що відповідно до абз. 1 ч. 6, абз. 2 ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX, який введено в дію 18 жовтня 2023 року: адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абз.2 та 3 п.10 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.08.2019 №814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17.10.2023 №485) документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи Положенням про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС. Особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету таких осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 120, 176, 181, 182, 183, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Чумака Романа Васильовича (викладене у заяві від 14.04.2025) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задовольнити.

2. Здійснити перехід до розгляду справи № 913/95/25 за правилами загального позовного провадження.

3. Розпочати розгляд справи № 913/95/25 зі стадії відкриття провадження у справі.

4. Про дату та час підготовчого засідання повідомити сторін в подальшому.

5. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, зал судових засідань № 204.

6. Встановити відповідачам строк для подання заперечень протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали. Заперечення подати з доказами направлення з усіма додатками іншим учасникам справи.

У відповідності до ч. 6 ст. 6 ГПК України слід невідкладно зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема «Електронний суд») з метою належного та своєчасного повідомлення, отримання процесуальних документів у справі.

7. Встановити позивачам строк для подання суду письмових пояснень, в яких вказати, чи підтримується позов прокурора чи ні - протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали, копію пояснень надіслати учасникам справи, докази цього подати суду.

8. Участь представників сторін визнати необов`язковою.

Cуд звертає увагу учасників справи про наявність технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до ст. 197 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 21.04.2025 та оскарженню не підлягає.

СуддяАнтон ІВАНОВ