Рішення

від 09.04.2025 по справі 916/5670/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5670/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (67832, Одеська обл., Одеський район, селище Великодолинське, вул. Соборна, 1-а; код ЄДРПОУ 04379410)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційної фірми «КІРОС ЛТД» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 16; код ЄДРПОУ 19210042)

про стягнення 2 167 878,29 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційної фірми «КІРОС ЛТД» про стягнення 2 167 878,29 грн, з яких: 845 796,66 грн основного боргу з орендної плати за період з 01.01.2019 по 14.08.2023; 886 603,32 грн пені; 352 323,74 грн інфляційних втрат; 83 154,57 грн 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 11.02.2009.

Ухвалою від 30.12.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; повного переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; належних доказів, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів (з урахуванням вимог мотивувальної частини даної ухвали); документів, що підтверджують повноваження представника позивача, який є підписантом позовної заяви; належним чином засвідчених копій доказів, що додані до позовної заяви (з урахуванням вимог, викладених у мотивувальній частині даної ухвали).

08.01.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5670/24, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2025, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд протокольною ухвалою відклав підготовче судове засідання на 03.03.2025.

Протокольною ухвалою від 03.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2025.

У судовому засіданні 26.03.2025 представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Заслухавши вступну промову представника позивача та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 09.04.2025.

Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на адресу реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційної фірми «КІРОС ЛТД» - 65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 16.

Втім, судова кореспонденція поверталась на адресу суду з відмітками пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1- 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

Крім того, з аналізу змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22).

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд виснував про можливість відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

09.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Великодолинській селищній раді Одеського району Одеської області (далі селищна рада) на праві комунальної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5123755300:02:006:0628, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, 5. Цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування існуючих будівель і споруд виробничої бази.

19.02.2008 селищною радою прийнято рішення № 621-У «Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років ТОВ ВКФ "Кірос ЛТД" для обслуговування існуючих будівель і споруд виробничої бази в смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, 5» (а.с. 84).

11.02.2009 між селищною радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо комерційна фірма «КІРОС ЛТД» (далі ТОВ ВКФ «КІРОС ЛТД») як орендарем укладено Договір оренди земельної ділянки (далі Договір; а.с. 81-82), згідно з п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове, платне володіння та користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, 5, Овідіопольського району Одеської області, згідно з планом земельної ділянки, що додається. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку для обслуговування існуючих будівель і споруд виробничої бази.

Згідно з пп. 2.1. п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,3610 га (в т.ч. 1,3610 га забудовані землі землі промисловості). Земельна ділянка зайнята об`єктами нерухомого майна: виробнича споруда площею 2483,4 кв.м; прохідні площею 12,2 кв.м і 6,4 кв.м; вбиральня 9,8 кв.м; приміщення охорони 16,9 кв.м; рампа 179,3 кв.м.

Договір укладається на термін 49 років (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 4 Договору плата за користування земельною ділянкою вноситься на рахунок Великодолинської селищної ради та складає 52 720,10 грн на рік (3% від загальної вартості земельної ділянки); щомісячному перерахуванню підлягає 4 393,33 грн.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

На будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим Договором, нараховується пеня у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 7 Договору орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату відповідно до п. 4 Договору. Вказаному обов`язку орендаря кореспондує передбачене цим же пунктом Договору право орендодавця на своєчасне отримання орендної плати за земельну ділянку.

29.12.2014 позивач та відповідач підписали Додаткову угоду (а.с. 85), якою внесли зміни до Договору щодо порядку внесення та обчислення орендної плати.

Додатковою угодою до Договору було передбачено, що розмір орендної плати на рік встановлений на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 81 065,65 грн. Розмір орендної плати на місяць за користування земельною ділянкою на момент укладання Договору становить 6 755,47 грн.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 29632895 від 18.11.2014 (а.с. 87), 12.11.2014 реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області зареєстровано право оренди ТОВ ВКФ «КІРОС ЛТД» на земельну ділянку площею 1,361 га, за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, 5; кадастровий номер 5123755300:02:006:0628.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.02.2021 № 1502, нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки становить 6 217 223,76 грн (а.с. 89).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 405348135 від 26.11.2024 (а.с. 121-124), будівлі та споруди загальною площею 2708 кв.м, які знаходяться по пров. Ентузіастів, 5 у смт Великодолинське та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 5123755300:02:006:0628, з 15.08.2023 перебувають у приватній власності ТОВ «ЛІТОЛАН» на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 696 від 15.08.2023.

Як зазначає позивач, до 2019 року відповідач сплачував орендну плату згідно Договору у повному обсязі, а з 2019 року припинив вносити орендну плату, ігнорує досудові претензії, в результаті чого має заборгованість на суму 845 796,66 грн за період з 01.01.2019 по 14.08.2023 включно.

За порушення відповідачем строків внесення орендної плати позивач, крім основної заборгованості у розмірі 845 796,66 грн, також нарахував та заявив до стягнення 886 603,32 грн пені, 352 323,74 грн інфляційних втрат, 83 154,57 грн 3% річних.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у даній справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільного кодексу України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому - одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Орендна плата за землю, як визначено ст.21 Закону України "Про оренду землі", це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами п. 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, Податковий кодекс України передбачає порядок обчислення розміру орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів, проте розмір та умови внесення орендної плати, а також правові наслідки порушення зобов`язань встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що за умовами укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки відповідач прийняв у довгострокове платне користування земельну ділянку площею 1,361 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, 5. При цьому відповідач, як орендар земельної ділянки, зобов`язався щомісячно, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, вносити орендну плату, річний розмір якої складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (частина перша статті 13 Закону № 1378-IV). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає приписам частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Суд з`ясував, що заборгованість по орендній платі за 2019 та 2020 роки позивач розраховує, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2014 рік, яка становила 2 702 188,20 грн, з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік (1,249), 2015 рік (1,433), 2016 рік (1,06), 2017 рік (1,0) та 2018 рік (1,0).

Отже, щомісячний платіж в період з 01.01.2019 по 31.12.2020 становить 12 816,52 грн.

Разом з тим, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.02.2021 № 1502, нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки становить 6 217 223,76 грн.

Виходячи з цього розміру нормативної грошової оцінки, позивач розраховує орендну плату за період з 01.01.2021 по 31.12.2021. За вказаний період розмір щомісячного платежу становить 15 543,06 грн.

Розміри щомісячних платежів у 2022 та 2023 роках, які становлять 17097,37 грн та 19 661,97 грн відповідно, позивач розраховує із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель 2021 та 2022 роки.

Відповідач не спростував наявності спірної заборгованості з орендної плати, доказів її сплати до суду не надав, а отже, порушив свої господарські зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

При цьому суд зауважує, що відповідно до пункту 52-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в редакції Закону № 540-IX не нараховується та не сплачується за період з 1 березня до 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Отже, підстави для нарахування відповідачу заборгованості у розмірі 12 816,52 грн за березень 2020 року відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю підлягають частковому задоволення на суму 832 980,14 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 цього ж Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4 Договору передбачено, що на будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим Договором, нараховується пеня у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

З аналізу запропонованого позивачем розрахунку пені (а.с. 125-126) суд встановив, що пеню нараховано за весь період прострочення, тобто, починаючи з 31-го календарного дня, що настає за останнім календарним днем кожного звітного місяця, до 28.11.2024.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 7 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України).

Постановою від 25.04.2023 № 383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30.06.2023, який був введений на території України з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211.

Суд зазначає, що запропонована позивачем методика розрахунку пені не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 7 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені, який виглядає наступним чином.

Період заборгованостіСумаДата прострочення зобов`язанняКінець періоду нарахуванняСума пені, грнСічень 201912816,5203.03.201903.09.20192276,06Лютий 201912816,5231.03.201930.09.20192235,68Березень 201912816,5201.05.201901.11.20192210,75Квітень 201912816,5231.05.201930.11.20192157,72Травень 201912816,5201.07.201901.01.20202096,94Червень 201912816,5231.07.201931.01.20202014,35Липень 201912816,5231.08.201929.02.20201867,67Серпень 201912816,5201.10.201901.04.20201738,86Вересень 201912816,5231.10.201930.06.202312568,71Жовтень 201912816,5201.12.201930.06.202312231,27Листопад 201912816,5231.12.201930.06.202311930,00Грудень 201912816,5131.01.202030.06.202311636,87Січень 202012816,5203.03.202030.06.202311390,35Лютий 202012816,5231.03.202030.06.202311187,26Квітень 202012816,5231.05.202030.06.202310811,86Травень 202012816,5201.07.202030.06.202310664,77Червень 202012816,5231.07.202030.06.202310538,70Липень 202012816,5231.08.202030.06.202310408,42Серпень 202012816,5201.10.202030.06.202310278,14Вересень 202012816,5231.10.202030.06.202310152,07Жовтень 202012816,5201.12.202030.06.202310021,79Листопад 202012816,5231.12.202030.06.20239895,71Грудень 202012816,5231.01.202130.06.20239765,09Січень 202115543,0603.03.202130.06.202311684,05Лютий 202115543,0631.03.202130.06.202311529,88Березень 202115543,0601.05.202130.06.202311345,47Квітень 202115543,0631.05.202130.06.202311153,83Травень 202115543,0601.07.202130.06.202310955,79Червень 202115543,0631.07.202130.06.202310760,74Липень 202115543,0631.08.202130.06.202310549,50Серпень 202115543,0601.10.202130.06.202310329,32Вересень 202115543,0631.10.202130.06.202310112,13Жовтень 202115543,0601.12.202130.06.20239887,69Листопад 202115543,0631.12.202130.06.20239661,54Грудень 202115543,0531.01.202230.06.20239415,40Січень 202217097,3703.03.202230.06.202310066,55Лютий 202217097,3731.03.202230.06.20239804,25Березень 202217097,3701.05.202230.06.20239513,86Квітень 202217097,3731.05.202230.06.20239232,83Травень 202217097,3701.07.202230.06.20238548,92Червень 202217097,3731.07.202230.06.20237846,27Липень 202217097,3731.08.202230.06.20237120,19Серпень 202217097,3701.10.202230.06.20236394,12Вересень 202217097,3731.10.202230.06.20235691,47Жовтень 202217097,3701.12.202230.06.20234965,40Листопад 202217097,3731.12.202230.06.20234262,75Грудень 202217097,3131.01.202331.07.20234251,49Січень 202319661,9703.03.202303.09.20234860,13Лютий 202319661,9731.03.202330.09.20234711,44Березень 202319661,9701.05.202301.11.20234540,12Квітень 202319661,9731.05.202330.11.20234231,96Травень 202319661,9701.07.202301.01.20243929,15Червень 202319661,9731.07.202331.01.20243614,30Липень 202319661,9731.08.202329.02.20243346,92Серпень 20238881,3101.10.202301.04.20241424,06 ВСЬОГО425820,56Пеня за зобов`язаннями березня 2020 року не нараховується, оскільки відповідно до пункту 52-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України відсутні підстави для нарахування основного боргу.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 425 820,56 грн.

Щодо відсотків річних та інфляційних втрат.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 % річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, суд зазначає, що позивач цілком правомірно нараховує в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних від простроченої суми заборгованості та інфляційні втрати за весь час прострочення.

Здійснивши перевірку запропонованого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив його правильність та обґрунтованість.

Водночас, у зв`язку з безпідставністю позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за березень 2020 року, про що суд зазначав вище по тексту рішення, відсутні підстави для нарахування відсотків річних та інфляційних втрат за відповідними зобов`язаннями.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 81 393,86 грн та 344 111,84 грн відповідно.

За ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку із частковим задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (67832, Одеська обл., Одеський район, селище Великодолинське, вул. Соборна, 1-а; код ЄДРПОУ 04379410) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційної фірми «КІРОС ЛТД» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 16; код ЄДРПОУ 19210042) про стягнення 2 167 878,29 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційної фірми «КІРОС ЛТД» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 16; код ЄДРПОУ 19210042) на користь Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (67832, Одеська обл., Одеський район, селище Великодолинське, вул. Соборна, 1-а; код ЄДРПОУ 04379410) 832 980,14 грн основного боргу, 425 820,56 грн пені, 344 111,84 грн інфляційних втрат, 81 393,86 грн 3% річних, 25 264,59 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 09 квітня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 21 квітня 2025 р.

Суддя Р.В. Волков