Ухвала

від 08.04.2025 по справі 916/795/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/795/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 (суддя Літвінов С. В.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 (головуючий суддя Богацька Н. С., судді Діброва Г. І., Принцевська Н. М.)

у справі № 916/795/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія"

до 1) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" і 2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Усть-Дунайськ" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про визнання договору укладеним,

(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Чумаченко Д. О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" (далі - позивач, ТОВ "Зерновий термінал Кілія") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - відповідач-1, ДП "АМПУ") та Філії "Усть-Дунайськ" ДП "АМПУ" (далі - відповідач-2, Філія "Усть-Дунайськ"), в якому просило суд визнати укладеним між сторонами договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу в редакції, запропонованій позивачем (далі - договір).

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, серед іншого, на те що ДП "АМПУ", як монополіст у цій сфері, так і не підписало відповідний договір, умисно залишає позивача у стані правової невизначеності та не виконує свій обов`язок щодо укладення такого договору, передбачений положеннями п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" та ч. 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України".

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, позов задоволено повністю, визнано укладеним між сторонами договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів).

4. Суди, зокрема, виходили з того, що:

- у спірних правовідносинах позивач виступає як споживач послуги, а відповідач - як суб`єкт природної монополії, який зазначену послугу надає, відповідно, позивач має право на отримання відповідної послуги на недискримінаційних умовах та безперешкодно, за умови дотримання останнім положень чинного законодавства;

- ДП "АМПУ" надає відповідну послугу саме на підставі договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, який має бути укладений з дотриманням положень наказу ДП "АМПУ" від 22.09.2017 № 277, зі змінами внесеними наказом ДП "АМПУ" від 08.11.2017 № 321;

- 08.01.2024 ТОВ "Зерновий термінал Кілія" звернулося до ДП "АМПУ" із заявою за вих. № 008-01/24, в якій просило розглянути її та у відповідності до вимог Закону України "Про морські порти України" та наказів голови ДП "АМПУ" від 08.11.2017 № 321 та від 22.09.2017 № 277 укласти з ним договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 1 у порто-пункті Кілія порту Усть-Дунайськ, а також внести відповідні відомості до Реєстру портових операторів ДП "АМПУ". Відповідач не заперечує, що долучені до заяви документи (додатки) надані у відповідності з додатком № 2 до наказу від 08.11.2017 № 321;

- факт дотримання позивачем, як портовим оператором, умов та переліку документів, передбачених вищевказаним наказом, свідчить саме про обов`язок у відповідача забезпечити реалізацію цієї послуги;

- станом на дату винесення рішення, ДП "АМПУ" так і не розглянуло відповідну оферту позивача, в той час як з моменту звернення позивача пройшло більше п`яти місяців, що не може вважатись нормальним необхідним часом для розгляду заявки, враховуючи специфіку діяльності портового оператора та необхідності використовувати причал у такій діяльності, а також враховуючи строки розгляду інших заявок ДП "АМПУ";

- неукладення ДП "АМПУ" з позивачем договору, однак укладання його з іншими споживачами зазначеного ринку послуг, свідчить про наявність дискримінаційних умов при наданні послуг суб`єктом природної монополії, що порушує права та інтереси позивача.

5. Вказане, за висновками судів, свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Касаційна скарга

6. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ДП "АМПУ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

7. Підставою касаційного судових рішень скаржник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, що регулюють правовідносини щодо надання спеціалізованих послуг, що надаються у морських портах.

8. Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч. 3 ст. 18, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про морські порти України", в контексті обов`язку суб`єкта природної монополії щодо надання спеціалізованої послуги забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, на підставі договору або закону.

9. Вказує на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 915/119/20, з приводу порядку надання суб`єктом природної монополії спеціалізованої послуги - забезпечення проведення криголамних робіт.

10. Окрім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, від 18.01.2022 у справі № 902/1209/20, від 30.01.2020 у справі № 905/887/19, від 16.01.2020 у справі № 905/514/19, від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 03.07.2018 у справі № 910/4425/16, від 29.09.2022 у справі № 910/12460/21.

Відзив

11. Від ТОВ "Зерновий термінал Кілія" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу ДП "АМПУ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Зерновий термінал Кілія" є власником рухомого майна, яке використовується останнім при здійсненні господарської діяльності, як портового оператора: будівля ангару, літ. «Ч» (одноповерхова арочна, каркасна споруда прямокутної форми), загальною площею - 521,5 кв.м, висотою -11,0 м; будівлі вагової, літ. «С» (одноповерхова споруда з технологічним напрямком яка складається з двох частин: операторської, площею 9,29 кв.м, висотою 2,3 м та навісу, де розташована вагова платформа), площею 76,41 кв.м, висотою 4,3 м, загальна площа тимчасової споруди - 85,7 кв.м; будівлі зернопереробного комплексу, літ. «Ц», (естакада для розміщення вантажно-розвантажувального обладнання, прямокутна різнорівнева каркасна споруда, що яка складається з декількох частин: пульту керування, підйомної платформа, прийомного бункеру, двох рамп (в`їзд - виїзд), висота підйомної - 1,8 м, висота приміщення де розташований прийомний бункер - від 4,0 м до 4,6 м, висота приміщення де розташований пульт керування - 3,1 м, висота рампи (в`їзд - виїзд) - 1,8 м), загальна площа тимчасової споруди - 364,5 кв.м); вантажне розвантажувальне, транспортне обладнання: розвантажувач автомобілів У15-Ураг, вантажопідйомність до 50т. 1шт.; норія «НЦ 1-100», висота 30 м. 1 шт.; прийомний бункер 1 шт.; транспортерна лінія у напрямках «АНГАР», «Склад№1/№2», «На воду», загальною довжиною 125 м.

13. Окрім того, ТОВ «Зерновий термінал Кілія» є користувачем нерухомого майна на території порто-пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, загальною площею 340,6 кв.м, до складу якого входять: санпропускник з котельнею літ. «Б-Б1 загальною площею 163,5 кв.м, павільйон морвокзалу літ. «X загальною площею 177,1 кв.м, що підтверджується укладеним між позивачем і ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» договором про спільну діяльність від 25.10.2023, посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області за № 1467.

14. Факт належності зазначеного рухомого майна позивачу, а також факт законності користування зазначеним вище нерухомим майном на території порто пункту Кілія порту Усть-Дунайськ відповідачем не заперечується.

15. Відповідно до інформації, яка міститься в Реєстрі морських портів, ТОВ «Зерновий термінал Кілія» визначений у реєстрі, як портовий оператор у порто-пункті Кілія порту Усть-Дунайськ, що також встановлено у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 916/3030/23.

16. 10.06.2021 між ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (Портовий оператор) та ДП «АМПУ» (Адміністрація) укладено договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) № 44-П-АМПУ-21, за умовами п. 1.1 якого Адміністрація зобов`язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу № 1 портового пункту Кілія філії Усть-Дунайськ ДП «АМПУ», що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-відвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов`язується сплатити Адміністрації плату за послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції споруди.

17. Пунктом 7.1. договору від 10.06.2021 № 44-П-АМПУ-21 передбачено, зокрема, що він діє до 31.12.2021, але у будь-якому разі не пізніше строку дії (чинності) документів, які були подані Портовим оператором до адміністрації та стали підставою для укладання цього договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору, до 31 грудня кожного наступного календарного року.

18. В матеріалах цієї справи міститься лист ДП «АМПУ» від 13.07.2023 № 2249/10-09-02/Вих про небажання продовжувати дію договору від 10.06.2021 № 44-П-АМПУ-21 та про його припинення з 01.01.2024.

19. 08.01.2024 ТОВ «Зерновий термінал Кілія» звернулось до ДП «АМПУ» із заявою за вих. № 008-01/24, в якій просило: розглянути її та у відповідності до вимог Закону України «Про Морські порти» та наказів голови ДП «АМПУ» від 08.11.2017 № 321 та від 22.09.2017 № 277 укласти з ним договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 1 у порто-пункті Кілія порту Усть-Дунайськ, а також внести відповідні відомості до Реєстру портових операторів ДП «АМПУ».

20. До заяви ТОВ «Зерновий термінал Кілія» додало документи (додатки) на 196 арк.

21. В матеріалах справи наявний лист головного диспетчера Філії Усть-Дунайськ ДП «АМПУ», направлений 19.01.2024 на електронну адресу позивача, в якому зазначено про неможливість прийому суден ТОВ «Зерновий термінал Кілія» у зв`язку з відсутністю у останнього діючого договору доступу портового оператора до причалу.

22. 09.02.2024 представник ТОВ «Зерновий термінал Кілія» звернувся до ДП «АМПУ» з адвокатським запитом про надання наступної інформації:

- на якій стадії перебуває розгляд заяви ТОВ «Зерновий термінал Кілія» щодо укладення договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 1 у порто-пункті Кілія порту Усть-Дунайськ, викладеного в листі від 08.01.2024 вих. № 008-01/24?

- чи прийнято рішення щодо укладання відповідного договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу? Якщо прийнято рішення про відмову в укладанні відповідного договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, надати обґрунтовану відповідь щодо причин прийняття відповідного рішення;

- якщо рішення щодо укладання договору наразі не прийнято, зазначити граничні строки розгляду відповідної заяви ТОВ «Зерновий термінал Кілія» на укладання договору про забезпечення доступу портового оператору до причалу та нормативний документ, який регулює відповідні строки розгляду.

23. Листом від 14.02.2024 № 482/10-01-01/вих ДП «АМПУ» зазначило, що станом на дату відповіді зазначена заявка ще опрацьовується, а щодо строків розгляду нашої заявки, то ДП «АМПУ» зазначило, що строки передбачені Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

24. ТОВ «Зерновий термінал Кілія» листом від 03.06.2024 за № 003-06/24 надало ДП «АМПУ» додаткові матеріали, а саме: копію рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 у справі № 916/3030/23; копію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 916/3030/23; копію експертного висновку (звіту) від 26.04.2024 № 260424 за результатами проведеного аудиту з охорони праці; копію Декларації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 31.05.2024 № ДК5606/ПД/2-24; копію повідомлення ДТЕК Одеські Електромережі від 24.05.2024 № 30549/19.

25. Водночас, ДП «АМПУ» так і не прийняло жодного рішення щодо укладання чи не укладання відповідного договору.

26. Окрім того, судами також встановлено, що 26.03.2024 між ДП «АМПУ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вімексім Логістик» укладено аналогічний договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 16-П-АМПУ-24, яким останньому було забезпечено доступ до причалу № 1 у порто-пункті Кілія порту Усть-Дунайськ .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

27. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Судові рішення у справі оскаржуються ДП "АМПУ" з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

29. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, дослідивши наведені у скарзі доводи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "АМПУ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у цій справі з огляду на таке.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

30. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

31. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

32. При цьому, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

33. Слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

34. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

35. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

36. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

37. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

38. Проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Верховного Суду у справі, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається, з огляду на таке.

39. Так, у справі № 915/119/20 ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" за послуги із забезпечення проведення криголамних робіт.

39.1. Суди в наведеній справі задовольнили позовні вимоги про стягнення вартості наданих послуг із проведення криголамних робіт, вказавши, зокрема, на те, що діюче законодавство не передбачає замовлення послуг із забезпечення проведення криголамних робіт, складення та/або направлення приймально-здавальних актів та підтверджуючих документів щодо надання послуг із забезпечення проведення криголамних робіт.

39.2. Верховний Суд у своїй постанові від 14.12.2021 не погодився з висновками судів попередніх інстанцій та вказав, зокрема, на те, що нараховувати плату за послуги із забезпечення проведення криголамних робіт, а відповідно і обов`язок оплатити цю послугу суб`єктом, що її отримує, виникає за умови надання відповідної послуги, що відповідає загальним правилам виникнення прав та обов`язків у правовідносинах з надання послуг. Відтак, відсутність доказів щодо обставин безпосереднього проведення позивачем криголамних робіт з відповідним наданням ним у морському порту послуг із забезпечення проведення криголамних робіт в період оголошеної, зокрема у 2017 році, льодової компанії, тобто в льодових умовах, виключає визначені актами цивільного законодавства підстави для нарахування плати за ці послуги, що також узгоджується із загальним правилом ст. 903 ЦК України щодо оплатності послуги за умови її надання. Вказане стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог судом касаційної інстанції.

40. У цій же справі, яка розглядається, предметом позову є вимога ТОВ "Зерновий термінал Кілія" визнати укладеним між ним та ДП "АМПУ" договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу. При цьому, спору щодо оплати фактично наданих послуг із забезпечення проведення криголамних робіт у цій справі, на відміну від справи № 915/119/20 не виникало. В той же час і у справі № 915/119/20 не виникало спору щодо зобов`язання укласти договір на надання відповідних послуг. Вказане свідчить про очевидну неподібність правовідносин у порівнюваних справах.

41. Звідси, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 915/119/20 в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегією суддів не приймаються.

42. У справі № 61/341 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в якому просило визнати укладеним з 01.01.2011 між Нафтогазовидобувним управлінням "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договір поставки природного газу на умовах, передбачених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" № 2467-VI із змінами та доповненнями від 08.07.2010, та в редакції, наведеній позивачем.

Верховний Суд постановою від 25.05.2018 залишив без змін судові рішення попередніх судових інстанцій про відмову в задоволенні позову про визнання укладеним з 01.01.2011 між сторонами договору поставки природного газу на умовах, передбачених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції, наведеній позивачем, оскільки сторонами не було погоджено всіх істотних умов спірного договору у редакції, запропонованій позивачем, зокрема щодо ціни, кількості та строків. При цьому судом до спірних правовідносин було застосовано спеціальні норми законодавства, що регулюють відносини з поставки природного газу.

43. У справі № 902/1209/20 Громадська спілка "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Фавор" в якому просила вважати укладеним між спілкою і товариством договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, у редакції позивача, що викладена у позовній заяві.

Верховний Суд постановою від 18.01.2022 погодився з висновками судів про задоволення позовних вимог, вказавши на те, що відповідно до вимог Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" користувачі зобов`язані укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Водночас, змінив рішення судів в частині задоволення позовних вимог спілки щодо викладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, на запропонованих умовах, в частині: поширення умов цього договору на правовідносини, що виникли між сторонами з 10.04.2020; обов`язку провайдера надавати спілці інформацію щодо найменувань програм організацій мовлення та кількості абонентів; строку дії цього договору до 31.12.2025; узгодження щомісячних тарифів на 2020- 2025 роки.

44. У справах № 905/887/19 і № 905/514/19 суди вирішували спори про визнання укладеним договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у редакції примірного договору, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради, та який (примірний договір), на відміну від типового договору, в зв`язку з цим має передусім рекомендаційний характер та зовсім інше правове регулювання значно більшого обсягу прав і обов`язків сторін такого договору, позаяк відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

У справі № 905/514/19 Верховний Суд постановою від 16.01.2020 скасував рішення судів про відмову в позові та направив справу на новий розгляд. У справі № 905/887/19 Верховний Суд постановою від 30.01.2020 залишив без змін постанову апеляційного суду про задоволення позовних вимог, погодившись з тим, що з огляду на наявність дозволів на розміщення засобів зовнішньої реклами у підприємства, в силу чинного законодавства укладення договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів між підприємством та міською радою є обов`язковим.

44. У справі № 911/594/18 предметом розгляду були вимоги про визнання укладеним між радою та ПАТ "Укрпошта" в особі ГНЦ "Зелена Буча" договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Бучі в редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви, яка надсилалась відповідачу як замовнику будівництва в порядку переддоговірного врегулювання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.10.2019, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на відсутність передбачених статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підстав виникнення у відповідача обов`язку укласти договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти, оскільки роботи, які виконувались відповідачем на об`єкті, відносяться до робіт з капітального ремонту та не є забудовою земельної ділянки у розумінні положень статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

45. Натомість у справі, що розглядається, предметом договору, про визнання укладеним якого заявлено позов, є забезпечення доступу портового оператора до причалу, у зв`язку із чим судами при вирішенні спору було застосовано законодавство, що регулює саме ці спірні правовідносини.

46. Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у наведених скаржником справах Суд, пославшись на загальні підстави щодо регулювання правовідносин з питань укладення договорів, застосував спеціальні норми законодавства, які регулюють саме спірні правовідносини у кожній із наведених справ, проте у цих справах укладення договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу не було предметом спору, тому спеціальне законодавство, яке регулює такі правовідносини, не застосовувалося.

47. Тобто, у жодній із наведених справ Верховний Суд не надавав висновків щодо належності та ефективності вимог про забезпечення доступу портового оператора до причалу та більше того, у жодній із наведених справ не було встановлено обставин подібних тим, що мають місце у цій справі.

48. Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 916/795/24, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду у справах № 61/341, № 902/1209/20, № 905/887/19, № 905/514/19, № 911/594/18 на які посилається ДП "АМПУ" в касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

49. Стосовно згаданої та частково процитованої скаржником справи № 910/4425/16 (правовідносини стосувалися стягнення завданої шкоди, внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції і як наслідок надмірно сплачених коштів позивачем за перевезення вантажу) та справи № 910/12460/21 (правовідносини стосувалися визнання недійсним рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким, зокрема, визнано, що товариство вчинило порушення у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій), то аналіз змісту наведених справ переконливо свідчить про їх неподібність до правовідносин цієї справи, яка розглядається, як за предметом та підставами заявлених позовних вимог, так і за матеріально-правовим регулюванням.

50. Звідси, посилання скаржник на постанови Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 910/4425/16, від 29.09.2022 у справі № 910/12460/21 визнаються безпідставними і відхиляються.

51. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

52. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою відповідача-1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

53. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

54. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

55. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

56. Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

57. У касаційній скарзі ДП "АМПУ" посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч. 3 ст. 18, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про морські порти України", в контексті обов`язку суб`єкта природної монополії щодо надання спеціалізованої послуги забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, на підставі договору або закону.

58. Відповідач-1 наполягає на тому, що положеннями ч. 2 ст. 21 Закону України "Про морські порти України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №405 (далі - Постанова № 405) та наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 (далі - Наказ № 541), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.12.2015 за №1608/28053, чітко врегульовано надання спеціалізованої послуги в морських портах - забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, а тому укладання договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу не є обов`язковим.

59. У постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 916/977/19 наведено висновок про те, що положеннями частини 3 статті 18 Закону України "Про морські порти України" передбачено обов`язок укладення договору для власників або користувачів технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури.

60. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач є власником та користувачем рухомого та нерухомого майна на території порту пункту Усть-Дунайськ, є торговим оператором та, відповідно, споживачем послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу, подав всі необхідні документи, які портовий оператор повинен подати для укладення договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, а ДП "АМПУ" в свою чергу не обґрунтувало правомірність своїх дій щодо нерозгляду пропозиції позивача та неукладення договору.

61. Колегія суддів наголошує, що доводи відповідача-1 щодо відсутності підстав для укладення спірного договору в силу положень ч. 2 ст. 21 Закону України "Про морські порти України", Постанови №405 та Наказу №541 суперечить його власній позиції, викладеній у справі № 916/315/18 за позовом ДП "АМПУ" до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" про визнання укладеним між позивачем і відповідачем договору про забезпечення доступу портового оператора до причалів в редакції, запропонованій позивачем, з урахуванням протоколу розбіжностей.

61.1. У наведеній справі саме відповідач заперечував проти укладення договору про забезпечення доступу портового оператора до причалів, посилаючись, зокрема, на можливість сторін співпрацювати на підставі нормативних актів України без укладення окремого договору щодо доступу портового оператора до причалів в редакції, запропонованій позивачем.

61.2. Водночас, Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 погодився з висновками судів про задоволення позовних вимог, ухвалених, у тому числі на підставі аналізу положень законодавства, яке регулює тарифи на послуги, що надаються у морському порту (ст. 21 Закону України "Про морські порти України", Наказу № 541), вказавши на правомірність висновків про наявність підстав для укладення договору про забезпечення доступу портового оператора до причалів.

62. Звідси, колегія суддів визнає помилковими доводи касаційної скарги щодо відсутності висновків Верховного Суду у питанні надання спеціалізованої послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу.

63. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

64. Отже, враховуючи наведене, Верховний Суд відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження, відкритого з підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

65. Оскільки з огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначаються підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

66. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "АМПУ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 у цій справі підлягає закриттю відповідно до вимог пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

67. Усі інші доводи касаційної скарги відповідача-1 підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 у справі № 916/795/24.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил