Ухвала

від 11.04.2025 по справі 208/3675/25

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

справа № 208/3675/25

провадження № 1-кс/208/1514/25

УХВАЛА

11 квітня 2025 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025050000000180 від 05.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділупроцесуального керівництвапри провадженнідосудового розслідуваннятериторіальними органамиполіції тапідтримання публічногообвинувачення управліннянагляду задодержанням законівНаціональною поліцієюУкраїни Донецькоїобласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із клопотанням, в якому просить накласти на грошові кошти у сумі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень банкнотами номіналом 1000 грн. у кількості 22 одиниці.

До судового засідання прокурор, який повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання не з`явився, але подав заяву про підтримання заявленого клопотання та проведення судового розгляду за його відсутності.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Зі змісту клопотання та доданих документів вбачається, що наказом КНП «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради «Про зарахування працівників комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 3» Краматорської міської ради до штату його правонаступника комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради» від 23.12.2024 № 404-К ОСОБА_4 зараховано до штату комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради на посаду лікаря-ортопеда-травматолога травматологічного відділення.

Наказом КНП «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради «Про здійснення заходів щодо виконання вимог законодавства у сфері запобігання корупції» від 10.03.2025 № 128 ОСОБА_4 включено до переліку працівників, які прирівняні чинним законодавством до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та ознайомлено з пам`яткою про положення законодавства у сфері запобігання корупції.

Проте, ОСОБА_4 у порушення вимог вказаних нормативних актів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, став на шлях злочинної діяльності та скоїв умисне корисливе корунційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно в лютому 2025 року, більш точні дату та час слідством не встановлено, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від громадян, які відповідно до чинного законодавства здійснюють заходи з оцінювання повсякденного функціонування особи, використовуючи своє службове становище лікаря-травматолога-ортопеда КНП «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради.

Так, 25 лютого 2025 року ОСОБА_4 під час зустрічі з ОСОБА_5 , який прибув до КНП «Міська лікарня № 3» Краматорської міської ради за адресою: м, Краматорськ, вул. В. Стуса, 31, кабінет № 7, для отримання консультації щодо проходження комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи з метою встановлення ІІ групи інвалідності в результаті отриманого 02.02.2024 поранення під час виконання бойового завдання за призначенням, висловив останньому вимогу надання неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США за вплив на членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, погрожуючи відмовою у встановленні відповідної групи інвалідності у разі ненадання неправомірної вигоди та посилаючись на своє службове становище у зазначеному медичному закладі та вплив на інших членів експертної команди, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи.

У свою чергу ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що дії ОСОБА_4 , пов`язані з вимаганням грошових коштів, с незаконними, 04.03.2025 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення та з цього часу діяв під контролем працівників правоохоронних органів.

В подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди шляхом вимагання, 28 березня 2025 року приблизно об 11 годині 45 хвилин за допомогою телефонного зв`язку висловив ОСОБА_5 вимогу про надання останнім неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США за вилив на інших членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за встановлення останньому групи інвалідності.

07 квітня 2025 року приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, знаходячись в коридорі другого поверху будівлі КНП «Міська лікарня № 3» Краматорської міської ради, за адресою: м, Краматорськ, вул. Героїв України, 17, отримав від ОСОБА_5 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 , неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 22 тисячі гривень (що згідно курсу НБУ становить 535 доларів США) за вплив на інших членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи під час встановлення ОСОБА_5 ІІ групи інвалідності.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вилив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

Вказаний факт злочинної діяльності ОСОБА_4 задокументовано працівниками правоохоронних органів в ході розслідування кримінального провадження № 12025050000000180 від 05.03.2025 за ч.3 ст.369-2 КК України.

07.04.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України. Наступного дня за наявності достатніх доказів ОСОБА_4 повідомлено про підозру у кримінальному правопорушенні передбаченому ч.3 ст.369-2 КК України.

В ході досудового розслідування, 07.04.2025 під час проведеного огляду громадянки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання добровільно видала грошові кошти у сумі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень банкнотами номіналом 1000 грн. у кількості 22 одиниці з наступними серіями та номерами: ЕГ 0156633; ЕБ 7158361; ГМ 3790163; АР 049407; АР 8373253; ЄР 5392738; АК 5260657; ЕБ 3240309; АЕ 2920281; АН 1029209; АК 3560498; АК 7399236; ВТ 2503522; АЖ 3242871; АГ 7334826; АН 5046561; АБ 5642674; БА 2036769; AT 4398025; БЛ 1028211; АК 7399236; АЕ 2920281, які їй передав ОСОБА_4 , які в свою чергу останній передав ОСОБА_6 .

У ході огляду, а також під час допиту у якості свідка ОСОБА_6 підтвердила, що перебуваючи за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, 17, у власному автомобілі, вказані грошові кошти їй передав ОСОБА_4 у якості погашення боргу.

Постановою слідчого від 08.04.2025 вилучені грошові кошти визнані речовими доказами по кримінальному провадженню.

Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що видані ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 22 000 грн. раніше 07.04.2025 у ході огляду були вручені ОСОБА_5 для використання під час документування злочинної діяльності ОСОБА_4 , який вимагав у нього неправомірну вигоду за вплив на членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи з метою встановлення групи інвалідності.

Таким чином, указані добровільно видані ОСОБА_6 грошові кошти є предметом неправомірної вигоди, наданої ОСОБА_4 .

З урахуванням викладеного, з метою збереження вищевказаних речей і документів, в якості речових доказів та забезпечення завдань кримінального провадження в цілому, необхідно накласти на них арешт, оскільки останні є доказами злочину та містять у собі необхідну для встановлення істини у кримінальному провадженні інформацію.

Таким чином, є достатньо підстав вважати, що зазначені речові докази можуть бути приховані, пошкоджені, зіпсовані, знищені, перетворені чи відчужені, що може перешкодити кримінальному провадженню.

В даному випадку відповідальність, яка настає за вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, визначеного зокрема ч.3 ст.369-2 КК України, передбачає конфіскацію майна як виду покарання.

З урахуванням викладеного, з метою збереження вищевказаного майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та забезпечення завдань кримінального провадження в цілому, необхідно накласти на нього арешт.

Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно до п.1 ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

В силу ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3 ст.170 КПК України).

При цьому, ч.3 та ч.5 ст.132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п.7 ч.2 ст.131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Характер та обсяг доказів, що збираються стороною обвинувачення, мають відповідати фактичним обставинам справи та правовій кваліфікації кримінального провадження.

У відповідності до ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

У ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Враховуючи вимоги ст.170 КПК України, обставини встановлені під час розгляду клопотання у їх сукупності, позиції слідчого, який довів обґрунтованість заявленого клопотання, враховуючи те, що підставою клопотання є те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, є речовим доказом, та має доказове значення для встановлення фактичних обставин події кримінального правопорушення, а тому з метою його збереження, унеможливлення пошкодження та знищення, що може призвести до нівелювання доказової бази, арешт майна є в достатній мірі необхідним та таким, що забезпечить потреби кримінального провадження.

Керуючись ст.36, 131-132, 170-171, 173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на добровільно видані під час огляду 07.04.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти у сумі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень банкнотами номіналом 1000 грн. у кількості 22 одиниці з наступними серіями та номерами:

ЕГ 0156633; ЕБ 7158361; ГМ 3790163; АР 0494137; АР 8373253; ЄР 5392738; АК 5260657; ЕБ 3240309; АЕ 2920281; АН 1029209; АК 3560498; АК 7399236; ВТ 2503522; АЖ 3242871; АГ 7334826; АН 5046561; АБ 5642674; БА 2036769; ЛТ 4398025; БЛ 102821 1; АК 7399236; АЕ 2920281.

Виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 .

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1