Ухвала

від 17.04.2025 по справі 369/2820/25

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2820/25

Провадження № 2/369/5882/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про повернення позовної заяви)

17.04.2025 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування дитини віком до 18 років на самостійному вихованні та утриманні батька, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Степанюк Андрій Сергійович звернувся до суду із вищевказаним позовом, у якому просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєї неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без участі матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєвої І.О. від 17 березня 2025 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для виправлення недоліків тривалістю десять днів з дня отримання даної ухвали. Роз`яснено, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

28 березня 2025 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Степанюка Андрія Сергійовича надійшли пояснення та уточнена позовна заява на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року.

Дослідивши позовну заяву, пояснення та уточнену позовну заяву суд дійшов висновку, що станом на час постановлення цієї ухвали позивач не усунув належним чином у повному обсязі недоліки, визначені в ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом зазначеної норми особа, яка звертається до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, повинна дотриматися встановленого цивільним процесуальним кодексом порядку, в тому числі щодо форми, змісту позовної заяви, сплати судового збору, тощо.

Так, згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного (загального або спрощеного) та окремого провадження.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Сутністю позовного провадження є завжди спір між сторонами про цивільне. Характерним є, з одного боку, наявність сторін із різноспрямованим інтересом, а з іншого - наявність спірного предмета, що мають місце в межах процесуальної форми судових процесів. Для виокремлення даного виду позовного провадження насамперед слід звернути увагу на матеріально-правову природу справ, яка зумовила особливості процесуального порядку та розгляду їх вирішення, суб`єктного складу, особливості процесуального засобу порушення судової діяльності та реалізації судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав».

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження суд розглядає справи про усиновлення, встановлення фактів, що мають юридичне значення, про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.

Ключова відмінність окремого провадження від позовного полягає у відсутності спору про право, а також у особливому предметі справ окремого провадження - встановлення юридичного факту чи конкретної обставини, що має юридичне значення. Так, відсутність спору про право полягає в тому, що у таких справах не йде мова про оспорення чи невизнання суб`єктивного права особи, що випливає із житлових, сімейних, спадкових правовідносин тощо. У справах окремого провадження відсутній опонент - протилежна сторона процесу, яка і обумовлює виникнення суперечки, спору про право, але наявний заявник - заінтересована особа, яка прагне задовольнити свій інтерес, встановивши юридичний факт. Так, інколи у цивільних правовідносинах виникають випадки, коли є необхідність у захисті прав не лише, коли вони порушуються, але й коли просто потрібно встановити обставини, що стануть підставою для здійснення суб`єктивних прав.

Наступною визначальною ознакою, що вирізняє окреме та позовне провадження є такий інститут цивільного процесу як інтерес. Дана категорія виступає предметом судового захисту як у окремому, так і в позовному провадженні. При цьому, правова природа інтересу, різна. Так, в обох випадках метою заявника (позивача) є задоволення інтересу, але в окремому провадженні для заявника на етапі задоволення цього інтересу справа вичерпується. На цьому сам інтерес особи визначається задоволеним і розгляд справи завершується. Що ж стосується позовного провадження, то в його рамках категорія інтересу розглядається дещо в іншому ракурсі. Так, у таких справах інтерес також має місце бути, але при цьому, він має складнішу правову природу, адже обумовлюється спором про право і суд не лише встановлює сам факт, але і зобов`язується зробити власні висновки про наявність чи відсутність правовідносин між сторонами процесу, про права та обов`язки суб`єктів, про зміст суб`єктивного права і юридичного обов`язку тощо. У справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, безпосередньо захист суб`єктивного матеріального права не здійснюється. Суд не визнає наявності у заявника суб`єктивного матеріального права, не зобов`язує інших осіб до вчинення дій в інтересах заявника.

Як передбачено ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позов це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспореного права або охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у певній, визначеній законом процесуальній формі; спосіб судового захисту.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, що пов`язано з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умови, що є певні особи, які перешкоджають у його реалізації.

У даному випадку, з урахуванням поданої уточненої позовної заяви, позивач звертається до суду в порядку позовного провадження і заявляє дві вимоги:

-встановити факт самостійного виховання та утримання батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєї неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без участі матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-встановити факт, що матір неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не приймає участі у її вихованні та утримані.

Інших додаткових вимог для захисту порушених прав та інтересів заявлено не було. Крім того, представник позивача в обґрунтуванні позову, в уточненій позовній заяві та в наданих поясненнях посилається на те, що ніякого спору між сторонами з приводу самостійного виховання та утримання дитини не існує, з боку третіх осіб також немає заперечень.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 188 ЦПК України - в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

В даному випадку основною буде вимога про встановлення факту, а похідною і залежною від неї, будуть вимоги про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, тощо.

У позовному провадженні може бути розглянута вимога про встановлення факту, однак така вимога, яка є основною, заявляється поряд із безпосередньо позовними вимогами, наприклад: встановлення факту перебування дитини віком до 18 років на самостійному вихованні та утриманні батька та позбавлення батьківських прав; встановлення факту перебування дитини віком до 18 років на самостійному вихованні та утриманні батька та визначення місця проживання дитини і так далі.

Враховуючи, що змістом позовних вимог є встановлення факту перебування дитини віком до 18 років на самостійному вихованні та утриманні батька, позивач не визначає конкретний спосіб захисту порушеного права у відповідності до вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України, а також самостійно зазначає у своїх заявах про відсутність спору про право та заперечень матері дитини з приводу встановлення даного факту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібну правову позицію сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Отже, позивач вимоги суду, викладені в ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року, не виконав.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки, позивач не усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі, то подану позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

При цьому суд роз`яснює, що згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв`язку з не усуненням недоліків.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 185 ЦПК України).

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).

З огляду на те, що позивачем недоліки поданої позовної заяви не усунуті у відповідності до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно вважати неподаною та повернути позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 185, 260, 293, 294, 315 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування дитини віком до 18 років на самостійному вихованні та утриманні батька, - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА