Рішення

від 22.04.2025 по справі 640/3329/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2025 року м. Ужгород№ 640/3329/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС в якому просить : визнати неправомірним рішення Київської міської Митниці ДФС України про відсутність правових підстав для повернення ТОВ "Штраус Україна" коштів з Державного бюджету України, викладене у листі № 6779/10/26-70-19-02 від 17.08.2018 у відповідь на заяви №№192, 193 та 194 від 24.04.2013 та доповнення до них від 27.07.2018 р.; зобов`язати Київську міську митницю ДФС України підготувати висновок про повернення ТОВ "Штраус-Україна" надмірно сплачених митних платежів у сумі 5 263 085,51 грн та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 квітня 2013 року TOB «Штраус Україна» (надалі - Позивач) звернулося до Київської регіональної митниці (надалі - Відповідач або Митний орган) із заявами № 192, 193 та 194 про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів. Вказані заяви були подані на підставі розділу III «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. № 618 (надалі - Порядок № 618).

Звертаючись до Митного органу із вказаними заявами Позивач посилався на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року у справі № 2а-6049/11/2670 про скасування рішень Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів №100000006/2011/410090/1 від 21.01.2011 року, №100000006/2011/410164/1 від 31.01.2011 року та №100000006/2011/410231/1 від 04.02.2011 року і про зобов`язання Київської регіональної митниці вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Митний орган у відповідь на вищевказані заяви повідомив Позивача про відсутність правових підстав для повернення коштів з Державного бюджету України в сумі, зазначеній у заявах, мотивуючи це тим, що митну вартість товарів Позивач визначав самостійно, а також тим, що питання стосовно повернення коштів з Державного бюджету України не було предметом судового розгляду. Таке рішення суб`єкту владних повноважень було викладене у його листі № 14/4-11/6517 від 21.05.2013 року.

Як вказав позивач, у спорах з аналогічних (тотожних) справ про повернення надміру сплачених митних платежів платникам податків, адміністративні суди в своїх рішеннях встановили: якщо суми митних платежів були визначені на підставі рішення митного органу про коригування митної вартості товару, і таке рішення в подальшому визнано неправомірним та скасовано в судовому порядку, то сума митних платежів, що підлягала сплаті, має бути переглянута, і у випадку виявлення надмірно сплачених сум, вони підлягають поверненню платнику. Зокрема, такі рішення були прийняті адміністративними судами в тотожних справах на користь Позивача.

У позовній заяві позивач вказує, що на підставі аналогічних заяв № 127, 128,129,130, 143, 191 від 16.05.2017 та доповнень до них від 27.07.2017, поданих Позивачем відповідно до Порядку № 618 з посиланням на рішення адміністративних судів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, Київська міська митниця склала висновок, який було подано для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, внаслідок чого на реквізити Позивача було повернуто кошти. Однак, у своєму листі від 17.08.2018 № 6779/10/26-70-19-02 Відповідач фактично проігнорував надані Позивачем доповнення до заяв про повернення коштів від 27.07.2018 №№ 220,219,218 та не виконав законодавчо встановлені вимоги щодо повернення коштів, надміру сплачених Позивачем, відповідно до рішення суду.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до п. 4 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-6049/11/2670, Київська регіональна митниця (правонаступником якої є Відповідач) зобов`язана вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які були імпортовані.

Позивач вважає, що виходячи зі змісту постанови Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №2а-6049/11/2670, Митний орган повинен в межах своїх повноважень, визначених законодавством України, визначити митну вартість товарів за вказаними в такій постанові деклараціями на основі першого методу за ціною договору і здійснити відповідний перерахунок митних платежів. Проте, на думку позивача, Відповідач фактично відмовився виконати рішення суду та не здійснив свої повноваження, встановлені законодавством, яке має застосовуватися до відповідних правовідносин, зокрема, Порядком № 618.

Відповідач проти позову заперечив, надіславши на адресу суду відзив на позовну заяву (т.1 а.с.188-210, т. 2 а.с. 8-11). Згідно вказаного відзиву відповідач проти позову заперечив та вказав, що усі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань державної митної справи, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідач зазначив, що згідно з ст. 43 Податкового кодексу України, Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Заяви подано позивачем поза межами строків встановлених ст. 43 Податкового кодексу України. Так, заяви позивачем подано у 2018 році за №№ 218, 219, 220 (вх. №№ митниці 5985/10, 5984/10, 5983/10 від 30.07.2018). Відповідь митницею надано за вих. № 6779/10/26-70-19-02 від 17.08.2018. Дана відповідь і оскаржується позивачем.

При цьому, питання щодо повернення коштів стосуються митних декларацій за 2011 роки, тобто, строк у 1095 днів же сплинув. Аргументація позивача щодо того, що заяви від 2018 року є додатковими заявами від 2013 року є абсурдною та не відповідає дійсності. Так, позивачем у 2013 році дійсно було подано заяви від 24.04.20213 за №№ 192, 193, 194. Разом з тим, митним органом була надана відповідь за № 14/4-11/6517 від 21.05.2013. Згідно з частинами першою-третьою статті 301 МК повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2019 про прийняття справи до провадження суд дійшов висновку про розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.

П. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Дору Ю.Ю.

Ухвалою від 06 березня 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом, після надходження справи з Окружного адміністративного суду м. Києва, прийнято справу до розгляду та визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року задоволено клопотання Київської митниці Держмитслужби про заміну відповідача в адміністративній справі №640/3329/19 на правонаступника та замінено в адміністративній справі №640/3329/19 відповідача Київська міська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39422888) на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555, за місцезнаходженням: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А).

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ТОВ «Штраус Україна здійснювало поставку товарів кави натуральної .

24 квітня 2013 року TOB «Штраус Україна» (надалі - Позивач) звернулося до Київської регіональної митниці (надалі - Відповідач або Митний орган) із заявами № 192, 193 та 194 про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів. Вказані заяви були подані на підставі розділу III «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. (т.1 а.с.42-59).

Як вбачається із даних заяв, звертаючись до Митного органу Позивач посилався на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року у справі № 2а-6049/11/2670 про скасування рішень Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів №100000006/2011/410090/1 від 21.01.2011 року, №100000006/2011/410164/1 від 31.01.2011 року та №100000006/2011/410231/1 від 04.02.2011 року і про зобов`язання Київської регіональної митниці вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за ціною договору. (т.1 а.с.60-63).

На вказані заяви відповідачем було надано відповідь від 21.05.2013 р., згідно якою відповідач вказав, що оскільки Позивач самостійно визначав митну вартість по вказаних у листах митних деклараціях, то відсутні правові підстави для повернення сплачених самостійно визначених митних платежів. Окрім цього зауважив, що скасовані Рішення відповідача про коригування митної вартості не стосувалися митних декларацій, які зазначені у заявах Позивача №192, 193, 194 та рішення про визначення митної вартості по вказаних у даних заявах деклараціях митним органом не приймалися (т. 1 а.с.64-65).

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/18773/13-а від 27.12.2013 р. , що набрала законної сили позивачу ТОВ «Штраус Україна» було відмовлено в задоволенні позову про визнання неправомірним рішення про відсутність правових підстав для повернення коштів з Державного бюджету, викладене у листі №14/4-11/6517 від 21.05.2013р. та стягнення з Державного бюджету на користь позивача надмірно сплачену суму податку на додану вартість у загальному розмірі 5 263 085,51грн по заявах №192, 193, 194 від 24.04.2013 р. Саме на дані заяви та доповнення до них від 27.07.2018 р. посилається Позивач, як на обгрунтування своїх позовних вимог.

В подальшому 27.07.2018 р. Позивачем на адресу Відповідача було подано листи №218, 219, 220 «Про повернення коштів» (т.1 а.с.21-41).

На вказані листи було надано Відповідачем відповідь (яка є предметом розгляду у даній справі лист від 17.08.2018 р. за №6779/10/26-70-19-02) , якою відмовлено Позивачу у задоволенні заяв про повернення коштів (т.1 а.с.66-69). Враховуючи те, що позивач 27.07.2018 р. звернувся із даними заявами із пропуском 1095 днів, а також те, що позивач самостійно по вказаних деклараціях визначав митну вартість, то Відповідачем було відмолено у задоволенні заяви про повернення надмірно та/або помилково сплачених платежів із Державного бюджету.

Оскільки позивач вважає, що переплата митних платежів відбулася через неправомірні дії відповідача, то звернувся із відповідним позовом до суду.

Згідно з ст. 43 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Як вбачається із матеріалів справи, заяви подано позивачем поза межами строків встановлених ст. 43 Податкового кодексу України. Так, заяви позивачем подано у 2018 році за №№ 218, 219, 220 (вх. №№ митниці 5985/10, 5984/10, 5983/10 від 30.07.2018). Відповідь митницею надано за вих. № 6779/10/26-70-19-02 від 17.08.2018. При цьому, питання щодо повернення коштів стосуються митних декларацій за 2011 роки, тобто, строк у 1095 днів вже у 2018 році сплинув.

Суд відхиляє доводи позивача щодо того, що заяви від 2018 року є додатковими заявами від 2013 року, оскільки заяви №192-194 від 24.04.2013 року були предметом розгляду ОАСК і згідно його постанови по справі № 826/18773/13-а від 27.12.2013 р., що набрала законної сили і якою позивачу ТОВ «Штраус Україна» було відмовлено в задоволенні позову про визнання неправомірним рішення про відсутність правових підстав для повернення коштів з Державного бюджету.

Позивачем у 2013 році дійсно було подано заяви від 24.04.20213 за №№ 192, 193, 194. Разом з тим, митним органом була надана відповідь за № 14/4-11/6517 від 21.05.2013. Згідно з частинами першою-третьою статті 301 МК повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пунктів 43.4 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/ або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджено наказом міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, визначає послідовність виконання дій посадовими особами Держмитслужби та митниць Держмитслужби при поверненні, зокрема суб`єктам господарювання помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів. Згідно з пунктами 1, 3 розділу III зазначеного Порядку повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною 5 статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. З матеріалів справи вбачається, що заяви позивача за №№ 218, 219, 220 від 27.07.2018 подані відповідачу після закінчення 1095-денного строку з моменту складення митних декларацій (2011 рік), а отже, відмова відповідача є правомірною та відповідає вимогам ст. 43 ПК України.

Як судом вказано вище, посилання позивача на те, що заяви від 2018 року, подані у доповнення до заяв від 2013 року, не можуть братися до уваги, адже попередні заяви розглянуті митним органом, а прийняте митницею рішення від 2013 року скасовано не було.

Отже, заяви позивача від 2018 року є самостійними заявами, які належить розглядати окремо від заяв 2013 року, незважаючи на зазначення позивачем додаткових відомостей.

Окрім цього суд вказує, що позовні вимоги не підлягають до задоволення також у зв`язку з тим, що митні декларації, за якими позивач вимагає повернення коштів подавалися декларантом позивача не на підставі винесених митним органом рішень про коригування митної вартості товарів, а митна вартість була заявлена декларантом позивача самостійно та визнана митним органом, а згідно п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Таким чином, митний орган не мав би законних підстав задля повернення коштів, оскільки це порушувало б вимоги чинного законодавства, про що і було вказано позивачеві.

Згідно з приписами ст. 51 Митного кодексу України вбачається, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно дo норм цього Кодексу.

За змістом частини восьмої статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення зносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначено позивачем у позовній заяві в митних деклараціях, за якими позивач просить повернути кошти, товариством самостійно визначено митну вартість товару, вона прийнята митним органом і товар випущено у вільний обіг. Київська міська митниця ДФС митну вартість не коригувала, рішення про коригування митної вартості не приймала, протиправні дії не вчиняла.

Згідно ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Заяви від 27.07.2018 р. подано позивачем поза межами строків встановлених ст. 43 Податкового кодексу України.

Отже, суд зазначає, що за кожною митною декларацією, про якій подавав позивач про повернення коштів із Державного бюджету, митна вартість товару ТОВ «Штраус Україна» визначалась самостійно, де митним органом не приймались рішення про визначення митної вартості товару, не витребовувались додаткові документи. Враховуючи подані декларації митний орган погодився із зазначеною позивачем митною вартістю товарів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Методичних рекомендацій). Митні дії відповідачем проводились окремо по кожній поданій декларації.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і довів правомірність прийнятого ним рішення.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" (03186, м.Київ, вул.Авіаконструктора Антонова, буд. 5б, код ЄДРПОУ 31513464) до Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 43997555, за місцезнаходженням: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору