Ухвала

від 22.04.2025 по справі 300/2093/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"22" квітня 2025 р. справа № 300/2093/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Душенко Валентини Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Душенко Валентини Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Душенко Валентини Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду: читабельної та розбірливої позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 КАС України; сторінки позовної заяви за № 8 у справі № 300/2093/25.

Зазначена ухвала суду отримана позивачем 08.04.2025, що підтверджується особистою розпискою ОСОБА_1 (а.с.73).

Водночас, позивач недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025, у встановлений судом строк не усунув.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною 1 статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина 2 статті 9 КАС України).

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно вищезазначеної частиною 1 статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.

Так, обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.

Статтею 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Водночас, приписами статтей 160, 161, 172 КАС України обов`язкові вимоги до форми і змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, а також правила об`єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог.

Умовами прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161, 172 КАС України, а також дотриманні визначених статтею 122 КАС України строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Внаслідок чого, право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, які мають бути дотримані особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Однак, подана позивачем до суду позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам, які встановлені наведеними вище приписам КАС України для позовної заяви, як умовам її прийнятності до розгляду адміністративним судом.

З тексту позовної заяви встановлено, що подана позивачем позовна заява написана від руки, що не суперечить вимогам встановленим до форми позовної заяви, однак, вона написана від руки нерозбірливим почерком, є нечитабельною, що є суттєвим недоліком позову та фактично позбавляє суд можливості дослідити її обґрунтування та зміст позовних вимог.

Суд зауважує, що судові рішення не можуть ґрунтуватися на здогадках (припущеннях) про те, чим обґрунтовані вимоги заявника та чим підтверджуються.

Ці та інші вимоги до позовної заяви є обов`язковими і обов`язок щодо їхнього виконання покладений на позивача, як ініціатора звернення до суду за вирішенням певного питання.

В даному контексті, суд зазначає, що в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 990/86/24 викладені наступні висновки: "...Зважаючи на наведені приписи процесуального закону суд звертає увагу на те, що позовна заява є офіційною формою звернення до адміністративного суду за вирішенням публічно-правового спору, відповідно має відповідати встановленим до неї вимогам щодо її змісту.

У контексті розгляду звернення ОСОБА_1 ця заувага покликана пояснити, що зміст позовної заяви має бути достатньою мірою сприйнятливим для прочитання як умови для розуміння (уяснення) позову, зокрема позовних вимог, а головно - для вирішення питань, які перелічені в частині першій статті 171 КАС України, з якими процесуальний закон пов`язує можливість відкриття провадження у справі.

Позовна заява, з якою звернувся позивач, не дозволяє вирішити цих питань, адже манера його письма, у якій викладена (оформлена) позовна заява, не дозволяє зрозуміти, про що в ній йдеться. Іншими словами, позовна заява, яку подав ОСОБА_1 , написана нерозбірливим почерком (є нечитабельною), через що суд не може вирішити питання про можливість відкриття провадження за цим позовом так, як того вимагає закон.

Водночас треба зауважити, що суд не може основувати свої рішення на здогадках (припущеннях) про те, кого автор позову вважає відповідачами за цим позовом, який зміст його позовних вимог, чим вони обґрунтовані та чим підтверджуються. Ці та інші вимоги до позовної заяви є обов`язковими, але обов`язок щодо їх виконання покладений на позивача як ініціатора звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору...".

Окрім того аналогічні висновки, також викладені в постанові Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 300/4060/24, відповідно до якої зазначено:

"...21. У пункті 37 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

22. Позовна заява, апеляційна чи касаційна скарги є офіційними формами звернення до адміністративного суду за вирішенням публічно-правового спору, відповідно мають відповідати встановленим до них вимогам щодо їх змісту. Судові рішення (у тому числі рішення про відкриття провадження у справі, апеляційного чи касаційного провадження) не можуть ґрунтуватися на здогадках (припущеннях) про те, який зміст позовних вимог, чим вони обґрунтовані та чим підтверджуються, чим обґрунтовуються вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Ці та інші вимоги до процесуальних документів є обов`язковими і обов`язок щодо їхнього виконання покладений на позивача як ініціатора звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору.

23. З мотивів ухвал суду апеляційної інстанції слідує, що суд цієї інстанції, не заперечуючи права апелянта подавати процесуальні документи в письмовій формі написані від руки, виходив з того, що апелянтом подано апеляційну скаргу, викладену нерозбірливим почерком (нечитабельну), що не дозволило суду встановити обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а також звернуто увагу на те, що примірники для відповідачів так само є нечитабельними, що порушує їхнє право бути обізнаними відносно чого слід надати відзив на апеляційну скаргу.

24. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції Суд виходить з того, що встановлені судом в ухвалах від 17.07.2024 та від 15.08.2024 недоліки апеляційної скарги, зокрема, стосовно її невідповідності вимогам статті 296 КАС України, не можуть бути розцінені як прояв надмірного формалізму, адже є суттєвими і у своїй сукупності дійсно перешкоджали можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою. Водночас позивач був повідомлений про наслідки неусунення недоліків у встановлений судом строк і мав реальну можливість їх усунути у визначений в ухвалі про залишення цієї апеляційної скарги без руху спосіб.

25. Суд вважає, що повернення судом апеляційної інстанції апелянту його апеляційної скарги в цій справі у зв`язку з невиконанням ухвали вказаного суду про усунення недоліків цієї апеляційної скарги переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

26. Оскаржуване судове рішення зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а лише невиконанням ним процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви. Такого змісту дії не можуть свідчити про обмеження його права на судовий захист.

27. Розгляд заяв, які складені без дотримання встановлених КАС України вимог, не передбачений положеннями процесуального законодавства.

28. У разі, якщо особа через об?єктивні причини не може самостійно підготувати процесуальні документи у читабельній формі, вона має право звернутися за правовою допомогою до адвоката або до центрів надання безоплатної правової допомоги, відповідно до статті 59 Конституції України та Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Це забезпечить належне оформлення документів і сприятиме ефективному захисту прав особи в суді...".

Окрім того, суд зазначає, що позивачем неодноразово подавалися заяви, однак, процесуальними ухвалами суду позивачу роз`яснено про нерозбірливість почерку та згадані заяви були повернуті останньому без розгляду, оскільки така обставина унеможливлювала їх належний розгляд, внаслідок чого, не можуть вважатися належним виконанням вимог ухвали суду від 07.04.2025, а свідчать про свідоме ігнорування цих вимог.

Вищевказані вимоги позивач не виконав, внаслідок чого, суд позбавлений можливості належним чином розглянути та вирішити дану позовну заяву.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Душенко Валентини Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.