Ухвала

від 29.04.2025 по справі 300/2093/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"29" квітня 2025 р. справа № 300/2093/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікар І.В., розглянувши заяву в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Душенко Валентини Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Душенко Валентини Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Душенко Валентини Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду: читабельної та розбірливої позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 КАС України; сторінки позовної заяви за № 8 у справі № 300/2093/25.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Душенко Валентини Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

22.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в адміністративній справі №300/2093/25, що зареєстрована за вхідним номером 10647/25.

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 23.04.2025 по 25.04.2025 перебував на листку тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим, строк розгляду зазначеної вище заяви продовжено.

Розглянувши заяву, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд звертає увагу, що частиною 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 1 статті 166 КАС України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Відповідно до частини 3 статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

З`ясовуючи питання про наявність підстав для прийняття до розгляду поданих заяв та відповідність її вимогам статті 167 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України), суд зазначає наступне.

Стаття 167 КАС України визначає загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Так, по формі заява, клопотання або заперечення є письмовим документом. Письмова форма вважається додержаною, якщо заява викладена на папері. Текст може бути надрукований або написаний від руки. Однак, зміст заяви, клопотання, заперечення або підстави заяви (клопотання, заперечення) повинні бути написані зрозуміло (розбірливо), тобто читабельно.

Варто зазначити, що під змістом питання, яке має бути розглянуто судом, прохання заявника та підставами заяви (клопотання, заперечення) розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

У контексті наведеного суд наголошує, що заява, клопотання або заперечення повинні містити максимально чітко і зрозуміло сформовані підстави для звернення до суду.

Отже, письмова заява, клопотання, заперечення пред`являється шляхом подання заяви, форма і зміст якої має відповідати вимогам, установленим у статтях 166, 167 КАС України. З цього випливає, що текст заяви має бути викладено у такий спосіб, що дозволяє визначити (зрозуміти) суть заяви та вирішити питання, які ініційовані заявником.

Аналізуючи подані заявником заяви, судом встановлено, що останні написані не машинописним текстом, а від руки, що не суперечить вимогам встановленим до форми заяви, однак, вона складена не за встановленою формою, та не належним чином оформлена на листку формату А4, водночас, обґрунтування підстав до вказаних заяв написані нерозбірливим почерком, є нечитабельними, що є суттєвим недоліком заяв та фактично позбавляє суд можливості дослідити обґрунтування ініційованого питання заявником.

Відтак, суд зауважує, що судові рішення не можуть ґрунтуватися на здогадках (припущеннях) про те, чим обґрунтовані вимоги заявника та чим підтверджуються.

Ці та інші вимоги до заяви є обов`язковими і обов`язок щодо їхнього виконання покладений на позивача, як ініціатора звернення до суду за вирішенням певного питання.

В даному контексті, суд зазначає, що в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 990/86/24 викладені наступні висновки: "...Зважаючи на наведені приписи процесуального закону суд звертає увагу на те, що позовна заява є офіційною формою звернення до адміністративного суду за вирішенням публічно-правового спору, відповідно має відповідати встановленим до неї вимогам щодо її змісту.

У контексті розгляду звернення ОСОБА_1 ця заувага покликана пояснити, що зміст позовної заяви має бути достатньою мірою сприйнятливим для прочитання як умови для розуміння (уяснення) позову, зокрема позовних вимог, а головно - для вирішення питань, які перелічені в частині першій статті 171 КАС України, з якими процесуальний закон пов`язує можливість відкриття провадження у справі.

Позовна заява, з якою звернувся позивач, не дозволяє вирішити цих питань, адже манера його письма, у якій викладена (оформлена) позовна заява, не дозволяє зрозуміти, про що в ній йдеться. Іншими словами, позовна заява, яку подав ОСОБА_1 , написана нерозбірливим почерком (є нечитабельною), через що суд не може вирішити питання про можливість відкриття провадження за цим позовом так, як того вимагає закон.

Водночас треба зауважити, що суд не може основувати свої рішення на здогадках (припущеннях) про те, кого автор позову вважає відповідачами за цим позовом, який зміст його позовних вимог, чим вони обґрунтовані та чим підтверджуються. Ці та інші вимоги до позовної заяви є обов`язковими, але обов`язок щодо їх виконання покладений на позивача як ініціатора звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору...".

Аналогічні висновки, також викладені в постанові Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 300/4060/24.

Перевіряючи на відповідність заяву вищенаведеним вимогам статей 166, 167 КАС України, суд встановив, що обставини на які посилається заявник у заявах викладені нерозбірливим почерком (є нечитабельним), через що суд не може встановити їхнього обґрунтування, у зв`язку з чим суд не може вирішити питання за цією заявою так, як того вимагає закон.

Вказане зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а лише невиконанням ним процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання заяв. Такого змісту дії не можуть свідчити про обмеження його права на судовий захист.

При цьому, слід зазначити, що відповідач має право на подання заперечень на заяву, а отже повинен бути обізнаним відносно чого та якого обґрунтування слід надати таку заяву.

Зазначені недоліки, на думку суду, не є надміру формальними, оскільки дана обставина може вплинути на ефективність виконання ухвали суду в майбутньому.

У пункті 37 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Суд вкотре нагадує, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 167 КАС України встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника.

Частиною 2 статті 167 КАС України передбачено, що у випадку, коли заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи наведене, зважаючи на невиконання заявником вимог частини 1 статті 167 КАС України, зокрема, в частині щодо змісту питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника, суд дійшов висновку щодо необхідності її повернення заявнику заяви без розгляду.

Керуючись статтями 167, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Повернути ОСОБА_1 заяву, яка зареєстрована за вхідним номером 10647/25 - без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.