Рішення

від 17.04.2025 по справі 520/31114/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2025 року№ 520/31114/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Штангей-Калініна Ю.А.,

за участі:

представника позивача - Збицька А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) третя особа: Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ, м. Київ,03168, код ЄДРПОУ00034022) про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить суд:

- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ), що полягають у примусовому, протиправному затриманні громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації. АДРЕСА_4 ) у місці проходження військово-лікарської комісії та примусове, проти волі особи, доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконного утримання, застосування психологічного та фізичного примусу та вжиття дій, спрямованих на незаконний призов на військову службу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) протиправними.

- визнати протиправним та скасувати наказ про призов (мобілізацію) громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ),

- закінчити проходження військової служби громадянином України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) у зв`язку з відсутністю правових підстав для ї несення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає, що дії стосовно примусового доставлення Позивача з медичного закладу, у якому він проходив військово-лікарську комісію до ТЦК та СП, примусового, протиправного утримування його у зазначеному закладі, застосування до нього фізичного та психологічного примусу, протиправне та проти волі Позивача доставлення його до збірного пункту з метою відправки до військової частини НОМЕР_4 є протиправними, наказ про призов Позивача на військову службу під час мобілізації від 04.10.2024 № 526 також вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, внаслідок чого військова служба Позивача підлягає закінченню у зв`язку із відсутністю правових підстав для її несення.

Інші доводи на обґрунтування позовних вимог позивач виклав у наданих до суду заявах по суті справи та додаткових поясненнях.

Представником відповідача надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що під час перевірки громадянина ОСОБА_1 було виявлено, що особа не має підстав на відстрочку згідно статті 23, ч. 1,2,3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (зі змінами) визначено вичерпний перелік (категорій) осіб та підстав, які дають право на відстрочки або звільнення від призову на військову службу під час мобілізації та не є заброньованим за місцем працевлаштування згідно чинного законодавства України. Відповідно до Положення № 402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП. Військовозобов`язаний ОСОБА_1 був оглянутий хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом про що свідчить, карта обстеження та медичного огляду з якою він був ознайомлений під особистий підпис. Згідно довідки № 3/2653 від 04.10.2024 р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби на підставі статті: 13В - графи II, Наказ 402-2008 року (зі змінами). Також представник відповідача зазначив, що скарг від військовозобов`язаного ОСОБА_1 на стан свого здоров`я до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило. Враховуючи викладене 04.10.2024 року ОСОБА_1 був мобілізований на військову службу до військової частини НОМЕР_4 , про що свідчить наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов військовозобовязаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. 04.10.2024 року згідно акту складеного заступником начальника - начальником мобілізаційного відділення майором ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 о 20 год. 30 хв. військовозобов`язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , самовільно залишив автобус який прямував до військової частини. Виходячи з вищевказаного, представник відповідача вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв в межах законодавства України, а тому позов не визнає, заперечує проти позову і вважає, що позовні вимоги позивача є незаконними та безпідставними

Ухвалою від 13.11.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд адміністративної справи № 520/31114/24 по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися. Були повідомленні належним чином та надали до суду клопотання про проведення судового засідання без участі, в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

У судовому засіданні 23.12.2024 свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили факт наявності внутрішнього наказу ТОВ "НВП "ПК-ЕЛЕКТРИК" №27 від 04.09.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 12 місяців до 04.09.2025р та контроль за виконанням наказу залишено за директором даного підприємств ОСОБА_5 , проте ТОВ "НВП "ПК-ЕЛЕКТРИК" не було подано списків військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час до Мінекономіки для розгляду та прийняття рішення останнім та погодженим Генеральним штабом Збройних Сил.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

04.10.2024 під час візиту до Комунального некомерційного підприємства "Міська поліклініка №3 Харківської міської ради" з метою проходження військово-лікарської комісії Позивача групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що знаходився там проти його волі протягом тривалого часу та працівниками РТЦК не повідомлялись причини такого утримання та близько 20:00-21:00 години вечора відвезли до пункту відправки автобусів з незрозумілою для Позивача метою. Під час знаходження Позивача у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , до цього приміщення приїжджали технічний директор та колега Позивача і привозили документи на підтвердження критичності підприємства, на якому працює Позивач i на підтвердження того, що Позивачеві не надано бронь лише у зв`язку із тим, що про нього відсутні відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Під час перебування у пункті відправки автобусів, Позивач зауважив, щодо наявності у нього права на відстрочку та про незгоду вчинених стосовно нього дій, у зв`язку з цим Позивач залишив пункт відправки.

07.10.2024 під час оновлення мобільного застосунку "Резерв+" з метою переконатись, що оновлені дані про Позивача внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивачу стало відомо про те, шо він знятий з військового обліку, у підставах для зняття з обліку зазначено "військовослужбовець".

Враховуючи зазначене, 07.10.2024 Позивачу стало відомо про порушення його свобод та прав у зв`язку з на думку позивача незаконними діями Відповідача, які полягають у прийняті протиправного наказу про призов на військову службу стосовно Позивача.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду даної справи.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ).

Частиною п`ятою статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно частин п`ятої та сьомої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно частини другої статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі регламентується Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 2 Положення № 1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

У відповідності до пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Нормами статті 23 Закону №3543 врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, відповідно до вказаної законодавчої норми не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, в тому числі, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 24 Закону № 3543 бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Так, відповідно до частини 1 статті 25 Закону №3543, бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють:

1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;

2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);

3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;

4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті (ч. 3 ст. 25 Закону №3543).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76 затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану (далі Порядок бронювання), який визначає механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов`язаних за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час.

Відповідно до пункту 2 Порядку бронювання, бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, погодженими Генеральним штабом Збройних Сил.

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:

- строку проведення мобілізації - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку;

- шість місяців - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 1 цього Порядку.

Згідно пункту 3 Порядку бронювання керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.

Нормами пункту 8 Порядку бронювання визначено, що підприємства, установи і організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, подають список до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської військової/військово-цивільної адміністрації (у разі її утворення), на території юрисдикції якої вони розташовані.

Список подається за формою згідно з додатком 1 в паперовій та/або електронній формі разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов`язаних за формою згідно з додатком 2.

Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або обласна, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, або обласна, Київська та Севастопольська міські військові/військово-цивільні адміністрації (у разі їх утворення), МЗС, Секретаріат Кабінету Міністрів України проводять перевірку повноти заповнення списку, наявності наданого до нього обґрунтування, дотримання вимог щодо кількості військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню, та подають його у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня отримання списку на погодження Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).

Відповідно до п. 9 Порядку бронювання, з метою погодження списки, подані відповідно до пунктів 4-8 цього Порядку, розглядаються щодо повноти заповнення та наявності обґрунтувань Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) у строк не більше ніж 10 робочих днів з дня їх отримання. Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) подає погоджені відповідно до абзацу першого цього пункту списки до Мінекономіки.

За результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 9 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) Мінекономіки приймає у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов`язаних (п. 10 Порядку бронювання).

Згідно пункту 11 Порядку бронювання з метою оформлення військовозобов`язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов`язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).

Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).

Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов`язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.

Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

Витяг видається військовозобов`язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації у п`ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов`язаному надсилають до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), повідомлення про бронювання військовозобов`язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаних зараховує у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про наявність таких підстав.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав відповідачу належний документ для підтвердження наявності у нього підстав для відстрочки від мобілізації у зв`язку з бронюванням та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу у встановлений законодавством спосіб.

Наданий позивачем наказ №27К від 02.05.2024, в якому містяться відомості про те, що ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПК-ЕЛЕКТРИК" є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення, а також про те, що відповідним наказом ОСОБА_1 , слюсарю-електромонтажнику ТОВ "НВП "ПК-ЕЛЕКТРИК"" надано відстрочку (бронювання) від призову на військову службу під час мобілізації строком на 12 місяців до 04 вересня 2025 року не є таким документом в розумінні Порядку бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ № 76 від 27.01.2023.

Також суд зазначає, що з додатково витребуваних позивачем через ухвалу суду доказів вбачається, що згідно листа Міністерства економіки України №2701-10/92870-05 від 24.12.2024 в Міністерстві відсутня інформація щодо бронювання військовозобов`язаного громадянина ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 253 Положення №1153 призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

За частиною другою статті 39 Закону №2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

З матеріалів справи судом не встановлено підстав визначених Законом № 2232-ХІІ, які б слугували підставою для звільнення позивача від проходження військової служби.

Крім того, матеріали справи не містять доказів і на підтвердження того, що до позивача представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення оповіщення, було застосовано фізичну силу та утримання у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Направленняи від 29.08.2024 року № 1486/МВ Позивача було направлено на ВЛК, вказані відомості внесено в журнал направлень на ВЛК.

Відповідно до проведеного медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 за протоколом №209 від 04 жовтня 2024 року видано довідку № 3/2653, згідно якої Позивача було визнано придатним до військової служби.

В умовах воєнного стану, в порядку, передбаченому ПКМ України від 16 травня 2024 р. № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" Позивача наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.10.2024 року № 526 було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України № 69/2022, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації, оскільки це є його конституційним обов`язком.

Будь-яких належних доказів відповідно до ст.73, ч.2 ст.74 на підтвердження обставин, які викладені позивачем у адміністративному позові та у відповіді на відзив, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у примусовому, протиправному затриманні громадянина України ОСОБА_1 у місці проходження військово-лікарської комісії та примусове, проти волі особи, доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконного утримання, застосування психологічного та фізичного примусу та вжиття дій, спрямованих на незаконний призов на військову службу ОСОБА_1 , оскільки відповідачем доведено правомірність своїх дій, щодо наказу про призов (мобілізацію) громадянина України ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги закінчити проходження військової служби громадянином України ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю правових підстав для її несення, суд зазначає наступне.

Частиною першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-ХІІ.

За приписами пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби.

Судом встановлено, що під час прямування до місця проходження служби Позивач самовільно залишив автобус, що мав доставити його до військової частини для подальшого несення служби, про що складено акт від 10.10.2024 року.

У зв`язку з тим, що Позивач фактично не був доставлений до військової частини НОМЕР_4 , наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.10.2024 року № 527 було внесено зміни до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.10.2024 року № 526, згідно внесених змін позивача було виключено з цього наказу.

Тобто оскаржуваний наказ з урахуванням змін не містить відомостей про позивача, тому фактично позивач не почав проходження служби.

Крім того, представником позивача 03.04.2025 долучено до матеріалів справи посвідчену копію військово-облікового документа, сформованого у «Резерв +» станом на 01.04.2025 та посвідчену копію результату бронювання за заявою № 20250401-876706 від 01.04.2025, що доводить факт відсутності порушеного права позивача.

Суд зазначає, що статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Водночас адміністративний суд не надає оцінку наявним в матеріалах справи копіям заяв про припинення вчинення злочину, про кримінальне правопорушення, звільнення з-під незаконного утримання, оскільки надання оцінки таким заявам лежить в площині Кримінального кодексу України та не належить до повноважень адміністративного суду.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не підтверджені належними та допустими доказами, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) третя особа: Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ, м. Київ,03168, код ЄДРПОУ00034022) про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2025 року.

СуддяЗаічко О.В.