Рішення

від 01.04.2025 по справі 640/19886/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року справа № 640/19886/20 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Могили І. В.,

представника позивача Коваленка М. М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу № 640/19886/20 за позовом Державної авіаційної служби України до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" про стягнення заборгованості,

встановив:

25.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна авіаційна служба України (далі позивач) з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (далі відповідач), в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на користь Державної авіаційної служби України заборгованість зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі 4 497 195,28 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до статті 12 Повітряного кодексу України та Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 №1101) (далі Постанова №819) на підставі звітів щодо діяльності Приватного акціонерного товариства «Авіалінія «Міжнародні авіалінії України» згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом останньому нараховані державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, та виставлено до сплати рахунки-фактури за перевезення пасажирів та багажу у період з березня 2020 року по травень 2020 року, а саме: за березень 2020 року рахунок фактура від 21.04.2020 №928 на суму 4 173 728,85 грн, за квітень 2020 року рахунок-фактура від 21.05.2020 на суму 48 939,20 грн, за травень 2020 року рахунок фактура від 22.06.2020 №997 на суму 274 527,23 грн , всього на суму 4 497 195,28 грн.

Відповідно до пункту 11 Постанови №1101 державні збори згідно з рахунком-фактурою сплачуються протягом 30 днів з дати їх оформлення. До звернення до суду Державіаслужбою вживались заходи щодо досудового врегулювання спору, зокрема листами від 04.06.2020 №1.15-4441-20, від 19.07.2020 №1.15-5582-20, від 11.08.2020 №1.15-6517-20, проте відповідач заборгованість не сплатив.

Відповідно до положень Авіаційних правил України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затверджених наказом Державної авіаційної служби України від 26.11.2018 №1239, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.02.2019 за №141/33112 (далі Правила №1239) до вартості авіаквитка включаються тариф та такси.

Пунктом 3 розділу Правил №1239 передбачено, що такси встановлюються та затверджуються відповідно до законодавства і мають бути опубліковані у формі, доступній для ознайомлення.

Пунктом 4 розділу V Правил №1239 встановлено, що аеропортові збори (такси), податки і збори, встановлені державою аеропорту відправлення (призначення), збори (такси) авіаперевізника не включаються до тарифу, а разом з тарифом становлять повну вартість повітряного перевезення.

Відповідач є юридичною особою, що провадить господарську діяльність з перевезення пасажирів та вантажу авіаційним транспортом, а тому справляє ряд зборів (аеропортовий збір, збір за безпеку, державний збір), що входить до вартості квитка. Тобто державний збір сплачується пасажиром (споживачем) через авіакомпанію, послугами якої він користується, та має бути переданий авіакомпанією (перевізником) за цільовим призначенням, у даному випадку до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Однак ПрАТ «МАУ», надавши у період з березня по травень 2020 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів та отримавши від пасажирів і відправників вантажу державний збір (за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України), в порушення вищезазначених приписів не сплатила відповідні збори до фонду.

Позивач також зазначає, що відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 Бюджетного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (код 24061500) віднесено до розділу 20000000 «Неподаткові надходження».

Також Україна з 1992 року є членом Міжнародної організації цивільної авіації (далі ІСАО), у зв`язку з чим взяла на себе зобов`язання щодо створення необхідних умов для безпечного та ефективного виконання польотів відповідно до стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО).

Про збір за кожного пасажира та за кожну тонну вантажу Державіаслужба відповідно до статті 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року повідомила ІСАО і жодних рекомендацій чи заперечень не надходило.

Також Державіаслужба листом від 23.06.2018 №1.20-7628-18 звернулась до ІСАО з проханням підтвердити, що намагання України в частині удосконалення механізму справляння державних зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України з метою виконання уповноваженим органом з питань цивільної авіації своїх завдань і функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях не суперечить політиці та рекомендованій практиці ІСАО. Також просила внести інформацію про державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, в додаток до Doc 8632 «Политика ИКАО по вопросу налогообложения в области международного воздушного транспорта».

У відповідь на запит ІСАО листом Державіаслужби від 07.08.2018 №1.20-9803-18 надано запитувану інформацію, однак станом на 20.08.2020 відповідь до Державіаслужби не надходила.

У випадку задоволення Міжнародною організацією цивільної авіації (ІСАО) прохання Державіаслужби це стане беззаперечним доказом підтвердження встановлених в Україні державних зборів міжнародному законодавству.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, який надійшов до Окружного адміністративного суду 06.03.2020, вказав, що з огляду на приписи статей 67, 92 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 №2-рп/2005, від 23.06.2009 №15-рп/2009 та від 20.05.2010 №14-рп/2010 державні збори до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, зокрема їх розмір та порядок сплати мають бути встановлені виключно законом. Делегування парламентом функцій із встановлення державних зборів іншим органам державної влади суперечить Конституції України. Водночас у спірний період (березень-травень 2020 року) жодним законом розмір та порядок сплати спірних державних зборів, зокрема статтею 12 Повітряного кодексу України, на яку посилається позивач, встановлені не були. Спірні державні збори нараховуються позивачем на підставі підзаконного нормативно-правового акту постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819, що не відповідає вимозі законності при втручанні у мирне володіння майном позивача.

Також спірні державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, за своєю правовою природою відповідають податкам та зборам, передбаченим Податковим кодексом України, проте останнім не передбачені, що і стало підставою для їх віднесення відповідно до Бюджетного кодексу України до неподаткових платежів. Проте це не спростовує їх правової природи, а є лише наслідком технічної класифікації доходів бюджету, і тому вони мають бути встановлені законом.

Також незалежно від того, чи є спірні платежі адміністративною послугою, передбаченою Законом України «Про адміністративну послугу», їх розмір також має бути встановлений законом.

Щодо доводів позивача що МАУ, надавши у період з березня 2020 по травень 2020 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів, отримала від пасажирів і відправників вантажу державний збір за кожного пасажира, що відлітає з аеропорту та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, та його не сплатила до Фонду, то з урахуванням норм ч. 1 ст. 916 ЦК України, ч. 1. 2 ст. 99 Повітряного кодексу України та розділу V «Тарифи і збори «Авіаційних правил України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затверджених наказом Державіаслужби від 26.11.2018 №1239 МАУ укладає з пасажирами договори перевезення шляхом продажу авіаквитків за вартістю, що є провізною платою та включає 1) плату за повітряне перевезення (собівартість послуги з урахуванням рентабельності); 2) вартість послуг, пов`язаних з повітряним перевезенням. Обов`язок включати до вартості перевезень спірні державні збори та стягувати їх з пасажирів і вантажовідправників у МАУ відсутній, та позивачем не доведено обставини отримання МАУ спірних державних платежів.

Щодо доводів позивача про відповідність спірних державних зборів міжнародному законодавству, то стягнення збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, тобто лише за сам факт вильоту/прильоту з/на територію України суперечить статті 15 Чиказької конвенції «Аеропортові і подібні їм збори».

Щодо Doc 8632 ІСАО, то жодної інформації про спірні державні збори та їх правову природу остання не розкриває.

Щодо повідомлення Міжнародної організації цивільної авіації про спірні державні збори та відсутність заперечень останньої, то належними та допустимими доказами це не підтверджується. Проте навіть за умови інформування це не спростовує суперечність стягнення спірних державних зборів статті 15 Чиказької конвенції «Аеропортові і подібні їм збори».

Щодо посилання позивача на Збірник аеронавігаційної інформації України (АІР Ukrain) від 24.05.2018, то останній ведеться державним підприємством, яке лише систематизує діючі в Україні вимоги щодо виконання польотів та не встановлює жодни х норм права щодо спірних державних зборів.

Щодо доводів позивача, що у випадку задоволення ІСАО прохання Державіаслужби щодо внесення інформації про спірні державні збори в додаток до Doc 8632, то навіть у разі такого внесення це не є підтвердженням їх відповідності міжнародній практиці, а лише узагальнює відношення країн до політики ІСАО в сфері оподаткування авіаційних перевезень та описує наявні в таких країнах податки.

Щодо позовної вимоги про стягнення спірних державних зборів на користь Державіаслужби, то статтею 12 Повітряного кодексу України не визначено розміру, платника та порядку їх сплати.

Окрім цього, позивач як на підставу стягнення посилається на пункт 22 Положення про Фонд (в редакції постанови КМУ від 21.11.2018 №1101) та пункти 25 і 26 додатку до Положення про Фонд, проте останні повністю дублюють (відтворюють) пункт 11 Положення про Фонд та додаток 2 Положення про Фонд в редакції постанови КМУ від 22.03.2017 №182, які були визнані незаконними та нечинними з моменту прийняття рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №826/11485/17, що набрало законної сили, а тому не можуть застосовуватись у спірних відносинах.

12.10.2020 позивач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідь на відзив, у якій зазначив, що спірні державні збори не містять ознак податків і зборів, а тому не повинні бути закріплені на рівні закону.

Висновок про те, що спірні державні збори не є податковими платежами, міститься у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №826/16485/16, від 18.03.2020 у справі №826/15268/17, від 24.04.2020 у справі №826/7916/17, від 24.07.2020 у справі №826/13438/17.

Щодо посилання відповідача на Чиказьку конвенцію, то відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України» загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України, в тому числі й іншими їх сторонами, здійснює Міністерство закордонних справ України, яке у разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань України інформує про це Президента України або Кабінет Міністрів України і вносить пропозиції щодо вжиття необхідних заходів. Разом з тим таке інформування відсутнє.

Щодо збору за кожного пасажира та кожну тонну вантажу, то такий збір опублікований в офіційних документах ІСАО з присвоєнням коду UD («PassengerAirTariff,Generalrules April 2014», «Aeronautical Information Publication of Ukrainе», GEN 4.1-1, 23.07.2015) що свідчить про відсутність заперечень ІСАО щодо такого збору та його визнання на міжнародному рівні.

22.10.2020 відповідач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва заперечення на відповідь на відзив, у яких вказав, що доказів того, що Міністерство закордонних справ України не інформувало про неналежне виконання міжнародних договорів, позивач не надав, та незалежно від інформування стягнення спірних державних зборів є незаконним, про що свідчать численні судові рішення.

Ухвалою від 01.09.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Відповідно до супровідного листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2023 № 03-19/2996/23 Про скерування за належністю справи на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ справа № 640/19886/20 була скерована до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Згідно з супровідним листом від 07.01.2025 № 01-19/93/25 Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, передав 244 судові справи для доставляння до Черкаського окружного адміністративного суду.

Справа № 640/19886/20 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 16.01.2025 (вхідний № 2189/25).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2025 справа розподілена судді Руденко А. В.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 справа прийнята до провадження суддею Руденко А.В., у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 14.00 год. 13.03.2025.

У зв`язку з неявкою представника відповідача судове засідання було відкладено 14.00 год. 01.04.2025.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був попереджений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

Згідно частини 3 вказаної статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищезазначене суд ухвалив здійснити розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, з`ясувавши доводи відповідача, викладені у заявах по суті, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Відповідач у справі Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.10.1992, номер запису 10741200000001656, код ЄДРПОУ14348681. Вид діяльності:51.10. Пасажирський авіаційний транспорт (основний); 51.21 Вантажний авіаційний транспорт.

Відповідач перебуває у процесі банкрутства, справа про банкрутство №910/16870/23 порушена 23.11.2023.

Згідно наявних в матеріалах справи копій звітів про пасажирів, що відлітають з аеропорту України, та вантаж, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, інформацій про пасажирів, що відлітають з аеропорту України та вантаж, що відправляється чи прибуває до аеропорту України (т. 1, а.с. 17-32) Державною авіаційною службою України сформовані рахунки-фактури на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється або прибуває в Україну, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819, за період з березня 2020 року по травень 2020 року, а саме: за березень 2020 року рахунок фактура від 21.04.2020 №928 на суму 4 173 728,85 грн, за квітень 2020 року рахунок-фактура від 21.05.2020 на суму 48 939,20 грн, за травень 2020 року рахунок фактура від 22.06.2020 №997 на суму 274 527,23 грн , всього на суму 4 497 195,28 грн. (т. 1, а.с. 33-35), та направлені ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України».

Державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України розраховано у таких розмірах: за кожного пасажира у разі здійснення повітряних перевезень у межах України 0,5 долара США; за кожного пасажира у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з України 2 долари США. За кожну тонну вантажу у разі здійснення повітряних перевезень у межах України 2,5 долара США; за кожну тонну вантажу у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з/до України 10 доларів США.

Листом від 04.06.2020 №1.15-4441-20 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 04.06.2020 у відповідача наявна прострочена заборгованість перед Фондом за березень 2020 року у сумі 4 173 728,85 грн. (т. 1, а.с. 39-40).

Листом від 9.07.2020 №1.15-5582-20 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 09.07.2020 у відповідача наявна прострочена заборгованість перед Фондом за квітень 2020 року у сумі 48 939,20 грн. (т. 1, а.с. 41-42).

Листом від 11.08.2020 №1.15-6517-20 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 11.08.2020 у відповідача наявна прострочена заборгованість перед Фондом за травень 2020 року у сумі 274 527,23грн. (т. 1, а.с. 43-44).

Відповідач вказану заборгованість не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам суд зазначає наступне.

У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Частиною п`ятою статті 4 Повітряного кодексу України встановлено, що державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації);

національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державіаслужбу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 520 (далі - Положення № 520), Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації. Державіаслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 4 цього Положення передбачено, що Державіаслужба відповідно до покладених на неї завдань, з-поміж іншого, забезпечує надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

За приписами частини четвертої статті 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Згідно з пунктом 3 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 (далі - Положення № 819; у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2020 року № 1188), державні збори, які справляються Державіаслужбою із суб`єктів авіаційної діяльності в установленому цим Положенням порядку, зараховуються до Фонду. Перелік та розмір державних зборів визначені додатком.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб`єктів авіаційної діяльності: 1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об`єктів та суб`єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності; 2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній; 3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; 4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України; 5) за вчинення офіційних дій, пов`язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів; 6) з авіаційної безпеки; 7) з інших передбачених законом надходжень.

Кошти Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях в обсязі, затвердженому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, використовуються на утримання штату працівників та інші витрати уповноваженого органу з питань цивільної авіації, пов`язані із забезпеченням виконання його функцій, на фінансування витрат на участь та представництво України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах, визначених законодавством (частина шоста статті 12).

Забезпечення надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації (частина сьома статті 12).

У частині восьмій статті 12 Повітряного кодексу України закріплено, що платежі, що підлягають сплаті до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, є обов`язковими для всіх суб`єктів авіаційної діяльності.

Частиною 9 статті 12 Повітряного кодексу України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин, було передбачено, що перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819 затверджено Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 №1101 затверджена нова редакція Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Додатком до Положення № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року № 1101) установлено розміри державних зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, а саме: державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, складають: у разі здійснення повітряних перевезень у межах України (з одного пасажира) 0,5 долара США; у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з України (з одного пасажира) 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України: у разі здійснення повітряних перевезень у межах України (за 1 тонну) 2,5 долара США; у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з/до України (за 1 тонну) 10 доларів США.

Законом України від 13 липня 2020 року № 759-IX «Про внесення змін до Повітряного кодексу України щодо удосконалення механізму справляння державних зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України» (далі - Закон № 759-IX), який набув чинності 07 серпня 2020 року, частину дев`яту статті 12 Повітряного кодексу України після слів «Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів» доповнено словами «(крім державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України)», а також доповнено статтею 12-1, якою визначено особливості справляння і ставки державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України.

Також статтею 12-1 Повітряного кодексу України врегульовано особливості справляння і ставки державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України.

Так, державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, - це обов`язкові неподаткові платежі до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, що справляються з авіаперевізників у порядку, визначеному цим Кодексом.

Державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, не справляються у разі здійснення:

1) перевезень вищих посадових осіб та офіційних делегацій України та інших держав;

2) перевезень товарів гуманітарної допомоги з/до України згідно з актами Кабінету Міністрів України;

3) польотів, пов`язаних із забезпеченням проведення робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха, авіаційних та інших подій, санітарних авіарейсів (у тому числі перевезень тіла (останків, праху) померлого);

4) перевезень пасажирів, які належать до категорії осіб, звільнених від сплати зборів згідно із законом;

5) перевезень дітей віком до двох років;

6) перевезень транзитних пасажирів.

Ставка державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, встановлюється у таких розмірах:

1) у разі здійснення повітряних перевезень у межах України - 0,5 долара США;

2) у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з України - 2 долари США.

Ставка державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, встановлюється у таких розмірах:

1) у разі здійснення повітряних перевезень у межах України - 2,5 долара США;

2) у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з/до України - 10 доларів США.

Розрахунок розміру державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації щомісяця на підставі інформації про пасажирів, які відлітають з аеропорту України, та про вантаж, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, за офіційним курсом валют, установленим Національним банком України на день оформлення авіаперевізнику відповідного рахунка-фактури.

Інформацію про пасажирів, які відлітають з аеропорту України, та про вантаж, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, експлуатант аеропорту (аеродрому) подає до уповноваженого органу з питань цивільної авіації щомісяця до 20 числа місяця, що настає за звітним.

Інформація, зазначена в абзаці першому цієї частини, подається окремо щодо регулярних і нерегулярних перевезень та повинна містити: 1) найменування авіаперевізника; 2) вид повітряних перевезень (регулярні або нерегулярні, повітряні перевезення у межах України або міжнародні повітряні перевезення з/до України); 3) період (із зазначенням місяця та року), за який подається інформація.

Для виявлення та усунення можливих неточностей і помилок у такій інформації авіаперевізник проводить з експлуатантом аеропорту (аеродрому) до 10 числа місяця, що настає за звітним, звірку щодо кількості пасажирів, які відлетіли з аеропорту, та кількості тонн вантажу, що відправлений чи прибув до аеропорту.

Під час розрахунку розміру державного збору не враховуються витрати, пов`язані із сплатою державного збору.

Рахунок-фактура на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, оформлюється протягом двох робочих днів з дня надходження до уповноваженого органу з питань цивільної авіації від експлуатанта аеропорту (аеродрому) інформації, передбаченої частинами п`ятою і шостою цієї статті.

Платником за рахунком-фактурою на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є авіаперевізник, який виконував повітряні перевезення.

Від імені іноземного авіаперевізника рахунок-фактура може бути оплачений його представником чи іншою належним чином уповноваженою ним особою.

Рахунок-фактура на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, надсилається платнику засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою в день оформлення, а на вимогу авіаперевізника - поштою (рекомендованим поштовим відправленням) протягом двох робочих днів з дня оформлення.

Рахунок-фактура на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, оплачується протягом 30 днів з дати його оформлення.

Державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, не сплачений авіаперевізником протягом 30 днів з дати оформлення рахунка-фактури, вважається простроченою заборгованістю перед Державним спеціалізованим фондом фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

У разі виникнення у авіаперевізника простроченої заборгованості перед Державним спеціалізованим фондом фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях передбачені законодавством України процедури сертифікації, реєстрації, перереєстрації об`єктів та суб`єктів авіаційної діяльності, супроводження його діяльності та надання йому прав на експлуатацію повітряних ліній уповноваженим органом з питань цивільної авіації не здійснюються.

Отже державний збір, який суб`єкт авіаційної діяльності повинен сплачувати до Державного спеціалізованого фонду, є цільовим, по суті відплатним платежем до Державного бюджету України. За своїм призначенням, підставами сплати і характером цих підстав такий збір належить до категорії інших неподаткових надходжень доходів загального фонду Державного бюджету України. Також законодавець визначив призначення цих коштів, орган, який відповідає за сплату державного збору до Державного спеціалізованого фонду, суб`єктів, які повинні його сплачувати та за які послуги.

Державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України є одними із видів (джерел) надходження коштів Державного спеціалізованого фонду.

Статті 67, 92 Конституції України закріплюють обов`язок кожного сплачувати податки і збори, які встановлюються виключно законами.

Судом встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи копій звітів про пасажирів, що відлітають з аеропорту України та вантаж, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, інформацій про пасажирів, що відлітають з аеропорту України та вантаж, що відправляється чи прибуває до аеропорту України (т. 1, а.с. 17-32) Державною авіаційною службою України сформовані рахунки-фактури на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється або прибуває в Україну, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819, за період з березня 2020 року по травень 2020 року, а саме: за березень 2020 року рахунок фактура від 21.04.2020 №928 на суму 4 173 728,85 грн, за квітень 2020 року рахунок-фактура від 21.05.2020 на суму 48 939,20 грн, за травень 2020 року рахунок фактура від 22.06.2020 №997 на суму 274 527,23 грн , всього на суму 4 497 195,28 грн. (т. 1, а.с. 33-35), та направлені ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України».

Державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України розраховано у таких розмірах: за кожного пасажира у разі здійснення повітряних перевезень у межах України 0,5 долара США; за кожного пасажира у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з України 2 долари США. За кожну тонну вантажу у разі здійснення повітряних перевезень у межах України 2,5 долара США; за кожну тонну вантажу у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з/до України 10 доларів США.

Відповідач не оскаржує правильність розрахунків державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, та факт направлення йому рахунків-фактур на сплату державних зборів не заперечує.

Враховуючи, що державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, встановлені законом, відповідач зобов`язаний здійснити їх сплату, проте таку сплату не здійснив.

За вказаних обставин позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, за своєю правовою природою є податковими платежами, проте Податковим кодексом не встановлені, є необгрунтованими, оскільки згідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 березня 2023 року у справі № 826/13458/17 спірний державний збір є предметом спеціального правового регулювання, то його поняття є ширшим, аніж збір, який підлягає сплаті у порядку та за правилами податкового законодавства, а отже, його систему, порядок і розміри сплати має установлювати виключно закон. До того ж, спірний державний збір не належить до загальнодержавних податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Щодо доводів відповідача, що справляння державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного зборуза кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту, суперечить статті 15 Чиказької конвенції суд зазначає наступне.

Стаття 15 Чиказької конвенції закріплює, що кожен аеропорт у Договірній державі, відкритий для громадського користування її національними повітряними суднами, відкритий також, з урахуванням положень Статті 68, на однакових умовах для повітряних суден усіх інших Договірних держав. Такі самі однакові умови застосовуються при користуванні повітряними суднами кожної Договірної держави всіма аеронавігаційними засобами, включаючи радіо- і метеорологічне забезпечення, які можуть бути надані для суспільного користування з метою забезпечення безпеки та оперативності аеронавігації. Будь-які збори, що можуть стягуватися або дозволені для стягування Договірною державою за користування такими аеропортами та аеронавігаційними засобами повітряними суднами будь-якої іншої Договірної держави, не перевищують:

a) щодо повітряних суден, не зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден того самого класу, зайнятих в аналогічних сполученнях; і

b) щодо повітряних суден, зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден, зайнятих в аналогічних міжнародних повітряних сполученнях.

Інформація про всі такі збори публікується і повідомляється Міжнародній організації цивільної авіації, при цьому за заявою зацікавленої Договірної держави збори, що стягуються за користування аеропортами та іншими засобами, підлягають розгляду Радою, яка представляє по них доповідь і дає рекомендації для розгляду зацікавленою державою або державами. Жодна Договірна держава не стягує будь-яких мита, податків або інших зборів лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна. «.

З конструкції статті 15 Чиказької конвенції слідує, що вона регулює питання аеропортових і подібним їм зборів між Договірними державами. Зокрема, за цією нормою Конвенції Договірні держави домовилися, що у разі вльоту та/або вильоту з/на територію Договірної держави будь-якого повітряного судна або присутніх на ньому осіб, або майна іншої Договірної держави не стягують будь-які мита, податки і збори лише за право транзиту, тобто проліт через повітряну зону Договірної держави.

У той же час, стаття 12-1 Повітряного кодексу України визначає, що державний збір сплачується авіаперевізником за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України.

Таким чином стаття 12-1 Повітряного кодексу України жодним чином не суперечить статті 15 Чиказької конвенції, позаяк регулюють відмінні за своєю суттю питання.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №320/757/23.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем державних зборів від пасажирів та вантажовідправників, то згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Отже обов`язок доказування щодо неотримання вказаних державних зборів від пасажирів та вантажовідправників покладено саме на відповідача, і докази їх неотримання відповідачем до суду не надані.

Інші доводи сторін не мають значення для вирішення справи, а тому суд не надає їм правової оцінки.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 21 020 гривень 00 копійок, отже він підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" ( вул. Лисенка, 4, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 14348681) на користь Державної авіаційної служби України (проспект Перемоги, буд. 14, 01135, код ЄДРПОУ 37536026) заборгованість зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі 4 497 195 (чотири мільйони чотириста дев`яносто сім) гривень 28 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" ( вул. Лисенка, 4, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 14348681) на користь Державної авіаційної служби України (проспект Перемоги, буд. 14, 01135, код ЄДРПОУ 37536026) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 21 020 (двадцять одну тисячу двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16 квітня 2025 року.

Суддя Алла РУДЕНКО