Рішення

від 17.04.2025 по справі 370/2658/23

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2025 р. Справа №370/2658/23

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарями Хоменко О.В., Снитко А.А., Гребінською Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду в смт Макарів Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області, яку залучено в ході розгляду справи, про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтуванняпозову вказав, що 02.06.2006 року між ним та ОСОБА_3 було укладеного договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Дарнопих Т.М., реєстровий номер 5458, відповідно до якого, останнім (Дарувальником) було передано, а ним (Обдарованим) прийнято у дар 1/2 частину житлового будинку за АДРЕСА_1 .

29.08.2006 року Макарівським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на 1/2 частину наведеного вище житлового будинку.

28.04.2009 року було укладено аналогічний договір дарування між ним та ОСОБА_2 , реєстровий номер 1375, відповідно до якого, останнім (Дарувальником) було передано, а ним (Обдарованим) прийнято у дар 1/2 частину житлового будинку за АДРЕСА_1 .

29.05.2009 року Макарівським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на 1/2 частину наведеного вище житлового будинку, що підтверджується витягом № 22873265 від 29.05.2009 року, номер запису 95 в книзі 1.

Подарований позивачу житловий будинок належав відповідачам - Дарувальникам на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 28 квітня 2006 року Макарівською районною державною нотаріальною конторою Київської області після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, на час укладання зазначених вище договорів дарування, Дарувальниками, відповідачами по справі, було приховано факт належності їм на праві власності земельної ділянки на якій розташований подарований позивачу житловий будинок, а відповідно не було укладено правочин щодо неї.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.04.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області Плеско Н.О., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 утримали у спадок після смерті їх батька, ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0.465 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , належної померлому ( ОСОБА_4 ) на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №069004.

Враховуючи викладене, позивач просив суд: визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0.250 га, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та площею 0.215 га - для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 і належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 квітня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області та зареєстрованому 16 травня 2006 року в Макарівському районному центрі Державного земельного кадастру.

Ухвалою суду від 06.11.2023 року позов ОСОБА_1 , прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.02.2024 року витребувано у Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03067, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 1/28) інформацію про реєстрацію смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований по АДРЕСА_2 .

19.03.2024 року надійшла відповідь на запитувану інформацію.

Ухвалою суду від 28.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 28.01.2025 року.

Ухвалою суду від 28.01.2025 року витребувано з Першої київської державної нотаріальної контори інформацію щодо наявності спадкової справи ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та у разі її наявності надіслати суду належним чином завірену копію. Судове засідання на 21.02.2025 року.

25.02.2025 року надійшла відповідь на запитувану інформацію.

Ухвалою суду від 13.03.2025 року суд повернувся до стадії підготовчого провадження, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Бишівську сільську раду Фастівського району Київської області. Підготовче засідання відкладено до 17.04.2025 року.

Ухвалою суду від 17.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті в цей же день.

У судове засідання позивач не з`явився. Від його представника адвоката Левочка Я.А. надійшла заява про розгляд справи у його та позивача відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Бишівська сільськарада Фастівськогорайону Київськоїобласті згідно поданого клопотання просила справу розглянути за відсутності її представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослі дивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

02.06.2006 року між ОСОБА_3 (Дарувальником) та ОСОБА_1 (Обдарованим) було укладеного договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Дарнопих Т.М., реєстровий номер 5458, відповідно до якого, ОСОБА_3 було передано, а ОСОБА_1 прийнято у дар 1/2 частину житлового будинку за АДРЕСА_1 (а.с. 9).

29.08.2006 року Макарівським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на 1/2 частину наведеного вище житлового будинку, що підтверджується витягом №11661315 від 29.08.2006 року, номер запису 95 в книзі 1 (а.с. 10 зворот).

28.04.2009 року ОСОБА_2 (Дарувальником) та ОСОБА_1 (Обдарованим) було укладено аналогічний договір дарування, реєстровий номер 1375, відповідно до якого, ОСОБА_2 було передано, а ОСОБА_1 прийнято у дар 1/2 частину житлового будинку за АДРЕСА_1 (а.с. 11).

29.05.2009 року Макарівським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на 1/2 частину наведеного вище житлового будинку, що підтверджується витягом № 22873265 від 29.05.2009 року, номер запису 95 в книзі 1 (а.с. 13).

Подарований позивачу житловий будинок належав Дарувальникам на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 28 квітня 2006 року Макарівською районною державною нотаріальною конторою Київської області після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вказав позивач та що не заперечили відповідачі, на час укладання зазначених вище договорів дарування, Дарувальниками, було приховано факт належності їм на праві власності земельної ділянки на якій розташований подарований позивачу житловий будинок, а відповідно не було укладено правочин щодо неї.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.04.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області Плеско Н.О., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 утримали у спадок після смерті їх батька, ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0.465 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , належної померлому ( ОСОБА_4 ) на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №069004. Державний акт на право приватної власності на землю видано 18 червня 1997 року на підставі рішення X сесії 2 скликання Мостищенської сільської ради Макарівського району Київської області від 26 лютого 1997 року за №10. Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку (0.250 га) та ведення особистого селянського господарства (0.215 га) (а.с. 16).

Згідно інформації Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.03.2024 № 820/33.9-80 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 57).

Також факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 70).

Згідно інформації Першої київської державної нотаріальної контори щодо наявності спадкової справи ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа після його смерті не заводилася (а.с. 88, 89).

Вирішуючи даний спір, суд керується також наступним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України, кожна особа має прав на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, якщо він не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу, шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 120 ЗК України в редакції 2006 року (на час укладання договору дарування від 02.06.2006 р. зі ОСОБА_3 ) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Станом на 28.04.2009 року, (на час укладення договору дарування зі ОСОБА_2 ), згідно цієї ж статті до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Статтею 121 цього Кодексу передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара (ч.1).

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство як вбачається з наведених вище норм передбачає перехід на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель та споруд, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, проте знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, та ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Зазначені правові висновки, викладені у п.8.2-8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16.

Таким чином, позивач, як особа, яка законно набула житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, має цивільний інтерес в оформленні права власності на земельну ділянку під такими будинком і спорудами, після їх набуття.

Враховуючи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі №6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі №6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі №6-253цс16 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №720/1716/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17, позивач має право на набуття права власності на земельну ділянку під належним йому житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Бишівської сільськоїради Фастівськогорайону Київськоїобласті провизнання прававласності наземельну ділянку задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянкуплощею 0.465га,з яких: 0.250 га, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та 0.215 га - для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 і належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 квітня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області та зареєстрованому 16 травня 2006 року в Макарівському районному центрі Державного земельного кадастру.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 17.04.2025 року.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 : АДРЕСА_4 .

ОСОБА_3 :

АДРЕСА_5 .

Суддя Л.В. Білоцька