Рішення

від 31.03.2025 по справі 370/2752/24

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, смт Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел/факс (04578) 5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2025 р. Справа №370/2752/24

Провадження № 2/370/1157/24

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сініциної О.С.,

з участю секретаря судового засідання Гребінською Н.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Березюк Л.В.

представника відповідача, адвоката Ополонець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Макарові Київської області цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про стягнення коштів

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Березюк Лідію Вікторівну у вересні 2024 року звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 19 жовтня 2019 року придбав у ФОП ОСОБА_2 зерно кукурудзи у кількості 16640 тонн, вартістю 4 000,00 грн. за тонну, та загальною вартістю 66 560 грн, що підтверджується накладною від 19 жовтня 2019 року № 13.

Одночасно у ФОП ОСОБА_2 кукурудзу закупило СТОВ «Зоря», директором якого є ОСОБА_3 .

Позивач із ОСОБА_3 домовилися, що закуплена кукурудза, як ОСОБА_1 так і СТОВ «Зоря» буде зберігатися на складі, яким користується ОСОБА_3 для потреб СТОВ «Зоря», який знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, с. Соснівка.

19 жовтня 2019 року зерно кукурудзи доставлено до складу за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Соснівка одним автомобілем перевізником ФОП ОСОБА_4 .

Надалі за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року позивач поступово забирав зі складу належну йому кукурудзу. Всього забрав 8 тонн кукурудзи.

У березні 2020 року між позивачем та ОСОБА_3 виник конфлікт.

Надалі, коли позивач приїхав до складу, щоб забрати свою кукурудзу, йому повідомили, що кукурудзу позивачу не дадуть.

У зв`язку з тим, що домовитися з відповідачем та забрати залишок належного позивачу зерна кукурудзи не вдалося, 05 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області із заявою про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності.

Під час розгляду заяви ОСОБА_1 працівники Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області відібрали пояснення у ОСОБА_3 та комірника СТОВ «ЗОРЯ» ОСОБА_5 .

Так, ОСОБА_3 пояснив, що дійсно на складі зберігалося зерно позивача у кількості 16640 кг (16,64 тон) та 8 тонн, з яких продав відповідач на виконання усної домовленості. Отримані за продаж кукурудзи кошти, залишилися в розпорядженні відповідача.

Тобто, підставою для звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 зазначив, що Попович О.В. в інтересах СТВО «Зоря» та як керівник товариства самовільно продав зерно кукурудзи в кількості 8 тонн, що належало позивачу, чим завдав йому шкоду у розмірі 51460,80 грн (6432,60 грн за тонну, що підтверджується листом Державної служби статистики України від 30 липня 2024 року).

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 3745,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 17116,97 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7500 грн.

Ухвалою від 24 вересня 2024 року суддя Макарівського районного суду Київської області Косенко А.В. постановила самовідвід у цій справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 січня 2025 року справа передана на розгляд судді Макарівського районного суду

Сініциній О.С.

Суд ухвалою від 13 січня 2025 року позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Так, у судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не підтримала та просила відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки продаж кукурудзи, належної позивачу, був здійснений через невиконання позивачем відповідних зобов`язань перед СТОВ «Зоря», а тому отримані кошти за продане зерно на загальну суму 30000 грн, пішли у рахунок покриття, завданих позивачем збитків СТОВ «Зоря».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Незважаючи на те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме особою, до якого пред`явлено позов.

Так, згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підстави звільнення від доказування визначені, зокрема, частинами першою та четвертою статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Київський апеляційний суд постановою від 23 травня 2024 року, скасував рішення Макарівського районного суду Київської області від 06 березня 2023 року та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди.

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що з огляду на те, що ОСОБА_3 , реалізовуючи зерно ОСОБА_1 діяв в інтересах товариства та як керівник СТОВ «ЗОРЯ», задля відшкодування понесених збитків від дій позивача, тому позивачем належним чином не доведено наявності складу правопорушення в діях ОСОБА_3 як фізичної особи, його протиправну поведінку, причинний зв`язок між шкодою та його протиправною поведінкою, а також вину у втраті майна ОСОБА_1 . За цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що належним відповідачем у справі має бути СТОВ «ЗОРЯ» в інтересах якого діяв керівник Попович О.В.

Зокрема, Київський апеляційний суд встановив, що 19 жовтня 2019 року ОСОБА_1 разом із СТОВ «ЗОРЯ» придбав зерно кукурудзи у розмірі 26640 кг, з яких 16640 кг належало позивачу, а решта 10000 кг, належало СТОВ «ЗОРЯ», яке розвантажено на складі СТВО «Зоря» за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Соснівка.

ОСОБА_1 поступово забирав кукурудзу зі складу. Так, за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року забрав 8 тонн кукурудзи.

У своїх поясненнях від 27 червня 2020 року ОСОБА_3 повідомив працівникам Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області, що дійсно на складі

СТОВ «ЗОРЯ» зберігалась зернова культура кукурудза в загальній кількості 26640 кг, з яких 10 тонн були СТОВ «ЗОРЯ», а решта зерна належала позивачу.

Також, у поясненнях ОСОБА_3 вказав, що близько 8 тонн кукурудзи, яку помістив на склад позивач він продав на загальну суму 30 000 грн, щоб покрити збитки, які були завдані позивачем СТОВ «ЗОРЯ».

Крім того, як зазначила комірник СТОВ «ЗОРЯ» ОСОБА_5 у поясненнях

від 22 червня 2020 року, надані працівникам Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області, що 19 жовтня 2019 року на склад СТОВ «ЗОРЯ» доставили 26660 кг кукурудзи, з яких 16660 кг належали ОСОБА_1 . До березня 2020 року позивач поступово забирав кукурудзу зі складу, всього забрав близько 8 тонн. Решту кукурудзи позивач не забирав. Станом на дату надання пояснень, кукурудзи на складі немає. Вся інформація щодо кукурудзи наявна у ОСОБА_3 , так як без його відома «ніхто б дану кукурудзу нікуди не забрав».

Зазначені фактичні обставини сторони підтвердили в судовому засіданні. Отже, суд встановив, що не заперечувала і представник відповідача, що ОСОБА_3 , який діяв в інтересах товариства та як керівник СТОВ «Зоря» продав, належне зерно кукурудзи у кількості 8 тонн, що належало позивачу ОСОБА_1 . Такими діями завдав позивачу шкоду у розмірі вартості проданого майна у розмірі 51460,80 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майнавласником ізчужого незаконноговолодіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із частинами першою та другою статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене, заслухавши у судовому засіданні сторін, перевіривши матеріали справи та надані докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

За приписами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн, надавши попередній розрахунок таких витрат.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з цим, частиною третьою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ураховуючи викладене, на підставі пункту 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 7500 грн.

На підставівикладеного,керуючись статтями76-81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про стягнення коштів задовольнити

Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (ЄДРПОУ 05391465) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) 51460 (п`ятдесят одна тисяча чотириста шістдесят) грн 80 коп., завданої майнової шкоди, 3% річних у розмірі 3745 (три тисячі сімсот сорок п`ять) грн 08 коп. та інфляційні втрати у розмірі 17116 (сімнадцять тисяч сто шістнадцять) грн 97 коп.

Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (ЄДРПОУ 05391465) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. та на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 18 квітня 2025 року.

Інформація сторін:

- ОСОБА_1 , адреса реєстрації:, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

-Сільськогосподарське товариство з обмеженою діяльністю «Зоря», адреса розташування: вулиця Соборна, 30, село Соснівка, Фастівський район, Київська область, 08054, код ЄДРПОУ 05391465.

Суддя О.С. Сініцина