Ухвала від 15.04.2025 по справі 336/9772/21

Дата документу 15.04.2025 Справа № 336/9772/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/582/25 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №336/9772/21Доповідач у 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24 березня 2025 року про продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.296, ст.126-1 КК України,

ВСТАНОВИЛА

Вказаною ухвалою районного суду до 22.05.2025 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 з одночасним визначенням застави у сумі 121120 гривень та покладенням обов`язків у разі її внесення.

В апеляційній скарзі обвинувачений просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Свої вимоги мотивував тим, що клопотання прокурора не містить обґрунтування доцільності продовження строку тримання під вартою. ОСОБА_6 є військовослужбовцем та має власне житло. Він не має наміру порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки та готовий відшкодувати завдану ним шкоду у повному обсязі.

Сторони кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участі не надходило, а тому апеляційний розгляд з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК здійснено без їх участі.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В провадженні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.296, ст.126-1 КК кримінальних правопорушень.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.

Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.

За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов`язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв`язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.

На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого і свідків, а також вчинення інших кримінальних правопорушень об`єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 .

На підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень різного роду тяжкості, серед яких, з-поміж іншого, тяжкий злочин проти громадської безпеки і тяжкий злочин проти громадського порядку та моральності, і за їх вчинення передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.

Вказані обставини, на переконання судової колегії, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини.

Крім того, встановлено, що судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_6 наразі триває і не завершено.

А тому, на переконання апеляційного суду, існують достатні підстави стверджувати про наявність ризику незаконного впливу на потерпілого і свідків, анкетні дані та адреси проживання яких відомо обвинуваченому.

Згідно матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_6 неодружений, осіб на утриманні він не має.

Перелічені вище відомості вказують на відсутність у обвинуваченого стійких соціальних зв`язків.

Таким чином, з огляду на конкретні обставини вчинення злочинів, які поставлено у провину ОСОБА_6 , на переконання колегії суддів, існують достатні підстави для висновку, що обвинувачений, опинившись на волі, за відсутності міцних соціальних зв`язків та стримуючих факторів його належної процесуальної поведінки, потенційно може вчинити інші кримінальні правопорушення.

З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, колегія суддів, усупереч доводам апеляційної скарги, вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.

Гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 не вбачається можливим.

При цьому наведені обвинуваченим відомості щодо наявності у нього місця проживання, а також сам по собі факт проходження ОСОБА_6 військової служби, на переконання колегії суддів, не можуть бути єдиними та беззаперечними підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не здатні у повному обсязі нівелювати ймовірність настання встановлених у даному провадженні ризиків.

Між тим, слід враховувати й особливий характер та порядок проходження військової служби та пов`язані зі вказаною професійною діяльністю можливості, які, на думку апеляційного суду, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , що стосуються його намірів добровільно відшкодувати завдану ним шкоду у повному обсязі, тобто вчинити передбачені п.2 ч.1 ст.66 КК дії, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ці питання підлягають оцінці під час розгляду місцевим судом справи по суті пред`явленого цій особі обвинувачення.

Апеляційний суд під час перевірки ухвали про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, аналізує лише наявність передбачених ст.177 КПК ризиків, необхідність та доцільність продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.

Відтак, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою є законним і обґрунтованим, відповідає характеру і тяжкості інкримінованих діянь та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали провадження не містять.

Отже, колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24 березня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4