Постанова від 23.04.2025 по справі 909/1259/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2025 р. Справа №909/1259/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Судді Зварич О.В.,

Малех І.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізична особа - підприємець Кирик Ірина Володимирівна б/н від 19.03.2025 (вх. №01-05/776/25 від 19.03.2025)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025

у справі № 909/1259/24 (суддя Малєєва О.В.)

позивач: Приватне акціонерне товариство "ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО"

відповідач: Фізична особа - підприємець Кирик Ірина Володимирівна,

про стягнення 15 545,84 грн, з яких пеня - 13 926,84 грн, штраф - 1 619 грн

В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

ПАТ "Прикарпаттяобленерго" звернулось з позовом до ФОП Кирик І. В. про стягнення 16 679, 42 грн штрафних санкцій за прострочення поставки товару згідно з договором про закупівлю від 09.02.2024 №2024/364, з яких 15 060, 42 грн - пеня, 1 619 грн - штраф.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2025 прийнято до розгляду заяву позивача від 30.01.2025 (вх. № 1523/25) про зменшення розміру позовних вимог. Предметом позову встановлено вимога про стягнення 15 545,84 грн, з яких пеня - 13 926,84 грн, штраф - 1 619 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачкою був укладений договір про закупівлю товарів від 09.02.2024 №2024/364. У зв`язку із простроченням поставки товару позивач відповідно до умов договору нарахував пеню та штраф. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 530, 610, 611, 655, 662, 712 ЦК України, ст. 173, 193, 230, 231, 232 ГК України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 у справі №909/1259/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця Кирик Ірини Володимирівни на користь Приватного акціонерного товариства "ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО" 15 545, 84 грн, з яких 13 926,84 грн - пеня, 1 619 грн - штраф, а також 13 028 грн судових витрат, з яких 3 028 грн - судовий збір, 10 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до умов п. 5.1. Договору відповідачка зобов`язана була поставити товар до 16.09.2024, однак таку поставку товару до 11.12.2024 на суму 16 194 грн не здійснила та враховуючи умови п. 8.2. Договору, за порушення строків поставки товару на суму 16 194 грн відповідачка повинна сплати пеню у розмірі 1% від вказаної вартості товару за кожен день прострочення, що за період з 17.09.2024 до 11.12.2024 (86 днів) становить 13 926 грн. А також за прострочення більше ніж на 10 календарних днів - штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару, а саме 1 619 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Кирик Ірина Володимирівна оскаржила таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу суду 19.03.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 у справі №909/1259/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Зазначає, що отримала від позивача рознарядку на поставку олії соняшникової в кількості 102 шт. на суму 16 194,00 грн. Відповідно до наданих позивачем у суді першої інстанції доказів рознарядка була надіслана 13.09.2024 від Креховецької Наталії Євгенівни. Крім того, наданий скриншот листа має ряд недоліків, зокрема він надісланий з електронної адреси відмінної ніж та, яка вказана в позовній заяві; не має належних реквізитів таких як електронний підпис або печатка, що є порушенням вимог ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг". Також не надано підтвердження повноважень відправника.

16.04.2025 від Приватного акціонерного товариства "ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО" надійшов відзив б/н від 16.04.2025 (вх. №01-04/3028/25) в якому позивач зазначає, що відповідно до умов договору заявки на постачання товару мають надсилатися електронною поштою та вважаються юридично дійсними. Креховецька Н. Є., яка є завідувачем ВОГХіВ, надіслала заявку через електронну пошту; в електронне повідомлення було вкладено файл в форматі Word, який підтверджував як повноваження особи, так і договір, відповідно до якого направлена заявка. З невідомих причин відповідачка почала ставити під сумнів правильність оформлення заявки тільки після її отримання 13.09.2024, оскільки три попередні рази вона прийняла до виконання заявки за договором, які були направлені з цієї ж електронної пошти та були оформлені завідувачем ВОГХіВ Креховецькою Н.Є. В попередні електронні повідомлення було вкладено файл в форматі Word з аналогічними заявками. Вважає, що отримання і виконання відповідачкою попередніх аналогічних заявок підтверджує те, що отримана нею 13.09.2024 заявка є достатньою підставою для постачання товару

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Малех І.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Кирик Ірини Володимирівни б/н від 19.03.2025 (вх. №01-05/776/25 від 19.03.2025) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 у справі № 909/1259/24, апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

Між Фізичною особою - підприємцем Кирик Іриною Володимирівною як постачальником та Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" як покупцем укладено договір про закупівлю товарів від 09.02.2024 № 2024/364 (далі - Договір).

Згідно з Договором постачальник зобов`язується в 2024 році передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити за цінами, встановленими даним Договором, такий товар: олія соняшникова рафінована "Златовиця" (3 л), одиниця виміру шт., кількість 800, ціна партії без ПДВ 107 960 грн, підприємство країна виробник - ФОП Садигов Ульфат Гамаїл огли, Україна (п. 1.1.).

Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.2.).

Місце виконання договору - м. Івано-Франківськ (п. 1.5.).

Загальна сума Договору становить 107 960 грн. Закупівля буде проведена згідно з затвердженим бюджетом покупця на 2024 рік. У випадку зміни обсягів фінансування на 2024 рік стосовно предмету закупівлі покупець має право вносити зміни (в межах 50% від загальної суми по закупівлі) до даного Договору (п. 2.1.).

Постачальник відвантажує товар, що є предметом поставки за цим Договором, покупцю за цінами, що визначені в п. 1.1 цього Договору, дійсними та незмінними протягом чинності цього Договору (п. 3.1.).

Доставка товару входить в його ціну, здійснюється постачальником та окремо покупцем не оплачується. Вартість упакування, маркування товару, які здійснюються перед передачею товару покупцеві, входить у вартість товару (п. 3.2.).

Розрахунки проводяться шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 робочих днів з моменту поставки товарів (п. 4.2.).

У випадку наявності вільних коштів покупець залишає за собою право здійснювати згідно з Договором авансові платежі (п. 4.2.).

Поставка товару проводиться партіями в асортименті і кількості відповідно до поданої покупцем заявки за встановленими цим Договором цінами, з якісними характеристиками й у строки, які не перевищують 3 календарні дні з дня отримання від покупця заявки на поставку (п. 5.1.).

Заявка надсилається покупцем електронною поштою на адресу постачальника. Заявка, надіслана електронною поштою, вважається такою, що має юридичну силу (п. 5.2.).

Постачальник зобов`язаний в електронній та/або письмовій формі за 2 (два) робочих дні до дати фактичної поставки попередити покупця про терміни надходження товару, що є предметом поставки за цим Договором, та надати повну інформацію, необхідну покупцю для здійснення необхідних заходів для його приймання (п. 5.3.).

Датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткової накладної (п. 5.9.).

У разі нездійснення поставки у встановлені строки та у визначених Договором обсягах постачальник сплачує пеню у розмірі 1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а в разі порушення термінів поставки більш ніж на 10 календарних днів - сплачує покупцю додатково штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару (п. 8.2.).

У разі відмови від виконання даного Договору постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від суми даного договору (п. 8.4.).

В разі прострочення постачальником строку виконання зобов`язань або відмови від їх виконання, постачальник сплачує в користь покупця штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від вартості продукції, поставленої неякісною, в тому числі не укомплектованою (п. 8.5.).

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань по Договору (п. 8.6.).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 12.1.).

У розділі 14 договору "Місцезнаходження та банківські реквізити" вказано електронну пошту постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1, електронна пошта покупця не вказана.

13.09.2024 на електронну пошту відповідачки ІНФОРМАЦІЯ_1 від відправника Креховецької Наталії Євгенівни надійшов документ у форматі Word - рознарядка на постачання товару № 3 від 06.09.2024. У цій рознарядці вказано, що відповідно до умов договору № 2024/364 від 09.02.2024 надається рознарядка на поставку олії соняшникової, 3 л, кількістю пляшок - 120, ціна за одиницю без ПДВ - 134,95 грн, загальна вартість без ПДВ - 16 194 грн. Також зазначено місце поставки та номер телефону контактної особи. У заявці відсутній підпис відповідальної особи - завідувачки ВОГХіВ Наталії Креховецької, відсутня печатка позивача, відсутній реєстраційний номер документа. Документ не підписаний ЕЦП. Також не подані документи на підтвердження повноважень представника.

Відповідачка поставку товару не здійснила.

Позивач направив відповідачці претензію від 22.10.2024 № 00000058/171 про виконання договору та стягнення штрафних санкцій за непоставку товару за заявкою від 06.09.2024 в кількості 102 шт. загальною вартістю 16 194 грн.

У відповіді на вказану претензію відповідачка повідомила, що у зазначену дату будь-якої заявки на електронну пошту не надходило, просила надати знімок екрану вихідного листа з датою відправки такого замовлення, вказати відповідальну особу, а також надати копію довіреності на цю особу на право здійснювати приймання, замовлення та підписання товаро-супровідних документів у випадку відмінності особи, вказаної у Договорі, а також надати адресу електронної пошти, з якої здійснюються замовлення на поставку товару.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження факту поставки відповідачкою товару згідно з Договором за аналогічними заявками, направленими Креховецькою Н.Є. електронною поштою, позивач надав у суді першої інстанції скриншоти листування, а саме замовлення, направлені 12.02.2024, 04.03.2024, 07.05.2024 Креховецькою Н.Є. на вказану електронну пошту відповідачки. У вкладеннях - "рознарядка на постачання" аналогічного змісту і форми з визначенням кількості і загальної вартості товару відповідно до умов Договору. На підтвердження поставки відповідачкою товару за вказаними рознарядками позивач подав видаткові накладні від 19.02.2024 №8, від 08.03.2024 №16 та від 20.05.2024 № 11.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Подібний правовий висновок викладений у постанові ВП ВС від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

З огляду на вищевикладене апеляційний господарський суд зазначає, що місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що рознарядка на постачання товару №3 від 06.09.2024, яка 13.09.2024 була направлена на електронну пошту відповідачки ІНФОРМАЦІЯ_1 від відправника Креховецької Наталії Євгенівни , не є електронним документом, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, однак є електронним доказом, який дає можливість судам першої та апеляційної інстанцій встановити авторів цього листування та його зміст.

Згідно з п. 5.1. Договору поставка товару проводиться партіями в асортименті і кількості відповідно до поданої покупцем заявки за встановленими Договором цінами, з якісними характеристиками й у строки, які не перевищують 3 календарні дні з дня отримання від Покупця заявки на поставку.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що заявка надсилається Покупцем електронною поштою на адресу Покупця. Заявка, надіслана електронною поштою, вважається такою, що має юридичну силу.

Отже, відповідно до умов Договору відповідачка зобов`язана була поставити товар до 16.09.2024, після отримання нею 13.09.2024 на електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_1), передбачену у розділі 14 Договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі нездійснення поставки у встановлені строки та у визначених Договором обсягах, Постачальник сплачує пеню у розмірі 1% від вартості недопоставлених Товарно-матеріальних цінностей за кожен день прострочення, а в разі порушення термінів поставки більше ніж на 10 календарних днів - сплачує Покупцю додатково штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок пені та штрафу обґрунтований та правомірний, а отже підлягає стягненню з відповідачки заявлені позивачем 15 545,84 грн, з яких 13 926,84 грн - пеня, 1 619 - штраф.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

14.02.2025 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила заява Приватне акціонерне товариство "ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО" про стягнення судових витрат у справі №909/1259/24, у якій підприємство просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн (т. 1, а.с. 93).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується судом апеляційної інстанції, представництво інтересів позивача у справі, що розглядалася господарським судом здійснювалось адвокатом - Дрогомирецьким Ігорем Миколайовичем.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач подав в місцевий господарський суд договір про надання правової допомоги від 02.01.2024 № 2024/9, укладений між ПАТ "Прикарпатттяобленерго" та адвокатом Дрогомирецьким Ігорем Миколайовичем, акт приймання-передачі послуг від 12.02.2024 та платіжну інструкцію № V47775/1 від 13.02.2024 на суму 10 000 грн.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен (Постанова Верховного Суду у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020).

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 12.02.2025 зазначається, що клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання щодо представництва прав та законних інтересів клієнта у справі №909/1259/24 за позовом в інтересах АТ "Прикарпатттяобленерго" до ФОП Кирик І. В., а також надає клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час даного провадження з дотриманням умов договору про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2024 №2024/9, а саме: вивчення документів по справі, формування правової позиції, підготовка та подання позовної заяви - 7 000 грн; правовий аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив - 3 000 грн. Всього - 10 000 грн. Сторони підтвердили, що зобов`язання за вказаним договором виконані у повному обсязі та своєчасно.

Представником позивача у справі був адвокат Дрогомирецький І. М., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги від 11.12.2024, серія АТ №1087750.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що беручи до уваги предмет спору, обсяг виконаних адвокатом робіт, зазначених в акті та їх вартість, сума заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та відсутністю заперечень зі сторони відповідачки є співмірною з ціною позову, складністю справи та наданими адвокатом послугами та відповідає критеріям "необхідності і обґрунтованості".

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 у справі №909/1259/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і правові підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Враховуючи наведене та керуючись ч. 13 ст. 8, ст. ст. 12, 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кирик Ірини Володимирівної б/н від 19.03.2025 (вх. №01-05/776/25 від 19.03.2025) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 у справі №909/1259/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Зварич О.В.,

Малех І.Б.