Постанова

від 03.04.2025 по справі 910/8649/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2025 р. Справа № 910/8649/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.04.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024

повний текст рішення складено 08.11.2024

у справі № 910/8649/24 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія"

про стягнення 21 762 195,98 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 21 762 195,98 грн., з них: основного боргу - 10 211 250,00 грн., пені - 9 230 330,17 грн., інфляційних втрат - 1 664 299,41 грн., 3% річних - 656 316,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором надання послуг № 1-437/01-21 від 28.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

09.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8649/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язань за договором надання послуг № 1-437/01-21 від 28.01.2021, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8649/24, 27.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8649/24 та ухвалити нове рішення (постанову), яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не з`ясовано та неповно досліджено обставини, що мають значення для справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" по справі № 910/8649/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р.

02.12.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8649/24.

26.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8649/24.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, в зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. та судді Станіка С.Р., які входять до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8649/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 для вирішення питання щодо руху апеляційної скарги у справі № 910/8649/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8649/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 та призначено справу до розгляд на 27.02.2025.

31.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

20.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" надійшли додаткові пояснення, в яких просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8649/24 та ухвалити нове рішення (постанову), яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 27.02.2025 оголошувалась перерва до 20.03.2025.

14.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 20.03.2025 оголошувалась перерва до 03.04.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 скасувати, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 28.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір надання послуг № 1-437/01-21 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець, у порядку та на умовах цього договору й додатків до нього, зобов`язується за дорученням (заявками) замовника, за його рахунок і за винагороду надавати замовникові послуги з надання залізничних вагонів (власних, орендованих вагонів або вагонів, що знаходяться в управлінні виконавця на інших законних підставах, далі по тексту «вагони виконавця», рухомий склад виконавця) технічно справних та придатних в комерційному відношенні, передбачених для перевезення номенклатурних вантажів, заявлених замовником для перевезень за маршрутами, зазначеними у додатках до цього договору та/або послуги з організації оплати провізних платежів, а також інші види погоджених сторонами супутніх послуг.

Договір діє до 31 грудня 2021 року. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на колісний наступний календарний рік (п. 8.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору замовник, відповідно до п. 3.1.1. цього договору, направляє виконавцеві письмові заявки на надання послуг.

За змістом п. 3.1.1. договору замовник зобов`язується у строк не пізніше, ніж за 6 (шість) діб до запланованої дати відправлення вантажу, направляти виконавцеві письмову заявку наступного змісту: дата завантаження; найменування станції, залізниці і код станції відправлення; найменування станції, залізниці і код станції призначення; відправник вантажу, його поштову адресу, код відправника; одержувач вантажу, його поштову адресу, код одержувача; найменування вантажу, кількість (тон, вагонів); графік відвантаження.

На виконання умов договору № 1-437/01-21 від 28.01.2021 відповідач направив позивачу письмові заявки на надання вагонів-обкотишовози (ОК) та організацію перевезень за маршрутами та на умовах, вказаними у заявках: лист № 828 від 13.10.2021 про направлення 47 вагонів, лист № 866 від 20.10.2021 про направлення 47 вагонів, лист № 881 від 22.10.2021 про направлення 94 вагонів. Загальна кількість вагонів згідно заявок відповідача складає 188 штук.

На підтвердження направлення вагонів у кількості 188 штук для обслуговування відповідача згідно заявок та їх прибуття на вказані у цих заявках станції призначення позивач надав залізничні накладні: № 36734317, № 36740231, № 36748580, № 36752376, № 36761948, № 36768349, № 33155144, № 47532544, № 32779233, № 40193625, № 39460373, № 47646955, № 47772942, № 47943667, № 47563796, № 47499934, № 39872569, № 47750484, № 47582200, № 39454442, № 39872619, № 36770337, № 39871058, № 40193674, № 32783177, № 45581089, № 47539341, № 47677364, № 33475781, № 39460951, № 39382270, № 40551962, № 45089455, № 47682745, № 39872585, № 47718523, № 47984802, № 39235494, № 39301791, № 45433257, № 47520457, № 47539556, № 47638028, № 933508961, № 39399753, № 33136318, № 47582184, № 45016276, № 45016656, № 32742876, № 39871017, № 32768384, № 47996228, № 45329380, № 39265061, № 39326624, № 47521380, № 39460878, № 33414442, № 47662861, № 39872544, № 47499918, № 32769077, № 39412606, № 39484985, № 39460720, № 39485115, № 47944194, № 45018397, № 45330420, № 39287859, № 47398474, № 45615812, № 39454475, № 47688916, № 47653902, № 947809876, № 939872551, № 947943733, № 947926860, № 939326723, № 939870985, № 939871025, № 939881693, № 944168797, № 945329299, № 945413705, № 947404256, № 939454509, № 947582218, № 933434960, № 939382197, № 939382205, № 939961818, № 932869760, № 932824815, № 939465711, № 939870993, № 932742223, № 939869573, № 933136326, № 933239716, № 945396280, № 932824807, № 939465703, № 947615828, № 933454554, № 939872536, № 932824799, № 939460084, № 947375258, № 939872577, № 932827685, № 947582101, № 939454459, № 939871041, № 945559978, № 947788211, № 932742918, № 947499884.

Факт перебування (надання) вагонів під перевезеннями підтверджується актами початку надання послуг від 31.10.2021, від 30.11.2021, від 15.12.2021 та актами закінчення надання послуг від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 11.07.2022.

16.05.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 491, в якому просив вивести всі залізничні вагони та надати інструкцію на їх вивід.

Листом № ДН-817 від 26.05.2022 позивач надав відповідачу інструкцію з реквізитами на повернення вагонів та просив відправити залізничні вагони в порожньому стані за вказаними у ньому реквізитами.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № ДН-836 від 01.06.2022, № ДН-871 від 09.06.2022, № ДН-880 від 13.06.2022, № ДН-893 від 15.06.2022, в яких просив відправити вагони згідно досягнутих у договорі домовленостей.

Починаючи з кінця травня та протягом червня - липня 2022 року відповідач повертав позивачу залізничні вагони, що підтверджується актами закінчення надання послуг від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 11.07.2022.

Позивач зазначає, що обставини направлення вагонів у кількості 188 штук для обслуговування відповідача та їх знаходження на обслуговуванні у період з жовтня 2021 року по липень 2022 року, в тому числі і у спірний період (березень - травень 2022 року), встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/7167/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем на виконання умов договору № 1-437/01-21 від 28.01.2021 у період з березня по травень 2022 року відповідачу надано послуги, які в повному обсязі не оплачено, заборгованість відповідача за надані послуги становить 10 211 250,00 грн. Крім того, за порушення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 1-437/01-21 від 28.01.2021 є договором про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, 28.01.2021 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір надання послуг № 1-437/01-21, за умовами якого виконавець зобов`язується за дорученням (заявками) замовника, за його рахунок і за винагороду надавати замовникові послуги з надання залізничних вагонів (власних, орендованих вагонів або вагонів, що знаходяться в управлінні виконавця на інших законних підставах, далі по тексту «вагони виконавця», рухомий склад виконавця) технічно справних та придатних в комерційному відношенні, передбачених для перевезення номенклатурних вантажів, заявлених замовником для перевезень за маршрутами, зазначеними у додатках до цього договору та/або послуги з організації оплати провізних платежів, а також інші види погоджених сторонами супутніх послуг.

Згідно з п. 2.1. договору замовник, відповідно до п. 3.1.1. цього договору, направляє виконавцеві письмові заявки на надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив позивачу письмові заявки на надання вагонів-обкотишовози (ОК) та організацію перевезень за маршрутами та на умовах, вказаними у заявках: лист № 828 від 13.10.2021 про направлення 47 вагонів, лист № 866 від 20.10.2021 про направлення 47 вагонів, лист № 881 від 22.10.2021 про направлення 94 вагонів.

У відповідності до цих заявок загальна кількість вагонів складає 188 штук.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, про направлення вагонів у кількості 188 штук для обслуговування відповідача згідно заявок та їх прибуття на вказані у цих заявках станції призначення свідчать залізничні накладні: № 36734317, № 36740231, № 36748580, № 36752376, № 36761948, № 36768349, № 33155144, № 47532544, № 32779233, № 40193625, № 39460373, № 47646955, № 47772942, № 47943667, № 47563796, № 47499934, № 39872569, № 47750484, № 47582200, № 39454442, № 39872619, № 36770337, № 39871058, № 40193674, № 32783177, № 45581089, № 47539341, № 47677364, № 33475781, № 39460951, № 39382270, № 40551962, № 45089455, № 47682745, № 39872585, № 47718523, № 47984802, № 39235494, № 39301791, № 45433257, № 47520457, № 47539556, № 47638028, № 933508961, № 39399753, № 33136318, № 47582184, № 45016276, № 45016656, № 32742876, № 39871017, № 32768384, № 47996228, № 45329380, № 39265061, № 39326624, № 47521380, № 39460878, № 33414442, № 47662861, № 39872544, № 47499918, № 32769077, № 39412606, № 39484985, № 39460720, № 39485115, № 47944194, № 45018397, № 45330420, № 39287859, № 47398474, № 45615812, № 39454475, № 47688916, № 47653902, № 947809876, № 939872551, № 947943733, № 947926860, № 939326723, № 939870985, № 939871025, № 939881693, № 944168797, № 945329299, № 945413705, № 947404256, № 939454509, № 947582218, № 933434960, № 939382197, № 939382205, № 939961818, № 932869760, № 932824815, № 939465711, № 939870993, № 932742223, № 939869573, № 933136326, № 933239716, № 945396280, № 932824807, № 939465703, № 947615828, № 933454554, № 939872536, № 932824799, № 939460084, № 947375258, № 939872577, № 932827685, № 947582101, № 939454459, № 939871041, № 945559978, № 947788211, № 932742918, № 947499884.

Наявні у матеріалах справи акти початку надання послуг від 31.10.2021, від 30.11.2021, від 15.12.2021 та акти закінчення надання послуг від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 11.07.2022 підтверджують факт перебування (надання) вагонів під перевезеннями.

Судом встановлено, відповідач 16.05.2022 звернувся до позивача з листом № 491, в якому просив вивести всі залізничні вагони та надати інструкцію на їх вивід.

У відповідь на цей лист позивач листом № ДН-817 від 26.05.2022 надав відповідачу інструкцію з реквізитами на повернення вагонів та просив відправити залізничні вагони в порожньому стані за вказаними у ньому реквізитами.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № ДН-836 від 01.06.2022, № ДН-871 від 09.06.2022, № ДН-880 від 13.06.2022, № ДН-893 від 15.06.2022 з вимогою відправити вагони згідно досягнутих у договорі домовленостей.

На вимогу позивача, починаючи з кінця травня та протягом червня - липня 2022 року, відповідач повертав позивачу залізничні вагони, що підтверджується актами закінчення надання послуг від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 11.07.2022.

Відповідно до п. 1.1. додатку № 02 від 07.10.2021 вартість послуг виконавця з надання вагонів визначається у вигляді ставки в розмірі 750,00 грн. за один вагон на добу, при цьому кожна розпочата доба вважається за повну. Плата за послуги нараховується за весь термін перебування кожного вагона під перевезеннями Замовника, включаючи час перебування вагона на коліях залізниць, підприємств-вантажовідправників, вантажоодержувачів і підприємств залізничного транспорту. Облік часу для кожного вагона починається з дати прибуття (включно) вагона на узгоджену Сторонами станцію першого навантаження на території Україні та закінчується датою прибуття (включно) вагонів у порожньому стані після останнього вивантаження на станцію України, зазначену Виконавцем, в т.ч. станцію вагоноремонтного підприємства. Період перебування вагонів під перевезеннями Замовника визначається в Актах початку надання послуг і закінчення надання послуг.

Додатковою угодою № 01 від 29.04.2022 внесено зміни до п. 1.1. додатку № 02, відповідно до якого вартість послуг виконавця з надання вагонів визначається у вигляді ставки: з 07.10.2021 по 30.04.2022 в розмірі 750,00 грн. за один вагон на добу, при цьому кожна розпочата доба вважається за повну; з 01.05.2022 в розмірі 300,00 грн. за один вагон на добу, при цьому кожна розпочата доба вважається за повну.

Як зазначає позивач, у період з березня по травень 2022 року на виконання умов договору № 1-437/01-21 від 28.01.2021 відповідачу надано послуги на загальну суму 10 211 250,00 грн., що підтверджується звітами/актами наданих послуг: № 3/1/22 від 01.05.2022 на суму 4 302 750,00 грн., № 4/1/22 від 01.05.2022 на суму 4 200 000,00 грн., № 5/22 від 31.05.2022 на суму 171 300,00 грн., № 5/22/1 від 31.05.2022 на суму 1 537 200,00 грн.

16.06.2022 вказані звіти/акти наданих послуг направлено відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.06.2022, накладною № 0315077995316 та фіскальним чеком від 16.06.2022.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, строк пересилання рекомендованої кореспонденції в межах населеного пункту становить 3 дні + 1 день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відтак, зважаючи на нормативні строки пересилання поштових відправлень, суд дійшов висновку про можливість отримання відповідачем звіти/акти наданих послуг: № 3/1/22 від 01.05.2022, № 4/1/22 від 01.05.2022, № 5/22 від 31.05.2022, № 5/22/1 від 31.05.2022 - 19.06.2022.

Відповідно до п. 3.1.5. договору замовник зобов`язується приймати і затверджувати (підписувати) звіти/акти наданих послуг виконавця протягом 3 (трьох) робочих днів з дати їх одержання від виконавця. У випадку виникнення розбіжностей по звіту/акту наданих послуг, замовник зобов`язаний затвердити (підписати) звіт/акт наданих послуг (у цей же строк) з розбіжностями й обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. Якщо звіт/акт наданих послуг виконавця затверджений (підписаний) особою замовника, яка не вповноважена робити такі дії, замовник зобов`язаний повернути виконавцеві звіт/акт наданих послуг разом з документом, який підтверджує повноваження особи, яка затвердила (підписала) звіт/акт наданих послуг. У випадку несвоєчасного повернення замовником (протягом 3 (трьох) робочих днів з дати одержання від виконавця звіту/акту наданих послуг) на адресу виконавця затвердженого (підписаного) звіту/акту наданих послуг і/або без додатка документів, які підтверджують повноваження особи, яка затвердила звіт/акт наданих послуг, звіт/акт наданих послуг виконавця вважається прийнятим замовником без будь-яких зауважень і заперечень.

Отже, строк для надання розбіжностей по звіту/акту наданих послуг до 22.06.2022.

Враховуючи ненадання розбіжностей по звітам/актам наданих послуг у визначений пунктом 3.1.5. договору строк, такі звіти/акти наданих послуг вважаються прийнятими замовником без будь-яких зауважень і заперечень.

Згідно з п. 4.3. договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником рахунка виконавця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 100% передоплати за погоджені сторонами перевезення, якщо інше не обумовлене додатками до даного договору. Виконавець може надавати рахунок замовнику поштою, а також шляхом надсилання за допомогою факсу та/або електронної пошти. Відсутність попередньої оплати надає право виконавцю призупинити надання послуг замовнику до моменту надходження коштів або відмовитись від надання послуг замовнику за договором.

За узгодженими сторонами перевезеннями виконавець самостійно провадить розрахунки з перевізниками й іншими причетними організаціями (підрозділами) відповідно до діючих між ними договорами, якщо інше не обумовлене в додатках до даного договору, підписаних уповноваженими представниками обох сторін. У випадку перевищення суми фактично наданих послуг над сумою фактично сплачених замовником коштів, замовник сплачує суму заборгованості за фактично наданими послугами на підставі звіту/акту наданих послуг виконавця, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати затвердження звіту/акту наданих послуг та отримання рахунку виконавця. Усі невраховані витрати виконавця при наданні послуг замовникові, підтверджені документально, про які виконавець не міг знати в момент складання звіту/акту наданих послуг, підлягають задоволенню (відшкодуванню) з боку замовника при складанні виконавцем наступних звітів/актів наданих послуг (штрафи за затримки на шляху прямування, витрати з непередбачуваного перевантаження вантажу, витрати з переадресування вантажу тощо) (п. 4.4., 4.5. договору).

Виходячи з умов п. 4.3., 4.4., 4.5. договору, строк виконання зобов`язання з оплати наданих послуг є таким, що настав.

Судом встановлено, що 12.04.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № 11-04-24-ПР від 11.04.2024 про сплату заборгованості у розмірі 10 211 250,00 грн. у семиденний строк з дати отримання претензії. До претензії додано звіти/акти наданих послуг на загальну суму 10 211 250,00 грн.: № 3/1/22 від 01.05.2022 на суму 4 302 750,00 грн., № 4/1/22 від 01.05.2022 на суму 4 200 000,00 грн., № 5/22 від 31.05.2022 на суму 171 300,00 грн., № 5/22/1 від 31.05.2022 на суму 1 537 200,00 грн. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.04.2024, накладною № 0315081096423 та фіскальним чеком від 12.04.2024.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що позивачем надано більш переконливі та вагомі докази на підтвердження у відповідача обов`язку оплатити заборгованість за надані послуги в розмірі 10 211 250,00 грн.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в розмірі 10 211 250,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені - 9 230 330,17 грн., інфляційних втрат - 1 664 299,41 грн., 3% річних - 656 316,40 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати наданих послуг колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В п. 5.2. договору визначено, що за порушення замовником зобов`язань в частині розрахунків замовник зобов`язаний сплатити виконавцеві за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, що діяла в періоді, за який сплачується пеня. При цьому нарахування штрафних санкцій за договором здійснюється протягом всього періоду прострочення і не обмежується шестимісячним строком. Сторони погодили встановити строк позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у три роки.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/7167/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" 509 250,00 грн. заборгованості та 7638,75 грн. судового збору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/7167/23 виконано 08.03.2024 шляхом погашення заборгованості в межах виконавчого провадження ВП № 74395622, що підтверджується платіжною інструкцією № 9328 від 08.03.2024 на суму 516 888,75 грн. з призначенням платежу: Погашення заборгованості за наказом ГС м. Києва № 910/7167/23 від 05.03.2024, розпорядження № 74395622 від 08.03.2024.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, колегія суддів дійшла висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 2 585 899,64 грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення пені позивачу належить відмовити. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені підлягає частковому скасуванню.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що правомірним є стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 593 992,93 грн. та 3% річних у розмірі 625 206,63 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних позивачу належить відмовити. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних підлягає частковому скасуванню.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позовної заяви та за подачу апеляційної скарги розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8649/24 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8649/24 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 30/32, оф. 205-Б; ідентифікаційний код 39863680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп. 2; ідентифікаційний код: 40637393) заборгованість за Договором надання послуг № 1-437/01-21 від 28.01.2021 у загальному розмірі 15 016 349,20 грн, з яких: основного боргу - 10 211 250,00 грн (десять мільйонів двісті одинадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень), пені - 2 585 899,64 грн (два мільйони п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 64 копійок), 3% річних - 625 206,63 грн (шістсот двадцять п`ять тисяч двісті шість гривень 63 копійки), інфляційних втрат - 1 593 992,93 грн (один мільйон п`ятсот дев`яносто три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві гривні 93 копійки).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 30/32, оф. 205-Б; ідентифікаційний код 39863680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп. 2; ідентифікаційний код: 40637393) судовий збір за подачу позову у розмірі 180 196,20 грн (сто вісімдесят тисяч сто дев`яносто шість гривень 20 копійок).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 30/32, оф. 205-Б; ідентифікаційний код 39863680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп. 2; ідентифікаційний код: 40637393) 216 235,43 грн (двісті шістнадцять тисяч двісті тридцять п`ять гривень 43 копійки) судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. В решті судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги залишити за сторонами.

7. Матеріали справи №910/8649/24 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.04.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко