Постанова

від 18.04.2025 по справі 916/91/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/91/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 (головуюча - Принцевська Н. М., судді: Діброва Г. І., Ярош А. І.) і ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2024 (суддя Малярчук І. А.) у справі

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: (1) Кабінету Міністрів України; (2) Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: (1) Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»; (2) Фонду державного майна України

про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії

Історія справи

1. 04.01.2024 Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1, КМУ) та Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - позивач-2, Міськрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» (далі - відповідач) про усунення перешкод державі в користуванні і розпорядженні майном шляхом скасування рішень державних реєстраторів, зобов`язання відповідача повернути частину акваторії морського порту (гідротехнічні споруди - операційні акваторії причалів).

2. В обґрунтування поданої заяви зазначав про те, що відповідач незаконно зареєстрував право власності на спірні гідротехнічні споруди в межах акваторії морського порту Чорноморськ, яка є водним об`єктом загальнодержавного значення, на землях комунальної власності Чорноморьскої територіальної громади, знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України»), а розпорядником акваторії морського порту є КМУ.

3. Після відкриття провадження у справі прокурор звернувся до Господарського суду Одеської області з клопотанням про залучення правонаступника, просив замінити одного з позивачів - Міськраду її правонаступником - Одеською обласною державною адміністрацією.

4. Клопотання обгрунтував тим, що 08.11.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин» (далі - Закон № 3993-IX), яким розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) доповнено пунктом 24-1, відповідно до якого всі землі, зайняті водними об`єктами загальнодержавного значення, вважаються землями державної власності.

5. Отже, з 08.11.2024 усі землі, зайняті водними об`єктами загальнодержавного значення, у тому числі спірна земля під акваторією морського порту, перейшли до земель державної власності.

Короткий зміст оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Господарський суд Одеської області ухвалою від 18.11.2024, яку залишив без змін Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 10.02.2025, у задоволенні клопотання прокурора про залучення правонаступника відмовив.

7. Суди зазначили, що згідно чинного законодавства управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення, належить виключно до відання КМУ.

8. Суди встановили, що розпорядженням КМУ № 1355-р від 07.10.2009 ДП «Іллічівський морський торговельний порт» надана у постійне користування земельна ділянка, розташована в межах наданої йому акваторії морського порту. У зв`язку з реорганізацією ДП «Іллічівський морський торговельний порт» постановою КМУ від 03.06.2013 № 406 ДП «Адміністрація морських портів України» (правонаступник ДП «Іллічівський морський торговельний порт») надано у користування акваторії морських портів, межі яких визначені КМУ, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб`єктам господарювання.

9. Таким чином, акваторії морських портів та земельні ділянки, що розташовані в їх межах, завжди перебували в державній власності, їх розпорядником є КМУ, а постійним землекористувачем - ДП «Адміністрація морських портів України». Ухвалення згідно з Законом № 3993-IX змін до пункту 24-1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України статусу спірної землі не змінило, а лише ще раз підкреслило перебування таких земель у державній власності. Отже, у спірних правовідносинах не відбулося зміни суб`єкта права щодо земельної ділянки, розташованої в межах акваторії морського порту.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання прокурора та здійснити процесуальне правонаступництво позивача-2.

11. Прокурор продовжує наполягати на тому, що спірні операційні акваторії причалів розташовані на земельній ділянці в межах акваторії морського порту Чорноморськ, яка з урахуванням приписів частин 1, 2 статті 83, пункту 24 розділу X ЗК України належить до земель комунальної власності. Проте з набранням чинності Законом № 3993-IX землі, зайняті водними об`єктами загальнодержавного значення (до яких належать акваторії морських портів), вважаються землями державної власності, а тому повноваження з розпорядження землями акваторії морського порту Чорноморськ з цього моменту замість Міськради набула Одеська обласна державна адміністрація.

12. На думку прокурора, вважаючи КМУ розпорядником спірних земель, суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням лише на статтю 14 Водного Кодексу України (далі - ВК України), не навів жодних норм ЗК України, якими б визначались такі повноваження КМУ на розпорядження саме землями під відповідним водним об`єктом.

Позиція інших учасників справи у відзивах на касаційну скаргу

13. Відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та погоджуються з висновками та мотивами судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

14. КМУ вказує на те, що єдиним власником спірної землі є держава, тому як КМУ, так і Одеська обласна державна адміністрація, про яку заявляє прокурор у клопотанні про правонаступництво, фактично збігаються і єдиним позивачем у справі №916/91/24 виступає держава в особі КМУ.

Позиція Верховного Суду

15. Позов у даній справі прокурор мотивує порушенням права власності держави на частину портової інфраструктури морського порту Чорноморськ шляхом незаконної реєстрації за відповідачем права власності на гідроспоруди, розташовані в межах акваторії морського порту.

16. Визначаючи одним із позивачів у цьому спорі Міськраду, як орган, уповноважений державою на розпорядження землею в межах акваторії морського порту, прокурор виходив з того, що відповідна земля розташована в межах Чорноморської територіальної громади та посилався на положення Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин» (набрав чинності з 27.05.2021), яким розділ X ЗК України доповнено пунктом 24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

17. Обставину набуття Одеською обласною державною адміністрацією правомочностей власника спірної земельної ділянки після відкриття провадження у даній справі прокурор обґрунтовував набранням чинності Законом № 3993-IX, яким розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24-1, відповідно до якого всі землі, зайняті водними об`єктами загальнодержавного значення, вважаються землями державної власності.

18. Верховний Суд вважає такі доводи прокурора безпідставними, погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо статусу земель під водним об`єктом загальнодержавного значення та зазначає про таке.

19. За змістом частини 1 статті 58 ЗК України, статті 4 ВК України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

20. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 ВК України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать внутрішні морські води, територіальне море та акваторії морських портів.

21. Частинами 1, 2 статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

22. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

23. Згідно з приписами пунктів 2, 14-1 частини 1 статті 14 ВК України до відання КМУ у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів; відведення акваторій морських портів.

24. За змістом пунктів 2, 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про морські порти України» акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

25. Відповідно до частин 1- 3 статті 8 зазначеного Закону межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються КМУ, виходячи з положень ЗК України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються КМУ без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення КМУ відповідно до закону.

26. Отже, управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення, належить до відання КМУ.

27. Суди встановили, що предметом спору у цій справі є гідротехнічні споруди, які є частиною акваторії морського порту Чорноморськ. Відповідно до наведених вище норм закону виключне право розпорядження акваторією морського порту, яка є водним об`єктом загальнодержавного значення, разом із земельною ділянкою у її межах, належить КМУ.

28. Суди також встановили, що в 2009 році акваторія морського порту Чорноморськ передана власником - КМУ в постійне користування ДП «Іллічівський морський торговельний порт» (правонаступник - ДП «Адміністрація морських портів України»).

29. З урахуванням викладеного вимога прокурора про здійснення процесуального правонаступництва в порядку статті 52 ГПК України обґрунтовано відхилена судами попередніх інстанції, оскільки у спірних правовідносинах не відбулося і не могло відбутися переходу речових прав щодо предмета спору від Міськради до Одеської обласної державної адміністрації, оскільки право власності на акваторію морського порту належить виключно державі в особі КМУ.

30. За таких обставин Верховний Суд вважає, що здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування є правильним.

31. Доводи касаційної скарги прокурора (пункти 11, 12 постанови) є безпідставними, ґрунтуються на хибному тлумаченні норм закону, без урахування особливостей правового статусу водного об`єкта загальнодержавного значення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на які посилався прокурор.

33. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

34. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

35. На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Розподіл судових витрат

36. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 і ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2024 у справі № 916/91/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. С. Міщенко

Судді І. С. Берднік

В. А. Зуєв