Постанова від 02.07.2025 по справі 916/91/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/91/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Прокурор - Лянна О.А.

від Кабінету Міністрів України - Санагурська Р.С. в порядку самопредставництва

від Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області - Жорін В.П. в порядку самопредставництва

від Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт - Павшинська Н.С. в порядку самопредставництва та адвокат Зайцев С.Д.

від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - Остапов В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 (повний текст складено та підписано 17.02.2025, суддя Малярчук І.А.)

у справі №916/91/24

за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів 1) Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», 2) Фонду державного майна України

про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішень державних реєстраторів та зобов`язання повернути частину акваторії морського порту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані рішення державних реєстраторів є незаконними, оскільки операційні акваторії причалів знаходяться в межах акваторії морського порту Чорноморськ, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «Адміністрація морських портів України», а також на землях комунальної власності Чорноморської територіальної громади.

В свою чергу, як вважає прокурор, портова акваторія та земельні ділянки під вказаними операційними акваторіями причалів у користування ТОВ Чорноморський рибний порт не передавались. Крім того, чинним законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не передбачено можливості внесення до Реєстру відомостей про право власності на операційні акваторії причалів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/91/24 позов задоволено частково,

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Махортова Ігоря Олександровича від 26.04.2019 № 46683558 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт на гідротехнічну споруду: операційну акваторію причалу № 1, загальною площею 31000 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1820850051108, номер відомостей про речове право: 31379471);

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційної акваторії причалу №1, загальною площею 31000 кв.м., розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1;

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Махортова Ігоря Олександровича від 26.04.2019 № 46683629 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт на гідротехнічну споруду: операційну акваторію причалу № 4 (до реконструкції причал №7-10), загальною площею 143000 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1 (рестраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1820857551108, номер відомостей про речове право: 31379616);

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційної акваторії причалу № 4 (до реконструкції причали № 7-10), загальною площею 143000 кв.м., розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1;

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Кушнерової Римми Вячеславівни від 26.04.2019 № 46683748 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт на гідротехнічну споруду: операційну акваторію причалу № 4, загальною площею 24000 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1820856851108, номер відомостей про речове право: 31379606);

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов?язання товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційної акваторії причалу № 4, загальною площею 24000 кв.м., розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1;

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Кушнерової Римми Вячеславівни від 26.04.2019 № 46683766 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт на гідротехнічну споруду: операційну акваторію причалу №3, загальною площею 24000 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1820857951108, номер відомостей про речове право: 31379622);

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційної акваторії причалу №3, загальною площею 24000 кв,м., розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1;

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Махортова Ігоря Олександровича від 26.04.2019 №46683629 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт на гідротехнічну споруду: операційну акваторію причалу №2, загальною площею 24000 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1820851251108, номер відомостей про речове право: 31379508);

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційної акваторії причалу № 2, загальною площею 24000 кв.м., розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1;

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Махортова Ігоря Олександровича від 26.04.2019 №46683763 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт на гідротехнічну споруду: операційну акваторію причалу № 6, загальною площею 21200 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1820857751108, номер відомостей про речове право: 31379621);

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційної акваторії причалу №6, загальною площею 21200 кв.м., розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1;

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Махортова Ігоря Олександровича від 26.04.2019 №46683756 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт на гідротехнічну споруду: операційну акваторію причалу №5, загальною площею 24000 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1820857251108, номер відомостей про речове право: 31379613);

- усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов?язання товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційної акваторії причалу № 5, загальною площею 24000 кв.м., розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1;

- відмовлено Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури задоволені позовних вимог заявлених в інтересах держави в особі - Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення державних реєстраторів є такими, що порушують чинні норми законодавства, а тому є незаконними та відповідно підлягають скасуванню.

З огляду на встановлення судом першої інстанції неправомірності реєстрації на праві власності за ТОВ Чорноморський рибний порт операційними акваторіями, суд дійшов висновку про те, що є правомірним обраний прокурором спосіб захисту в інтересах держави щодо усунення перешкоди у користуванні майном, шляхом повернення у власність держави в особі Кабінету Міністрів України гідротехнічних споруд - операційні акваторії причалів.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що власником акваторії морського порту Чорноморськ є держава в особі Кабінету Міністрів України, з урахуванням чого, Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області не є належним позивачем по даній справи, оскільки згідно з ст. 122 ЗК України та ст. 14 ВК України не є суб`єктом розпорядження землями водного фонду загальнодержавного значення, у зв`язку з чим, суд прийняв рішення про відмову Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури у задоволені заявлених позовних вимог в інтересах держави в особі - Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулись з апеляційними скаргами Заступник керівника Одеської обласної прокуратури та Товариство з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 прийнято відмову Заступника керівника Одеської обласної прокуратури від позову, заявленого в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області у справі № 916/91/24 та відмову Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від позовних вимог, заявлених в інтересах Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області у справі №916/91/24, визнано нечинним рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 у справі №916/91/24 в частині позовних вимог заявлених Заступником керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та закрито провадження у справі №916/91/24 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області .

Товариство з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2025 року у справі № 916/91/24 частково та відмовити Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури у задоволені позовної вимоги про усунення перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційної акваторії причалів, в іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2025 року у справі № 916/91/24 залишити без змін.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам щодо його законності, тобто не є таким, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, з таких підстав:

- суд першої інстанції не надав оцінки відсутності в справі належних та допустимих доказів неналежного здійснення Кабінетом Міністрів України повноважень із захисту прав та інтересів держави;

- на думку апелянта, заявляючи позовну вимогу про усунення перешкод шляхом зобов`язання відповідача повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах спірних операційних акваторій причалів, прокуратура фактично представляє інтереси держави в особі державного підприємства "Адміністрація морських портів України", що є недопустимим згідно з ст. 23 Закону України "Про прокуратуру";

- приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач має зареєстроване право власності на причали, однак це не відповідає дійсним обставинам справи;

- висновок суду, яким обґрунтовано рішення, стосується майна, яке не було предметом спору і не стосується спірних правовідносин;

- апелянт також наголошує на тому, що в справі відсутні самі рішення, які є предметом оскарження. В справі наявні лише витяги, із змісту яких вбачається, що записи про реєстрацію прав в державному реєстрі здійснювались на підставі таких рішень, проте самі рішення разом із іншими документами реєстраційної справи до суду не були надані;

- за твердженням апелянта, саме ДП "АМПУ", не зважаючи на реєстрацію прав відповідача на спірні гідротехнічні споруди, протягом всього часу здійснює користування та володіння портовою акваторією та земельною ділянкою;

- висновок місцевого господарського суду про набуття земель водного фонду та оформлення на них речових прав у відношенні відповідача, на думку апелянта, не відповідає обставинам цієї справи, зокрема через те, що матеріалах справи відсутні докази формування земельної ділянки під спірними гідротехнічними спорудами за відповідачем як об`єкта цивільних прав та докази набуття відповідачем прав на землі водного фонду та державної реєстрації за відповідачем права користування або власності на таку земельну ділянку в порядку, визначеному законодавством;

- реєстрація прав відповідача на гідротехнічні споруди - операційні акваторії причалів за будь-яких умов не призвела до заволодіння портовою акваторією чи земельною ділянкою водного фонду або їх частинами;

- судом першої інстанції не встановлено в чому полягають перешкоди, які створює відповідач, усунення яких забезпечить Кабінету Міністрів України реальну можливість користування і розпорядження портовою акваторію;

- відсутність доказів створення перешкод державі в особі Кабінету Міністрів України чи позбавлення її можливості здійснити, реалізувати своє право власності на портову акваторію повністю або частково внаслідок здійснення реєстраційних дій щодо спірних операційних акваторій причалів, на думку апелянта, свідчить про відсутність порушення з боку відповідача прав держави на частину портової акваторії в межах спірних операційних акваторій причалів;

- на думку апелянта, враховуючи те, що відповідач не набув у володіння земельну ділянку ділянки дна Сухого лиману або її частину, а також не набув у володіння портову акваторію морського порту Чорноморськ або її частину та фактично не утримує у себе цього майна, скасування рішень державних реєстраторів є цілком повним, достатнім та відповідним принципу процесуальної економії способом захисту;

- в свою чергу, вимоги про зобов`язання відповідача повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційних акваторій причалів є надлишковим та не відповідає належному способу захисту, з огляду на те, що акваторія морського порту Чорноморськ перебуває у володінні та користуванні ДП «АМПУ» на праві повного господарського відання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №916/91/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 та призначено справу до розгляду на 23.04.2025.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив ДП «АМПУ» на апеляційну скаргу ТОВ Чорноморський рибний порт в якому ДП просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень ДП «АМПУ» зазначає, що Господарський суд Одеської області, розглянувши дану справу, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. В свою чергу, подана апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо незаконності та/або необґрунтованості рішення суду першої інстанції, а лише містить власне довільне трактування апелянтом доказів та норм права, не враховує докази та обставини, які належним чином досліджені і відображені у рішенні суду першої інстанції.

Також судом отримано відзив прокурора на апеляційну скаргу ТОВ Чорноморський рибний порт в якому ДП просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог без змін, оскільки вважає, що рішення в цій частині є обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норма матеріального та процесуального права, а доводи апелянта таким висновків суду не спростовують.

Кабінет Міністрів України у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Чорноморський рибний порт також просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

До суду апеляційної інстанції також надійшло клопотання ТОВ Чорноморський рибний порт про витребування доказів в якому відповідач просить суд:

- витребувати від Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури належним чином засвідчені копії висновків комісійної судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночноземельної експертизи щодо кожної зі спірних операційних акваторій причалів.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що за зверненням слідства в межах кримінального провадження в січні 2025 ОДНІСЕ проведено комісійні судові будівельно-технічні, земельно-технічні, оціночнобудівельні, оціночно-земельні експертизи щодо кожної з операційних акваторій причалів, висновки яких були долучені слідством до клопотання про арешт причалів від 25.02.2025, яке розглядалось слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2025.

Відтак, як стверджує відповідач, тільки в березні 2025 року під час розгляду клопотання слідчого вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі та після звернення з апеляційною скаргою, відповідач дізналось про наявність висновків експертизи та їх зміст.

За таких обставин, як вважає відповідач, причини, з яких він не подав це клопотання та копії висновків експертиз у визначений ст.ст. 80, 81 ГПК України строк, не залежали від ТОВ «ЧРП», є об`єктивними та поважними.

За твердженням відповідача, в розпорядженні ТОВ «ЧРП» оригінали експертних висновків відсутні. Наявні в розпорядженні ТОВ «ЧРП» копії неповні та незадовільної якості що не дозволяє надати їх до матеріалів справи та засвідчити належним чином. Оригінали висновків експертизи наявні в розпорядженні слідства, у якому Спеціалізованою екологічною прокуратурою (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво, оскільки їх копії разом із іншими документами надавалися слідчому судді прокурором, який підтримував клопотання до слідчого судді.

За таких обставин, ТОВ «ЧРП» вважає, що оригінали таких висновків мають бути в розпорядженні Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури.

Також відповідачем заявлено клопотання про призначення експертизи в якому останній просить суд:

- призначити судову комплексну будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, із залученням до її проведення спеціалістів в галузі будівництва та експлуатації портів та портових гідротехнічних споруд, зокрема спеціалістів ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України та Філії «ЧОРНОМОРНДІПРОЄКТ» ДП «Адміністрації морських портів України», або інших на розсуд експертної установи;

- На вирішення експертів поставити наступні запитання:

1) Чи є гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів №1, 2, 3, 4, 5, 6, 4 (до реконструкції №7 10) приналежністю головної речі причалів №1, 2, 3, 4, 5, 6, 4 (до реконструкції №7 10)?

2) Чи є гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів №1, 2, 3, 4, 5, 6, 4 (до реконструкції №7 10) приналежністю головної речі портової акваторії або земельної ділянки дна та/або їх складовими, як складної речі?

3) Чи можливо використовувати за визначеним законом призначенням причали №1, 2, 3, 4, 5, 6, 4 (до реконструкції №7 10) без прилеглих до них гідротехнічних споруд: операційних акваторій причалів №1, 2, 3, 4, 5, 6, 4 (до реконструкції №7 10)?

4) Чи можливо використовувати за визначеним законом призначенням причали №1, 2, 3, 4, 5, 6, 4 (до реконструкції №7 10) без портової акваторії, підхідного каналу.

5) Чи можливо використовувати за визначеним законом призначенням портову акваторію без розташованих в її межах гідротехнічних споруд: операційних акваторій причалів №1, 2, 3, 4, 5, 6, 4 (до реконструкції №7 10)?

6) Чи є гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів №1, 2, 3, 4, 5, 6, 4 (до реконструкції №7 10) окремо визначеними нерухомими речами та окремими об`єктами нерухомого майна?

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що ТОВ «ЧРП» під час розгляду справи виходило з того, що для визначення статусу спірних операційних акваторій достатньо знань в галузі права, якими суд володіє в повній мірі. Таке визначення має відбуватися на підставі системного аналізу норм чинного законодавства та наявних в справі документів.

Виходячи з цього, ТОВ «ЧРП» не заявляв раніше клопотання про призначення судової експертизи для визначення статусу операційних акваторій, чи є вони окремо визначеними нерухомими речами або є приналежністю чи складовою частиною іншої речі.

Проте, з огляду на наявність з цих питань судової експертизи, висновки якої спростовують висновки та встановлені обставини суду першої інстанції, яку має дослідити апеляційний суд, відповідач вважає, що з метою спростування або підтвердження висновків проведеної експертами ОНДСІ експертизи, а також встановлених судом першої інстанції обставин, необхідним є призначення та проведення комплексної будівельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі №916/91/24 оголошено перерву до 21.05.2025.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №916/91/24 оголошено перерву до 11.06.2025.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №916/91/24 оголошено перерву до 02.07.2025.

Розглянувши під час судового засідання від 02.07.2025 заявлені ТОВ Чорноморський рибний порт клопотання про витребування доказів та призначення судового експертизи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відзначити, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч. 2 ст. 81 ГПК України).

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч. 2 ст. 81 ГПК України).

Отже, у господарському процесі отримання доказів щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, відбувається за ухвалою суду за умови, що відповідна особа подасть обґрунтоване клопотання про витребування доказів, в якому доведе, що існують труднощі з їх отриманням, зокрема, обґрунтує неможливість подати ці докази самостійно.

За приписами ст.98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У відповідності до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Колегія суддів враховує, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Згідно з приписами ст.169 Господарського процесуального кодексу України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ст.270 ГПК України).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача. Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст.267 ГПК України).

Отже, законодавцем встановлено імперативні приписи, які зобов`язують апелянта подавати будь-які клопотання, у тому числі про витребування доказів та призначення судової експертизи, саме разом з апеляційною скаргою у строки, обчислення яких пов`язується із поданням такої скарги.

Так колегія суддів зазначає, що скаржником клопотання про витребування доказів та призначення експертизи разом з апеляційною скаргою не подавалося, а тому суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду дане питання не вирішувалось.

Відтак, апелянтом клопотання про витребування доказів та призначення експертизи заявлено після закінчення процесуального строку.

Згідно з приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст. 119 ГПК України).

Колегія суддів зауважує, що з апеляційною скаргою відповідач звернулось до суду апеляційної інстанції 04.03.2025, шляхом її направлення до системи Електронний Суд.

В той же час, клопотання про витребування доказів та призначення судової експертизи по справі було подано апелянтом до суду апеляційної інстанції лише 18.04.2025 тобто більш ніж через місяць після звернення з апеляційною скаргою.

При цьому, скаржник у вказаних клопотаннях не наводить жодних поважних причин, які зумовили пропуск такого строку, були об`єктивно непереборними та дійсно завадити скаржнику звернутись з такими клопотаннями разом з апеляційною скаргою.

Слід також відзначити, що відповідач не навів жодних обґрунтованих мотивів неможливості самостійного отримання доказів, які останній просив витребувати суд, зокрема доказів звернення до органів прокуратури щодо надання таких доказів та отримання відмови від вчинення таких дій.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості надати висновок експерта здійснений на його замовлення, однак як свідчать наявні матеріли справи таким правом останній не скористався.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання ТОВ Чорноморський рибний порт про витребування доказів та призначення по справі судової експертизи без розгляду.

Під час судового засідання від 02.07.2025 представники апелянта підтримали доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.

Прокурор, представники Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами апелянта, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зі змісту апеляційної скарги ТОВ Чорноморський рибний порт вбачається, що скаржником не оспорюється рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора, в свою чергу, апелянт не погоджується із рішенням суду в частині задоволення вимог про усунення перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційної акваторії причалів, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. правовий висновок, викладений у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

Законодавець у ч. 1 ст. 321 ЦК України закріпив норму, відповідно до якої право власності є непорушним. Непорушність права власності є конституційним принципом, закріпленим у ст. 41 Основного Закону, а також в ст. ст. 39, 326 ЦК України, в положеннях ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зміст права власності розкриває ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Тобто зміст права власності становить "тріаду" повноважень, а саме: право володіння "jus possidendi", право користування "jus utendi" і право розпорядження "jus abutendi".

У контексті зазначених обставин колегія суддів вважає за необхідне врахувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Ці способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, позивачем за негаторним позовом може бути власник, у якого знаходиться майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися таким майном; підставою позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин. Таким чином, позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача (такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/91/20).

Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до ч. 3 вищевказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10131/14-ц, від 22.05.2018 у справі №469/120З/15-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц).

У розумінні норм статті 391 ЦК України право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

З огляду на викладене умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові мають бути чітко та конкретно визначені дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.06.2025 по справі №914/3607/23.

Також, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, особа висловлює власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та вказує, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас Європейський суд справ людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях наголошує, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (пункт 192 рішення у справі "Scordino v. Italy (no. 1)" від 29.03.2006, заява № 36813/97; пункт 45 рішення у справі "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany" від 12.07.2001, заява № 42527/98).

Отже, якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Схожий за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2022 у справі № 916/144/17.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

Так, колегія суддів зазначає, що предметом позову у цій справі є, зокрема вимога прокурора, в особі позивача, про усунення перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов`язання ТОВ Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційної акваторії причалів.

Як вже було вказано вище, звернення позивача із негаторним позову до суду, покладає на останнього обов`язок доведення (підтвердження) в установленому законом порядку, що інша особа, яка не є ані власником, ані користувачем належного позивачеві майна, своїми протиправними діям перешкоджає власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Однак, заявляючи вимоги про усунення перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ шляхом зобов`язання відповідача повернути частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційної акваторії причалів, прокурор взагалі не зазначив, із посиланням на відповідні докази, що відповідач безпідставно заволодів таким майном, утримує його або будь-яким іншим чином власними діями чи бездіяльністю чинить перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні, розпорядженні таким майном.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволення вищевказаних позовних вимог, місцевий господарський суд також не зазначив в чому саме полягають перешкоди, які створює відповідач, та усунення яких забезпечить Кабінету Міністрів України реальну можливість користування і розпорядження акваторію морського порту Чорноморськ.

Відсутність доказів протиправного вчинення іншою особою, у даному випадку відповідачем, перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном, свідчить про відсутність таких порушення з боку відповідача прав держави на користування та розпорядження належним їй майном.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що як вбачається з наявних матеріалів справи, за ТОВ Чорноморський рибний порт було зареєстровано права власності на гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів.

Як вже було вказано вище, оскаржуваним рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по цій справі, серед іншого, усунуто перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію права власності за ТОВ Чорноморський рибний порт на гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів.

При цьому, рішення в цій частині не оскаржується жодним з учасників даної справи.

Доказів на підтвердження того, що за відповідачем було зареєстровано та утримується інше майно, зокрема акваторія морського порту Чорноморськ або її частина, яку просить витребувати прокурор, наявні матеріали справи не містять.

З огляду на таке, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що задоволення вимог прокурора про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за ТОВ Чорноморський рибний порт на гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів, є цілком повним, достатнім та відповідає принципу процесуальної економії. Такі позовні вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в цієї справі.

В свою чергу, зобов`язання відповідача повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційних акваторій причалів, з огляду на відсутність доказів на підтвердження володіння, користування, розпорядження та/або вчинення перешкод у користуванні таким майном власнику з боку відповідача, не є обґрунтованим.

Задоволення такої вимоги зобов`язує відповідача здійснити дії, які він не має можливості здійснити, оскільки не отримував і не має в своєму розпорядженні та володінні частини акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційних акваторій причалів, які суд першої інстанції зобов`язав відповідача повернути власнику - Кабінету Міністрів України.

У даному випадку, на переконання колегії суддів, також є важливим встановлення фактичного користувача та володільця акваторії морського порту Чорноморськ, оскільки від встановлення таких обставин прямо залежить можливості задоволення та виконання позовної вимоги про усунення перешкод шляхом зобов`язання відповідача повернути власнику частину акваторії морського порту Чорноморськ.

Слід наголосити на тому, що наявні матеріли справи не містять, а сторонами по справі не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ Чорноморський рибний порт є фактичним користувачем майно щодо якого заявлені вимоги про усунення перешкод у його користуванні (акваторії морського порту Чорноморськ).

В той же час, статтею 3 ВК України передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

У відповідності до ст. 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 14 ВК України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів.

Аналогічно відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про морські порти України» до повноважень Кабінету Міністрів України щодо портової діяльності належить відведення акваторії та визначення меж територій морських портів.

Таким чином, операційна акваторія як частина акваторії морського порту, тобто водного об`єкту загальнодержавного значення, є власністю Українського народу та може перебувати виключно у державній власності, а відведення акваторії є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 8 Закону України «Про морські порти України» межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1278 надано у користування ДП «Іллічівський морський торговельний порт» акваторію в межах згідно з додатком за умови недопущення в подальшому передачі акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1355-р надано ДП «Іллічівський морський торговельний порт» у постійне користування земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163, прийнятого на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» реорганізовано державні підприємства морського транспорту, у тому числі ДП «Іллічівський морський торговельний порт», шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів та утворено внаслідок виділу державне підприємство «Адміністрація морських портів України». Установлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у пункті 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406 надано державному підприємству «Адміністрація морських портів України» у користування акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб`єктам господарювання.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1278 (з урахуванням внесених змін та доповнень) визначено межі акваторії морського порту Чорноморськ. Акваторія порту (у системі координат WGS-84), що включає: частину водного об?єкта Сухого лиману (до урізу води) в межах: на півночі - обмежувальною лінією, що з?єднує точки з координатами 46 град. 21'02,0" північної широти і 30 град. 38'33,0" східної довготи та 46 град. 21'03,0" північної широти і 30 град. 38'37,0* східної довготи; на сході - обмежувальними лініями, що з?єднують точки з такими координатами: 46 град. 19' 08,0" північної широти, 30 град. 40' 58,0* східної довготи: 46 град. 18' 58,0" північної широти, 30 град. 41' 30,0" східної довготи (буй №1) 46 град. 18'52,0" північної широти, 30 град. 41' 30,0" східної довготи (буй №2); 46 град. 18' 56,0" північної широти, 30 град. 40* 51,0" східної довготи (Чорноморський маяк); частину водного об?єкта (якірна стоянка № 351), обмежену лініями, що з?єднують точки з такими координатами: 46 град. 14' 23,0" північної широти, 30 град. 41' 30,0" східної довготи; 46 град. 17' 11,0" північної широти, 30 град. 44' 12,0" східної довготи; 46 град. 16' 53,0" північної широти, 30 град. 44' 54,0" східної довготи; 46 град. 12' 29,0" північної широти, 30 град. 45' 00,0" східної довготи; частину водного об?єкта зовнішнього рейду, обмежену береговою лінією і дугою кола радіусом 4,5 милі, проведеного з точки з координатами 46 град. 19' 05,0" північної широти і 30 град. 40' 42,0" східної довготи; частину водного об`єкта звалища ґрунту Чорноморського морського порту з координатами: 46 град. 12' 29,0" північної широти, 30 град, 48' 24,0" східної довготи; 46 град, 12' 29,0' північної широти, 30 град, 49' 24,0" східної довготи; 46 град. 11' 29,0" північної широти, 30 град. 49' 24,0" східної довготи; 46 град. 11' 29,0" північної широти, 30 град. 48' 24,0" східної довготи.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406, акваторія морського порту Чорноморськ передана у користування ДП «Адміністрація морських портів України».

Слід зазначити, що факт використання акваторії морського порту Чорноморськ саме ДП «Адміністрація морських портів України» не заперечувався представником підприємства, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так й під час апеляційного перегляду справи.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що у позові мають бути чітко та конкретно визначені дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника, однак, прокурором у позові взагалі не конкретизовано, які дії має вчинити відповідач, або утриматись від вчинення будь-яких дій, щодо усунення порушень права власника (володільця) спірного майна.

З огляду на встановлені судом обставини, які свідчать про те, що відповідач не отримував в користування, не володіє і не утримує у себе спірне майно, останній, відповідно не має правового механізму, підстав, способу та фактичної можливості повернути таке майно в користування власнику - Кабінету Міністрів України, тим більш, що вся портова акваторія і земля під нею перебували та перебувають в користуванні та фактичному володінні ДП «АМПУ».

Наведене, на переконання суду апеляційної інстанції свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині усунути перешкоди власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов?язання ТОВ Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ в межах операційних акваторій причалів та зумовлює прийняття рішення про відмову у їх задоволенні.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Приймаючи до уваги висновки суду щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог, з підстав наведених вище, судова колегія залишає поза увагою інші аргументи та доводи сторін, якими останні обґрунтовують свої вимоги та заперечення щодо суті спору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ (п.п. 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15 рішення) скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено на підставі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/91/24 в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод власнику акваторії морського порту Чорноморськ - державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину акваторії морського порту Чорноморськ (п.п. 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15 рішення) скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/91/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт 22 545,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.07.2025.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяПринцевська Н.М.

СуддяФілінюк І.Г.