Ухвала

від 22.04.2025 по справі 2-2361/2010

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2361/2010

Провадження № 4-с/344/11/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Польської М.В.

секретаря Соляник Т.І.

за участі

представника заявника ОСОБА_1 ,

представник заінтересованої особи Шаманського П.С., Леськів Л.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Гарант Інвест», ТОВ «Лінкс», ТОВ «Фінансова компанія «Декра», старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України Дудік Руслан Юрійович про скасування арешту майна та оголошення заборони на його відчуження від 06.11.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Скаржник, інтереси якого представляє адвокат, звернувся у березні 2025р. до суду із вказаною скаргою, в якій просив зобов`язати Департамент державної виконавчої Міністерства юстиції України скасувати арешт нерухомого майна, накладений в межах виконавчого провадження №33944091 постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 06.11.2013 року.

Скаргу обґрунтував тим, що 03.12.2009р. було винесено судове рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та двох юридичних осіб заборгованість за кредитним договором від 14.11.2008р. у сумі 17 705 161грн., що еквівалентно 2 215 915 доларів США, видано виконавчий лист 18.10.2011р. та відкрито виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_2 15.08.2012 року за №33944091. В подальшому замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо ОСОБА_2 з ПАТ «Брокбізнес Банк» на ТОВ «ФК «Капітал Гарант Інвест». ОСОБА_2 є іпотекодавець за договором від 14.11.2008р. і стягувач скористався іпотечним застереженням та в рахунок заборгованості стягнув борг іпотечним майном. Під час примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням №33944091 було винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 06.11.2013 року та арешт на даний час не знято за вимогою ч.2 ст.40, ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому що 31.05.2016р. повернуто стягувачу виконавчий документ за його заявою. На неодноразові звернення у 2023 та 2024 роках до Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України, останній не реагує.

17.03.2025р. надійшло пояснення заінтересованої особи ТОВ «Фінансова компанія «Декра», в якій просило скаргу задовольнити.

21.03.2025р. надійшло пояснення заінтересованої особи Мінюсту України, в якій просив відмовити у задоволенні скарги.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав, просив дану скаргу задовольнити.

Представник заінтересованої особи Мінюсту в судовому засіданні просив відмовити з підстав викладених у запереченні 21.03.2025р.

Під час розгляду скарги, судом встановлено наступне.

03.12.2009р. було винесено Івано-Франківським міським судом рішення про стягнення на користь ПАТ «Брокбізнес Банк» солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ «Лінкс» та ТОВ «ФК «Декра» заборгованість за кредитним договором від 14.11.2008р. у сумі 17 705 161грн., що еквівалентно 2 215 915 доларів США за кредитом та відсотками, 304 790.38грн. пені та судові витрати 1820грн.

Видано виконавчий лист 18.10.2011р. та 15.08.2012 року за №33944091 відкрито виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_2 (а.с.13-14).

В подальшому ухвалою суду від 22.05.2014р. замінено стягувача у виконавчому провадженні стосовно ОСОБА_2 з ПАТ «Брокбізнес Банк» на ТОВ «ФК «Капітал Гарант Інвест».

Під час примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням №33944091, старшим державним виконавцем Кедою М.В. було винесено 06.11.2013 року постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження (а.с.15-16). У даній постанові зазначено, що у зв`язку з невиконанням самостійно боржником рішення, державним виконавцем 06.11.2013р. було винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 1 801 177.23грн (10% від суми стягнення за нормами ст.28 діючого на той час закону №606). Тому, загальна сума заборгованості у даному виконавчому провадженню становить 19812949грн. З метою забезпечення виконання рішення накласти арешт на все майно боржника в межах суми 19 812 949.58грн. із забороною відчуження майна належного боржнику.

Дана постанова оскаржена не була боржником.

31.05.2016р. головним державним виконавцем Нідченко Д.Є. було повернуто стягувачу ТОВ «ФК «Капітал Гарант Інвест» виконавчий документ виданий 18.10.2011р. на підставі його заяви (а.с.17-18). У постанові про повернення зазначається про виділення в окроеме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 06.11.2013р.. Також роз`яснено можливість повторного пред`явлення виконавчого документу в строк до 31.05.2017р.

Відповідно до інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.04.2024р. номер запису 3433825 зазначено, що 19.11.2013р. державним реєстратором Дідик Р.Ю. Управління державної реєстрації ГТУЮ у м.Київ внесено запис про арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №33944091 від 06.11.2013р. (а.с.26-33).

Обґрунтовуючи дану скаргу, представник зазначив, що оскільки 31.05.2016р. було повернуто стягувачу виконавчий документ виданий 18.10.2011р. за його заявою, арешт на майно в порушення вимог ч.2 ст.40, ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» не було знято, тому скаргу слід задовольнити.

Разом з тим, посилаючись на норми діючого Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статтю 37 (повернення виконавчого документа стягувачу) та статтю 40 (наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа) цього закону, суд зазначає, що даний закон набрав чинності 05.10.2016 року, натомість постанова про повернення виконавчого документу стягувачу була прийнята 31.05.2016р., тобто до набрання чинності закону №1404.

Так, Законом України «Про виконавче провадження» №606, в редакції на день винесення постанови 31.12.2016р. (втратив чинність 05.01.2017р.), передбачав за п.1 ч.1 ст.47, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

При цьому, за ст.50 цього ж закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, на час повернення виконавчих документів у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України були відсутні підстави одночасного скасування арешту накладеного постановою виконавця.

Отже, оскаржуючи бездіяльність щодо не зняття арешту майна при вирішенні повернення виконавчого документу, не враховано стороною скаржника те, що за нормою ст.50 чинного на час повернення документу могло бути зняття арешту на майно боржника, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Як вже зазначено вище, арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 було накладено на суму 19 812 949.58грн., в яку входила заборгованість за рішенням суду - 17 705 161грн., що еквівалентно 2 215 915 доларів США за кредитом та відсотками, 304 790.38грн. пені та судові витрати 1820грн., а також виконавчий збір у розмірі, визначеному на той час законом - 1 801 177.23грн.

Виконавчий збір як повідомили представники заявника та заінтересованої особи боржником-скаржником не сплачувався.

На час звернення до суду з даною скаргою, є чинним Закон України «Про виконавче провадження» і статтею 40 врегульовано питання щодо наслідків закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа. Зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження (частина 1). Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина 2). У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (частина 3).

Однак, дана стаття також врегульовує питання закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу на час дії цього закону, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, та вчинення необхідних дій державними виконавцями.

З аналізу вказаних норм закону, вчинення будь-яких виконавчих дій в т.ч. щодо скасування арешту може мати місце виключно в межах відкритого виконавчого провадження, а не після завершення виконавчого провадження у якому вже дії виконавця не проводяться та не вчиняються.

Представнику скаржника роз`яснено судом порядок позовного провадження щодо вирішення питань зняття арешту з майна, на відміну від подання скарг щодо дій чи бездіяльності державного виконавця із зобовяґзанням вчинити певні дії (вимоги скарги стосуються зобов`язання вчинити дію) у межах виконавчого провадження за яким повернуто виконавчий документ більше 8 років тому, а виконавче провадження в межах виконавчого збору не є закінченим.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення скаржника до суду із цією скаргою) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, норма передбачає порядок розгляду справ у позовному провадженні з підстав передбачених законом.

Інші обставини викладені скаргою не потребують детальної оцінки в судовому рішенні та не впливають на висновок суду про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на викладене, скарга не підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 447-451 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Бернацький Юрій Анатолійович, заінтересовані особи: ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Гарант Інвест», ТОВ «Лінкс», ТОВ «Фінансова компанія «Декра», старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України Дудік Руслан Юрійович про скасування арешту майна та оголошення заборони на його відчуження від 06.11.2013 року - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 23.04.2025р.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА