Постанова

від 21.04.2025 по справі 467/1102/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 467/1102/19

провадження № 61-568св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2023 року в складі судді Кологривої Т. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Коломієць В. В., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Страхова компанія» «Країна» (далі - АТ «СК «Країна»), про відшкодування майнової шкоди.

Позов мотивований тим, що 26 листопада 2017 року на автодорозі Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного йому на праві власності автомобіля марки «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль «BMW X6»), та автомобіля марки «Toyota Avensis», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль «Toyota Avensis»), яким керував ОСОБА_2 .

За вказаним фактом 27 листопада 2017 року Арбузинським ВП Братського ВП ГУ НП в Миколаївській області розпочато кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150130000574, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що 26 листопада 2017 року близько 09 год 30 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Toyota Avensis»під час виконання маневру розвороту на 82 км+700 м автодороги Н-24 «Благовіщанське-Миколаїв», перетнувши суцільну білу смугу горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «BMW Х6», що належить позивачу, який рухався зі сторони м. Первомайська в напрямку м. Южноукраїнська.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «СК «Країна». Оскільки умови укладання договору цивільно-правової відповідальності позивачу не відомі, то він вважав за необхідне стягнути з ПАТ «СК «Країна» 50 000,00 грн з урахуванням пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також позивач зазначав, що під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12017150130000574 було проведено судові експертизи від 11 червня 2018 року № 18-420 та від 08 лютого 2018 року № 18-32. У висновках цих експертиз встановлено, що автомобіль «Toyota Avensis»та автомобіль «BMW Х6» знаходилися у робочому стані, причин технічного характеру, які б знаходилися у причинному зв`язку з ДТП, не існувало, зіткнення автомобілів відбулось у межах правої основної смуги руху (смуги руху автомобіля «BMB X6»), контакт автомобілів відбувся з передньою частиною автомобіля «BMW Х6» і задньою частиною «Toyota Avensis», кут зіткнення автомобілів склав біля 90 градусів. Належним і своєчасним виконанням пунктів 10.1, 16.13 ПДР водій автомобіля «Toyota Avensis» мав би технічну можливість попередити ДТП, водій автомобіля «BMW Х6» не мав технічної можливості запобігти зіткненню автомобілів. Дії водія автомобіля «Toyota Avensis»не відповідали вимогам пунктів 10.1, 16.13 ПДР і з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з настанням ДТП.

30 жовтня 2018 року постановою старшого слідчого СВ Первомайського ВПР ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_22 кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровоград від 18 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України провадження у справі закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП.

Закриття провадження у справі на підставі статті 38 КУпАП України не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні ДТП.

Відповідно до висновку від 26 червня 2018 року № 258/06-18 розмір збитків, завданих пошкодженням автомобіля «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 814 284,66 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, якщо вона становить 50 000,00 грн, складає 764 284,66 грн.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив:

стягнути з ПАТ «СК «Країна» на його користь страхову виплату в розмірі 50 000,00 грн;

стягнути з ОСОБА_4 на його користь відшкодування збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 764 284,66 грн;

пропорційно стягнути з ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_4 на його користь судові витрати у розмірі 8 142,85 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 416 721,34 грн.

Стягнено з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 499,97 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 380,90 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо. Крім того, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (див. постанову Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).

Незважаючи на те, що вина відповідача ОСОБА_2 не була встановлена під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 404/8807/18, суд першої інстанції вважав, що матеріали цієї справи містять достатню кількість інших документів, які можуть бути оцінені як належні та допустимі докази його вини у порушенні ПДР, спричиненні ДТП та завданні майнової шкоди.

Надавши оцінку протоколу огляду місця ДТП від 26 листопада 2017 року та схемі до нього, висновку експерта від 08 лютого 2018 року № 18-32, висновку експерта від 09 лютого 2018 року № 18-34, висновку експерта від 11 червня 2018 року № 18-420, постанові старшого слідчого СВ Первомайського ВП ГУНП у Миколаївській області ОСОБА_22 від 30 жовтня 2018 року про закриття кримінального провадження, протоколу про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2018 року серії БД № 412998, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме дії відповідача ОСОБА_2 , які виявилися у порушенні ПДР, внаслідок яких автомобілі «Toyota Avensis» і автомобіль «BMW Х6» отримали механічні пошкодження, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП, що є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності та обов`язку щодо відшкодування завданої шкоди.

Оцінюючи висновок судового експерта ОСОБА_5 від 09 листопада 2020 року, який встановив, що саме швидкість руху автомобіля «BMW X6» на момент зіткнення, яка становила 134-150 км/год, стала причиною ДТП, суд зауважив, що при проведенні розрахунку швидкості автомобіля «BMW X6» експерт обґрунтував свій розрахунок дослідженнями, проведеними за фотографіями обох автомобілів без їх безпосереднього дослідження. З матеріалів справи видно, що експерт виміряв за допомогою власноруч складеної ним масштабної схеми глибину деформацій у обох автомобілях у розмірі 30-40 см (0.3 м). Ця величина була застосована і при визначенні швидкості руху автомобіля «BMW X6», яка, на думку експерта, становила 134-150 км/год. Проте висновок експерта від 09 лютого 2018 року № 18-34, який безпосередньо оглядав обидва пошкоджені автомобілі, містить інформацію про те, що автомобіль «Toyota Avensis» має глибину деформацій близько 20 см. Експерт ОСОБА_5 його в описовій частині до уваги не взяв, а провів власні дослідження. Крім цього, експерт ОСОБА_5 не врахував покази водія ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 щодо швидкості руху автомобіля «BMW X6», а оцінив лише покази свідка ОСОБА_9 . З огляду на такі обставини видається необґрунтованим висновок експерта щодо визначення швидкості автомобіля «BMW X6». Водночас у висновку експерта від 11 червня 2018 року № 18-420 суд істотних недоліків та суперечності іншим доказам у справі не виявив. Тому суд не прийняв до уваги висновок експерта ОСОБА_5 від 09 листопада 2020 року як такий, що не узгоджується з іншими доказами. На переконання суду, саме експертний висновок від 11 червня 2018 року № 18-420 може бути врахований при вирішенні спору, адже він підготовлений у рамках кримінального провадження та відповідає положенням статті 102 ЦПК України.

Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача щодо висновку експерта у кримінальному провадженні, не скористався правом на заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі під час підготовчого судового засідання.

Показання свідка ОСОБА_9 , яка не була безпосереднім учасником ДТП, надані в судовому засіданні про те, що вона особисто бачила те, що автомобіль «BMW X6» рухається зі швидкістю 150-160 км/год, проте не бачила моменту ДТП, суд оцінив критично, адже свідок є дружиною відповідача та зацікавлена у розгляді справи.

Суд першої інстанції наголосив, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Із заявою про виплату страхового відшкодування представник позивача ОСОБА_10 звернувся 10 березня 2021 року, тобто з пропуском строку, визначеного підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки страховий випадок (ДТП) стався 26 листопада 2017 року. До суду з позовною заявою позивач звернувся 17 вересня 2019 року.

Виходячи із принципів добросовісної поведінки та спрямованості позивача на відновлення порушеного права, а саме подачу в порядку та в строки, визначені законом, повідомлення страховій компанії про даний страховий випадок, очікування ним як доказу провини ОСОБА_2 постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, яка була винесена 18 січня 2019 року, суд дійшов висновку, що строк пропущено позивачем через незалежні від нього причини. З позовом до суду позивач звернувся в межах позовної давності, а тому він має право на відшкодування в межах страхової суми за рахунок страхової компанії АТ «СК «Україна».

Суд, визначаючи розмір заподіяного позивачу матеріального збитку, виходив з доведеності підстав для відшкодування заподіяних збитків, та визначив його як різницю між ринковою вартість пошкодженого автомобіля та вартістю автомобіля в частині вартості деталей придатних до експлуатації, без вирахування витрат, пов`язаних із продажем, у розмірі 516 721,34 грн (833 094,63 грн - 316 373,29 грн). З урахуванням ліміту відповідальності страхової компанії відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 листопада 2017 року АК №7823854 (за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100 000,00 грн із визначенням франшизи в розмірі 0 грн) суд визначив, що із зазначеної суми страхова компанія має відшкодувати позивачу 50 000,00 грн у межах позовних вимог, які ним заявлені, а відповідач - 416 721,34 грн (516 721,34 грн - 50 000,00 грн (страхове відшкодування, яке повинно бути виплачено страховою компанією за вимогою позивача) - 50 000,00 грн (страхове відшкодування, яке повинно бути виплачено страховою компанією і вимогу про виплату якого не заявлено позивачем)).

Крім того, суд вказав, що судові витрати підлягають розподілу на підставі статті 141 ЦПК України, враховуючи розмір задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги до АТ «СК «Країна» задоволені в повному обсязі, то з нього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 499,97 грн, а з ОСОБА_2 - судовий збір у розмірі 4 380,90 грн (від фактично задоволених позовних вимог).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу АТ «СК «Країна» задоволено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог, заявлених до АТ «СК «Країна» та про стягнення з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до АТ «СК «Країна», відмовлено.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди змінено, зменшено її розмір з 416 721,34 грн до 414 284,66 грн.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору змінено, зменшено його розмір з 4 380,90 грн до 4 142,40 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «СК «Країна» відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, в розмірі 749,96 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, в розмірі 38,10 грн.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив те, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП, а тому не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності і взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме дії відповідача ОСОБА_2 , які виявилися у порушенні ПДР, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП, внаслідок чого автомобілі «Toyota Avensis» і «BMW Х6» отримали механічні пошкодження, що є підставою для покладення на ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності. Такий висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та всебічно перевірених судом доказах, які отримали відповідну оцінку в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.

Встановивши, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_4 суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки вказаної автотехнічної експертизи про те, що дії саме водія автомобіля «Toyota Avensis» не відповідали вимогам пунктам 10.1, 16.13 ПДР і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП, тоді як дії водія автомобіля «BMW X6» з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.

Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що експертом ОСОБА_11 не була надана відповідь на питання № 10 «Чи можливо з урахуванням слідової інформації зафіксованій під час огляду місця події визначити швидкість руху автомобіля «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до зіткнення?», то на це питання експерт відповідь надав. Крім того, суд задовольнив клопотання представника ОСОБА_4 про виклик в судове засідання експерта ОСОБА_11 з метою роз`яснення висновку, але листом від 29 серпня 2022 року № 07-30/14 Миколаївське відділення Одеського НДІСЕ повідомило про неможливість його явки до суду, оскільки він звільнився з експертної установи.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне неврахування судом першої інстанції висновку автотехнічної експертизи від 09 листопада 2020 року, проведеної експертом Одеського НДІСЕ ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_4 , яким було встановлено, що саме дії водія автомобіля «BMW X6» не відповідали вимогам підпункту «г» пункту 12.6, пункту 12.9 ПДР, згідно з якими він повинен рухатися зі швидкістю не більше 90 км/год, є безпосередньою причиною ДТП, апеляційний суд вважав необґрунтованими.

Надаючи правову оцінку висновку експерта ОСОБА_5 , суд першої інстанції правильно врахував, що при проведенні розрахунку швидкості автомобіля «BMW X6» експерт обґрунтував свій розрахунок дослідженнями, проведеними по фотографіям обох автомобілів без їх безпосереднього дослідження. З висновку проведеної ним експертизи слідує, що глибину деформацій у обох автомобілях у розмірі 30-40 см (0.3 м) експерт виміряв за допомогою складеної ним самим масштабної схеми. Ця величина була застосована і при визначенні швидкості руху автомобіля «BMW X6», яка, на думку експерта, становила 134-150 км/год. Разом з тим, висновок експерта Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ Стаканова К. А. від 09 лютого 2018 року № 18-34, який безпосередньо оглядав обидва пошкоджені автомобілі, містить інформацію про те, що автомобіль «Toyota Avensis» має глибину деформацій близько 20 см. Експерт ОСОБА_5 його в описаній частині до уваги не взяв, а провів власні дослідження. Крім цього, експерт ОСОБА_5 не взяв до уваги показання водія, свідків щодо швидкості руху автомобіля «BMW X6», а врахував лише показання свідка, яка не була безпосереднім учасником ДТП та не бачила моменту ДТП. Натомість у висновку експерта від 11 червня 2018 року № 18-420 суд істотних недоліків та суперечностей іншим доказам у справі не виявив.

Апеляційний суд вказав, що, задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком від 27 січня 2020 року № 20-916, виконаному експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ Кульовим О.Ю., було визначено ринкову вартість автомобіля «BMW X6» станом на 26 червня 2018 року в розмірі 833 094,63 грн та надано часткову відповідь на питання про утилізаційну (залишкову) вартість цього автомобіля станом на 26 червня 2018 року в розмірі 316 373,29 грн. Визначаючи розмір заподіяного позивачу матеріального збитку суд визначив його як різницю між ринковою вартістю автомобіля та вартістю автомобіля в частині вартості деталей придатних до експлуатації, без вирахування витрат, пов`язаних з продажем, тобто 516 721,34 грн (833 094,63 грн - 316 373,29 грн). З урахуванням ліміту відповідальності страхової компанії відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 листопада 2017 року АК №7823854 (за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000,00 грн із визначенням франшизи в розмірі 0 грн) суд визначив, що із зазначеної суми страхова компанія має відшкодувати позивачу 50 000,00 грн у межах позовних вимог, які ним заявлені, а відповідач - 416 721,34 грн (516 721,34 грн - 50 000,00 грн (страхове відшкодування, яке повинно бути виплачено страховою компанією за вимогою позивача) - 50 000,00 грн (страхове відшкодування, яке повинно бути виплачено страховою компанією і вимогу про виплату якого не заявлено позивачем)). Проте з таким висновком апеляційний суд не погодився.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що у висновку від 27 січня 2020 року № 20-916 експертом ОСОБА_12 було визначено ринкову вартість автомобіля «BMW X6» станом на 26 червня 2018 року, тоді як ДТП мало місце 26 листопада 2017 року. Також з метою перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 судовому засіданні в суді апеляційної інстанції був допитаний експерт ОСОБА_12 , з пояснень якого вбачається, що при проведенні експертного дослідження окрім матеріалів справи була використана інформація, що містилась на СD-диску, що надійшов до експертної установи 11 грудня 2020 року. Вказані додаткові матеріали були направлені судом першої інстанції до експертної установи з порушенням норм процесуального права: під час зупинення провадження у справі, без досліджування змісту цього диску та з`ясування думки учасників справи про долучення цього доказу для проведення експертизи. За таких обставин, визначену у висновку від 27 січня 2020 року № 20-916 експертом ОСОБА_12 утилізаційну (залишкову) вартість автомобіля «BMW X6» не можна вважати обґрунтованою.

З урахуванням викладеного, в інтересах здійснення завдань правосуддя, які полягають у справедливому, неупередженому здійсненні правосуддя з метою ефективного захисту порушених прав, відповідно до вимог частин першої та другої статті 367 ЦПК України, з метою перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та дослідження доказів що стосуються фактів, на які посилався відповідач в апеляційній скарзі, приймаючи до уваги, що для з`ясування обставин справи, які входять до предмета доказування, потрібні спеціальні знання, ухвалою апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року було частково задоволено клопотання позивача: призначена судова автотоварознавча експерта, проведення якої доручено Миколаївському науково - дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення експерта були поставлені наступні питання: 1) яка ринкова вартість колісного транспортного засобу автомобіля «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 26 листопада 2017 року до ДТП? 2) Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження у ДТП, яка мала місце 26 листопада 2017 року? 3) яка вартість автомобіля «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , після ДТП?

24 листопада 2023 року від експерта Миколаївського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Єфремова В.І. до апеляційного суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи та повернуто матеріалами справи № 467/1102/19.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 18 грудня 2023 року експерт Миколаївського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Єфремов В.І. пояснив, що провести експертне дослідження неможливо через те, що на момент розгляду наданих на дослідження матеріалів, а саме на 21 листопада 2023 року автомобіль «BMW Х6» повністю відновлено та продано, тому провести технічний огляд не вбачається можливим. Зауважив, що відомостей, які містяться в матеріалах справи, недостатньо для всебічної, неупередженої та обґрунтованої відповіді на поставлені перед експертом питання, про що ним було вказано у повідомленні про неможливість надання висновку. Також пояснив, що ним не заявлялось клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, оскільки з огляду на тривалість часу, що минув від дати ДТП, відновлення авто та його продажу, такі додаткові матеріали фактично виявити вже неможливо.

При цьому з пояснень експерта ОСОБА_13 слідує, що, дослідивши матеріали справи, він вважає висновки оцінювача ОСОБА_14 , викладені у звіті від 26 червня 2018 року № 258/06-18, зокрема щодо ринкової вартості автомобіля до ДТП та, що відновлювальний ремонт автомобіля позивача буде перевищувати його вартість на момент ДТП, правильними, адже ОСОБА_14 безпосередньо оглядав автомобіль «BMW Х6» та ним досліджувався технічний стан транспортного засобу до його відновлювального ремонту.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилався на те, що звіт оцінювача ОСОБА_14 , складений на замовлення позивача, є недопустимим доказом, оскільки відповідач не був присутній при проведенні експертної оцінки. Проте апеляційний суд вказані доводи відхилив, а відповідний звіт вважав належним та допустимим доказом. До вказаного звіту долучено акт огляду транспортного засобу із зазначенням пошкоджень автомобіля, ремонтна калькуляція, фототаблиця. При цьому суперечностей щодо обсягу та характеру пошкоджень автомобіля, що зазначені у акті огляду, та пошкодженнями зафіксованими на фотоматеріалах - не встановлено і про такі суперечності ОСОБА_2 та його представником не заявлялось. Крім того, апеляційним судом безпосередньо в судовому засіданні досліджено зроблені оцінювачем ОСОБА_14 фотографії пошкоджень автомобіля «BMW X6» і вони не суперечать фотоматеріалам, що містяться у матеріалах кримінального провадження № 12017150130000574.

Апеляційним судом роз`яснено сторонам право на проведення судової автотоварознавчої експертизи, проте представник ОСОБА_2 - адвокат Бабков О. О. не заявив клопотання про призначення судової експертизи.

Тому апеляційний суд вважав, що вартість (розмір) збитків, спричинених пошкодженням автомобіля «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження, станом на дату оцінки, становила 814 284,66 грн.

Згідно інформації РСЦ МВС у Волинській області автомобіль BMW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_3 було перереєстровано на нового власника на підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 2018 року № 0741/2018/1118654, укладеному у вказаному сервісному центрі, вартість транспортного засобу згідно договору купівлі-продажу - 300 000,00 грн., оцінка вартості автомобіля відповідним спеціалістом не проводилась (т. 1 а.с. 124). Факт укладання ОСОБА_1 25 вересня 2018 року договору купівлі-продажу автомобіля із ОСОБА_3 на вищезазначених умовах підтверджується копією вказаного договору. З наданих РСЦ МВС у Волинській області фотоматеріалів вбачається, що при укладанні 25 вересня 2018 року договору купівлі-продажу автомобіль був вже відремонтований. В ході розгляду справи апеляційним судом представник позивача підтвердив факт реалізації ОСОБА_1 автомобіля за ціну, що вказана у договорі купівлі-продажу. Разом з цим пояснив, що не може надати документи на підтвердження вартості відновлювального ремонту, а також зазначив, що ремонт проводився не позивачем.

У звіті № 258/06-18, складеному оцінювачем ОСОБА_14 визначена ринкова вартість автомобіля на дату до вчинення ДТП (на момент пошкодження) ДТП в розмірі 629 831,70 грн. Крім того, у звіті вказано, що відновлювальний ремонт є економічно необґрунтованим, оскільки його вартість перевищує ринкову вартість автомобіля до ДТП. Аналогічні пояснення були надані суду апеляційної інстанції експертом ОСОБА_13 та експертом ОСОБА_12 .

З огляду на суму, отриману позивачем за відчуження автомобіля фактична вартість цього автомобіля після пошкодження становить 300 000 грн. Належних доказів іншої вартості автомобіля BMW Х6 після ДТП матеріали справи не містять. Таким чином, фактичний розмір завданої позивачу шкоди внаслідок пошкодження у ДТП його автомобіля становить 514 284,66 грн (814 284,66 грн - 300 000,00 грн).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у АТ «СК «Країна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7823854 з лімітом відповідальності за майнову шкоду - 100 000,00 грн, франшизою - 0 грн.

У силу положень статті 1194 ЦК України сума матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 , має бути зменшена на суму страхового ліміту - 100 000,00 грн, а отже до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає сума в розмірі 414 284,66 грн.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин сторін та вірно застосував норми матеріального права до вказаних правовідносин, проте помилково виходив з розміру ринкової вартості автомобіля та утилізаційної вартості транспортного засобу, що була встановлена експертом ОСОБА_12.

За таких обставин рішення суду в частині розміру стягнутої з відповідача ОСОБА_2 майнової шкоди підлягає зміні у спосіб зменшення з 416 721,34 грн до 414 284,66 грн.

Стосовно апеляційної скарги АТ «СК «Країна», то, на переконання апеляційного суду, вона підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вказав, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку".

ДТП сталося 26 листопада 2017 року, до суду позивач звернувся 17 вересня 2019 року, у річний строк з моменту скоєння ДТП до страхової компанії ОСОБА_1 не звертався, із заявою про виплату страхового відшкодування до АТ «СК «Країна» звернувся лише 10 березня 2021 року. Водночас підстав, які б унеможливлювали його звернення своєчасно до страхової компанії - позивачем не було наведено. Крім того, доказів здійснення ОСОБА_1 розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, матеріали справи не містять і на такі обставини ані позивач, ані його представник не посилались ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

За таких обставин апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що строк на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування пропущено позивачем через незалежні від нього причини, адже ОСОБА_1 очікував як доказ провини ОСОБА_2 постанову суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, яка була винесена 18 січня 2019 року. Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до АТ «СК «Країна», слід відмовити.

Виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог також підлягає зміні судове рішення і в частині розміру стягнутого судового збору з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за позовну заяву шляхом зменшення його розміру з 4 380,90 грн до 4 142,40 грн.

Крім того, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги АТ «СК «Країна» та частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2 з позивача на користь АТ «СК «Країна» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 749,96 грн та у розмірі 38,10 грн за подання апеляційної скарги пропорційно до її задоволення на користь ОСОБА_15 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позивач не надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Водночас неявка позивача до суду перешкоджала розгляду справи. Тому 10 листопада 2021 року представник відповідача з метою з`ясування дійсних обставин справи заявив клопотання про допит свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , позивача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_3 , судового експерта ОСОБА_11 , та зобов`язання позивача надати до суду підтверджуючі документи (акт виконаних робіт, акт дефектування) щодо виконання відновлюваних робіт автомобіля і понесених ним витрат. Суд у задоволенні цього клопотання відмовив, належним чином не обґрунтувавши таке рішення. На переконання позивача, представник позивача ОСОБА_10 і працівники суду вступили у змову та намагаються незаконним шляхом стягнути з нього кошти без відома позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 , що підтверджується відвертими порушеннями вимог ЦПК України;

суд відкрив провадження у справі не встановивши особу відповідача, адже в ухвалі зазначив ОСОБА_4 , а представник позивача продовжував заявляти до суду заяви та клопотання, у яких вказував іншу особу. Представник відповідача звертав увагу суду на цю обставину та просив залишити позовну заяву без руху, але суд з власної ініціативи замінив відповідача та продовжив розгляд справи;

під час дослідження письмових матеріалів справи представник відповідача звертав увагу суду на таке: звітом від 26 червня 2018 року № 258/06-18 про оцінку вартості (розміру) збитків завданих пошкодженням автомобіля «BMW Х6» не встановлено суму збитків на дату ДТП (26 листопада 2017 року); посадова особа, яка складала адміністративний протокол відносно ОСОБА_2 , належним чином не повідомила його про дату час і місце складання протоколу, чим порушила права відповідача, передбачені статтею 268 КУпАП; Кіровський районний суд м. Кіровограда, який 18 січня 2019 року розглянув справу про адміністративне правопорушення № 404/8807/18 відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП, належним чином не повідомивши його про дату час і місце розгляду справи; кримінальне провадження № 12017150130000574 за фактом ДТП проводилось однобічно, неефективно, неуповноваженим органом; водія автомобіля «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який є суддею Заводського районного суду м. Миколаїв, жодного разу не допитано у межах вказаного кримінального провадження; розслідування кримінального провадження здійснював відділ розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області, який знаходився в процесуальній залежності від Центрального районного суду м. Миколаєва, де головою є суддя Подзігун Г. В. (дружина Гаврасієнка В. О.). На переконання відповідача вона впливала на хід розслідування кримінального провадження, розгляд скарг щодо оскарження постанови про закриття кримінального провадження та розгляд справи № 467/1102/19;

під час складання висновку судово автотехнічної експертизи щодо дослідження обставин ДТП від 11 червня 2018 року № 18-420 експерт ОСОБА_11 не надав відповіді на питання № 10 постанови слідчого від 03 квітня 2018 року: «Чи можливо з урахуванням слідової інформації зафіксованій під час огляду місця події (слідів залишених автомобілем «BMW Х6» та кінцевого розташування цього автомобіля) визначити швидкість руху автомобіля «BMW Х6» до зіткнення?». Відповідь на це питання була і є ключовою, як при прийняті рішення у кримінальному проваджені, так і при розгляді цієї справи. Водночас експерт ОСОБА_11 на виклики суду не з`явився, причини не надання відповіді на поставлене питання не вказав, виконаний висновок не підтримав. Таким чином цей висновок викликає сумніви щодо його об`єктивності;

відповідач на підставі копії кримінального провадження, отриманого від суду, який розглядав позов у цивільній справі, на підтвердження своєї невинуватості надав висновок судової автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобілів «Toyota Avensis» і «BMW Х6» від 09 листопада 2020 року № 20-6121, виконаний експертом Одеського НДІСЕ. Цей висновок дає науково обґрунтовані відповіді на всі поставлені перед експертом питання. Під час допиту в суді експерт ОСОБА_5 підтримав свій висновок та надав вичерпні відповіді в категоричній формі, зокрема: швидкість руху автомобіля «BMW Х6» до моменту зіткнення становила 134 -150 км/год; фактичні дії водія автомобіля «BMW Х6», що не відповідали вимогам підпункту «г» пункту 12.6, пункту 12.9 ПДР з експертної точки зору, є безпосередньою причиною ДТП. Цей висновок іншими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, не спростовується;

оскільки у листопаді 2022 року до матеріалів справи долучено як доказ два висновки судово автотехнічних експертиз щодо дослідження обставин ДТП (від 11 червня 2018 року № 18-420, виконаний експертом ОСОБА_11, та від 09 листопада 2020 року № 20-6121, виконаний експертом ОСОБА_5 ), представник відповідача звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення повторної судової інженерно - транспортної (автотехнічної) експертизи щодо дослідження обставин зіткнення транспортних засобів, проведення якої просив доручити експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта були поставлені 13 питань сформульованих відповідачем. Ухвалою суду першої інстанції від 30 листопада 2022 року клопотання задоволено, але поставлені для вирішення експерта питання № 3 - 7 відхилено, а решту змінено на розсуд суду. Надалі вказану ухвалу суду першої інстанції було оскаржено до апеляційного суду. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Надалі представник відповідача звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення судової інженерно - транспортної (автотехнічної) експертизи щодо дослідження обставин зіткнення транспортних засобів, проведення якої просив доручити експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз. Проте суд вказане клопотання залишив без розгляду через те, що воно не було заявлене на стадії підготовчого засідання;

під час ухвалення рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що представник позивача просив стягнути з ОСОБА_20 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 764 284,66 грн, а з ПАТ «СК «Країна» 50 000,00 грн. Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, завданим пошкодженням транспортного засобу, від 26 червня 2018 року № 258/06-18 як доказ у справі суд до уваги за клопотанням представника позивача не взяв, а обґрунтував позивні вимоги висновком експерта ОСОБА_12 від 27 січня 2020 року. Так, ухвалою суду першої інстанції 29 травня 2020 року в справі призначено судову товарознавчу експертизу. 11 серпня 2020 року експерт заявив клопотання про надання для дослідження автомобіля, забезпечення доставку експерта до місцезнаходження автомобіля, забезпечення належних умов праці та внесення передоплати. 14 серпня 2020 року провадження у справі поновлено, а 16 вересня 2020 року суд листом повідомив експерта, що цей транспортний засіб відновлений та згідно з договором купівлі - продажу від 25 вересня 2018 року знаходиться у нового власника, місце знаходження якого не встановлено. Цього ж дня провадження у справі зупинено, а справу направлено до експертної установи. Представник позивача поза межами судових засідань для проведення експертизи направив на адресу експерта CD-диск із фотографіями пошкодженого автомобіля «BMW Х5». Експерт ОСОБА_12 ці матеріали (докази) не прийняв та рекомендував представнику позивача ОСОБА_10 направити їх до суду першої інстанції, що він представник і зробив 03 грудня 2020 року. Суд першої інстанції листом від 03 грудня 2020 року просив долучити до матеріалів справи, яка перебуває в експертній установі, наданий представником позивача CD-диск із фотографіями пошкодженого автомобіля «BMW Х5» та використовувати ці матеріали при проведені експертного дослідження. 27 січня 2020 року експерт підготував висновок № 20-916 судової товарознавчої експертизи, а справу повернув до суду першої інстанції без CD-диска, заяв та листів переписки, які велись поза межами судових засідань та відома відповідачів. Таким чином, на переконання відповідача, експерт вийшов за межі своєї компетенції та надав завідомо неправдивий, необ`єктивний, не обґрунтований висновок від 27 січня 2020 року № 20-916;

у зв`язку з численними порушеннями процесуального та матеріального права, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду. Під час розгляду апеляційної скарги відповідач заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю позивача ОСОБА_1 , проте суд таке клопотання залишив без задоволення, жодним чином його не мотивувавши;

під час підготовчих засідань представник позивача жодних заяв та клопотань не заявляв. Водночас під час розгляду апеляційної скарги представник позивача надав пояснення про те, що позивач ОСОБА_1 відновленням автомобіля «BMW Х6» не займався, підтверджуючих документів на відновлення вказаного автомобіля він не має, адже відновленням автомобіля проводилось за кошти іншої особи, якій було продано автомобіль ще до ДТП. Після дослідження письмових матеріалів справи апеляційний суд зробив висновок про необхідність допиту експерта ОСОБА_12 з приводу листування, яке велось між експертною установою та судом першої інстанції під час зупинення провадження у справі. Під час допиту експерт ОСОБА_12 підтвердив листування та надав копії заяви представника позивача ОСОБА_10 , копію листа суду першої Інстанції, які були долучені до матеріалів апеляційної скарги. Після допиту експерта ОСОБА_12 апеляційний суд запропонував заявити клопотання про призначення та проведення будь-якої повторної, додаткової судової товарознавчої експертизи. Учасники судового процесу заявили, що клопотань не мають. Тому суд оголосив перерву та надав представнику позивача час для роздумів. Вказане викликає сумніви в об`єктивності розгляду апеляційних скарг. 24 жовтня 2023 року на адресу ОСОБА_2 від представника позивача надійшло клопотання про призначення додаткової судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої представник просив доручити експерту Кульову О. Ю. 31 жовтня 2023 року відповідачі заперечили проти задоволення вказаного клопотання, адже представник позивача не навів причини, які перешкоджали йому заявити таке клопотання у суді першої Інстанції чи на підготовчому судовому засіданні в апеляційному проваджені. Незважаючи на заперечення відповідачів, апеляційний суд клопотання представника позивача про призначення додаткової судової автотоварознавчої експертизи задовольнив частково та призначив у справі відповідну експертизу. 24 листопада 2023 року експерт Єфремов І. В. направив до суду повідомлення про неможливість проведення експертизи, обґрунтувавши таке рішення Методикою проведення товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. 18 грудня 2023 року під час допиту експерт ОСОБА_21 пояснив, що без огляду колісного транспортного засобу, акта виконаних відновлювальних робіт або акта дифектності із СТО провести таку експертизу неможливо;

розрахунки апеляційного суду є незаконними, ґрунтуються на припущеннях;

якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. Суд не може взяти до уваги експертне дослідження та повинен визначати розмір відновлювального ремонту на підставі саме документів, які підтверджують здійснення такого ремонту. Проте представник позивача не надав суду належних, достовірних, достатніх доказів, які у своїй сукупності дали б змогу визначити розмір відновлювального ремонту.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 . Тому в іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 467/1102/19 та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року відмовлено.

У березні 2024 року матеріали справи № 467/1102/19 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 26 лютого 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 591/3152/16-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 26 листопада 2017 року о 09 год 30 хв на автодорозі Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» на 82 км + 700 м сталася ДТП за участю належного позивачу ОСОБА_1 на праві власності транспортного засобу «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_6 , та транспортного засобу «Toyota Avensis», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . У результаті цього ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

27 листопада 2017 року за вказаним фактом Арбузинське ВП Братського ВП ГУ НП в Миколаївській області розпочало кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150130000574, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Первомайського ВП ГУ НП в Миколаївській ОСОБА_22 від 30 жовтня 2018 року вказане кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях обох водіїв, виділено матеріали для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Постанова мотивована тим, що причиною ДТП стали дії водія ОСОБА_2 , що супроводжувалися порушенням вимог пунктів 10.1, 16.13 ПДР, і як наслідок, призвели до спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень. Інші учасники ДТП отримали легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, тому в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Зіткнення транспортних засобів відбулося в межах смуги руху автомобіля «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на яку водій ОСОБА_2 виїхав, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки (пункт 1.1 ПДР), що категорично заборонено.

18 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровоград від 18 січня 2019 року у справі № 404/8807/18 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на підставі статті 124 КпАП України закрито провадження у справі у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення згідно з статтею 38 КпАП України.

Висновком автотехнічної експертизи від 08 лютого 2018 року № 18-32 стосовно дослідження технічного стану автомобіля «Toyota Avensis», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , проведеною експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ Стакановим К. А. на підставі постанови слідчого СВ Арбузинського ВП ГУ НП у Миколаївській області під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017150130000574, встановлено, що ходова, гальмова та рульова системи автомобіля «Toyota Avensis» на момент ДТП знаходились у працездатному та функціонально придатному стані, не мали несправностей, які б призвели до раптової для водія відмови системи або раптового відведення автомобіля убік від обраного напряму руху. Прилади головного освітлювання, система світлової сигналізації на момент ДТП знаходилися в працездатному і функціонально придатному стані.

Висновком автотехнічної експертизи від 09 лютого 2018 року № 18-33 стосовно дослідження технічного стану автомобіля «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , проведеною експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ Стакановим К. А. підставі постанови слідчого СВ Арбузинського ВП ГУ НП у Миколаївській області під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017150130000574, встановлено, що ходова, гальмова та рульова системи автомобіля «BMW Х6» на момент ДТП знаходились у працездатному та функціонально придатному стані, не мали несправностей, які б призвели до раптової для водія відмови системи або раптового відведення автомобіля убік від обраного напряму руху.

Згідно з висновком транспортно-трасологічної експертизи від 09 лютого 2018 року № 18-34, виконаним експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ Стакановим К. А. на підставі постанови слідчого СВ Арбузинського ВП ГУ НП у Миколаївській області під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017150130000574, в первинний контакт з правою задньою частиною (правими задніми дверима, правим заднім крилом, правим заднім колесом, правою бічною частиною заднього бамперу) автомобіля «Toyota Avensis», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вступили передній бампер по всій його ширині, фари, капот, передні крила автомобіля «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Кут між повздовжніми осями транспортних засобів в момент початкового контактування склав близько 90+-3 градусів, відлічуваний за годинниковою стрілкою від лінії повздовжньої осі автомобіля «BMW X6» до перетину з лінією повздовжньої осі автомобіля «Toyota Avensis». Зіткнення автомобілів мало місце в межах правої основної смугу руху (смуги руху автомобіля «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) в районі перед початком слідів, які свідчать про аномальне переміщення автомобіля «BMW X6» і автомобіля «Toyota Avensis», зафіксовані на схемі. Автомобіль «BMW X6» розташовувався в межах правої смуги (смуги свого руху), а автомобіль «Toyota Avensis» - попереду нього в положенні, вказаному вище.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи від 11 червня 2018 року

№ 18-420 стосовно дослідження обставин ДТП, виконаного експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ ОСОБА_11 на підставі постанови слідчого СВ Первомайського ВП ГУ НП у Миколаївській області під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017150130000574, водію автомобіля «Toyota Avensis» в своїх діях необхідно було керуватися вимогами пунктами 10.1, 16.13 ПДР, а саме: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутнього напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв». Водію автомобіля «BMW X6» при виборі швидкості в своїх діях необхідно керуватися вимогами пунктом 12.6 (г), а саме: «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5-47, дозволяється рух і з швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, позначеній дорожнім знаком 5.1 ПДР - не більше 130 км/год, на автомобільній дорозі з окремими проїжджими частинами, відділеними одна від одної роздільною смугою - не більше 110 км/год, на інших дорогах не більше 90 км/год. З моменту виникнення небезпеки для руху для водія автомобіля «BMW X6» - з моменту початку зміни напрямку руху водієм автомобіля «Toyota Avensis», водію автомобіля «BMW X6» в своїх діях необхідно було керуватися вимогами, викладеними в пункті 12.3 ПДР, а саме: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Належним і своєчасним виконанням пунктів 10.1, 16.13 ПДР водій автомобіля «Toyota Avensis» мав би технічну можливість попередити ДТП. Водій автомобіля «BMW X6» не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «Toyota Avensis» своєчасним застосуванням екстреного гальмування, тобто виконанням вимог пункту 12.3 ПДР. Дії водія автомобіля «Toyota Avensis» не відповідали вимогам пунктів 10.1, 16.13 ПДР і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП. В діях водія автомобіля «BMW X6» не вбачається невідповідностей пунктів 12.6(г), 12.3 ПДР, а також дії водія автомобіля «BMW X6», передуючи ДТП з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з ДТП. Швидкість автомобіля «BMW X6» з відомостями, викладеними у постанові про призначення експертизи, з урахуванням слідової інформації, зафіксованої під час огляду місця події (слідів, залишених автомобілем «BMW X6» та кінцевого розташування даного автомобіля) становила близько 70 км/год. Ця величина є мінімальною, тому що при розрахунку не враховано потерті енергії при пошкодженні транспортного засобу та їх видкиду транспортного засобу після зіткнення. Встановлена розрахунком величина швидкості автомобіля «BMW X6» відповідала вимогам пункту 12.6 (г) ПДР, а саме: «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5-47, дозволяється рух і з швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, позначеній дорожнім знаком 5.1 ПДР - не більше 130 км/год, на автомобільній дорозі з окремими проїжджими частинами, відділеними одна від одної роздільною смугою - не більше 110 км/год, на інших дорогах не більше 90 км/год. При аналізі з технічної точки зору показів водія ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 щодо механізму та обставин ДТП вбачається, що в цілому покази відповідають як один одному, так і фактичним обставинам, встановленим при проведенні транспортно-трасологічної експертизи, а саме даних про місце зіткнення транспортних засобів і про те, якими частинами сталося зіткнення, а тому їх покази з технічної точки зору спроможні.

Позиція Верховного Суду

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина перша, пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

У частині другій статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

У статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

До шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, у разі встановлення судом, що відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищує його вартість на момент ДТП, тобто ремонт є економічно необґрунтованим, то стягненню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, за мінусом страхового відшкодування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що:

«внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 461/3675/17 (провадження №61-8732св20) зазначено, що

«чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів оцінюється судом з урахуванням обставин конкретної справи. При цьому відповідачі не скористалися своїм правом призначити іншу експертизу в межах цивільного судочинства».

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 , крім іншого, просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь відшкодування збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 764 284,66 грн;

суди встановили, що 26 листопада 2017 року о 09 год 30 хв сталася ДТП за участю належного ОСОБА_1 на праві власності автомобіля «BMW Х6», яким керував ОСОБА_6 , та автомобіля «Toyota Avensis», яким керував ОСОБА_2 . У результаті вказаного ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження;

18 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 412998, відповідно до якого ОСОБА_2 26 листопада 2017 року о 09 год 30 хв, керуючи транспортним засобом «Toyota Avensis», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , всупереч вимогам підпункту «б» пункту 2.3, пунктам 10.1, 16.13 ПДР, був неуважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки під час виконання маневру розвороту, перетнувши суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався зі сторони м. Первомайськ у напрямку м. Южноукраїнськ. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, за що передбачена адміністративна відповідальність на підставі статті 124 КУпАП;

постановою Кіровського районного суду м. Кіровоград від 18 січня 2019 року у справі № 404/8807/18 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП було закрито провадження у справі у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення на підставі статті 38 КУпАП (т. 4, а. с. 199);

суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є тією обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Тому факт закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі статті 38 КУпАП не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, адже вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами;

під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017150130000574 та під час розгляду цієї справи проведено ряд експертиз, зокрема:

- автотехнічна експертизи щодо дослідженню технічного стану автомобіля «Toyota Avensis», проведена експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ Стакановим К. А., від 08 лютого 2018 року № 18-32, якою встановлено, що ходова, гальмова та рульова системи автомобіля на момент ДТП знаходились у працездатному та функціонально придатному стані, не мали несправностей, які б призвели до раптової для водія відмови системи або раптового відведення автомобіля убік від обраного напряму руху. Прилади головного освітлювання, система світлової сигналізації на момент ДТП знаходилися в працездатному стані (т. 2, а.с. 114-122);

- автотехнічна експертиза щодо дослідження технічного стану автомобіля «BMW Х6», проведена експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ Стакановим К. А., від 09 лютого 2018 року № 18-33, якою встановлено, що ходова, гальмова та рульова системи автомобіля на момент ДТП знаходились у працездатному та функціонально придатному стані, не мали несправностей, які б призвели до раптової для водія відмови системи або раптового відведення автомобіля убік від обраного напряму руху (т. 2 а.с. 123-129);

- транспортно-трасологічна експертизи, виконана експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ Стакановим К. А., від 09 лютого 2018 року № 18-34, у висновках якого зазначено, що в первинний контакт з правою задньою частиною (правими задніми дверима, правим заднім крилом, правим заднім колесом, правою бічною частиною заднього бамперу) автомобіля «Toyota Avensis» вступили передній бампер по всій його ширині, фари, капот, передні крила автомобіля «BMW X6». Кут між повздовжніми осями транспортних засобів в момент початкового контактування склав близько 90+-3 градусів, відлічуваний за годинниковою стрілкою від лінії повздовжньої осі автомобіля «BMW X6» до перетину з лінією повздовжньої осі автомобіля «Toyota Avensis». Зіткнення автомобілів мало місце в межах правої основної смугу руху (смуги руху автомобіля «BMW X6») в районі перед початком слідів, які свідчать про аномальне переміщення автомобіля «BMW X6» і автомобіля «Toyota Avensis», зафіксовані на схемі (т. 2, а. с. 132-138);

- автотехнічна експертиза щодо дослідження обставин ДТП, виконана експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ ОСОБА_11, від 11 червня 2018 року № 18-420, у якій вказано, що водію автомобіля «Toyota Avensis» в своїх діях необхідно було керуватися вимогами пунктів 10.1, 16.13 ПДР, а саме: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутнього напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв». Водію автомобіля «BMW X6» при виборі швидкості в своїх діях необхідно керуватися вимогами підпунктом «г» пункту 12.6, а саме: «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5-47, дозволяється рух і з швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, позначеній дорожнім знаком 5.1 ПДР - не більше 130 км/год, на автомобільній дорозі з окремими проїзджими частинами, відділеними одна від одної роздільною смугою - не більше 110 км/год, на інших дорогах не більше 90 км/год. З моменту виникнення небезпеки для руху для водія автомобіля «BMW X6» - з моменту початку зміни напрямку руху водієм автомобіля «Toyota Avensis», водію автомобіля «BMW X6» в своїх діях необхідно було керуватися вимогами, викладеними в п. 12.3 ПДР, а саме: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Належним і своєчасним виконанням пунктів 10.1,16.13 ПДР водій автомобіля «Toyota Avensis» мав би технічну можливість попередити ДТП. Водій автомобіля «BMW X6» не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «Toyota Avensis» своєчасним застосуванням екстреного гальмування, тобто виконанням вимог пункту 12.3 ПДР. Дії водія автомобіля «Toyota Avensis» не відповідали вимогам пунктів 10.1, 16.13 ПДР і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП. В діях водія автомобіля «BMW X6» не вбачається невідповідностей підпункту «г» пункту 12.6, пункту 12.3 ПДР, а також дії водія автомобіля «BMW X6», передуючи ДТП з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з ДТП. Швидкість автомобіля «BMW X6» з відомостями, викладеними у постанові про призначення експертизи, з урахуванням слідової інформації, зафіксованої під час огляду місця події (слідів, залишених автомобілем «BMW X6» та кінцевого розташування даного автомобіля) становила близько 70 км/год. Ця величина є мінімальною, тому що при розрахунку не враховано потерті енергії при пошкодженні транспортного засобу та їх видкиду транспортного засобу після зіткнення. Встановлена розрахунком величина швидкості автомобіля «BMW X6» відповідала вимогам підпункту «г» пункту 12.6 ПДР. При аналізі с технічної точки зору показів водія ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 щодо механізму та обставин ДТП вбачається, що в цілому покази відповідають як один одному, так і фактичним обставинам, встановленим при проведенні транспортно-трасологічної експертизи, а саме даних о місці зіткнення транспортних засобів і про те, якими частинами сталося зіткнення, а тому їх покази з технічної точки зору спроможні (т. 2, а. с. 210-216);

оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності і взаємозв`язку, суди зробили обґрунтований висновок, що саме дії ОСОБА_2 , які виявилися у порушенні ПДР, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП, внаслідок чого автомобілі «Toyota Avensis» та «BMW Х6» отримали механічні пошкодження, що є підставою для покладення на ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності щодо відшкодування завданої шкоди;

при частковому задоволенні позову суд першої інстанціївиходив з того, що згідно з висновком від 27 січня 2020 року № 20-916, який виконаний експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ ОСОБА_12., визначено ринкову вартість автомобіля «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 26 червня 2018 року в розмірі 833 094,63 грн та надано часткову відповідь на питання про утилізаційну (залишкову) вартість вказаного автомобіля станом на цю ж дату - в розмірі 316 373,29 грн. Визначаючи розмір заподіяного позивачу матеріального збитку, суд виходив з різниці між ринковою вартістю автомобіля та вартістю автомобіля в частині вартості деталей придатних до експлуатації, без вирахування витрат, пов`язаних з продажем, тобто 833 094,63 грн - 316 373,29 грн = 516 721,34 грн. Отже, з урахуванням ліміту відповідальності страхової компанії відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 листопада 2017 року АК №7823854 (за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100 000,00 грн із визначенням франшизи в розмірі 0 грн), суд визначив, що із зазначеної суми страхова компанія повинна відшкодувати позивачу 50 000,00 грн (у межах позовних вимог), а ОСОБА_4 - 416 721,34 грн (516 721,34 грн - 50 000,00 грн (страхове відшкодування, яке повинно бути виплачено страховою компанією за вимогою позивача) - 50 000,00 грн (страхове відшкодування, яке повинно бути виплачено страховою компанією і вимогу про виплату якого не заявлено позивачем));

апеляційний суд з такими висновками не погодився, адже суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у висновку від 27 січня 2020 року № 20-916 експерт ОСОБА_12 визначив ринкову вартість автомобіля «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 26 червня 2018 року, тоді як ДТП сталась 26 листопада 2017 року;

крім того, з метою перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду було допитано експерта Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ ОСОБА_12., який вказав, що при проведенні експертного дослідження була використана інформація, що містилась на СD-диску, який надійшов до експертної установи 11 грудня 2020 року. Проте ці додаткові матеріали були направлені судом першої інстанції до експертної установи з порушенням норм процесуального права: під час зупинення провадження у справі, без досліджування змісту цього диску та з`ясування думки учасників справи про долучення цього доказу для проведення експертизи. За таких обставин апеляційний суд правильно вважав, що вказану у висновку від 27 січня 2020 року № 20-916 експертом ОСОБА_12 утилізаційну (залишкову) вартість автомобіля «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , не можна вважати обґрунтованою;

з пояснень експерта ОСОБА_13 слідує, що дослідивши матеріали справи він вважає висновки оцінювача ОСОБА_14 , викладені у звіті від 26 червня 2018 року № 258/06-18, зокрема щодо ринкової вартості автомобіля до ДТП та про те, що відновлювальний ремонт автомобіля позивача буде перевищувати його вартість на момент ДТП, правильними, адже ОСОБА_14 безпосередньо оглядав автомобіль «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , і досліджував технічний стан транспортного засобу до його відновлювального ремонту;

відповідно до звіту від 26 червня 2018 року № 258/06-18 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, проведеної ФОП ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 12-24), ринкова вартість автомобіля «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на дату до вчинення ДТП (на момент пошкодження) становила 814 284,66 грн. Така вартість була визначена оцінювачем відповідно з Національним стандартом № 1 (5), із застосовуванням порівняльного підходу, який базується на аналізі цін продажу (пропозиції) транспортного засобу, ідентичних чи аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинних ринках транспортного засобу, з відповідним корегуванням, яке враховує відмінності між об`єктом порівняння і об`єктом оцінки. Визначення ринкової вартості транспортного засобу проводилось з урахуванням його технічного стану, визначеного шляхом зовнішнього візуального огляду. Водночас визначення вартості відновлювального ремонту здійснювалось за допомогою комбінування витратного і порівняльного підходів, шляхом складення калькуляції відновлювального ремонту (являється невід`ємною частиною справжнього звіту і наведена у додатку). Зазначена калькуляція відновлювального ремонту складена за допомогою комп`ютерних комплексів, використовуваних на основі ліцензійного договору з офіційним представником в Україні. Ціни необхідні для відновлення матеріалів фарбування, запасних частин і складових визначались за допомогою порівняльного підходу. Вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу замінюваних складових становить 973 331,30 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складових, які підлягають заміні, становила 453 819,19 грн, де ринкова вартість транспортного засобу - 814 284,66 грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищувала його ринкову вартість, вона була визначена як ринкова. Тому вартість (розмір) збитків, спричинених пошкодженням автомобіля «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження (станом на дату оцінки) становила 814 284,66 грн. Крім того, до звіту додано акт огляду транспортного засобу із зазначенням пошкоджень автомобіля, ремонтна калькуляція, фототаблиця. Суперечностей щодо обсягу та характеру пошкоджень автомобіля, що зазначені у акті огляду, та пошкодженнями зафіксованими на фотоматеріалах - не встановлено і про такі суперечності ОСОБА_2 та його представник не заявляли. Апеляційний суд також безпосередньо в судовому засіданні дослідив зроблені оцінювачем ОСОБА_14 фотографії пошкоджень автомобіля «BMW X6» і вони не суперечать фотоматеріалам, що містяться у матеріалах кримінального провадження № 12017150130000574;

згідно з інформацією РСЦ МВС у Волинській області автомобіль «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , перереєстровано на нового власника на підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 2018 року № 0741/2018/1118654, який укладений у сервісному центрі. Вартість транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу становить 300 000,00 грн, оцінка вартості автомобіля відповідним спеціалістом не проводилась (т. 1, а. с. 124). Факт укладання ОСОБА_1 25 вересня 2018 року договору купівлі-продажу автомобіля із ОСОБА_3 на таких умовах підтверджується копією договору (т. 1, а. с. 170-172). Крім того, відповідно до фотоматеріалів, наданих РСЦ МВС у Волинській області, при укладанні 25 вересня 2018 року договору купівлі-продажу автомобіль був вже відремонтований (т. 1, а. с. 128);

з огляду на суму, отриману позивачем за відчуження автомобіля, фактична вартість цього автомобіля після пошкодження становить 300 000,00 грн. Належних доказів іншої вартості автомобіля «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , після ДТП матеріали справи не містять;

оскільки звітом від 26 червня 2018 року № 258/06-18 встановлено, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля до ДТП, що також підтверджується поясненнями експертів ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , то апеляційний суд зробив правильний висновок, що фактичний розмір завданої позивачу шкоди внаслідок пошкодження у ДТП його автомобіля становить 514 284,66 грн (814 284,66 грн - 300 000,00 грн);

цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована в АТ «СК «Країна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7823854, ліміт відповідальності за майнову шкоду - 100 000,00 грн, франшиза - 0 грн. (т. 4 а.с. 80).

отже, апеляційний суд правильно вважав, що з урахуванням положень статті 1194 ЦК України сума матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 , повинна бути зменшена на суму страхового ліміту (100 000,00 грн) та становить 414 284,66 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції, зменшивши суму майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 416 721,34 грн до 414 284,66 грн.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо доведеності підстав для покладення на нього цивільно-правової відповідальності як особи, внаслідок дій якої були спричинена шкода позивачу. Водночас сума майнової шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, за обставин цієї справи визначена правильно.

Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на те, що звіт оцінювача ОСОБА_14 , складений на замовлення позивача, є недопустимим доказом, оскільки відповідач не був присутній при проведенні експертної оцінки, є безпідставними.

У частині першій статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до документів, які долучені до звіту № 258/06-18, ОСОБА_14 має вищу технічну освіту, кваліфікацію оцінщика у галузі: Оцінка об`єктів в матеріальної формі і спеціалізаціями в рамках направлення 1.3 Оцінка дорожних транспортних засобів. Кваліфікаційне свідоцтво оцінщика від 13 листопада 2004 року МФ № 2653, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінщиків від 06 червня 2005 року № 2964, свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінщика від 07 вересня 2016 року МФ №96-ПК, сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 18 грудня 2015 року № 976/15, строк дії до 18 грудня 2018 року.

Крім того, під час апеляційного перегляду суд роз`яснив сторонам право на проведення судової автотоварознавчої експертизи, проте представник ОСОБА_2 - адвокат Бабков О. О. клопотання про призначення судової експертизи не заявляв. Інших доказів, які б спростовували інформацію, викладену в звіті від 26 червня 2018 року № 258/06-18 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням автомобіля «BMW Х6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідачем не надано.

Таким чином, звіт від 26 червня 2018 року № 258/06-18 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням автомобіля «BMW Х6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , складений оцінювачем ОСОБА_14 , є належним та допустимим доказом.

Аргумент касаційної скарги про те, що експерт ОСОБА_11 не надав відповідь на питання № 10 «Чи можливо з урахуванням слідової інформації зафіксованій під час огляду місця події визначити швидкість руху автомобіля BMW Х6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до зіткнення?» є безпідставним. Як правильно зазначив апеляційний суд на це питання експерт відповідь надав, що підтверджується змістом висновку експерта (т. 2, а. с. 210-216).

Крім того, суд задовольнив клопотання представника ОСОБА_4 про виклик в судове засідання експерта ОСОБА_11 з метою роз`яснення висновку. Проте листом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ від 29 серпня 2022 року № 07-30/14 суд повідомлено про неможливість його явки, оскільки він звільнився з роботи у експертній установі (т. 5 а.с. 46).

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про безпідставне неврахування судами висновку автотехнічної експертизи від 09 листопада 2020 року, проведеної експертом Одеського НДІСЕ ОСОБА_5 , що виконана на замовлення ОСОБА_4 , і яким встановлено, що саме дії водія автомобіля «BMW X6», які не відповідали вимогам підпункту «г» пункту 12.6, пункту 12.9 ПДР, є безпосередньою причиною ДТП (т. 3, а.с 196-209).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (стаття 110 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

надаючи правову оцінку висновку експерта ОСОБА_5 , суди правильно врахували, що при проведенні розрахунку швидкості автомобіля «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , експерт обґрунтував свій розрахунок дослідженнями, проведеними на підставі фотографії обох автомобілів без їх безпосереднього дослідження. З висновку проведеної ним експертизи слідує, що глибину деформацій у обох автомобілях у розмірі 30-40 см (0.3 м) експерт виміряв за допомогою складеної ним самим масштабної схеми. Ця величина була застосована і при визначенні швидкості руху автомобіля «BMW X6», яка, на думку експерта, становила 134-150 км/год;

проте висновок експерта Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ Стаканова К. А. від 09 лютого 2018 року № 18-34, який безпосередньо оглядав обидва пошкоджені автомобілі, містить інформацію про те, що автомобіль «Toyota Avensis» має глибину деформацій близько 20 см;

експерт ОСОБА_5. вказане до уваги не взяв, а провів власні дослідження. Також експерт ОСОБА_5 не врахував показання водія ОСОБА_6 , свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо швидкості руху автомобіля «BMW X6», а надав оцінку лише показання свідка ОСОБА_9 , яка не була безпосереднім учасником ДТП та не бачила моменту настання ДТП;

водночас у висновку експерта від 11 червня 2018 року № 18-420 суди істотних недоліків та суперечностей іншим доказам у справі не виявили. Цей висновок відповідає вимогам статті 102 ЦПК України, а також його допустимості як доказу, адже експертиза проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, її висновки зазначені в постанові слідчого про закриття кримінального провадження. Тому цей висновок може бути використаний під час розгляду цієї справи.

Таким чином, суди обґрунтовано не взяли до уваги висновок експерта ОСОБА_5. щодо визначення швидкості автомобіля «BMW X6» як такий, що не узгоджується з іншими доказами. Водночас доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів про те, що саме дії ОСОБА_2 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП, в якому було пошкоджено автомобіль позивача.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

За таких обставин суди зробили правильний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову, а певні недоліки, допущені судами, не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства

Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині- без змін.

Оскільки судові рішення в оскарженій частині підлягають залишенню без змін, то судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2023 року в незміненій частині та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко