Постанова від 22.04.2025 по справі 619/5922/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року

м. Харків

справа № 619/5922/24

провадження № 22-ц/818/1227/25

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області, Золочівська селищна рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2024 року у складі судді Нечипоренко І.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання дійсним договору дарування права на земельну частку (пай) АТ «Промінь» розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) відповідно до сертифіката серії ХР №004279, укладеного 01.12.2021 між ним та ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла ОСОБА_3 ..

В обґрунтування позову зазначено, 12.05.1996 на підставі рішення від 21.03.1996 № 125 ОСОБА_2 було видано сертифікат серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності акціонерного товариства «Промінь», розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) ( надалі Земельний пай).

Станом на теперішній час, ОСОБА_4 не отримав державний акт на право власності на Земельний пай АТ «Промінь» не було виділено у натурі (на місцевості). 01.12.2021 між ним та ОСОБА_3 , яка є представником ОСОБА_5 за довіреністю виданою в РФ, укладено письмовий договір дарування права на зазначену земельну частку (пай) АТ «Промінь». Згідно пункту 2.1. цього договору ОСОБА_3 передає ОСОБА_1 безоплатно у власність право на Земельний пай (пункт 2.2. договору). Права ОСОБА_1 на право на Земельний пай виникають з моменту підписання сторонами цього договору та передачі ОСОБА_3 . ОСОБА_1 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХР № 004279 (пункт 3.4. договору дарування). Сертифікат на право на земельну частку (пай) АТ «Промінь» серії ХР № 004279 є невід`ємною частиною цього договору. Після підписання сторонами договору, ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_1 даний сертифікат (пункт 4.1. договору).

17.01.2022 позивач звернувся до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області з приводу внесення змін до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 004279, але листом від 17.02.2022 йому було рекомендовано нотаріально посвідчити укладений договір дарування або визнати його дійсність в судовому порядку для подальшого оформлення у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів.

02.12.2021 позивач звернувся до Золочівської селищної ради Харківської області із заявою про виділення Земельного частки паю АТ «Промінь» в натурі (на місцевості), проте листом від 05.01.2022 його повідомлено про неможливість задоволення заяви, у зв`язку з не підтвердженням переходу права власності на Земельний пай до позивача.

Проте, позивач позбавлений можливості нотаріально посвідчити договір дарування укладений між ним та ОСОБА_3 , яка є представником Тагірова 3.А. за довіреністю виданою в РФ . Неможливість посвідчення вказаного вище договору дарування права на земельну частку (пай) в нотаріальному порядку зумовлює перешкоди у реалізації його прав. Внаслідок чого він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2024 року в задоволенні позову про визнання договору дарування дійсним відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не зазначено та не надано відповідних доказів на підтвердження обставин, у чому саме полягає безповоротне ухилення ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості з будь-яких причин їх посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зіст. 220 ЦК України. До того ж, ОСОБА_2 не залучений до участі у справі як відповідач. Спірна земельна ділянка не була зареєстрована у Державному земельному кадастрі, а тому й не могла бути об`єктом цивільних прав за договором дарування до внесення інформації про неї до Державному земельного кадастру. За таких обставин, укладений в письмовій формі договір дарування права на земельну частку (пай) не відповідає загальним вимогам чинного правочину, а тому його не можна визнати дійсним.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не правильно становив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Судом не враховано, що предметом даного договору є саме право на земельну частку (пай), а не конкретна земельна ділянка. Судом першої інстанції при розгляді не було враховано правових висновків Верховного Суду, викладених в позовній заяві. Судом не враховано, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частина 1 статті 209 ЦК України). Таким чином, за загальним правилом нотаріальне посвідчення укладеного сторонами договору не вимагається. Неможливість посвідчення вказаного вище договору дарування права на Земельний пай в нотаріальному порядку, зумовлена відповідних відсутністю положень (механізмів) для нотаріусів у Земельному Кодексі України та спеціальному нормативно правовому акті «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Згідностатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується даними сертифікату ХР №004279 на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 на підставі рішення Золочівської райдержадміністрації від 21.03.1996 № 125 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності АТ «Промінь» розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 11).

21.11.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була укладена довіреність, згідно якої ОСОБА_2 доручив ОСОБА_3 бути представником в усіх державних органах та інших правоохоронних органів з правом на управління та розпорядження правом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності акціонерного товариства «Промінь» розміром 5,06 в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно до сертифіката Серія ХР №004279 на право земельну частку (пай) АТ «Промінь», виданого на підставі рішення Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 21.03.1996 за №126 (а.с. 13).

01.12.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є представником за довіреністю ОСОБА_2 у простій письмовій формі укладено договір дарування права на земельну частку (пай)у землі, яка перебуває у колективній власності АТ «Промінь» розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) відповідно до сертифікату серії ХР №004279 (а.с. 8).

Листом Золочівської селищної ради від 05.01.2022 №31/02-22 про результати розгялду заяви про виділення земельної частки (паю) АТ «Промінь» в натурі (на місцевості) позивачу було повідомлено, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну чаастку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну чстку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Форма сертифіката на право на земельну частку (пай) затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року №801. Сертифікат, серед інших, містить реквізити щодо змін, які вносяться до нього у зв`зку з передачею права на земельну частку (пай). Відповідні зміни не внесено до наданого ним сертифікату, у зв`язку з чим перехід права не підтверджено (а.с.6).

17.01.2022 ОСОБА_1 подав заяву до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області про внесення змін до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХР №004279 у зв`язку з переходом права на земельну частку (пай).

Листом Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області від 17.02.2022 №01-30/489 повідомлено, що оскільки зміст договору дарування права на земельну частку (пай) від 01 грудня 2021 року не відповідає одному з його пунктів, а саме пункту 3.3-згідно якого мета укладання договору є отримання та користування земельною ділянкою, а не права на неї, можна вважати такий договір удавним правочином, а саме правочином який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Послались на ст. 719 ЦК України договір дарування повинен бути засвідчений нотаріально. Зазаначив, про необхідність нотаріально посвідчити укладений договір даруваея, або визнати в судовому порядку дійсність догову дарування права на земельну чатску (пай) від 01.12.2021 року для подальшого оформлення у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів (а.с. 9).

Листом Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області від 27.12.2023 №01-44/2272 зазначено про відсутність підстав для внесення змін до сертифікату ХР №004279 на право на земельну чатску (пай), виданого на ім`я ОСОБА_2 , на підставі рішення Золочівської районної державної адміністрації від 21.03.1996 №125, в тому що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності АТ «Промінь» розміром 5,06 в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.10).

Матеріалами справи підтверджується факт реєстрації ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №004279, а також про вклад в статутний фонд АТ «Промінь» (а.с. 15,14).

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з ч. 2 ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 132 ЗК України визначено зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки та частиною 1 передбачено, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій форміта нотаріально посвідчуються.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору визначенні статтею 220 ЦК України, за змістом якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 2 ст. 220 ЦК України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно з частинами першою-другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 є стороною договору дарування ( дарувальником) Земельного паю, тобто особою від дій якого належить виникнення у позивача майнового права. Проте ОСОБА_2 не залучений до участі у справі як відповідач.

З клопотанням про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості належного відповідача ОСОБА_1 не звертався, що є окремою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

В мотивувальнічастині рішеннясуд посилався нате,що ОСОБА_2 не залученийдо участіу справіяк відповідач,проте помилково відмовиву задоволенніпозову занедоведеністю ухиленняостаннього віднотаріального посвідченнядоговору тавідсутністю реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню чатково, а рішення суду зміні у задоволені позову належить відмовити з мотивів викладеній у дійсній постанові.

Підстави для перерозподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2024 змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2025 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Ю.М.Мальований