Рішення від 22.04.2025 по справі 288/1293/24

Справа № 288/1293/24

Провадження № 2/288/32/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі-третя особа) про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою тажитловим будинкомшляхом скасуваннядержавної реєстраціїземельної ділянкита державноїреєстрації прававласності, в якому з уточненням позовних вимоги /а.с. 135-136/ вказує, що він являється власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Земельна ділянка біля будинку площею 0,33 га була передана позивачу у власність на підставі рішення від 12.10.1993 року Попільнянської селищної ради народних депутатів Попільнянського району Житомирської області.

Рішенням Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 987 від 12.04.2024 року позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Маючи намір зареєструвати право власності на дану земельну ділянку, позивач звернувся з вказаним рішенням до сертифікованого спеціаліста, з метою розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та подальшого присвоєння кадастрового номеру.

Під час виконання вказаних робіт сертифікований спеціаліст вияви, що межа суміжної земельної ділянки кадастровий номер 1824785300:02:007:0184 площею 0,25 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 на підставі рішення Попільнянської сільської ради від 19.10.1994 року та рішення Попільнянської селищної ради від 08.08.2019 року, проходить фактично по стіні будинку позивача, не залишаючи місця для його обслуговування.

В зв`язку з цим роботи по встановленню меж земельної ділянки та відповідно реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі, а також присвоєння кадастрового номера припинились, так як це зробити неможливо із-за того, що позивач позбавлений можливості набути частину земельної ділянки біля будинку для його обслуговування.

Розташування меж земельної ділянки відповідача підтверджується висновком експерта від 19.12.2024 року № 1941/12-2024.

Відповідач приватизувала земельну ділянку без погодження меж із суміжним землевласником, тобто позивачем.

Відповідно до норм 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 метра. Такі межі між будинком позивача та ділянкою відповідача -1 не дотримані, позивач не має доступу до задньої стіни свого будинку внаслідок незаконної приватизації землі відповідачем.

За вказаних обставин, так як позивач позбавлений можливості односторонньо виправити помилки, зроблені при формуванні сусідньої земельної ділянки, а саме перемістити земельну ділянку або змінити її конфігурацію для отримання доступу до задньої стіни житлового будинку, таким чином його право є порушеним.

Таким чином, так як реєстрація права власності за відповідачем на земельну ділянку кадастровий номер: 1824785300:02:007:0184 площею 0,25 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , порушує право власності позивача на земельну ділянку та на обслуговування житлового будинку, вона підлягає скасуванню. Підлягає до скасування і державна реєстрації вказаної земельної ділянки в державному земельному кадастрі.

Позивач просить усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, які розташовані в АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1824785300:02:007:0184, яка розташована в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1824785300:02:007:0184, яка розташована в АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право 47381538.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх в повному обсязі. Представник позивача також надав квитанцію про витрати на експертизу та просив стягнути з відповідача дані витрати.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала клопотання, в якому просить дану справу розглядати без її участі, заперечує проти задоволення позовних в повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні. Також надала відзив на позовну заяву з додатками. /а.с. 50-57, 74/

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просила відмовити в задоволенні позовних вимог. /а.с. 150-152/

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2009 року, визнано за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом, право власності на будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,33 га, передану у приватну власність ОСОБА_1 рішенням Попільнянської сільської ради від 12.10.1993 року. /а.с. 4/

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 27 березня 2010 року КП «Бердичівське МБТІ», власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 , частка 1/1. /а.с. 4 на звороті/

Згідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 20 листопада 2017 року Архівним сектором Попільнянської РДА Житомирської області, актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна та про право власності, а саме: власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний ОСОБА_1 , форма власності: приватна, частка: 1/1. /а.с. 5/

Як вбачається з Витягу із рішення Тридцять дев`ятої сесії VIII скликання, виданого Попільнянською селищною радою Житомирського району Житомирської області за № 987 від 12.04.2024 року «Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо становлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою передачі у власність», вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою передачі у власність із земель комунальної власності Попільнянської селищної ради села Попільня для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01). Рекомендовано замовити виготовлення документації із землеустрою. /а.с. 6/

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 21 липня 2022 року Попільнянською селищною радою Житомирської області, актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна та про право власності, а саме: власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1824785300:02:007:0184, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстрована ОСОБА_3 . /а.с. 7/

Згідно витягу із рішення Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Двадцять дев`ятої сесії VII скликання № 896 від 08.08.2019 року «Про розмежування земельних ділянок за цільовим призначенням», вирішено розмежувати земельну ділянку загальною площею 0,3100 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 згідно рішення Попільнянської сільської ради від 19.10.1994 року, відповідно до цільового використання: площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,0600 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с. 23/

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, актуальна інформація про об`єкт речових прав та про речове право, а саме: власником земельної ділянки площею 0,25, кадастровий номер: 1824785300:02:007:0184, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстрована ОСОБА_3 , номер відомостей про речове право: 47381538. /а.с. 24/

Відповідно до архівного витягу з Рішення Другої сесії ХХІІ скликання Попільнянської сільської ради народних депутатів Попільнянського району від 19.10.1994 року «Про приватизацію земельних ділянок громадян с. Попільня», виданого Архівним відділом Попільнянської РДА Житомирської області 29.07.2009 року за № 231, вирішено передати безкоштовно у приватну власність землю громадянам згідно списку в розмірі згідно шнурової книги, ОСОБА_3 0,31 га. /а.с. 25, 57/

Згідно до повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області№ 9-6-0.12-2745/2-24 від 10 липня 2024 року, як вбачається з інформації відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Технічна документація із землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер: 1824785300:02:007:0184, яка розташована в АДРЕСА_1 , у встановленому законодавством порядку до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель Відділу не надходила. /а.с. 40/

В судовому засіданні оглянуто копію Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 1824785300020070184, відкриту 09.12.2021 року, яка належить ОСОБА_3 /а.с.41-48/

Згідно до Плану меж земельної ділянки, виготовленого ФОП ОСОБА_4 у 2020 році, площа земельної ділянки 0,2500 га, власником вказана ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 . Також зазначено опис суміжних землевласників та землекористувачів. /а. с. 55/

Як вбачається з Акту встановлення та погодження меж землекористування ОСОБА_3 з суміжними землекористувачами від 07 грудня 2020 року, погоджено межі землекористування ОСОБА_3 з суміжними землекористувачами ОСОБА_5 , інша сусідня земельна ділянка перебувала в комунальній власності Попільнянської селищної ради. /а.с. 56/

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1941/12-2024 від 19 грудня 2024 року, на дату проведення дослідження за адресою: АДРЕСА_1 , межі фактичного землекористування ОСОБА_3 , що становить 0,2545 га частково не відповідають межам земельної ділянки з кадастровим номером: 1824785300:02:007:0184 площею 0,25 га, які зазначені в поземельній книзі, що відкрита 09.12.2021 року. Встановити точну причину невідповідності меж є неможливим по причині відсутності історичного аналізу: невідомо, чи були межові знаки зміщені, чи, можливо, початкова фіксація меж була виконана з порушеннями, тощо. Тож, у межах наявної інформації точну причину розбіжностей визначити неможливо. Визначити яким чином можливо змінити конфігурацію земельної ділянки з кадастровим номером: 1824785300:02:007:0184 площею 0,25 га для забезпечення ширини проходу вздовж відповідного фасаду житлового будинку у розмірі не менше 1,0 м, не вбачається за можливе в зв`язку із тим, що таке дослідження виходить за межі компетенції судового експерта та не відноситься до завдань з проведення земельно-технічних експертиз. /а.с.106-125/

Згідно до архівного витягу з рішення Дванадцятої сесії ХХІ скликання «Про хід приватизації земельних ділянок громадянами сіл Попільні і Кам`янка» від 12 жовтня 1993 року Попільнянської сільської ради народних депутатів Попільнянського району Житомирської області, виданого Архівним відділом Житомирської РДА 29 травня 2024 року за № 293/07-03, вирішено передати у приватну власність землю громадянам згідно списку: ОСОБА_1 0,33 га. /а.с. 173/

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згіднодо статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1824785300:02:007:0184 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на дану земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право 47381538, так як земельна ділянка проходить фактично по стіні його будинку, не залишаючи місця для його обслуговування.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно достатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 78 Земельного Кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 Земельного Кодексу України як частини поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Нормами статті 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації, цих прав, а відповідно до статті 126 цього ж Кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відповідності до частини 1 статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах її повноважень.

Згідно частини 1 статті 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 2 статті 90 Земельного Кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного Кодексу України).

Статтею 107 Земельного Кодексу України визначено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до статті 198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Частинами першою, другою статті 55 Закону України «Про землеустрій» врегульовано, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Так, згідно з частиною 1 статті 107 Земельного Кодексу України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до п.4 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр, у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Згідно із частиною третьою статті 152 Земельного Кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 91 Земельного Кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 Земельного Кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частина 1 статті 155 Земельного Кодексу України визначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вбачається з частини 1 статті 153 Земельного Кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими Законами України.

Згідно до частини 2 статті 158 Земельного Кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 2- 3007/11 (провадження № 14-525цс18) виклала правовий висновок, що «Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У частині 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року №139-У) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п.1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року №509-УІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

В абзаці 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 Земельного Кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову у державній реєстрації прав, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно до положень ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Як вбачається з частини 4 статті 25 Закону України «Про державний земельний кадастр», поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 року «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру» та ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Судом встановлено, що сторони є суміжними землекористувачами та між ними наявні суперечки щодо частини земельної ділянки в зв`язку з тим, що земельна ділянка відповідача проходить фактично по стіні будинку позивача, не залишаючи місця для його обслуговування.

У спірних правовідносинах предметом доказування є наявність або відсутність зі сторони відповідача дій, які порушують право власності чи законного володіння позивача житловим будинком.

Разом зтим,позивач звертаючисьдо судувказує,що порушеннямйого правє те,що відповідачвважає земельнуділянку своєю,в зв`язкуз чим він позбавлений можливості реалізувати своє право власності, зокрема обслуговувати свій житловий будинок.

Проте, суд зазначає, що у відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.07.2022 року, відповідач є власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1824785300:02:007:0184, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З метою відведення земельної ділянки відповідачем було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а саме: земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за вищевказаною адресою з метою передачі у власність, розробник ФОП ОСОБА_4 .

В технічній документації, яка надана відповідачем, наявний план меж земельної ділянки, з якого вбачається що відповідно до координат від Б до В саме де знаходиться земельна ділянка відповідача, на яку надано дозвіл на розроблення технічної документації належить до земель комунальної власності Попільнянської селищної ради.

Також позивач зазначає, що відповідач приватизувала земельну ділянку без погодження меж із суміжними землевласниками.

Проте, в матеріалах технічної документації наявний акт встановлення та погодження меж землекористування /а.с. 56/, з якого вбачається, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 1824785300:02:007:0184 погоджені з усіма землекористувачами.

Крім того, в наданому плані меж земельної ділянки та акті встановлення та погодження меж землекористування, не відображено землі, які належать позивачу та відповідно позивач не вказаний як суміжний землевласник.

Отже, не могло бути будь-яке погодження із позивачем меж вищезазначеної земельної ділянки, адже на час розроблення технічної документації на земельну ділянку відповідача кадастровий номер 1824785300:02:007:0184, позивач не був власником суміжної земельної ділянки.

Таким чином, відповідачем було погоджено із всіма суміжними власниками межі земельної ділянки про що свідчить вищевказаний акт.

Тому, доводи позивача щодо не погодження відповідачем меж земельної ділянки із ним не відповідають фактичним обставинам справи і є повністю безпідставними, а також не погодження меж земельної ділянки не є підставою для того, щоб вважати незаконним державну реєстрацію земельної ділянки та реєстрацію права власності на дану земельну ділянку.

Для задоволення позовних вимог позивача повинно слугувати порушення його права пов`язаного з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково, однак в даному випадку права позивача не порушенні, адже йому надано дозвіл Попільнянською селищною радою на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення/ зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою передачі у власність (рішення № 987 від 12.04.2024 р.).

Отже, суд приходить до висновку, що розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою передачі її у власність відповідачу відповідає нормам законодавства.

Відповідно до Постанови Великої Падати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №755/9215/15-щ провадження №14-382цс19; Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палата Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року по справі № 303/5773/17, провадження №61-11927 св19; Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року по справі №372/1011/18, провадження №61-5008св20, зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач має зареєстроване речове право на вищевказану земельну ділянку воно набуте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому зареєстроване право власності на земельну ділянку відповідача раніше за зареєстроване право власності позивача має пріоритет, адже ніхто не позбавляв і не обмежував права позивача щодо здійснення реєстрації речового права на земельну ділянку, яка йому була надана у власність ще 12.10.1993 року.

Стаття 375 ЦК України визначає, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Таким чином, право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, створювати закриті водойми виникає у її власника лише остільки, оскільки це допускається цільовим призначенням земельної ділянки. В іншому випадку землевласник має право порушити клопотання перед відповідною радою або органом виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки або її частини. Приступати до використання земельної ділянки, цільове призначення якої змінилося, можливо лише після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку, у якому зазначено її нове цільове призначення. У такому самому контексті треба розглядати і право власника дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Юридичне оформлення права на таку забудову може здійснюватись шляхом укладання договору оренди земельної ділянки або договору про встановлення суперфіцію (див. Главу 34 ЦК).

Окрім здійснення забудови земельної ділянки виключно в межах її цільового призначення, закон пред?являє ще декілька вимог щодо умов забудови, а саме: необхідність додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. Нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій здійснюється Законами України «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про планування і забудову територій», «Про Генеральну схему планування території України», іншими нормативно-правовими актами, державними будівельними нормами, відомчими нормативними документами, регіональними і місцевими правилами забудови.

Власники земельних ділянок, які мають намір здійснити будівництво об?єктів, зобов?язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об?єкта містобудування. Для цього вони повинні подати відповідну письмову заяву до означених органів, до якої додати державний акт на право власності на земельну ділянку або документ про згоду власника земельної ділянки на її забудову, а також інші документи та матеріали, перелік та порядок розгляду яких визначаються регіональними та місцевими правилами забудови. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Правові наслідки самочинної забудови власником його земельної ділянки встановлені статтею 376 ЦК України.

Як вбачається з норм частин 1, 2 статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Крім того, згідно до ДБН Б.2.2.-12-2019 документ встановлює конкретні умови розміщення будинків, будівель, споруд з урахуванням особливостей власної та сусідських ділянок, зовнішнього оточення. Яка повинна бути відстань до меж, між будинками у садибній й дачній забудові нова садибна та дачна забудова (п. 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12.2019). Від межі ділянки потрібно відступити > 3 м. Виключення: квартали сформованої забудови. Для обслуговування споруд відстань від межі із сусідською ділянкою > 1 м, точка відліку: конструкція стіни будинку, що відступає найбільше.

Суд зазначає, що позивачем не надано технічної документації на житловий будинок та дозвільні документи на забудову даного будинку, який належить йому на праві власності, в зв`язку з чим не можливо визначити рік забудови даного будинку, іншу інформацію щодо його забудови, також чи побудований він відповідно до встановлених меж земельної ділянки згідно норм ДБН, чи даний будинок самочинно збудований без будь-яких дозвільних документів на забудову.

Крім того, суд зазначає, що у висновку експерта № 1941/12-2024 від 19.12.2024 року вказано, що межі фактичного землекористування ОСОБА_3 , що становить 0,2524 га, частково не відповідають межам земельної ділянки з кадастровим номером 1824785300:02:007:0184 площею 0,2500 га. Проте встановити точну причину невідповідності меж є неможливим по причині відсутності історичного аналізу: невідомо, чи були межові знаки зміщені, чи, можливо, початкова фіксація меж була виконана з порушенням, тощо. Тож, у межах наявної інформації точну причину розбіжностей визначити неможливо.

Виходячи з вищезазначеного, неможливо встановити точну причину невідповідності меж, яка також може полягати у порушенні забудови попереднім власником житлового будинку, який на даний час належить позивачу.

Крім того, суд зазначає, що згідно висновку експерта наявне незначне відхилення від технічної документації земельної ділянки відповідача, а саме: 12 см, 30 см, 69 см, проте як зазначається експертом для забезпечення ширини проходу вздовж відповідного фасаду житлового будинку необхідно у розмірі не менше 1 метра.

Таким чином, надані позивачем докази та встановленні під час розгляду справи обставини не містять підтвердження того, яким чином та в яких межах відповідач допустила порушення прав позивача, враховуючи те, що в спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок щодо доказування наведених при зверненні до суду обставин. В той час, як відсутність факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, внаслідок чого порушується право власності законного володіння позивача, не дає змоги суду встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, визначити у чому полягає таке порушення прав та якими доказами воно підтверджується.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першоюстатті 81 Цивільного Процесуального Кодексу Українивстановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини другоїстатті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності не підлягає до задоволення.

Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 78, 79-1, 90, 91,

116, 125, 126, 152, 155 Земельного Кодексу України; статтями 182, 203, 215, 321, 331, 391 Цивільного Кодексу України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 211, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник