Ухвала

від 25.05.2023 по справі 361/8824/13-ц

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/8824/13-ц

провадження № 6/361/7/23

25.05.2023

УХВАЛА

Іменем України

25 травня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Хаус, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання,

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Хаус (далі ТОВФКІнвест Хаус або Товариство) звернулося до суду із заявою, у якій просить замінити стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра (далі ПАТКБНадра або Банк) на його правонаступника ТОВФКІнвест Хаус у цивільній справі №361/8824/13-ц за позовом ПАТКБНадра до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, видати дублікати виконавчих листів та поновити пропущений строк для пред`явлення цих виконавчих листів до виконання.

В обґрунтування заяви зазначало, що 15 жовтня 2013 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області задоволено позов Банку до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №82/П/71/2008-980 від 18 квітня 2008року. Цим судовим рішенням стягнуто солідарно з боржників заборгованість в розмірі 174340 грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 871 грн. 20 коп. із кожного. На підставі виданих судом на виконання цього судового рішення виконавчих листів виконавчою службою відкрито виконавчі провадження №42066893 та №42067786, які є завершені. 05 березня 2020 року між Банком і Товариством було укладено договір відступлення права вимоги за №GL2N79736ПВ, за умовами цього договору ТОВФКІнвест Хаус набуло права грошової вимоги до боржників за кредитним договором №82/П/71/2008-980 від 18 квітня 2008 року про стягнення суми заборгованості за вказаним кредитним договором. Згідно із актом приймання-передачі оригіналів документів до договору відступлення прав вимоги №GL2N79736ПВ оригінали виконавчих листів Банком до Товариства передані не були, їх місцезнаходження встановити неможливо, а рішення суду залишається невиконаним. Крім того, ТОВФКІнвест Хаусбув пропущений процесуальний строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання через перебування Банку у процесі ліквідації в період втрати виконавчих листів, що унеможливило пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, що виключає наявність вини ТОВФКІнвест Хаус як правонаступника Банку.

Представник заявника ТОВФКІнвест Хаус С?єдіна Л.В. у судове засідання не з`явилася, у поданій до суду заяві просила суд розглянути справу у її відсутність, заяву підтримує, просила суд заяву про заміну сторони, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суд вони повідомили.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа.

Розглянувши заяву та додані до неї документи, перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

15 жовтня 2013 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленим у цивільній справі №361/8824/13-ц, позов ПАТКБНадра до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №82/П/71/2008-980від 18квітня2008року задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 174340 грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 871 грн. 20 коп. із кожного.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2013 року за заявою представника Банку ОСОБА_4 судом видано два виконавчих листи з виконання зазначеного рішення суду.

06 листопада 2015 року та 06 жовтня 2016 року Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкриті виконавчі провадження №49233445, у якому боржником є ОСОБА_1 та №52497735, у якому боржником є ОСОБА_2 , стягувачем ПАТКБНадра.

31 березня та 18 грудня 2015 року постановами державного виконавця Лобко О.С. виконавчі листи щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 174340 грн. 06 коп. повернуті стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47, ст.50 Закону України Про виконавче провадження, у зв`язку з тим, що у боржників відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Зі змісту цих постанов вбачається, що вказані виконавчі листи можуть бути повторно пред`явлені до виконання до 31 березня та 18 грудня 2016 року.

05 березня 2020 року між Банком і Товариством було укладено договір відступлення права вимоги за №GL2N79736ПВ, за умовами цього договору ТОВФКІнвест Хаус набуло права грошової вимоги до боржників за кредитним договором №82/П/71/2008-980 від 18 квітня 2008 року про стягнення суми заборгованості за вказаним кредитним договором.

05 березня 2020 року між ПАТКБНадра і ТОВФКІнвест Хаус було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL2N79736ПВ.

За умовами цього договору ПАТКБНадра відступило, а ТОВФКІнвест Хаус набуло права вимоги до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №82/П/71/2008-980 від 18 квітня 2008 року.

Згідно із п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень.

У ч. ч. 1, 2 ст. 15 цього ж Закону встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року у справі №242/2770/18 висловив правову позицію та зазначив, що, виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, та її заміна новим кредитором (правонаступником).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Виходячи з наведеного, враховуючи те, що ТОВФКІнвест Хаус за умовами договору про відступлення прав вимоги №GL2N79736ПВ від 05 березня 2020 року набуло права вимоги стягнення із боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором №82/П/71/2008-980 від 18 квітня 2008 року, стягнутої 15 жовтня 2013 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленим у цивільній справі №361/8824/13-ц, за позовом ПАТКБНадра до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку, що заява Товариства в частині заміни сторони стягувача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог заявника ТОВФКІнвест Хаус про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачі дублікатів виконавчих листів суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

За змістом п. 17.4 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 роз`яснила, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Дублікат виконавчого документа може бути виданий лише у разі звернення стягувача або державного виконавця із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Отже, вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа напряму залежить від задоволення вимоги про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Суд звертає увагу, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявник ТОВФКІнвест Хаус, обґрунтовуючи заяву в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання посилається на те, що через перебування Банку у процесі ліквідації в період втрати виконавчих листів унеможливило пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, що виключає наявність вини ТОВФКІнвест Хаус як правонаступника Банку.

Із наданого суду договору про відступлення прав вимоги №GL2N79736ПВвід 05березня 2020 року вбачається, що він укладений від імені ПАТКБНадра його ліквідатором Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Одним з основних завдань Фонду є забезпечення збереження активів та документації банку та вжиття всіх передбачених законом заходів щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників банку (ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб).

Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №616/4465/12 роз`яснив, що запровадження процедури ліквідації банку не може вважатись перешкодою для реалізації прав стягувача на примусове виконання судового рішення, а тому не може і свідчити про поважність пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Суд вважає, що набуваючи права нового кредитора за договором про відступлення прав вимоги №GL2N79736ПВвід 05 березня 2020 року ТОВФКІнвест Хаус не перевірило можливість реалізації своїх прав у визначені процесуальним законодавством строки, тим самим не впевнилось в наявності діючого правового механізму на стягнення кредитної заборгованості із боржників.

Надаючи оцінку наведеним у заяві ТОВФКІнвест Хаус доводам, суд дійшов висновку, що перебування первісного стягувача ПАТКБНадра у процедурі ліквідації у період втрати виконавчого документа та пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання не є поважною причиною для поновлення такого строку. Оскільки, таке ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача за таких обставин не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних у заяві Товариством обставин щодо поважності причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, суду не надано.

Що стосується доводів заявника ТОВФКІнвест Хаус про необхідність обов`язкового виконання судових рішень, які набули чинності, то в цій частині суд вважає за необхідне вказати наступне.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

У ст. 1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 розділу I Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу I Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (рішення від 12 липня 2001 року у справі Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини).

Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених ст. 6 розділу I Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Аналізуючи зазначену практику ЄСПЛ у контексті гарантій, закріплених ст. 6 розділу I Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 2005 року у справі Салов проти України зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову передбачений законом, є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись законом, якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі Іммобільяре Саффі проти Італії, рішення від 19 березня 1997року в справі Горнсбі проти Греції).

Отже, аналіз рішень ЄСПЛ свідчить про те, що вказаний міжнародний судовий орган дотримується позиції за якою виконання судового рішення як і пред`явлення позову до суду (позовна давність) повинно обмежуватися певним строком, який визначається внутрішнім національним законодавством кожної країни.

За зазначених умов, суд вважає, що ТОВФКІнвест Хаус повинно було передбачити наслідки, до яких може призвести пропущення визначених ЦПК України строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, а тому суд дійшов висновку, що його поновлення без належних для того підстав буде непропорційним і неправомірним привілеєм права кредитора відносно прав боржника.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутні підстави для поновлення пропущеного строку новому кредитору ТОВФКІнвест Хаус для пред`явлення виконавчих листів у цивільній справі №361/8824/13-ц до виконання, та відповідно і відсутні підстави для видачі його дублікатів цих документів, тому заява ТОВФКІнвест Хаус в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 259, 260, 442, 446 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву задовольнити частково.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Хаус (код ЄДРПОУ 41661563) у цивільній справі № 361/8824/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Дутчак І. М.