Постанова від 23.04.2025 по справі 212/4146/2012

Справа № 212/4146/2012

Провадження № 22-ц/801/913/2025

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 рокуСправа № 212/4146/2012м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.

Секретар: Пантелеймонова А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1

на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» і Прокуратури м. Вінниці, про визнання договору купівлі-продажу недійсним і витребування майна з чужого незаконного володіння,

Ухвалу постановила суддя Дернова В. В.

Ухвалу постановлено у відсутності учасників справи в м. Вінниця

Дата складення повного тексту ухвали 12 березня 2012 року,

встановив:

У березні 2012 року ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: КП «ВМБТІ» і Прокуратури м. Вінниці, про визнання договору купівлі-продажу недійсним і витребування майна з чужого незаконного володіння, у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та витребувати від ОСОБА_2 на користь ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» частку торгівельного комплексу та офісів, яке складається із приміщень в будівлі літ. «А» по АДРЕСА_1 : ІІІ поверх приміщення 4-16, площею 31,6 кв. м.

Також у позовній заяві позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: на торгівельний комплекс та офіс, що складаються із будівлі торгівельного комплексу та офісу, цегляного, загальною площею 1157,7 кв. м. та підвалу із з/б блоків, розташованого на земельній ділянці площею 526 кв. м., кадастровий номер 0510136600:02:038:0026.

Свій позов обґрунтував тим, що 24 квітня 2009 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 3/100 частки торгівельного комплексу і офісу по АДРЕСА_1 . Оскільки ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» виступало замовником цього будівництва і повністю оплачувало його, право на збудовані приміщення повинно бути зареєстроване і належати саме йому ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», а не ОСОБА_4 , яка незаконно заволоділа і розпорядилася цим нерухомим майном.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2012 року заяву ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на цегляні торгівельний комплекс та офіс, загальною площею 1157,7 кв. м. і підвал із з/б блоків, розташовані на земельній ділянці площею 526 кв. м., кадастровий номер 0510136600:02:038:0026 по АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду в частині накладення арешту на 3/40 частки, площею 87,8 кв. м. торгівельного комплексу і офісу, розташованого по АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1318.

Зазначив, що судове рішення в оскаржуваній ним частині є незаконним, оскільки постановлено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи і порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при ухваленні рішення за наслідками розгляду спору, відповідно до статті 214 ЦПК України (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин), ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову і помилково, керуючись частиною 6 статті 154 ЦПК України (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), не вирішив питання щодо забезпечення позову, визначеного ухвалою суду від 12 березня 2012 року та не виніс ухвалу про їх скасування.

Крім цього, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 листопада 2013 року (справа № 212/10304/2012) у задоволенні позову ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» до ОСОБА_5 і ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 03 серпня 2010 року і витребування майна, відмовлено.

Також накладений арешт на нерухоме майно є неспівмірним із заявленими позовними вимогами і фактично позбавляє заявника апеляційної скарги права користування належним йому майном.

Учасники справи у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надали.

У судовому засіданні особа, яка не брала участі у справі і подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представник адвокат Гребенюк В. О. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Представник позивача ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , представники третіх осіб КП «ВМБТІ» і Прокуратури м. Вінниці у судове засідання не з`явилися.

Згідно положень статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи, з урахуванням належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» 07 березня 2012 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: КП «ВМБТІ» і Прокуратури м. Вінниці, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння і одночасно просило забезпечити свій позов шляхом накладення арешту на майно, а саме: на цегляні торгівельний комплекс та офіс, загальною площею 1157,7 кв. м. і підвал із з/б блоків, розташованих на земельній ділянці площею 526 кв. м., кадастровий номер 0510136600:02:038:0026 по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 квітня 2012 року залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_3 .

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував те, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (відповідач може відчужити майно).

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін і інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Згідно роз`яснень у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

По справі встановлено, що ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: КП «ВМБТІ» і Прокуратури м. Вінниці, про визнання договору купівлі-продажу недійсним і витребування майна з чужого незаконного володіння, у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та витребувати від ОСОБА_2 на користь ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» частку торгівельного комплексу та офісів, яка складається із приміщень в будівлі літ. «А» по АДРЕСА_1 : ІІІ поверх приміщення 4-16, площею 31,6 кв. м. (том 1 а. с. 2-11).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 квітня 2012 року залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_3 .

Рішенням Ленінського районного суду Вінницької області від 05 червня 2012 року у задоволенні позову ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: КП «ВМБТІ» і Прокуратури м. Вінниці, про визнання договору недійсним і витребування майна, відмовлено (том 2 а. с. 45-47).

Рішенням Апеляційногосуду Вінницькоїобласті від02липня 2012року апеляційнускаргу ТОВ«Бізнесторгінвест» задоволеночастково;рішення Ленінськогорайонного судум.Вінниці від05червня 2012року скасовано,постановлено новесудове рішення,яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» і Прокуратури м. Вінниці, про визнання договору купівлі-продажу недійсним і витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволено частково.

Визнано недійним договір купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як вбачається зі змісту даного рішення суду апеляційної інстанції від 02 липня 2012 року, недійсним визнано договір купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно якого останній придбав за цим договором частку торгівельного комплексу та офісів, яка складається з приміщень в будівлі літ. «А» по АДРЕСА_1 : ІІІ поверх приміщення 4-16 площею 31,6 кв. м. (том 2 а. с. 89-92).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 листопада 2013 року (справа № 212/10304/2012) у задоволенні позову ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» до ОСОБА_5 і ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 03 серпня 2010 року і витребування майна, відмовлено.

Згідно договору купівлі-продажу від 03 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 1318, продавець ОСОБА_5 продала, а покупець ОСОБА_1 купив 3/40 частки торгівельного комплексу та офісу, що розташовані у АДРЕСА_1 , що складається із підвальних приміщень 1-2, 1-3, 1-4, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-22 загальною площею 87,8 кв. м.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26936296 від 05 серпня 2010 року, ОСОБА_1 є власником 3/40 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1318 від 03 серпня 2010 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності із часткою власності 37/900 нежитлова будівля, торгівельний комплекс та офіс по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 636 від 21 квітня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., рішення Ленінського районного суду м. Вінниці № 2-7910/09 від 29 грудня 2009 року; ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності із часткою власності 3/40 нежитлова будівля, торгівельний комплекс та офіс по АДРЕСА_1 .

Право власності на належне ОСОБА_1 нерухоме майно зареєстроване 05 серпня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу № 1318 від 03 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б.

Оскаржувана ухвала постановлена судом 12 березня 2012 року.

За таких обставин на момент винесення ухвали суду за наслідками розгляду заяви позивача ТОВ «Бізнесторгінвест» про забезпечення позову були відсутні підстави для задоволення цієї заяви у повному обсязі з накладенням арешту на цегляні торгівельний комплекс і офіс загальною площею 1157,7 кв. м. та підвал із з/б блоків, розташовані на земельній ділянці площею 526 кв. м., оскільки обраний позивачем та визначений судом кількісний розмір забезпечення позову, а саме визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року та витребування від покупця нерухомого майна ОСОБА_2 частки торгівельного комплексу та офісів, яка складається із приміщень в будівлі літ. «А» по АДРЕСА_1 : ІІІ поверх приміщення 4-16 площею 31,6 кв. м., є неспівмірним із такими заявленими позовними вимогами товариства та порушує право власності іншого співвласника цього майна заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 , у власності якого перебувають зовсім інші приміщення у цьому торгівельному комплексі та офісі, що знаходиться за цією ж адресою.

При тому, особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 не був залучений до участі у даній справі будь-яким її учасником.

Таким чином, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував обсягу позовних вимог та не перевірив наявність інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням заходу забезпечення позову.

З огляду на викладе доводи апеляційної скарги є суттєвими, значимими, у зв`язку з чим підлягають до задоволення, а ухвала суду за правилами статті 376 ЦПК України підлягає до скасування в оскаржуваній частині, як постановлена у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 та частини 13 статті 141 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, та якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги на ухвалу суду її заявником сплачено судовий збір в розмірі 1212,00 грн., який при задоволенні апеляційної скарги за правилами пункту другого частини 2 статті 141 ЦПК України підлягає стягненню на користь заявника апеляційної скарги із позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2012 року скасувати в частині накладення арешту на 3/40 частки торгівельного комплексу та офісу, розташованого по АДРЕСА_1 , яка складається із: підвальних приміщень 1-2, 1-3, 1-4, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, загальною площею 87,8 кв. м. та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1318 та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» в цій частині.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1212,00 грн., сплаченого ним судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко В. В. Сопрун

Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2025 року