Ухвала

від 22.04.2025 по справі 380/6102/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/6102/25

провадження № П/380/7251/25

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

22 квітня 2025 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача-1 від 15 квітня 2025 року про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду у справі № 380/6102/25 за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, Української військово-медичної академії про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (відповідач-1), Української військово-медичної академії (відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправними дії Української військово-медичної академії та Військово- медичного клінічного центру Західного регіону щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 04 травня 2024 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (зі змінами);

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 19 вересня 2017 року із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року та з 23 липня 2019 року по 04 травня 2024 року з розрахунку 3993,48 грн щомісячно як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати Українську військово-медичну академію здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року та з 01 березня 2018 року по 22 липня 2019 року з розрахунку 3993,48 грн щомісячно як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Ухвалою судді від 01 квітня 2025 року заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено; визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду в частині позовних вимог, що стосуються перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 04 травня 2024 року, та поновлено його; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

15 квітня 2025 року від представника відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшла заява від 15 квітня 2025 року про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

Указана заява мотивована тим, що позивач припинив проходження військової служби у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з 04 травня 2024 року, а з цим позовом до суду звернувся 27 березня 2025 року, тобто з порушенням строку, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України, в редакції, чинній станом на сьогодні. Позивач не вказав конкретно, які саме події перешкодили йому під час проходження військової служби звернутись до суду у межах встановленого строку (залученість до ведення бойових дій тощо). Обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають суб`єктивний характер і не позбавляли останнього можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлені строки. Отже, зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Тобто позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними.

З огляду на вказане просить суд визнати причини пропущеного строку звернення до суду, які зазначені у заяві про поновлення пропущеного строку, неповажними та залишити позовну заяву без розгляду.

Вирішуючи вказану заяву представника відповідача-1, суд зазначає таке.

В ухвалі від 01 квітня 2025 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі суд вже вирішував питання строку звернення позивачем з цим позовом до суду.

Суд врахував, що за загальним правилом поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення Європейський Суд з прав людини ураховує таке: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд встановив, що згідно з витягом із послужного списку ОСОБА_1 позивач з 04 травня 2024 року проходить військову службу на посаді начальника групи медичного постачання медичного управління військової частини НОМЕР_1 .

Із запровадженням в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану всі військові формування, серед яких військова частина НОМЕР_1 , в якій проходить військову службу позивач, переведені на воєнний стан, що є загальновідомою обставиною.

Отже, суд зазначив, що станом на день звернення до суду із цим позовом та станом на сьогодні позивач продовжує проходити військову службу, виконуючи конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, суверенітету і територіальної цілісності України, що є найважливішими функціями держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану.

Беручи до уваги викладені обставини у сукупності, враховуючи факт перебування позивача на військовій службі у Збройних Силах України у період, коли він дізнався про порушення своїх прав на отримання грошового забезпечення у належному розмірі, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду з вимогами про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 04 травня 2024 року (за час проходження військової служби у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону) з поважних причин, а тому з цих підстав поновив його.

Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року 19 липня 2022 року, то суд констатував, що строк звернення до суду з такими позовними вимогами позивач не пропустив.

Водночас представник відповідача-1 зауважує, що позивач не вказав конкретно, які саме події перешкодили йому під час проходження військової служби звернутись до суду у межах встановленого строку (залученість до ведення бойових дій тощо).

Стосовно таких зауважень представника відповідача-1 суд на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, у якій Суд зазначив, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв`язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Водночас позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України. Зважаючи на специфічні умови військової служби та реалії, пов`язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, Верховний Суд погодився з висновками судів обох інстанцій про те, що проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Тож за наведених вище обставин у задоволенні заяви представника відповідача-1 від 15 квітня 2025 року про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду належить відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача-1 від 15 квітня 2025 року про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у цій справі.

Повний текст ухвали складено 22 квітня 2025 року.

Суддя Клименко О.М.