Постанова

від 23.04.2025 по справі 340/10589/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 340/10589/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Ленінського районного суду м. Кіровограда на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року (суддя Кравчук О.В.) в справі № 340/10589/24 за позовом ОСОБА_1 до Ленінського районного суду м. Кіровограда про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінського районного суду м. Кіровограда про визнання протиправним та скасування наказу в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 липня 2022 року за №99/К «Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 №180-К».

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.07.2022 за №99/К "Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 №180-К".

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовані питання виплати суддівської винагороди суддям, які проходять військову службу, то слід керуватися нормами трудового законодавства.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП, за якими припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19 липня 2022 року. Цей закон є чинним, неконституційним не визнавався.

Тому припинивши нарахування та виплату середнього заробітку позивачу з 19 липня 2022 року, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та не мав підстав діяти по-іншому.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України Про призначення суддів від 22.09.2005 №1308/2005 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Указом Президента України Про переведення суддів від 13.04.2009 №237/209 переведено суддю Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 на роботу на посаді судді Ленінського районного суду міста Кіровограда у межах п`ятирічного строку.

Постановою Верховної Ради України Про обрання суддів від 09.09.2010 №2512-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Ленінського районного суду міста Кіровограда безстроково.

Наказом Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.11.2020 №180-к Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу увільнено від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства суддю Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом до Збройних Сил України строком на 3 роки з 03 листопада 2020 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації.

Наказом Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19.07.2022 №99/К Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 №180-К внесено до п. 1 наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.11.2020 №180-К Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу, зміни, а саме: слова зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації замінити словами зі збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації. Наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Кіровоградській області припинити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку з 19 липня 2022 року на період проходження військової служби.

Суд першої інстанції вважав, що питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди унормовується виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ.

Врахувавши, що позивач не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, з урахуванням конституційних гарантій незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону № 1402-VIII над іншими нормами законодавства, суд першої інстанції вважав, що з моменту набрання чинності Законом №2351-IX, яким внесені зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України в частині збереження за працівниками, прийнятими на військову службу за призовом під час мобілізації лише місця роботи і посади, але без збереження середнього заробітку, позивачу мала виплачуватися суддівська винагорода у повному обсязі.

Суд визнає приведений висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Наказом голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 року №180-к «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу» увільнено від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства суддю Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом до Збройних Сил України строком на 3 роки з 03 листопада 2020 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації.

Наказом Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 липня 2022 року №99/К «Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 №180-К» внесено до пункту 1 наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 року №180-К «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу» зміни, а саме: слова «зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації» замінити словами «зі збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації». Наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Кіровоградській області припинити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку з 19 липня 2022 року на період проходження військової служби.

Спірним є цій справі є питання наявності підстав для виплати судді, який проходить військову службу під час мобілізації, суддівської винагороди, починаючи з 19 липня 2022 року.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII).

Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України.

Зазначені конституційні запобіжники мають на меті унеможливлення свавільного встановлення або зміни законодавцем розміру винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.

Відповідно до частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Позивач до прийняття на військову службу отримував суддівську винагороду відповідно до вимог статті 135 Закону № 1402-VIII.

Частиною третьою статті 119 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) передбачалося, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України, відповідно до яких у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Закон України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ набрав чинності 19 липня 2022 року.

Тобто з 19 липня 2022 року припинено нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Частиною першою статті 148 Закону № 1402-VIII встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною другою статті 24 Закону № 1402-VIII визначено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Голова суду, який в межах спірних правовідносин, фактично виконує владні управлінські функції, повинен керуватися виключно чинним законодавством України, діяти виключно на підставі, в порядку та у спосіб, які передбачені діючим законодавством.

На момент видання наказу від 19 липня 2022 року за №99/К «Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 №180-К», яким припинено ОСОБА_1 нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19 липня 2022 року, таке припинення нарахування середнього заробітку особам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, встановлено приписами частини третьою статті 119 КЗпП в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Відповідно, голова суду в межах виконання обов`язків по адміністративній посаді мав застосувати приписи КЗпП.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в контексті встановлених Законом № 1402-VIII гарантій, суд вважає за необхідне зауважити таке.

Законом № 1402-VIII передбачено, що за суддями, відрядженими на роботу до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, Ради суддів України та до іншого суду зберігається суддівська винагорода (статті 54, 55, 102).

Разом з тим, Законом № 1402-VIII не урегульовано питання призову суддів на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплати суддівської винагороди.

Правове регулювання цих питань здійснюється статтею 119 КЗпП України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Кодекс законів про працю України та Закон № 2232-ХІІ застосовуються до правовідносини щодо гарантій для працівників на час виконання державних обов`язків, стосовно яких в Законі № 1402-VIII відсутнє правове регулювання.

У розумінні статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Отже, є доречними доводи відповідача, що одночасна виплата грошового забезпечення військовослужбовцю та суддівської винагороди як судді містять ознаки подвійної оплати праці.

При цьому у такому разі постає питання конституційних гарантій рівності всіх перед Законом, адже за іншими військовослужбовцями, які не мають статусу судді, не зберігається заробітна плата.

Суд при вирішенні цієї справи враховує рішення Ради суддів України від 19 квітня 2019 року № 21 «Про право суддів здійснювати правосуддя після спливу строку відсторонення та на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 № 11-р/2018», в якому висловлена позиція про те, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11- р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15), та рішення від 05 серпня 2022 року «Щодо виплати суддівської винагороди, надання відпустки суддям в умовах воєнного стану», яким надано роз`яснення щодо виплати суддівської винагороди суддям, призваним на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України, проте вказує, що рішення Ради суддів України не є нормативно-правовими актами, тому судове рішення не може ґрунтуватися виключно на рішеннях Ради суддів України.

Також судом при вирішенні цієї справи враховується правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 320/10955/23.

За висновком Великої Палати, поступивши на військову службу, позивач не втратив статусу судді, його повноваження судді збереглися в силу норм частини сьомої статті 126 Конституції України та статті 119 Закону № 1402-VIII. Одночасно він набув статусу військовослужбовця. Будучи увільненим від виконання обов`язків зі здійснення правосуддя на період проходження військової служби, позивач у цей період не має права на отримання суддівської винагороди як винагороди за виконання професійного обов`язку судді. Він вступив у публічні правовідносини з державою щодо проходження військової служби на умовах, зокрема й щодо забезпечення (грошового, матеріального), які встановила держава для цього виду публічної служби. У зв`язку із цим припинення нарахування та виплати суддівської винагороди є правомірним.

Велика Палата сформувала висновок про застосування норм права у спірних правовідносинах, який полягає у наступному: «У разі проходження суддею військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також в інших випадках, передбачених частиною другою статті 39 Закону № 2232-ХІІ, за ним зберігається місце роботи і посада на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення. У цей період на суддю поширюється статус військовослужбовця, визначений нормативно-правовими актами, зокрема, гарантії правового і соціального захисту військовослужбовців, а суддівська винагорода судді не виплачується».

Відтак, судом не встановлено ознак протиправності наказу як підстави для припинення нарахування позивачу суддівської винагороди під час проходження військової служби,

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не повній мірі відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ленінського районного суду м. Кіровограда на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року в справі №340/10589/24 задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року в справі № 340/10589/24 за позовом ОСОБА_1 до Ленінського районного суду м. Кіровограда про визнання протиправним та скасування наказу скасувати.

Ухвалити в справі № 340/10589/24 нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ленінського районного суду м. Кіровограда про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 23 квітня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2025 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко