Постанова

від 23.04.2025 по справі 420/30191/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30191/24Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Єщенко О.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Південнівської (Южненської) міської ради Одеського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Виробнича фірма "Агроцентренерго" Корпорації "Украгропромбуд" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області №1882-VIII від 29.08.2024 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 №1234/08-01»;

- зобов`язати Южненську міську раду Одеського району Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на території Одеського (колишнього Лиманського) району Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку, тому у відповідача були відсутні підстави для повторної перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а відтак і для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано абзаци 2-3, 5-8 пункту 1 рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 1882-VIII від 29.08.2024 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 № 1234/08-01». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Южненської міської ради Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 600 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідно до висновку сектору містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 09.06.2020 року вих.№ 552/01- 21/465 (стор. 107 Проекту) на земельну ділянку діє обмеження (05.01) водоохоронна зона. Про обмеження (05.03) прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах, інформації не міститься. Апелянт зазначає, що у складі проекту із землеустрою наявний Висновок про розгляд документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 121112/82-20 від 22.07.2020 року про погодження проекту із землеустрою, в якому також вказано перелік обмежень серед яких значиться обмеження у вигляді водоохоронної зони (05.01). Про обмеження (05.03) прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах, інформації не міститься. Зауваження з посилання на ст. 88 Водного кодексу України, апелянт вважає необґрунтованим, оскільки Южненська міська рада невірно зазначає трактування даної статті, оскільки межі с. Сичавка Лиманського району Одеської області встановлені на підставі Рішення Лиманської районної ради від 20.08.2020 року № 735-УІІ. Земельна ділянка, яка підлягає відведенню входить в межі с. Сичавка. Вказує, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно послався на норми статті 118 ЗК України, якою врегульовано безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок державної чи комунальної власності. Разом з тим у даній справі розглядається спірні правовідносини щодо передачі земельної ділянки в оренду (користування), що регулюється нормами статті 123 ЗК України. Апелянт зазначає, що судом не встановлено та не спростовано у рішенні істотні обставини, які підтверджено доказами, що надано відповідачем та містяться у матеріалах справи: згідно з відкритими даними земельного кадастру (https://kadastr.live/?dzk index _map_lines=truedzk atu_terhromadline=true#14.23/46.6352/31.14087) земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Сичавка; згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровим номером 5122785800:01:008:0084, яка розташована в Одеській області, Одеський район, Южненська міська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд.3 - в місці розташування земельної ділянки відсутня інформація про її розташування в селі Сичавка, а також колишня Сичавська рада надавала адресу: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ об`єктам, які розташовані поза межами населених пунктів; згідно листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 18- 15-0.3-840/2-21 від 03.02.2021 межі села Сичавка, які затверджені рішенням сесії Лиманської районної ради № 735-VIII від 20.08.2020 не були погоджені державною експертизою землевпорядної документації від 19.08.2020 № 667 та було надано зауваження до проекту; рішенням Южненської міської ради № 309-VIII від 08.04.2021 р. скасовано рішення Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області № 412-УШ від 27.08.2018 р. «Про затвердження генерального плану с. Сичавка, з планом зонування території та розширення меж с. Сичавка, Лиманського району Одеської області»; Земельна ділянка кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 знаходиться на території відносно якої відсутня будь яка містобудівна документація; земельна ділянка кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 знаходиться на рекреаційній території Южненської міської територіальної громади за межами населених пунктів; позивач не звертався до Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради для отримання витягу із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб; 29.06.2022 позивач звернувся з клопотанням до Южненської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; 12.08.2022 позивачем укладено договір з ФОП ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Апелянт зазначає, що внаслідок не встановлення вищезазначених обставин, судом зроблено низку висновків, які суперечать закону.

Апелянт зазначає, що судом неправильно застосовано статтю 50 Закону України «Про землеустрій» в редакції до 27.05.2021 року до правовідносин, які виникли між сторонами після 26.05.2021 року, у зв`язку з чим зроблено неправомірний висновок, що відповідач безпідставно не врахував висновок сектору містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 09.06.2020 року вих. № 552/01-21/465 та висновок про розгляд документації з землеустрою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 121112/82-20 від 22.07.2020 року, які в силу вимог Закону є неналежними та не допустимими доказами.

Відзивів на апеляційні скарги сторонами у справі до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням (від 24.07.2024 № 1234/08-01) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. 3 на території Одеського району Одеської області, проте рішенням Южненської міської ради Одеського району Одеської області №1882-VIII від 29.08.2024 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 №1234/08-01» позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 11).

Підставою винесення вказаного рішення стала невідповідність положень проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області №1882-VIII від 29.08.2024 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 № 1234/08-01» лише частково має законне підґрунтя, а тому суд вважав необхідним визнати протиправним та скасувати зазначене рішення в тій частині, що є незаконною, а саме абзаци 2-3, 5-8 пункту 1.

З огляду на те, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - не відповідає вимогам частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача затвердити вказаний проект землеустрою, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб

Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Згідно з ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або формування земельної ділянки, необхідної для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії), замовником документації із землеустрою є державний партнер (концесієдавець), а також за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі.

Згідно з ч.6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ч.15 ст.123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Згідно з ч.8 ст. 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Як вбачається з абз.2, 3 п.1 оскаржуваного рішення позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0084), площею 1,0271 га, в оренду строком на 49 років ОСОБА_1 , для обслуговування та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (код згідно КВЦПЗ: 07.01), що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Южненська міська територіальна громада 54 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, буд. 3, у зв`язку з тим, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про землеустрій» в складі документації з землеустрою повинна бути використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання такої документації;

відповідно до абз.4 ст.50 Закону України «Про землеустрій» - у разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов`язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб.

Твердження апелянта -відповідача про недотримання позивачем вимог статті 29 та абзацу 4 статті 50 Закону України «Про землеустрій» колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються:

підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою);

основні відомості про об`єкт (об`єкти) землеустрою;

використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;

використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;

використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;

використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року;

використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;

використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації;

опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання);

опис та обґрунтування проектного рішення;

інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення);

інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);

інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень;

виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення;

умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення);

інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою;

інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об`єднання, вилучення земельних ділянок;

заява виконавця робіт із землеустрою про дотримання ним обмежень, встановлених статтею 28 цього Закону.

До пояснювальної записки за рішенням розробника можуть бути додані документи, що підтверджують відомості (інформацію), наведені в ній.

У графічній частині документації із землеустрою відображаються існуючі (за наявності) та проектні межі об`єктів землеустрою, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", креслення технічних рішень (для робочих проектів землеустрою).

Відповідно до ч.4 ст.50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов`язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації або без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією.

Зі змісту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вбачається наявність таких документів, як Викопіювання з генерального плану с. Сичавка з планом зонування території і розширення меж с. Сичавка Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області та висновок Сектору містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 09.06.2020 № 552/01-21/465 (т.1 а.с. 114, 116).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність зазначених документів у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки свідчить про виконання позивачем вимог статті 29 та частини четвертої статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Стосовно доводів апелянта - відповідача про те, що в складі проекту є Викопіювання з генерального плану с. Сичавка з планом зонування території і розширення меж с. Сичавка Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області наданий Сектором містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 09.06.2020 вих. № 552/01-21/465 (сторінка 105), що надано в порушення п. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки генеральний план населеного пункту діє лише в межах населеного пункту, а земельна ділянка, що відводиться в оренду була та є на даний час за межами села Сичавка, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Таким чином генеральний план дійсний тільки в межах населеного пункту.

Посилання апелянта - відповідача виключно на відсутність відповідності генеральному плану, є хибними, оскільки цей документ не поширюється на землі за межами населених пунктів.

Водночас, якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, то вимоги статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо відповідності генеральному плану не застосовуються до цієї ділянки.

У таких випадках дія містобудівного регулювання має базуватися на детальному плані території відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якщо він розроблений.

Матеріали справи не містять доказів того, що такий детальний план території був розроблений органом місцевого самоврядування.

Колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував інші містобудівні документи, які регулюють території за межами населених пунктів, а саме висновок про розгляд документації ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області №121112/82-20 від 22.07.2020.

У пункті 9 цього висновку зазначено, що зауваження до документації із землеустрою відсутні (т.1 а.с. 115).

Відтак, колегія суддів не вбачає порушень частини першої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з боку позивача, а тому такі доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно доводів відповідача про те, що проект землеустрою не відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство України не встановлює обов`язку фізичних чи юридичних осіб розробляти детальні плани територій, а тому покладення вказаного обов`язку на позивача є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність такого детального плану території не може бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Твердження апелянта -відповідача про наявність в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0084) документів, які відносяться до земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до частини п`ятнадцятої статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З цих самих підстав колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що згідно з відкритими даними земельного кадастру земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Сичавка, оскільки такі твердження відповідача не є порушенням позивачем вимог законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Стосовно доводів апелянта -відповідача про те, що в складі проекту, сторінка 112 вказано межі водоохоронної та прибережнозахисної смуг вздовж Чорного моря, яка вузькою полосою проходить вздовж урізу води та не накладається на земельну ділянку, що відводиться в оренду, а тому креслення суперечить вимогам статті 88 Водного кодексу України водоохоронна та прибережнозахисна смуга вздовж Чорного моря, так земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів, складає 2 кілометри вздовж урізу води, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.9 ст. 88 Водного кодексу України, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Тобто, ця норма вимагає, щоб: 1) земельна ділянка, яка входить у межі прибережної захисної смуги, мала відповідні обмеження в її використанні; 2) такі обмеження відображалися у проекті землеустрою та супровідній документації.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на статистичну довідку від 18.04.2019 № 9100037402019 (т.1 а.с. 107), оскільки відсутність в ній інформації про те, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель водного фонду, не є підтвердженням того, що ділянка не потрапляє до прибережної захисної смуги.

При цьому, колегія суддів зауважує, що прибережні захисні смуги можуть проходити через землі інших категорій, а не лише водного фонду.

Надана позивачем статистична довідка від 18.04.2019 № 9100037402019 не враховує специфіку земельної ділянки, а тому не може підтверджувати виконання позивачем вимог частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України.

Посилання позивача на Висновок ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області №121112/82-20 від 22.07.2020 та відсутність у висновку інформації про обмеження колегія суддів вважає непереконливими виходячи із наступного.

Відповідно до підпункту 47 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні.

Таким чином, Держгеокадастр зобов`язаний враховувати прибережні захисні смуги при погодженні документації із землеустрою. За відсутності таких врахувань висновок не може вважатись остаточним доказом відповідності вимогам частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України.

Також, колегія суддів вважає недоречними посилання апелянта-позивача на Висновок сектору містобудування та архітектури Лиманської РДА Одеської області від 09.06.2020 вих. № 552/01-21/465, оскільки висновок не містить інформації про обмеження, що також не може свідчити про виконання позивачем вимог частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що Сектор містобудування та архітектури Лиманської РДА Одеської області не є органом, який визначає відповідність земельної ділянки нормам Водного кодексу.

Функція Сектору містобудування та архітектури Лиманської РДА полягає у визначенні відповідності проектів землеустрою до містобудівної документації, зокрема генеральних планів населених пунктів, але вони не є уповноваженим органом з охорони водних ресурсів або визначення прибережних захисних смуг.

Водночас, головним органом, який визначає відповідність земельної ділянки нормам Водного кодексу є Держводагентство, оскільки відповідно до підпункту 22 пункту 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393, Держводагентство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, погоджує проекти щодо розмірів та режиму користування смуг відведення.

Таким чином, саме до повноважень Держводагентства належить погодження проекту щодо розмірів та режиму користування смуг відведення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у проектній документації з землеустрою та в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до Держводагентства з метою погодження проекту щодо розмірів та режиму користування смуг відведення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність згадок про обмеження (встановлення прибережної захисної смуги) в окремих довідках або висновках та не звільняє його від обов`язку враховувати прибережну захисну смугу у проекті землеустрою.

Вказане свідчить про невиконання позивачем вимог частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області №1882-VIII від 29.08.2024 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 № 1234/08-01» лише частково має законне підґрунтя, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність визнання протиправним та скасування зазначеного рішення в тій частині, що є незаконною, а саме абзаци 2-3, 5-8 пункту 1.

З огляду на те, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання відповідача затвердити вказаний проект землеустрою.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування абзаців 2-3, 5-8 пункту 1 рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 1882-VIII від 29.08.2024 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 № 1234/08-01».

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Південнівської (Южненської) міської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко