Постанова

від 15.04.2025 по справі 320/43473/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/43473/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Єгорової Н.М.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Небула Геймс» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2023 № 0524500707.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем проведена фактична перевірка позивача, за результатами якої складно акт від 21.12.2022 № 000008 (далі - акт), яким встановлено порушення Товариством пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, перевіркою встановлено, що у казино Товариством здійснюється діяльність з організації та проведення азартних ігор через 54 гральні автомати, дев`ять гральних столів, трьох гральних столів з кільцями рулетки, за готівковий та безготівковий розрахунок (для розрахунку приймається електронний платіжний засіб - банківська картка).

За результатами отриманої податкової інформації (за даними системи обліку даних РРО) відповідно до отриманих електронних копій фіскальних чеків за період з 12.11.2022 по 20.12.2022 встановлено, що Товариство не забезпечено відображення обов`язкових реквізитів, визначених у рядках 11-18 фіскального чеку, встановлених розділом ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 № 13, у розрахункових документах, які видавалися гравцям при розрахунках ними банківською картою.

За період з 12.11.2022 по 20.12.2022 Товариством, при застосуванні під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу платіжного терміналу, який належить Укргазбанку з`єднаного з РРО, було проведено ряд розрахункових операцій без створення та друкування відповідних розрахункових документів, а саме:

- видаткові чеки проведено починаючи з фіскального чека № 9323 від 12.11.2022 по фіскальний чек № 10942 від 19.12.2022 на загальну суму 1 371 816, 35 грн;

- чеки реалізації, починаючи з фіскального чека № 9317 від 12.11.2022 по фіскальний чек №10945 від 20.12.2022 відповідно до додатків 1 та 2 до акту фактичної перевірки всього чеків (чеки видаткові + чеки реалізації) на суму 8 076 752, 65 грн.

Крім того, перед початком проведення перевірки одним гравцем було проведено сеанс гри (розрахункової операції з продажу та повернення на картку гравця електронних замінників гривні): поповнення карти на суму 500 грн; поповнення карти на суму 10 000 грн; поповнення карти на суму 10 000 грн; повернення на карту (виплата гравцю) 1500 грн; повернення на карту (виплата гравцю) 19 200 грн, які були проведені касиром Товариства ОСОБА_1 без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів на суму 41 200 грн.

Не погоджуючись з висновками акту, позивач подавав відповідачу заперечення до акту перевірки, які були залишені без задоволення, а висновки акту - без змін.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2023 № 0524500707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 12 176 929 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу, за результатом розгляду якої рішенням про результати розгляду скарги від 20.10.2023 № 31608/6/99-00-06-03-02-06, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача залишене без змін, а скарги - без задоволення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що висновок акта перевірки є обґрунтованим, позаяк видані позивачем фіскальні чеки не можна вважати розрахунковими документами у розумінні Закону № 265/95-ВР та Положення № 13. Водночас, суд першої інстанції вказав, що відповідачем невірно визначено розмір штрафної санкції, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у повному обсязі.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина третя статті 308 КАС).

Отже, визначені КАС межі перегляду справи апеляційним судом передбачають перевірку рішення суду першої інстанції лише в тій частині, в котрій воно було оскаржене, і лише з урахуванням наведених в апеляційній скарзі доводів.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 580/4684/22 Верховний Суд наголосив, що закріплений у КАС принцип диспозитивності вимагає повного врахування змісту апеляційної скарги; тобто слід виходити не лише з того, в якій частині оскаржується рішення суду, а й з підстав, за яких особа, що подала скаргу, просить скасувати чи змінити рішення.

Водночас, виключенням, коли суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги є факт встановлення під час розгляду справи порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308 КАС).

Проте, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не встановив наявність порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем були порушені вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Проте, такий висновок відповідача підтримав суд першої інстанції, вказавши, про обґрунтованість висновку акта перевірки щодо порушення позивачем вказаних норм.

Доводи апеляційної скарги не містять заперечень мотивів суду першої інстанції в частині правильного встановлення порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

З цих же підстав, колегія суддів відхиляє відповідні доводи відзиву на апеляційну скаргу в частині, що стосується дотримання позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки правильність згаданих мотивів суду, як вказувалося, не піддано скаржником сумніву. Колегія суддів наголошує на тому, що оскарження судового рішення можливе шляхом подання апеляційної скарги або ж приєднання до апеляційної скарги. Оскарження судового рішення, у тому числі його мотивів, шляхом подачі відзиву на відповідну скаргу іншої сторони норми чинного законодавства не передбачають.

Щодо рішення суду першої інстанції в контексті мотивів суду щодо невірного обрахунку розміру штрафних санкцій, що накладені на позивача, які покладені в основу висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то суд апеляційної інстанції наголошує на такому.

Так, скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції вказав, що відповідачем невірно визначено розмір штрафної санкції, оскільки у відповідача відсутнє право застосовувати до позивача санкцію за допущене ним правопорушення у сфері РРО як за таке, що вчинено повторно, оскільки матеріалами справи не підтверджено обставин виявлення відповідачем такого ж правопорушення, що було вчинено позивачем протягом останнього календарного року.

Відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПК податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 113.3 пункту 113 ПК, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Як вже зазначалося, до позивача застосовано, крім іншого, штрафні санкції, передбачені пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Тобто, положення профільного Закону № 265/95-ВР є спеціальними нормами щодо тлумачення сутності здійснюваних операцій та їх подальшої кваліфікації.

Зокрема, стаття 2 Закону № 265/95-ВР чітко визначає поняття розрахункової операції, розрахункового документу, а також встановлення належного виконання кожного з обов`язків, встановлених цим Законом.

З огляду на об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкта, суб`єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, без видачі розрахункового документа, тощо.

За першу з таких операцій потрібно застосовувати штраф як за порушення, вчинене вперше, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі). Наведене слідує із змісту статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Отже, кожен встановлений контролюючим органом факт здійснення операції з видачею розрахункового документу з порушенням встановленого порядку або встановленої форми, а так само і факт здійснення операції без видачі фіскального чека, є окремим правопорушенням.

При цьому, кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є наступність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Таким чином, розмір фінансових санкцій у даному випадку слід визначати з урахуванням кількості разів допущених правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Наведений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.02.2022 у справі № 640/4426/19.

Так, у спірних правовідносинах порушення вимог статті 3 Закону № 265/95-ВР зафіксовані в акті перевірки від 21.12.2022 № 000008, згідно якого за період з 12.11.2022 по 20.12.2022 Товариством, при застосуванні під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу платіжного терміналу, який належить Укргазбанку з`єднаного з РРО, було проведено ряд розрахункових операцій без створення та друкування відповідних розрахункових документів, а саме:

- видаткові чеки проведено починаючи з фіскального чека № 9323 від 12.11.2022 по фіскальний чек № 10942 від 19.12.2022 на загальну суму 1 371 816, 35 грн;

- чеки реалізації, починаючи з фіскального чека № 9317 від 12.11.2022 по фіскальний чек №10945 від 20.12.2022 відповідно до додатків 1 та 2 до акту фактичної перевірки всього чеків (чеки видаткові + чеки реалізації) на суму 8 076 752, 65 грн.

Крім того, перед початком проведення перевірки одним гравцем було проведено сеанс гри (розрахункової операції з продажу та повернення на картку гравця електронних замінників гривні): поповнення карти на суму 500 грн; поповнення карти на суму 10 000 грн; поповнення карти на суму 10 000 грн; повернення на карту (виплата гравцю) 1500 грн; повернення на карту (виплата гравцю) 19 200 грн, які були проведені касиром Товариства ОСОБА_1 без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів на суму 41 200 грн.

При цьому, скаржником були надані до суду апеляційної інстанції докази того, що за позивачем раніше виявлялось порушення вимог статті 3 Закону № 265/95-ВР, що зафіксовано в акті перевірки від 11.11.22 № 37818/26/15/07/43296983, на підставі якого як за порушення, вчинене вперше, винесене податкове повідомлення рішення від 07.08.2023 № 0524490707 про застосування штрафу у розмірі 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на викладене, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що протиправність застосування до позивача санкцій за допущене ним правопорушення у сфері РРО як за таке, що вчинено повторно. Колегія суддів наголошує на тому, що кожну із зафіксованих відповідачем операцій варто розцінювати як окреме правопорушення Закону № 265/95-ВР.

Оскільки, як вже зазначалося, у межах даного апеляційного провадження не оскаржуються, а відтак і не перевіряються висновки (мотиви) суду першої інстанції щодо порушення ним вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то колегія суддів дійшла висновку про помилковість оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог з підстав відсутності у діях позивача ознаки повторності порушення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити задовольнити.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Небула Геймс» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Н.М. Єгорова

Повний текст постанови складений 21.04.2025.