Постанова від 22.04.2025 по справі 140/1489/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1489/24 пров. № А/857/16786/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, ухвалене суддею Димарчук Т.М. у м.Луцьку Волинської області за правилами спрощеного позовного провадження у справі №140/1489/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ОСНАСТКА МАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

09 лютого 2024 року позивач Товариство з додатковою відповідальністю «ОСНАСТКА МАРКЕТ» звернувся до суду з позовом до відповідача - Волинської митниці, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2023/000021/2 від 28.09.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2023/000253.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року позов задоволено. Здійснено розподіл понесених позивачем витрат на сплату судового збору та на переклад документів.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що саме під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Також зауважує, що по МД № 23UA205100007734U1 від 27.09.2023 відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Скаржник наголошує, що підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення розбіжностей, які унеможливлювали визнання заявленої декларантом за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов`язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених МК України. Також апеляційна скарга містить доводи щодо незгоди із здійсненим судом розподілом витрат, понесених позивачем на переклад документів, вважає вимоги позивача про їх стягнення з відповідача безпідставними. Скаржник наполягає на необов`язковості здійснення перекладу документів для подання на розгляд суду з покликанням на те, що у відповідності до ст.254 МК України такий переклад повинен був подаватись ще до митного контролю та оформлення.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТзДВ "ОСНАСТКА-МАРКЕТ" (покупець) та компанією Surplex GmbH (Німеччина) (продавець) 11.08.2023 укладено зовнішньоекономічний контракт №V5999-001, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати покупцю, а покупець купити і оплатити на умовах, викладених в контракті, промислове обладнання в кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у Специфікаціях до контракту, які є невід`ємною частиною даного контракту (пункт 1.1 контракту).

Підпунктами 3.1, 3.3 контракту обумовлено, що ціна за товар встановлюється в EUR і вказана в Специфікаціях до даного контракту, є твердою та може бути змінена тільки за згодою сторін. Загальна сума контракту складається з сум зазначених у Специфікаціях до даного контракту. Відповідно до п. 4.2 контракту порядок і строки оплати товару визначаються сторонами в Специфікаціях чи інвойсах до даного контракту.

Підпункутом 5.1 контракту сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в Специфікаціях (№1,2,3,4…) на кожну партію товару (відповідно до правил Інкотермс 2020) (а.с.66 зворот-68).

На виконання умов контракту №V5999-001 від 11.08.2023 продавець Surplex GmbH (Німеччина) надав покупцю Специфікацію №1 від 11.08.2023 та рахунок-фактуру (інвойс) №V5999-001 від 08.08.2023 на оплату товару: Верстат фрезерний інструментальний, з числовим програмним керуванням для обробки металів: марки RODERS RFM 600 High-Performance HSC-Milling, б/у, 2000 р/в- 1 шт. Серійний номер 88142-63, лот 1, артикул 835704, розмір столу 700х550 мм, розміри верстата 3200х2500х2700 мм. Застосовується для оброблення металевих деталей за допомогою фрези. Для зручності транспортування знаходиться в розібраному стані. Розібраний на 4 частини: верстат, шафа управляння, охолоджувальний пристрій, фільтр до верстата. Буде використовуватись у власному виробництві. Наявні сліди пошкоджень лако-фарбового покриття а також корозія металу та іржа. Не «військового призначення» за ціною 5080,00 Євро (а.с.11,32-33).

Оплата за товар відповідно до рахунка-фактури (інвойса) №V5999-001 від 08.08.2023 та Специфікації №1 від 11.08.2023 була здійснена покупцем на рахунок продавця згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті №9 від 29.08.2023 на суму 5080,00 Євро (а.с.29-30).

27.09.2023 декларантом позивача в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію №23UA205100007734U1 з описом товару: Верстат фрезерний інструментальний, з числовим програмним керуванням для обробки металів: марки RODERS RFM 600 High-Performance HSC-Milling, б/у, 2000 р/в- 1 шт. Серійний номер 88142-63, лот 1, артикул 835704, розмір столу 700х550 мм, розміри верстата 3200х2500х2700мм. Застосовується для оброблення металевих деталей за допомогою фрези. Для зручності транспортування знаходиться в розібраному стані. Розібраний на 4 частини: верстат, шафа управляння, охолоджувальний пристрій, фільтр до верстата. Буде використовуватись у власному виробництві. Наявні сліди пошкоджень лако-фарбового покриття а також корозія металу та іржа. Не військового призначення", де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 5080,00 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару у розмірі 722,38 Євро) в сумі 224905,37 грн (еквівалентно 5802,38 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту (а.с.77-78).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: зовнішньоекономічний контракт №V5999-001 від 11.08.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №V5999-001 від 08.08.2023; специфікацію №1 від 11.08.2023; автотранспортну накладну (CMR) від 08.08.2023; пакувальний лист від 08.08.2023 №L5999-001; декларацію з походження товару №27/09 від 27.09.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті №9 від 29.08.2023; заявка на транспортування вантажу №093 від 14.09.2023; рахунок на оплату послуг з перевезення вантажу від 22.09.2023 №093; копію митної декларації країни відправлення 23DE945615040457В5 від 07.09.2023; фото (а.с.66-73,76 зворот-79).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні 27.09.2023 декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару та навантаження даного товару (договір на перевезення товару); якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням) (а.с.74 зворот).

Листом від 28.09.2023 №230 декларант вказав, що наданий пакет документів є вичерпним та повідомив про відсутність інших документів для підтвердження митної вартості товару (а.с.72 зворот).

28.09.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2023/000021/2 (а.с.12-13).

Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість товару 1 не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, оскільки при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що подані до митного оформлення товару документи містять розбіжності, а саме:

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 29.08.2023 №9 не може бути взята до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або в банківських металах, визначених постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, а також відомостей про виконавця надавача платіжних послуг;

- до митного оформлення декларантом не надано договір на перевезення товару від 10.08.2022№690-01;

- декларантом не надано жодних відомостей щодо страхування оцінюваного товару, хоча витрати на страхування є невід`ємною складовою митної вартості відповідно до умов поставки FCA;

- за умовами терміну поставки Інкотермс - FCA, вибір місця навантаження напряму впливає на зобов`язання продавця товару завантажити даний товар, якщо таке завантаження відбувається на території продавця, в іншому випадку вартість навантажувальних робіт несе покупець і така вартість повинна включатися до митної вартості, про що в митного органу відсутня інформація.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України та відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, на підставі цінової інформації ЄАІС наявної в митного органу, а саме: за МД від 02.08.2023 №UA10060/2023/418028 на рівні 2,3 дол. США/кг.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2023/000253 (а.с.24-25).

Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД №23UA205100007772U1 від 28.09.2023 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України (а.с.75 зволрот-76).

Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

За визначенням, викладеним у статті 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Згідно зі статтею 264 Митного кодексу орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 335 Митного кодексу України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості, зокрема у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Варто зазначити, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості. Згідно висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цьому рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.

За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «верстат фрезерний інструментальний, з числовим програмним керуванням для обробки металів: марки RODERS RFM 600 High-Performans HSM-Milling, б/у, серійний номер 88142-63» за основним методом за ціною договору (контракту).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Варто зазначити, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТзДВ "ОСНАСТКА-МАРКЕТ" подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківський платіжний документ, що стосуються придбаного товару; документи, що підтверджують надання послуг з транспортування).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Оцінивши вимогу митного органу із наведеними вище нормами МК України, судом першої інстанції слушно вказано на те, що надані позивачем документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічний контракт №V5999-001 від 11.08.2023 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) №V5999-001 від 08.08.2023 та специфікація №1 від 11.08.2023 визначає вартість товару 5080,00 Євро.

Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Доказом оплати є платіжна інструкція в іноземній валюті №9 від 29.08.2023 на суму 5080,00 Євро (оплата за товар, щодо якого здійснено коригування митної вартості), за якою можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту №V5999-001 від 11.08.2023, при цьому в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться в тому числі на підставі контракту №V5999-001 від 11.08.2023 та вказано назву товару за якою можна ідентифікувати товар (а.с.29).

Суд апеляційної інстанції констатує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в МД №23UA205100007734U1 від 27.09.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №V5999-001 від 08.08.2023 та становить 5080,00 Євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 5080,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: заявку на транспортування вантажу №093 від 14.09.2023, відповідно до якої замовником послуг з перевезення вантажу є ТзДВ «ОСНАСТКА-МАРКЕТ», а експедитором ТОВ «ЮА-ТРАНС» на суму 1100,00 Євро; рахунок на оплату транспортних послуг з перевезення товару від 22.09.2023 №093 на суму 42784,00 грн, відповідно до якої витрати по доставці товару за маршрутом: Boxberg-Windischbuch (Німеччина) п/п Краківець (Україна) становлять 28000,00 грн, п/п Краківець (Україна) м. Нововолинськ становлять - 7005,00 грн, транспортно-експедиторські послуги по території України становлять - 5829,00 грн, винагорода експедитора по території України становить - 1950,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 28000,00 грн, що еквівалентно 722,38 Євро (витрати з перевезення вантажу до кордону України) (а.с.14,27).

З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №23UA205100007734U1 від 27.09.2023 митна вартість товару у розмірі 224905,37 грн (еквівалентно 5802,38 Євро), включає вартість товару (5080,00 Євро) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України (722,38 Євро), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

Вказані документи були надані на розгляд Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №23UA205100007734U1 від 27.09.2023.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 29.08.2023 № 9 не може бути взята до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або в банківських металах, визначених постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема власноручного/електронного підпису відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, а також відомостей про виконавця надавача платіжних послуг, оскільки платіжна інструкція підписана електронним цифровим підписом. Згідно даної платіжної інструкції позивачем сплачено 5080,00 Євро з одночасним посиланням на контракт №V5999-001 від 11.08.2023, що дає змогу ідентифікувати за який товар здійснено оплату та на яку суму. На бланку платіжної інструкції наявний підпис та печатка виконавця (надавача) платіжних послуг, та відмітка банку, що вказаний платіж проведено банком, а тому є належним доказом оплати товару, та дає можливості підтвердити числові значення заявленої митної вартості товару, що поставлявся та виключає всякі сумніви у реальності здійснення платіжної операції.

Відносини, пов`язані з наданням електронних довірчих послуг та електронною ідентифікацією, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про захист персональних даних», цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

Кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. (Закон України «Про електронні довірчі послуги»). Платіжна інструкція була виготовлена через систему Інтернет - банкінг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з застосуванням кваліфікованого електронного підпису.

Щодо посилання у спірному рішенні на ненадання договору на перевезення товару від 10.08.2022 №690-01.

Варто наголосити, що МК України не визначає виду доказів, якими декларантом повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів. На підтвердження розміру витрат на перевезення товару позивачем було надано рахунок-фактуру №093 від 22.09.2023, заявку №093 від 14.09.2023. Відомості, зазначені у рахунку-фактурі від 22.09.2023 №093 підтверджують розмір понесених витрат у зв`язку із транспортуванням імпортованого товару. Подані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надають можливість визначити розмір транспортних витрат та не мають суперечностей, а тому доводи митного органу у цій частині є безпідставними.

Також судом першої інстанції слушно вказано на безпідставність посилання Волинської митниці у спірному рішенні на неподання відомостей про страхування товару та зазначає, що умовами контракту від 11.08.2023 №V5999-001 не передбачено страхування товару. Товар поставлявся на умовах FCA, що означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у своїх приміщеннях або в іншому обумовленому місці. Покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця. Обов`язку по страхуванню товару не має ані у продавця, ані у покупця. Страхування оцінюваного товару не відбувалось, а відповідно таких витрат не існує.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 червня 2022 року справи №460/2674/20, від 12 березня 2019 року по справі №803/3649/15, від 17 квітня 2018 року по справі №815/329/17, від 01 березня 2023 року по справі №420/18880/21.

Звідси, доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені ст. 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Суд апеляційної інстанції також поділяє висновки суду першої інстанції, що у оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, слід зауважити, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо підстави для додаткових документів - «спрацювання профілю ризику АСАУР, на яку посилається відповідач, суд зазначає наступне.

Спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, про що зазначалось вище судом.

Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суду постанові від 27 квітня 2020 року у справі №140/804/19.

Також, у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку відповідно до якого спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 140/804/19

В даному контексті, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.06.2020 у справі № 820/3940/16, де суд дійшов наступного правового висновку: "отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантаженою митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги".

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зауважує, що спрацювання ризиків системи АСАУР, на яке здійснює посилання митний орган як на підставу для витребування у позивача додаткових документів, не може вважатися належною та єдиною підставою для такого витребування.

Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно виснував, що Волинською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, суд першої інстанції вірно зазначає, що підстави вважати, що рішення відповідача №UA205100/2023/000021/2 від 28.09.2023 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

У свою чергу картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2023/000253 від 28.09.2023 є похідною від рішення про коригування митної вартості товарів, яке визнається протиправним, відповідно картка відмови також підлягає скасуванню.

Стосовно доводів скаржника про значно завищений розмір витрат на переклад документів.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з частинами 3, 5 статті 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують, що понесені ним витрати з перекладу документів пов`язані з розглядом саме цієї справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат з надання підприємцем ОСОБА_1 послуг на переклад документів позивачем надано рахунок від 19.02.2024 №25 на суму 3000,00 грн, акт про виконання послуг від 23.02.2023 №27 на суму 3000,00 грн та платіжну інструкцію від 22.02.2024 №1765 на суму 3000,00 грн (а.с.45-47).

З наданих документів вбачається, що перекладачем Герасимчук Л.Є. здійснено переклад 4 документів з німецької мови на українську на суму 2000,00 грн. Документи, які підлягали перекладу, а саме: платіжна інструкція в іноземній валюті №9 від 29.08.2023, пакувальний лист від 13.09.2023, рахунок-фактура (інвойс) №V5999-001 від 08.08.2023, автотранспортна накладна (CMR) від 08.08.2023, завірені нотаріусом. Разом з тим, до вартості витрат з надання послуг перекладу документів включено вартість нотаріального посвідчення документів, які підлягали перекладу, що не відноситься до послуг перекладу документів.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з Волинської митниці на користь позивача підлягають стягненню витрати на переклад документів у розмірі 2000,00 грн, які підтверджені належними доказами понесення таких витрат.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №140/1489/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний