Постанова від 23.04.2025 по справі 420/33039/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 420/33039/24

адміністративне провадження № К/990/3283/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 (суддя Караван Р.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 (суддя-доповідач Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.),

УСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) через представника - адвоката Отрох Аллу Володимирівну (далі - представник позивача) - звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення його із списків особового складу військової частини та зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зокрема, шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

3. На виконання ухвали від 28.10.2024 представник позивача подав уточнену позовну заяву із заявою про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що позивач не отримав грошовий атестат та не був повідомлений про відмову у здійсненні нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача під час здійснення розрахунку при звільненні. Позивач вважає, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання належної відповіді на заяву позивача про виплату відповідної допомоги - 03.09.2024, відтак у розумінні статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трьохмісячний строк звернення до суду закінчувався 03.12.2024.

4. Ухвалою від 08.11.2024 Одеський окружний адміністративний суд визнав неповажними підстави пропуску строку на звернення з цим позовом до суду та повернув позовну заяву позивачу на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 залишено без змін.

6. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що після ознайомлення з наказом про звільнення позивача від 22.09.2023 №273-С останній мав реальну можливість дізнатись про допущені, на його думку, протиправні дії з боку відповідача.

6.1. Водночас суди зауважили, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на заяву його представника не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

6.2. Судами встановлено, що позивача було звільнено з військової служби 22.09.2023, з відповідною заявою до відповідача його представник звернувся лише 27.08.2024, що не можна вважати зверненням без зволікань та протягом розумного строку щодо отримання інформації про правильність та повноту нарахувань під час його звільнення. Оскільки з позовною заявою представник позивача звернувся до суду 23.10.2024, а тому суди обох інстанцій дійшли висновку, що позивач пропустив встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України строк звернення до суду.

7. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, покликаючись на порушення норм процесуального права представник позивача 24.01.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначив, що справи про виплату всіх сум, що належать при звільненні встановлено тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

8.1. Представник позивача вказав, що позивач не одержував письмове повідомлення про відмову у здійсненні нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини, тому вважає, що моментом, коли позивачу стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання належної відповіді на адвокатський запит - 03.09.2024, а тому в розумінні статті 233 КЗпП тримісячний строк звернення до суду закінчується 03.12.2024.

8.2. Також на переконання скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано, що позивач вчиняв заходи досудового врегулювання спірних правовідносин шляхом направлення заяви про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.

9. Ухвалою від 28.10.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень частини другої статті 123 КАС України та пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України щодо підстав для повернення позовної заяви.

10. Відзиву на касаційну скаргу відповідач не подав.

11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

12. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

13. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

15. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

16. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 26.10.2023 у справі №380/653/23, від 16.01.2025 у справі №260/2631/21, зазначав, що спір щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці, а тому застосуванню до спірних правовідносин стосовно дотримання строків звернення до суду підлягають приписи частини другої статті 233 КЗпП України.

17. Суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду та не оскаржується позивачем.

17.1. Водночас спірним у цій справі є питання початку обчислення цього строку.

18. У контексті зазначеного Верховний Суд зауважує, що частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19. У цій справі предметом спору є невиплата позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

20. Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 була затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558, у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби), яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

21. За приписами пункту 2 глави 9 розділу V Інструкції №558 військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

22. Водночас положення Інструкції №558 не визначають строк, у який одноразова грошова допомога повинна бути виплачена військовослужбовцю, а тому варто звернутися до норм КЗпП України, які є загальними відносно Інструкції №558.

23. Так, згідно з положеннями частини другої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

24. Статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на дату звільнення) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

25. За такого правового регулювання Верховний Суд констатує, що у випадку звільнення особи з військової служби та в разі невиплати йому частини грошового забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, на отримання якого він має право, саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні, з якою закон пов`язує початок обчислення строку.

26. У контексті зазначеного слушними є твердження судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на заяву його представника не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

27. До того ж, зі змісту поданої представником позивача до відповідача заяви від 27.08.2024 вбачається, що станом на дату відповідної заяви заявнику відомо про порушення права на одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, у зв`язку з чим і звертається з проханням її нарахувати й виплатити ОСОБА_1 .

27.1. Водночас у касаційній скарзі вказану заяву представник позивача безпідставно називає адвокатським запитом, суть якого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» полягає в отриманні, зокрема, від органу публічної влади, інформації, копій документів тощо, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

28. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22.09.2023 №273-ОС майора ОСОБА_1 , звільненого за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас з 22.09.2023, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. У наказі також указано, які види грошового забезпечення мають бути виплачені позивачу при звільненні, і виплата спірної грошової допомоги до зазначених виплат не входить.

29. Саме з цим наказом суди обох інстанцій пов`язували початок обчислення тримісячного строку для звернення позивача до суду та, як наслідок, дійшли висновку про те, що після ознайомлення з наказом від 22.09.2023 №273-ОС позивач повинен був дізнатися про невиплату спірної грошової допомоги.

30. Проте Верховний Суд не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

31. Так, чинне законодавство не містить затвердженої форми повідомлення про нараховані і виплачені працівнику суми при звільненні, водночас приписи статті 116 КЗпП України конкретизують, що в ньому повинно бути зазначено, а саме: окремо кожен вид виплати - основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні.

31.1. Отже, головним акцентом повідомлення про нараховані і виплачені суми при звільненні є розмір кожної виплати, як єдиний індикатор, що дозволяє визначити правильність виплачених сум, та, відповідно, наявність/відсутність порушеного права.

32. Як вбачається зі змісту наказу від 22.09.2023 №273-ОС, такий лише вказує на необхідність виплати позивачу грошових коштів за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік (35 днів), за 2023 рік (17 днів) і не містить інформації щодо кожного виду виплат позивача, як це вимагає стаття 116 КЗпП України.

33. У зв`язку з цим наказ від 22.09.2023 №273-ОС не може вважатися письмовим повідомленням про суми, нараховані і виплачені позивачу при звільненні, з одержанням якого частина друга статті 233 КЗпП України пов`язує початок обрахунку тримісячного строку для звернення до суду.

34. Водночас матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про нараховані і виплачені йому суми при звільненні.

35. Отже, вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи отримував позивач (і якщо так, то коли) письмове повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати.

36. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання, у зв`язку з чим суди обох інстанцій дійшли передчасного висновку про недотримання позивачем передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду з цим позовом та, як наслідок, повернення позову позивачу на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

37. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

38. Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та за наслідками її перегляду постанови суду апеляційної інстанції про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

39. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

40. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 скасувати.

3. Справу №420/33039/24 направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

4. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов