Ухвала від 22.04.2025 по справі 334/2649/25

Дата документу 22.04.2025

Справа № 334/2649/25

Провадження № 1-кс/334/1028/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025082050000347 від 18.02.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2, ч.3 ст.368 КК України

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025082050000347 від 18.02.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

Обґрунтовуючи підстави звернення до слідчого судді захисником зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025082050000347 від 18.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2, ч.3 ст.368 КК України.

04 квітня 2025 року о 10:33 годині в порядкуст. 208 КПК України затримано ОСОБА_5 , як особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 369-2 КК України.

04 квітня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2025 було проведено обшук за місцем проживання громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого серед іншого було виявлено та вилучено грошові кошти: номіналом по 100 доларів США на загальну суму 39 500 доларів США та грошові кошти загальною сумою 720 євро.

08 квітня 2025 року, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя (справа № 334/2649/25, провадження № 1-кс/334/948/25) було частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на зазначені грошові кошти.

Захисник зазначає, що вилучені під час обшуку грошові кошти не є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України, оскільки вони належать іншій особі, яка не має ніякого статусу у даному кримінальному провадженні. А вилучені грошові кошти у сумі 720 євро є особистими грошовими коштами матері підозрюваного, якій їй вислав її чоловік для харчування.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 доводила суду, що 14 березня 2025 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продав свою квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 та у зв`язку із тимчасовою відсутністю постійного місця мешкання, частину своїх грошей у сумі 39 500 доларів США передав на зберігання своєму товаришу ОСОБА_5 . Саме ці грошові кошти й були виявлені та вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 та не мають до нього та до кримінального провадження жодного відношення. Вилучені грошові кошти у сумі 720 євро є особистими грошовими коштами матері підозрюваного, якій їй вислав її чоловік для харчування.

Також, захисник надав суду письмові докази на підтвердження своїх доводів, а саме - документи, які підтверджують що вилучені під час обшуку та арештовані грошові кошти, не відповідають жодному із критеріїв визначених ч.1 ст. 98 КПК України, оскільки належать іншим особам та є їх власністю.

Отже, на думку адвоката, всупереч ст. 171 КПК України, належних правових підстав для подальшого арешту на майно відсутні.

Просила суд скасувати арешт з майна, накладеного ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2025, а саме з грошових коштів: номіналом по 100 доларів США на загальну суму 39500 доларів США та з грошових коштів загальною сумою 720 євро, купюрами номіналом по 100 євро, зобов`язавши слідче управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області повернути їх особі, у якої вони були вилучені.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, просила відмовити у його задоволенні обґрунтовуючи свої заперечення тим, що вилучені грошові кошти визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, на даний час необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту грошових коштів не відпала.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників справи, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому, підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Вказана процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов`язок доведення зазначених обставин.

Отже, саме ця особа має навести необхідне та достатнє обґрунтування своїх доводів, надавши слідчому судді відповідні докази.

Виходячи з вказаної процесуальної норми, на заявника покладається обов`язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.

У той же час, оцінюючи наведені заявниками доводи, слідчий суддя знаходить їх переконливими, оскільки вони доводять наявність підстав для скасування рішення слідчого судді про накладення арешту.

Стороною обвинувачення гр.. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, яке відповідно до ч.6ст.12 КК Україниналежить до тяжких злочинів.

Зазначені вище обставини та докази, які були додані до клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку за місцем мешкання підозрюваного ОСОБА_5 , доводили підстави для його задоволення та у подальшому для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.

Засада недоторканності права власності у кримінальному провадженні випливає із поваги до права власності, позбавлення права власності та контролю з боку держави щодо використання власності, які закріплені у ст. 1 Протоколу. Особливе значення цього принципу пояснюється і закріпленням його серед загальних засад кримінального провадження (п. 9 ч. 1 ст. 7, ст. 16 КПК України).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено ЄСПЛ у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява № 6833/74 від 13 липня 1979 р., в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності». Обмеження права власності не тільки має ґрунтуватися на законі, а знаходитись під дією судового контролю і мати тимчасовий характер.

Європейським судом з прав людини у справі "Смирнов проти України" було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.

У справі "Свіргунець проти України" ЄСПЛ навів висновки про те, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.

Власник майна ініціюючи перед слідчим суддею питання щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а саме, звернувшись до слідчого судді з даним клопотанням, має обґрунтовані підстави, вважати, що такий спосіб захисту його прав є належним.

Об`єктом судового контролю слідчого судді, серед іншого, є оцінка того, чи відповідні процесуальні дії не мають характер надмірного втручання у право власності володільця майна.

З аналізу зазначених вище норм процесуального законодавства вбачається, що навіть якщо ухвалою слідчого судді про обшук надано дозвіл на вилучення певного майна, яке у подальшому було арештоване, це не може бути перешкодою для перевірки наявності підстав для обмеження власника майна у його конституційному праві володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

У цій ситуації, не можна залишити поза увагою і те, що застосовуючи відповідні обмеження, орган досудового розслідування, повинен перевірити і довести те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, чого у даній справі належним чином зроблено не було, адже слідчому судді не надано переконливих доказів на підтвердження того, що таке майно має доказове значення у кримінальному провадженні і у разі задоволення клопотання заявника таке майно буде втрачено.

Наведене, за переконанням слідчого судді, не може бути залишено без належної процедури судового контролю, зокрема в частині наявності законних підстав для обмеження права власності, який гарантовано статтею 16 КПК України.

У рішенні ЄСПЛ від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України», серед іншого, Суд прийшов до висновку про те, що верховенство права між іншим (inter alia) передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль дає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Наведена справа стосувалася оцінки питання втручання у приватне життя, а отже таку позицію можна вважати дотичною і до питання вилучення майна у кримінальному провадженні, тобто мирного володіння таким майном.

Норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, вказують на те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, ухвалюючи рішення за клопотанням враховую, що до особи яка є власником або володільцем майна, має бути застосована належна правова процедура.

В ході розгляду клопотання даних про те, що арештоване майно має незаконне походження не здобуто.

Проте, судом оглянуті долучені захисником письмові докази, з яких вбачається, що 14 березня 2025 року, громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продав свою квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 (що підтверджується копією відповідного договору купівлі-продажу) та у зв`язку із тимчасовою відсутністю постійного місця мешкання, частину своїх грошей у сумі 39500 доларів США передав на зберігання своєму товаришу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними розписками. Саме ці грошові кошти й були виявлені під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 та не мають до нього та до кримінального провадження жодного відношення.

Отже, судом враховано, що у кримінальному провадженні має існувати розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, і метою, яку прагнуть досягти будь-які заходи, що застосовуються державою, у тому числі заходи, спрямовані на контроль за використанням майна приватної особи. Ця вимога виражається у понятті "справедливого балансу", який повинен бути досягнутий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на хід кримінального провадження.

Таким чином, виходячи з наведених вище доводів та мотивів, слідчий суддя приходить до висновку, що подальше обмеження власників, у даному випадку гр.. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у праві використання належного їм майна, суперечить наведеним положенням Конституції України, КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалюючи рішення за клопотанням, слідчим суддею враховується те, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення або скасування арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.

Отже, розглядаючи подане клопотання, враховані положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який у своїх рішеннях зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Доводи прокурора про те, що вилучені слідчим грошові кошти відповідають критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, а також той факт, що мати ОСОБА_8 ОСОБА_7 , яка була присутня під час обшуку та при вилученні грошових коштів, жодних заперечень не надала та не заперечувала щодо їх вилучення не приймалися судом до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема письмовими доказами, долученими до клопотання захисника.

Також, суд вважає неспроможними доводи прокурора, щодо законності розписок ОСОБА_6 та укладання договору купівлі-продажу належної йому квартири, оскільки дане питання виходить за рамки кримінального провадження № 12025082050000347 від 18.02.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2, ч.3 ст.368 КК України та не є предметом розгляду поданого клопотання.

З урахуванням вищевикладеного, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025082050000347 від 18.02.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2, ч.3 ст.368 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт з майна, накладеного ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2025, а саме з грошових коштів: номіналом по 100 доларів США на загальну суму 39500 доларів США; та з грошових коштів загальною сумою 720 євро, купюрами номіналом по 100 євро та одну купюру номіналом 20 євро.

Зобов`язати Слідче управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області повернути їх особі, у якої вони були вилучені, а саме ОСОБА_7 : 720 євро, купюрами номіналом по 100 євро серія та номерами : EB 1231323435, UD 6096696849, UD 6096696813, EA 5423773834, EA 5423773771, EA 4550225491, VA 2159139008; одну купюру номіналом 20 євро номером та серія SA 2060544326. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 39500 доларів США номіналом по 100 доларів США з наступними серійними номерами: QN 11196580 A, QB 21663265 A, PF 3736615 K, PA 57446380 B, MB 54171131 Q, QE 03311555A, QE 03311441AQE 03311200A, QE 03311199A, QE 033111553A, QE 03311554A, KB 37967875R, HG 83518783B, HK 20208128B, HF 30524481E, FF 66509145C, KK 67733678A, KB 43451424A, PG 37623620 D, QK 69601834A, PC 54713052B, PC 54713035B, PB 27247852 S, PB 27247863S, PG 37623617D, PG 37623623D, PG 37623682D, PF 34620203K, PF 34620206K, PK 39490671H, PK 39490670H, PK 39490669 H, QE 03311074A, QE 03311077A, QE 03311078A, QE 03311071A, QE 03311080A, QE 03311084A, QE 03311085A, QE 03311086A, QE 03311088A, QE 03311089A, QE 03311565A, QE 03311564A, QE 03311561A, QE 03311560A, QE 03311557A, QE 03311556A, PB 16229704B, PA 2991603B, PA 51446379 B, QE 0386949 1A, MG 60437235A, PF 96403752C, PE 83305744D, PE 83305743D, PE 83305738D, PE 83305737D, PE 83305736D, PE 83305735D, PE 83305734D, PE 83305733D, PE83305732D, PE 83305731D, PE 83305730D, PE 83305726D, PE 83305727D,PE 83305725D, QB 21663263A, QB 21663262A, QB 21663258A, QB 21663257A, QB 21663255A, QB 21663254A, QL 61923905A, QL 61923901A, QL 61923902A, QL 61923903A, QH 25635199A, PH 15595311A, PF 96403778C, PB 34316137G, PB 34316123G, MK 20987895B, MK 69654365C, LL 17461790F, MK 05229564B, LA 95864939A, QI05680322A, QI 05680325A, MB 59156299J, MF 62493866D, PB 44390153J, PB 44390157J, PE 13341765D, PE 83305745D, LG 03951433C, LK 78508516C, MB 76490308M, QH 25635198A, PB 06071595D, PB 41151809I, LA 17844345C, MG 18250268A, MG 18250267A, PF 11803841 L, PF 11686303L, PF 11686304L, PF 11686302L, PF 11686339L, PF 11686340L, PF 1168343L, PF 11686344L, PF 11686320L, MG 18250243A, PF 40765930P, PG 63283433A, PK 49559464H, LF 76834485G, ME 75846249B, PF 8548928 I, VB 29388615G, QB 71358136A, QB 77358135A, PE 83305746D, PE 83305747D, PE 83305750D, PE 83305728D, PE 83305729D, PD 61965084C, QI 01714664A, MA 47262654A, QL 61985479A, QL 61985480A, QL 61985483A, QL 61985482A, QI 01729824A, MF 81700286B, MB 03388815S, LD 33041969B, PB 97501039C, PF 96403762C, LF 52948480Q, MK 69654370C, PE 60491043C, PE 60491042C, QL 61923906A, QL 61923904A, QH 25635189A, QH 25635188A, QH 25635187A, QH 25635186A, MA 47262658A, PE 83305723DD, QB 21663282A, QB 216632273A, PE 83305724D, PB 28817603H, QB 21663270A, QB 21663279A, ML 84394779E, PB 03532719D, QB 23689042B, QB 23687043B, QB 23687044B, QB 23687045B, PK 83827658H, PF 52772830Q, PE 60116713C, QE 03869486A, PE 60116112C, PF 83995807E, MD 32462241A, MG 60472251A, QE 27270420A, PA 3010838B, PA 70246395A, PG 61982380A, MF 60762481A, MA 51261762A, MB 34970750B, PG 61882364A, ML 45251403E, PG 51692253C, PL 38196624H, PH 91561994B, PB 17775144F, PB 85029653V, QI 01729817A, QD 47877863A, QD 47877862A, QI 01729816A, QI 01729817A, QI 01729815A, QK 69601938A, PL 08078568Q, QK 69601927A, QK 69601926A, PK 26699847I, PF 34620269K, PD 87419965C, PK 40675520I, QE 03869488A, QE 03869987A, PF 50846659G, LD 13125249A, LF 18430339B, PA 29472062B, LA 00151446C, LF 12328466H, MF 94742923F, PB 53164625C, PB 06382797M, PB 06382796M, QB 90110017A, PA 29991602B, QB 90110061A, QB 90110015A, QB 90110014A, QB 90110013A, PB 74822317 I, PB 57500249 S, PB 20301649S, PB 20301650S, PB 62117015E, ME 28281245B, PF 84919130D, LF 11974781F, LF 11974796F, MB 80497101D, PE 68135624D, QB 71358133A, PE 68135623D, QL 61923908A, QL 61923907A, PF 21525301L, QB 26378937A, QI 81714844A, QB 26378930A, QI 01714666A, QI 01714667A, QI 01714669A, QH 41662410A, QB 26371986A, QL 30376729A, QL 30376761A, QB 23165092A, QH 41662958A, QB 20729396A, QB 20729628A, QB 20729397A, QL 30370762A, QB 2072930A, QB 20729689A, PB 42975247S, PG 17061329D, PK 38201581H, PK 38201574H, QE 11966681A, PK 38196603H, PK 43534933B, PK 43534932B, PG 61882379A, MG 60431237A, ME 27269103B, PF 34620268K, PF 34620245K, PF 34620244K, PE 60491041C, QB 71239599A, QB 71358132A, QB 23687058B, QE 04987194A, QE 04987193A, QE 04987129A, MG 68555141A, QB 23687057B, QB 23687056B, QB 23687053B, QB 23687052B, QB 23687040B, QC 25336971H, QB 23687041B, MB 84582564E, LF 90961869K, MB 27564502RE, PG 67605105B, ME 56508390B, PK 40494784I, PK 40494783I, QB 26180578A, QH 11216822A, QB 26180501A, ME 28375827B, LF 13822160D, QB 26180502A, QB 26180503A, MF 11320150F, MB 79121423B, PD 61498635C, LB 36828989H, PB 20482808R, PG 32828867B, MC 04024534A, PD 09584021 D, PD 18779536C, MB 24279823A, LB 93978956V, PK 33266394F, MH 65600796A, PI 05118558B, PE 63049586C, PE 16699376A, PG 33413487D, LB 49299942L, MB 64488882S, LL 68156272I, MB 64488892S, LL 68156263I, LL 68156273I, MG 80486373A, PB 04800569S, MB 95275828K, PD 09584046D, PD 09584047D, PD 09584049D,PD 09584048D, PD 09584020D, PG 02315902C, PB 19597146A, LL 18178970D, LM 78145018E, MK 36004913C, MK 36004912C, PB 19597144A, QH 11196579A, QH 11196575A, QH 11196576A, QH 11196581A, QH 11196590A, MH 29396957A, LK 82846686D, LH 37424292C, QH 11196583A, QH 11196582A, QH 11196584A, QH 11196585A, QH 11196578A, QH 11196577A, QH 11196574A, QH 11196573A, QH 11196570A, QD 45902725A, QD 45902754A, QD 45902755A, QH 17169929A, QH 17169936A, PF 33234277K, PB 53678249I, LG 34009685A, LG 37933395B, PB 53618157I, PB 53618156I, MC 26990369A, PF 60283721G, LB 93236144K, MA 53611825A, LG 62314561C, PD 34971313C, QG 07232745A, QK 69601862A, QK 6901835A, QK 69601894A, QK 69601914A, QK 69601913A, QG 07232156A, QK 69601937A, QK 09601929A, QK 69601836A, PD 61498658C, PD 61498637C, PD 61498636C, PD 61498657C, PD 61498656C, PD 61498654C, PD 61498633C, PD 61498634C, PD 61498655C, MH 39359374A, MG 34461565A, LB 38872174S, LK85318016A, PF 45125651H, PB 06558518K

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1