Ухвала від 24.04.2025 по справі 481/605/25

Справа № 481/605/25

Провадж.№ 2/481/339/2025

УХВАЛА

/про залишення позовної заяви без руху/

24.04.2025 року м. Новий Буг

Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко-Дрига Н.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки і піклування Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2025 представник позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 їхнім батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175,177 ЦПК України.

За правилами п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Крім того, відповідно до вимог ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Відповідно до п.1 Постанови ПВС України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, не конкретизовано для виникнення якого саме права позивача потрібно встановити факт самостійного утримання дітей. Тобто, позивачем не наведено у заяві обґрунтування, для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів необхідно, щоб суд встановив відповідний факт.

При цьому, від визначення мети залежить коло осіб, права і обов`язки яких можуть зачіпатися за наслідками розгляду справи судом. Це коло визначається взаємовідносинами із позивачем у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права і обов`язки.

При визначенні кола осіб у встановленні факту, що має юридичне значення, слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факт, що підлягає встановленню, може вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких позивач буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

Зокрема, позивачем не зазначено сторонами всіх тих осіб, кому позивач має намір подавати рішення про встановлення даного факту в разі задоволення його вимог.

Крім того, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Оскільки на підставі можливого рішення суду у даній справі про встановлення юридичного факту, позивач буде мати підстави звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на обліку в якому він перебуває, з метою отримання відстрочки від призову на військову службу, тому рішення у справі може вплинути на обов`язки відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з оформлення такої відстрочки позивачу.

Проте, у заяві позивач не зазначає, в якому саме територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки він перебуває на обліку та не вказує його як учасника у справі.

Після визначення кола осіб і зазначення їхніх даних в позовній заяві позивачу також слід додати копії заяв з додатками для кожної із сторін.

До матеріалів позовної заяви також не додано доказів, що відповідачка позбавлена батьківських прав, або визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, відбуває покарання у місцях позбавлення волі.

Разом з тим, в позовній заяві не зазначено та до неї не додано доказів самостійного утримання позивачем дітей, не вказано даних щодо працевлаштування та матеріального стану позивача, наявності нерухомості у нього, іншого доходу, даних про матеріальну можливість позивача утримувати дітей відсутні.

Крім того, звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано жодних характеризуючих документів, даних про особу матері дитини, її майновий стан, роботу, та житлові умови, інше. Позивач лише зазначає, що вона залишила родину і вони проживають окремо.

Вказані в ухвалі недоліки позбавляють можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до розгляду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 84, 175, 176, 177, 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки і піклування Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

Роз`яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА