Ухвала

від 22.04.2025 по справі 766/6403/21

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/6403/21

н/п 1-кс/766/3309/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року

Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження №12021231040000179 від 03.04.2021, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України,-

встановила:

ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження № 12021231040000179 від 03.04.2021, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.

Обґрунтування клопотання.

Заявник зазначила, що є потерпілою у кримінальному провадженні №12021231040000179 від 03.04.2021 за ч.1 ст.140 КК України, яке розслідується у СВ Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області.

У ході передачі втраченого під час окупації кримінального провадження для відновлення у суді, від Херсонської окружної прокуратури до СВ поліції, було втрачено флеш-накопичувач, що містив важливі відеозаписи та фотоматеріали загострення стану пацієнтки, що різниться з записами у медичній документації, які є доказами у справі Зазначений факт може суттєво вплинути на встановлення обставин злочину та хід розслідування.

З метою відновлення втрачених доказів, заявниця надає копію зазначених відео та фотоматеріалів, які в неї збереглися, та просить відновити матеріали кримінального провадження, а саме: флеш-накопичувач VERBATIM, який містить відео та фото матеріали з метою подальшої передачі його слідчій для проведення слідчих дій.

Доводи сторін у справі.

Заявниця та слідчий у кримінальному провадженні про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки в судове засідання не повідомили, неявка учасників процесу не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно положень ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування розгляду за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.

Мотивація суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 615-1 КПК України, відновленню підлягають втрачені матеріали кримінального провадження, яке не завершилося направленням обвинувального акту.

Частиною 2 ст. 615-1 КПК України визначено, що матеріали кримінального провадження, не направлені з обвинувальним актом, підлягають відновленню за рішенням слідчого судді, суду у разі надходження клопотання від прокурора або від слідчого чи дізнавача, погодженого з прокурором, або від сторони захисту чи потерпілого, або за власною ініціативою суду, за умови наявності витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування, або постанови про початок досудового розслідування, винесеної у порядку, передбаченому статтею 615 цього Кодексу, або ухвали про призначення судового розгляду, наявних у цьому кримінальному провадженні відповідних матеріалів фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інших носіїв інформації, а також копій документів, засвідчених з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.

Згідно з ч. 4 ст. 615-1 КПК України, у клопотанні зазначаються:

1) обставини втрати матеріалів кримінального провадження;

2) місцезнаходження копій документів кримінального провадження або відомостей щодо них;

3) перелік документів та інших матеріалів, відновлення яких прокурор, слідчий, дізнавач, сторона захисту чи потерпілий вважає необхідним;

4) мета відновлення документів та інших матеріалів;

5) особи, яким повідомлено про підозру (за наявності);

6) особи, які брали участь у кримінальному провадженні, із зазначенням їхнього статусу у такому провадженні;

7) перелік слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, проведених у кримінальному провадженні.

До клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження додаються документи або їх копії, у тому числі не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у прокурора, слідчого, дізнавача, сторони захисту чи потерпілого, за умови їх засвідчення кваліфікованим електронним підписом.

Із викладених у клопотанні обставин, а також долучених до клопотання документів вбачається, що ОСОБА_3 , як потерпіла у кримінальному провадженні, до клопотання долучила флеш-носій, зазначивши, що на ньому знаходяться відеозаписи та фото, які вона вважає доказами у справі.

Згідно долученої до клопотання копії листа першого заступника керівника Херсонської окружної прокуратури ОСОБА_4 від 20.03.2025 № 55-1833-22 ОСОБА_5 повідомлено про те, що копії матеріалів кримінального провадження № 12021231040000179 від 03.04.2021, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, направлено до слідчого відділу Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області разом із флешносієм із фото- та відеозображеннями, які були додатками до клопотання ОСОБА_5 № 71 від 27.06.2023.

Крім того, листом в.о. заступника начальника слідчого відділу Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 від 03.03.2025 № 1907/36/03/3-25 ОСОБА_5 повідомлено про те, що до слідчого відділу з Херсонської окружної прокуратури не надходили матеріали вказаного кримінального провадження на електронних носіях інформації.

Із вищевказаного вбачається, що флеш-носій не був серед матеріалів кримінального провадження, що втрачено в умовах воєнного стану з підстав залишення матеріалів провадження на окупованій території, а був втрачений під час пересилання з прокуратури до слідчого відділу поліції.

Сам по собі флеш-носій не є документом, він є тільки інструментом збереження в електронній формі документів. Флешнакопичувач, який просить відновити ОСОБА_3 , у майбутньому може виступати речовим доказом у справі за результатом вчинення слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

Слідчий суддя при вирішенні питання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження може ухвали рішення про відновлення тих документів, які були в матеріалах кримінального провадження, і які відповідають визначенню «документу», даному у ст.99 КПК України, але при цьому не може переглядати флешнакопичувач на предмет наявності в ньому документу.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що у частині 3 ст. 99 КПК законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації.

Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Для виконання завдань кримінального провадження, з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8). Відповідно до ст. 7 цього Закону у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Питання ідентифікації електронного документа як оригіналу можуть бути вирішені уповноваженою особою, яка його створила (за допомогою спеціальних програм порахувати контрольну суму файлу або каталогу з файлами CRC-сума, hash-сума), або за наявності відповідних підстав шляхом проведення спеціальних досліджень.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878кмо20).

В даному випадку значення має сам документ, а не носій, на якому він зберігається.

Кримінальний процесуальний закон містить гарантії захисту законних прав та інтересів сторін у кримінальному провадженні, де у ст. 266 КПК встановлені вимоги про зберігання до набрання законної сили вироком суду технічних засобів, застосованих під час проведення НСРД, а також первинних носіїв отриманої інформації. За наявності обґрунтованих підстав носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Слід зазначити, що фото- та відеофайли, які містяться на носіях інформації, можуть бути долучені до матеріалів кримінального провадження стороною цього кримінального провадження, у тому числі, потерпілою, під час досудового розслідування. Про вказане ОСОБА_3 було повідомлено слідчим у кримінальному провадженні ОСОБА_7 листом від 27.02.205 № 1790/36/3-25.

Враховуючи вищевикладене, клопотання ОСОБА_3 про відновлення матеріалів провадження задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.615-1 КПК України, слідчий суддя

постановила:

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, №12021231040000179 від 03.04.2021, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.

Повернути ОСОБА_3 флеш-носій.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1