Рішення

від 14.04.2025 по справі 357/11184/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11184/24

Провадження № 2/357/834/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Любченко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 , який діє через свого представника ОСОБА_3 , звернувся через систему «Електронний суд» до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про поділ майна подружжя, та з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати за ОСОБА_4 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію 1/2 частини квартири у розмірі 1 050 000 грн. 00 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки автомобіля марки LAND ROVER, модель FREELANDER, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 105 000 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача 50% витрат, які понесені та/або будуть понесені ОСОБА_1 у зв`язку зі сплатою судового збору.

І. Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували з 01.08.1999 у зареєстрованому шлюбу. Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2023 по справі № 357/6021/23 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01.08.1999 розірвано. Після розлучення сторони не дійшли згоди щодо поділу, придбаного в період шлюбу, спільного майна, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 71,4 кв.м.; автомобіля марки LAND ROVER, модель FREELANDER, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Позивач вказує, що раніше сторони у досудовому порядку досягли згоди щодо поділу майна, наступним чином, позивач віддає відповідачу свою 1/2 частку квартири, з умовою звільнення від сплати будь-яких виплат аліментів відповідачу, та залишає у своїй власності автомобіль марки LAND ROVER, модель FREELANDER, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Після чого ОСОБА_1 передав відповідачу оригінали документів для переоформлення нерухомості. Однак, після отримання документів, відповідач відмовилась від домовленості, у зв`язку з тим, що на її думку позивач повинен був сплатити заборгованість за надані житлово-комунальні послуги по квартирі, хоча позивач не проживає у цій квартирі два роки, оскільки служить у складі ЗСУ. Відповідач відмовляється повертати позивачу документи, змінила замки на вхідних дверях у квартиру, та позбавила можливості будь-яким чином потрапити у спірну квартиру.

Враховуючи викладене, посилаючись на ст. 60, 70, 71 Сімейного кодексу України, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 серпня 1998 року, від вказаного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2023 по справі № 357/6021/23 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано. Під час перебування у шлюбі за спільні кошти сім`ї подружжям було придбано 08 червня 2022 року автомобіль LAND ROVER, модель FREELANDER, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , а також трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 . Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна, складеного ФОП ОСОБА_7 вартість квартири становить 928 200,00 грн., а ринкова вартість автомобіля LAND ROVER FREELANDER, згідно даних продажу аналогічних транспортних засобів на сайті AUTOMOTO.UA становить 299 653,00 грн. Після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо поділу спільного майна подружжя. Автомобілем користується ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про результати перевірки звернення ОСОБА_2 , виданої 14.08.2024 Білоцерківським РУП ГУНП в Київській області. Оскільки автомобіль був придбаний для службових цілей ОСОБА_1 та він ним постійно користується, а тому ОСОБА_2 вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля. Також, ОСОБА_2 зазначає, що на підставі норм ст. 60,61 СК України, вона має право на визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Враховуючи викладені обставини, ОСОБА_2 просить виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль LAND ROVER, модель FREELANDER, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , стягнувши з нього 150 000,00 грн. компенсації вартості 1/2 частки цього транспортного засобу та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку поділу майна подружжя.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 12.08.2024 залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, надав строк для усунення недоліків (а.с. 26-28).

21.08.2024 представник позивача Берещенко Р.О. через систему «Електронний суд» сформував заяву про усунення недоліків, подав уточнену позовну заяву (а.с. 30-53).

Ухвалою судді від 26.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 55-56).

25.09.2024 представник третьої особи Кисельова В.М. подала заяву про розгляд справи за відсутності представника Служби у справах дітей (а.с. 70-71).

25.09.2024 представник ОСОБА_2 адвокат Кабула І.Ю. подала зустрічну позовну заяву, клопотання про призначення транспортно-товарознавчої експертизи (а.с. 72-97).

Ухвалою суду від 25.09.2024 прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про поділ спільного майна подружжя (.с. 101-102).

Ухвалою суду від 01.11.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-товарознавчої експертизи, призначено по справі судово-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а.с. 115-116).

29.11.2024 на адресу суду надійшло повідомлення судового експерта про неможливість проведення судової експертизи (а.с. 120-121).

Ухвалою судді від 02.12.2024 відновлено провадження по справі та призначено справу до підготовчого засідання (а.с. 123).

10.12.2024 представник позивача Берещенко Р.О. сформував через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 124-129).

Ухвалою суду від 23.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті (а.с. 132-133).

07.01.2025 представник позивача Берещенко Р.О. сформував через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 137-143), заяву про долучення до матеріалів справи фотокопії звіту ПП Експерт ВМ про незалежну оцінку ринкової вартості спірної квартири (а.с.144-158).

04.02.2025 представник позивача ОСОБА_3 сформував через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 163-170).

18.03.2025 представник позивача ОСОБА_3 сформував через систему «Електронний суд» заяву про зупинення провадження у справі (а.с. 173-187).

Ухвалою суду від 19.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі (а.с.191-194).

27.03.2025 представник відповідача ОСОБА_8 подала заяву про відшкодування судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 198-205).

02.04.2025 представник позивача Берещенко Р.О. сформував через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 206-212).

Позивач у судове засідання не з`явився, 13.04.2025 представник позивача Берещенко Р.О. сформував через систему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги первісного позову підтримав у повному обсязі (а.с. 215-221).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 первісний позов не визнала, підтримала зустрічну позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не направила свого представника, 25.09.2024 представник третьої особи ОСОБА_9 подала заяву про розгляд справи за відсутності представника Служби у справах дітей (а.с. 70-71).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення з наступних підстав.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 01 серпня 1998 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міськвиконкому Київської області, актовий запис № 771. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2023 по справі № 357/6021/23 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 78-79).

Встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.80).

Встановлено, що ОСОБА_5 23.12.2023 уклала шлюб з ОСОБА_2 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_10 », що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 77).

Встановлено, що з 24 червня 1999 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що стверджується копією договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Кушнір Н.Б. (а.с. 81).

Згідно звіту про оцінку нерухомого майна, виготовленого ФОП ОСОБА_7 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 928 200,00 грн (а.с. 85).

Встановлено, що ОСОБА_4 є власником транспортного засобу LAND ROVER, модель FREELANDER, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (дата реєстрації 08.06.2022), що стверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 87).

Згідно Звіту про оцінку нерухомого майна, складеного ФОП ОСОБА_7 вартість квартири АДРЕСА_1 становить - 928 200,00 грн. (а.с. 85-86).

В судовому засіданні сторони погодили вартість частини спірного майна, а саме транспортного засобу LAND ROVER, модель FREELANDER, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 210 000 грн.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

За ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За ч.1 ст.61 СК України, об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Згідно зі ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження№ 14-325цс18).

Також, суд враховує правову позицію висловлену в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 646/7463/16-ц (провадження № 61-17601св20), де зазначено, що якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього, лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

В даному випадку, як було встановлено судом, сторони визначили для поділу два об`єкти спільного майна подружжя: квартиру і автомобіль. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 , а на автомобіль LAND ROVER, д.н.з. НОМЕР_1 - за ОСОБА_2 .

За ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно ч. 4, 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Позивач ОСОБА_1 пропонує такий варіант поділу спільного майна, за яким ОСОБА_2 має сплатити йому 50 % вартості квартири, тобто ОСОБА_1 бажає продати їй свою частку у спільному майні, а також, ОСОБА_2 має компенсувати ОСОБА_1 50 % вартості автомобіля, залишившись власником ТЗ.

Відповідач ОСОБА_2 заперечує сплачувати грошову компенсацію частки спільного майна, оскільки не має коштів, а також не бажає отримувати запропоновану позивачем суму коштів в рахунок вартості 1/2 частини квартири. Зазначає, що вона і дитина мають право користуватися даним житлом.

Крім того, якщо вести мову про компенсацію вартості частини майна, то сторонам слід було погодити вартість цього майна (квартири), або надати суду належні докази визначення вартості спірного майна. Позивач, ставлячи вимогу про стягнення компенсації вартості об`єктів спільного майна не надав жодного доказу в підтвердження оцінки даного нерухомого і рухомого майна.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та виходячи з вищенаведених норм СК України, суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 підлягає поділу між сторонами, шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину цієї квартири.

Щодо поділу рухомого майна сторін, то судом було встановлено, що спірний автомобіль LAND ROVER, модель FREELANDER, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , по факту постійно перебуває у користуванні ОСОБА_1 , та враховуючи, що автомобіль є неподільною річчю, а ОСОБА_2 ніколи не керувала і не керує даним ТЗ, сторони в судовому засіданні погодили його вартість, то суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на цей автомобіль, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину вартості автомобіля LAND ROVER, д.н.з. НОМЕР_4 в сумі 105 000 грн.

Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та суд відмовляє в їх задоволенні.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, то його судові витрати залишаються за позивачем.

Представник відповідача адвокат Кабула І.Ю. подала суду заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесення відповідачем ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу до суду було надано: договір № 27/24 про надання правничої допомоги від 28.08.2024, укладений між адвокатом Кабула І.Ю. та ОСОБА_2 (а.с. 200); квитанцію (а.с.202а), Акт виконаних робіт (а.с.203), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер (а.с.204,205).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, зазначено, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону N 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Отже, розмір витрат на правову допомогу, який обгрунтовано стороною відповідача, склав 10 000 гривень.

Сторона позивача не заперечила вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, не подала клопотання про зменшення цих витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь ОСОБА_12 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., а також, підлягають стягненню судові витрати за сплачений судовий збір при подачі зустрічного позову, в сумі 6141 грн. (а.с.96).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 223, 263-266,354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Залишити у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки LAND ROVER, модель FREELANDER, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) компенсацію вартості 1/ 2 частини автомобіля марки LAND ROVER, модель FREELANDER, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 105 000 грн. (сто п`ять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 ( НОМЕР_7 ) судові витрати по справі в сумі : 6141 грн. (судовий збір) та 10 000 грн. (витрати правничої допомоги).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 24.04.2025 року

Суддя О. Я. Ярмола