Ухвала

від 23.04.2025 по справі 916/5800/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

23 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/5800/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників процесу:

від прокуратури: Ейсмонт С.О., за посвідченням;

від ОМР: не з`явився;

від ПрАТ Антарктика: не з`явився;

від ТОВ Бебіленд: не з`явився;

від ПП Арія: не з`явився;

від РВ ФДМУ: Кравченко Ю.В. у порядку самопредставництва;

від ФДМУ: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області

від 01 серпня 2024 року (повний текст складено та підписано 12.08.2024)

у справі № 916/5800/23

за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави

до відповідачів: Одеської міської ради; Приватного акціонерного товариства Антарктика; Товариства з обмеженою відповідальністю Бебіленд; Приватного підприємства Арія

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях; Фонду державного майна України

про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до: Одеської міської ради, Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) Антарктика, Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Бебіленд, Приватного підприємства (ПП) Арія про усунення перешкод у користуванні територіальною громадою м. Одеси захисною спорудою цивільного захисту приміщенням протирадіаційного укриття №57049 площею 55 кв.м, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 89, шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.11.1999 №879 Про оформлення свідоцтва про право власності Акціонерній рибопромисловій компанії Антарктика на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Катерининська, 89;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.08.2002, укладеного між Акціонерною рибопромисловою компанією Антарктика та ТОВ Бебіленд, в частині передачі нежитлових підвальних приміщень площею 55 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 89, що є протирадіаційним укриттям №57049;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.09.2004 №8987, укладеного між ТОВ Бебіленд та ПП Арія, в частині передачі нежитлових підвальних приміщень площею 55 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 89, що є протирадіаційним укриттям №57049;

- зобов`язання ПП Арія повернути територіальній громаді міста Одеси приміщення протирадіаційного укриття №57079 площею 55 кв.м., а саме: нежилі підвальні приміщення №6 з кімнатами №2, №4, №5, №6, №7, №8, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 89, згідно поверхового плану будови літери А (підвалу) по вул. К. Маркса (наразі - Катерининська), буд. 89 міста Одеси, квартал 319, від 16.05.1966.

Позовні вимоги, із посиланнями, зокрема, на положення ст. ст 1, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", обґрунтовані порушенням інтересів держави в частині збереження та використання захисних споруд цивільного захисту населення. За твердженням прокурора, спірні нежитлові (підвальні) приміщення є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям №57049 і вибуло з володіння держави всупереч вимогам закону, оскільки положенням чинного законодавства не передбачено можливості приватизації захисних споруд цивільного захисту (далі - ЗСЦЗ), а отже, відсутня воля власника спірного майна на відчуження його у приватну власність. Також у позовній заяві прокурор вказує, що значний суспільний інтерес становить забезпечення захисту населення від надзвичайних ситуацій та негативних наслідків бойових дій шляхом створення умов для перебування громадян у протирадіаційному укритті.

В процесі розгляду справи ухвалами місцевого господарського суду від 03.01.2024 та 19.03.2024 залучено до участі у справі №916/5800/23 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Фонд державного майна України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2024 у справі №916/5800/23 (суддя Рога Н.В.) у задоволені позову відмовлено повністю.

В своєму рішенні суд першої інстанції, у тому числі, дійшов висновку, що заявлений прокурором негаторний позов в контексті зазначених обставин справи, є таким, що не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірне нерухоме майно, а відтак обраний прокурором спосіб захисту не є належним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2024 року у справі №916/5800/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора в повному обсязі. Також прокурор просить суд апеляційної інстанції здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, розгляд якої в подальшому неодноразово відкладався. При цьому, ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.11.2024 розгляд апеляційної скарги прокурора на рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2024 був продовжений на розумний строк, необхідний для забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та основного завдання господарського судочинства справедливого та неупередженого вирішення судом спору.

Ухвалою суду від 19.03.2025 розгляд справи №916/5800/23 призначено на 23.04.2025 о 12:30 год.

Разом з тим, судовою колегією було встановлено, що на Верховним Судом в касаційному порядку здійснюється перегляд справи з подібних правовідносин №918/938/23 (за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здолбунівсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині та повернення протирадіаційного укриття в комунальну власність), в результаті якого суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для передачі вказаної справи на розгляд спеціалізованої палати - палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, про що винесено відповідну ухвалу від 26.02.2025.

Підставою для передачі справи на розгляд спеціалізованої палати слугувало те, що у справі №918/938/23 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлена прокурором вимога є вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а тому на неї поширюється загальна позовна давність тривалістю 3 роки. Колегія суддів у відповідній справі з`ясувала, що зроблений апеляційним судом висновок повністю відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.06.2024 у справі №918/938/23, а також у постанові від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22. Поряд з цим, касаційна колегія з`ясувала і те, що в ряді інших постанов, а саме: від 08.11.2023 у справі №918/1141/22, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, від 27.11.2024 у справі №922/221/24, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, від 16.01.2025 у справі № 922/660/24 та від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що вимога про повернення у державну чи комунальну власність протирадіаційних укриттів, які в процесі приватизації (корпоратизації) були зареєстровані за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження таких об`єктів є негаторною вимогою, виходячи з того, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади у подібних правовідносинах слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Ураховуючи такі висновки, у вказаних справах суд касаційної інстанції виснував також, що приписи про застосування позовної давності на спірні правовідносини не поширюються, адже негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном.

3 огляду на це, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 26.02.2025 у справі №918/938/23 виснував, що наразі у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду існує неоднозначний підхід до застосування статей 256, 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України у спорах, пов`язаних із поверненням протирадіаційних укриттів з приватної у державну чи комунальну власність, що не відповідає вимогам єдності судової практики.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Суд враховує, що оскільки протирадіаційне укриття є одним із різновидів захисної споруди цивільного захисту, питання застосування норм чинного законодавства у відповідних правовідносинах має істотне значення для забезпечення правильного вирішення спору.

Пунктом 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно зі ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Правило ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку передбаченому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, Об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.

У судовому засіданні 23.04.2025 колегія суддів встановила наявність підстав для застосування процесуального механізму зупинення провадження у справі ( п.7 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України).

Так, апеляційним судом встановлено, що правовідносини у справах №916/5800/23 та №918/938/23 за сферою правового регулювання є подібними. Відтак, правовий висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №918/938/23 (зокрема, щодо застосування статей 256, 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України в контексті визначення правової природи вимоги про повернення у державну/комунальну власність протирадіаційного укриття, яке в процесі приватизації (корпоратизації) було зареєстровано за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження такого об`єкта, а саме: чи є вона негаторною вимогою, на яку не поширюється позовна давність, або є віндикаційною вимогою, на яку поширюється загальна позовна давність тривалістю 3 роки) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у справі №916/5800/23.

Ураховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на те, що результат перегляду оскаржуваного судового рішення у справі №916/5800/23 пов`язаний із результатом касаційного перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №918/938/23 судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, апеляційна колегія з власної ініціативи дійшла висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження у справі №916/5800/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку судового рішення у справі №918/938/23.

Даний висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності зупинення апеляційного провадження до отримання правового висновку судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування статей 256, 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України в контексті визначення правової природи вимоги про повернення у державну/комунальну власність протирадіаційного укриття, яке в процесі приватизації (корпоратизації) було зареєстровано за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження такого об`єкта, повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у низці ухвал останнього про зупинення касаційного провадження, зокрема, від 10.03.2025 у справі №922/2484/24 та від 13.03.2025 у справі №927/412/24 в межах яких вирішуються спори між прокурором та АТ "Укртелеком" щодо повернення у державну власність споруд цивільного захисту (протирадіаційних укриттів).

Керуючись ст. ст. 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Зупинити апеляційне провадження у справі №916/5800/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №918/938/23.

2. Зобов`язати сторін повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду Верховного Суду справи №918/938/23.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 23.04.2025.

Головуючий суддяЯ.Ф. Савицький

Суддя Г.І. Діброва

СуддяН.М. Принцевська