Постанова

від 23.04.2025 по справі 925/73/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2025 р. Справа№ 925/73/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Іоннікової І.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Король Я.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024

(повний текст рішення складено 20.09.2024)

у справі № 925/73/24 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

до Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області

про стягнення 1 362 106,75 грн,

за участю представників:

від позивача: Невструєв Л.Б.

від відповідача: Гусак І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про стягнення 1 362 106,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість за Договором відповідачем сплачена зі спливом строку визначеного мировою угодою в межах справи № 925/1434/21, затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області ухвалою від 02.12.2021, до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 867 406, 01 грн, сума штрафу в розмірі 77 349, 66 грн, сума 3% річних в розмірі 62 485, 20 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 354 865, 88 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" з додатками надіслано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" суму інфляційних втрат в розмірі 354 865,88 грн, суму 3% річних в розмірі 62 485,20 грн, суму пені в розмірі 135 747,87 грн, суму штрафу в розмірі 77 349,66 грн, суму судового збору в розмірі 9 456,73 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що по день фактичного виконання судового рішення, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних, в той же час виконання відповідачем свого основного грошового зобов`язання здійснено 22.11.2023, тобто з порушенням строку. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової суми заборгованості, місцевий господарський суд встановив, що він є арифметично вірним. Також суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок сум пені і штрафу встановив, що заявлена до стягнення сума штрафу є арифметично правильною та відповідно обґрунтованою. Проте, розрахунок суми пені позивачем здійснений без врахування норм зазначеної ст. 232 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, здійснивши власний розрахунок, місцевим господарським судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача сумою пені є 135 747,87 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Державна податкова служба України в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник звертає увагу, що являючись боржником, Головне управління ДПС у Черкаській області не має права здійснювати подачу документів та відповідно виконати оплату коштів на добровільних умовах було неможливим в зв`язку з тим, що мирова угода була затверджена ухвалою суду (тобто судовим рішенням) що автоматично підпадає відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Безспірне списання коштів з рахунків боржника». Також скаржник звертає увагу, що позивач, подаючи заяву до Господарського суду Черкаської області про встановлення способу виконання судового рішення, був обізнаний в тому, з яких причин не виконувалась мирова угода та, те що Головним управлінням ДПС у Черкаській області було вжито всіх заходів від нього залежних та передбачених чинним законодавством, щодо погашення заборгованості. Отже скаржник наголошує, що ситуація по невиконанню мирової угоди затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 по справі № 925/1434/21 зі сторони Головного управління ДПС у Черкаській області, виникла з причин відмови листами та неприйнятті Головним управлінням Державної казначейської служби у Черкаській області документів як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача у 2021 та 2022. Крім того, лише після прийняття ухвали Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023 про встановлення способу виконання судового рішення, Головним управлінням Державної казначейської служби у Черкаській області були нарешті прийняті документи. Також, враховуючи предмет спору, відсутність складних арифметичних розрахунків під час підготування позову незначний обсяг доказів у справі, скаржник вважає суму витрат на професійну правничу допомогу, визначену позивачем, завищеною, необґрунтованою неспіврозмірною із виконаним обсягом робіт та не підтвердженою належними доказами.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2024 у справі № 925/73/24.

У зв`язку з відпусткою головуючого судді (судді-доповідача) Агрикової О.В., для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 прийнято справу № 925/73/24 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Скрипка І.М., Мальченко А.О. Розгляд апеляційної скарги Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 925/73/24 призначено на 04.03.2025 о 12:40.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Мальченко А.О., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 прийнято справу № 925/73/24 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Мальченко А.О., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 відкладено розгляд справи № 925/73/24 на 26.03.2025 о 13:10.

06.03.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" надійшла заява про забезпечення технічної можливості участі у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2025.

В судовому засіданні 23.04.2025 представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.01.2020 між Головним управлінням ДПС у Черкаській області (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (постачальник) було укладено Договір поставки природного газу №32 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2020 році товар: природний газ (код за ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо (Природний газ)) (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених даним Договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним Договором. (т.1, а.с. 16-21)

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що відповідно до п. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, та п. 1 ст. 48 БКУ взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів проводиться в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунків та актів приймання-передачі за отриманий товар до 20 числа наступного за місяцем постачання.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього Договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. (п. 4.3. Договору).

Додатковою угодою №1 від 22.12.2020 сторони виклали пункт 10.1. Договору в наступній редакції: "Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 01.02.2020 до 31.01.2021, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання.".

Додатковою угодою №2 від 28.01.2021 до Договору сторони погодили, у зв`язку з ліквідацією ГУ ДПС у Черкаській області відповідно до постанови КМУ від 30.09.2020 №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", замінити сторону Договору з ГУ ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) на ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44131663), яке є правонаступником майна, прав та обов`язків ГУ ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920).

На виконання умов Договору позивачем було передано ГУ ДПС у Черкаській області газ на загальну суму 1 364 377, 63 грн згідно наступних Актів прийому-передачі природного газу (т.1, а.с. 23-24):

- №УГР00000197 від 31.01.2021 на суму 456 081,07 грн;

- №УГР00000478 від 28.02.2021 на суму 509 264,66 грн;

- №УГР00001015 від 31.03.2021 на суму 399 031,90 грн.

ГУ ДПС у Черкаській області частково оплачено отриманий від позивача газ на суму в розмірі 246 458,25 грн згідно платіжного доручення №53 від 11.02.2021. (т.2, а.с. 51)

Окрім того, за грудень 2020 року за ГУ ДПС у Черкаській області рахувалась переплата в розмірі 12 924,29 грн.

У зв`язку з наявністю у ГУ ДПС у Черкаській області заборгованості перед позивачем за Договором в розмірі 1 104 995,09 грн, останній звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області про стягнення з нього 1 104 995,09 грн боргу.

В межах справи № 925/1434/21 за позовом ТОВ "Укр Газ Ресурс" до ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області про стягнення 1 104 995, 09 грн Господарським судом Черкаської області ухвалою від 02.12.2021 у затверджено мирову угоду, укладену 30.11.2021 між ТОВ "Укр Газ Ресурс" та ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області. (т.2, а.с. 53-59)

Головним управлінням ДПС у Черкаській області листом від 14.12.2021 № 10357/5/23-00-10-0123 направлено на Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області оригінал вказаної ухвали. (т.2, а.с. 60)

Листом від 17.12.2021 № 04-17-02-10/10148 ГУ ДКСУ у Черкаській області повернуто ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 у справі № 925/1434/21 Головному управлінню ДПС у Черкаській області, без виконання, у зв`язку з тим, що на ухвалі відсутня гербова печатка та дата набрання нею законної сили. (т.2, а.с. 61-62)

Головним управлінням ДПС у Черкаській області усунувши недоліки повторно листом від 23.12.2021 № 10672/523-00-10-0123 направлено пакет документів для добровільного виконання судового рішення. (т.2, а.с. 63)

Листом від 30.12.2021 № 07.1-13-06/10530 ГУ ДКСУ у Черкаській області повторно відмовлено у виконанні ухвали Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 у справі № 925/1434/21, у зв`язку з тим, що відсутні електронні носії з поданими документами. (т.2, а.с. 63-64)

Окрім того, відповідно до Регламенту роботи органів ДКСУ у період завершення бюджетного 2021 року та початку 2022 року, затвердженого наказом ДКСУ від 07.12.2021 №352, граничним терміном здійснення видатків бюджетного 2021 року є 30.12.2021 (до 19.30 год. 30.12.2021 завершувалось прийняття електронних документів клієнтів із системи дистанційного обслуговування «Клієнт-казначейства-Казначейство» до облікових систем АС «Є-Казна-Доходи», АС «Є-К-Казна»).

13.01.2022 до Головного управління ДПС у Черкаській області надійшов лист від ТОВ «Укр Газ Ресурс» із запитом надати причини невиконання мирової угоди в частині сплати заборгованості. (т.2, а.с. 66)

Листом від 20.01.2022 № 966/6/23-00-10-03-04 Головним управлінням ДПС у Черкаській області надано відповідь, в якому зазначено причини невиконання затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 мирової угоди та повідомлено, що у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Безспірне списання коштів з рахунків боржника» (далі Порядок № 845), лише стягувач подає до органу Казначейства заяву із зазначенням реквізитів банківського рахунка та оригінал виконавчого документа (мирову угоду), а також інші документи, що необхідні для виконання рішення суду. Тобто, являючись боржником, Головне управління ДПС у Черкаській області не має права здійснювати подачу таких документів та відповідно до листів ГУ ДКСУ у Черкаській області виконати оплату коштів на добровільних умовах було неможливим в зв`язку з тим, що мирова угода була затверджена ухвалою суду (тобто судовим рішенням), що автоматично підпадає відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Безспірне списання коштів з рахунків боржника». (т.2, а.с. 67)

21.12.2022 від ТОВ «Укр Газ Ресурс» (стягувача) надійшла заява до Господарського суду Черкаської області про встановлення способу виконання судового рішення. В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Укр Газ Ресурс» зазначав, що ухвалу суду від 02.12.2021 було пред`явлено до Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області на виконання. Водночас, вищевказана ухвала була повернута без виконання, оскільки: - зі змісту мирової угоди вбачалось, що сторони дійшли згоди про відшкодування заборгованості шляхом її добровільної сплати та виконання взятих відповідачем зобов`язань. Тобто в даному випадку мирова угода не є виконавчим документом про стягнення заборгованості; - органи казначейства можуть виконувати виключно судові рішення лише в частині безспірного стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, або з боржників в особі державних органів, розпорядників чи одержувачів бюджетних коштів. Натомість, виконавчі документи в частині зобов`язання вчинити дії, не підлягають виконанню органом казначейства; - крім того, відповідно до пункту 6 розділу XII Інструкції № 814 ухвали суду засвідчуються гербовою печаткою суду. Проте, ухвала Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 не містить відмітки про набрання законної сили та відсутня гербова печатка. В зв`язку з чим було повернуто ухвалу суду від 02.12.2021 без виконання, оскільки виконавчий документ не підлягає виконанню органом казначейства та не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023 № 925/1434/21 було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» про встановлення способу виконання судового рішення та встановлено спосіб виконання ухвали суду від 02.12.2021 зі справи № 925/1434/21, про затвердження мирової угоди згідно якого: ухвала суду від 02.12.2021 зі справи № 925/1434/21 є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області шляхом безспірного списання коштів в розмірі 1 104 995,09 грн боргу та 6 629, 96 грн судового збору з рахунків Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс». (т.2, а.с. 68-71)

Станом на момент розгляду даної справи Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області здійснено погашення суми заборгованості в розмірі 1 104 995,09 грн та суми судового збору в розмірі 6 629,96 грн за зобов`язаннями в межах справи № 925/1434/21.

На підтвердження вказаного погашення в матеріалах справи наявні листи «Повідомлення про безспірне списання коштів з рахунків боржника» ГУ ДКС України у Черкаській області.

Крім того, оплату суму заборгованості в розмірі 1 104 995, 09 грн відповідачем здійснено згідно наступних платіжний інструкцій: № 23/08/2023№4 від 24.08.2023 на суму 6 629,96 грн, № 23/08/2023№6 від 24.08.2023 на суму 139 832,35 грн, № 01/09/2023№1 від 02.09.2023 на суму 182 800,00 грн, № 26/09/2023№1 від 27.09.2023 на суму 218 529,00 грн, № 06/10/2023№2 від 07.10.2023 на суму 158 571,00 грн, № 19/10/2023№1 від 20.10.2023 на суму 226 747,00 грн, № 01/11/2023№1 від 02.11.2023 на суму 148 053,00 грн, № 21/11/2023№1 від 22.11.2023 на суму 30 462,74 грн. (т.1, а.с. 27-30)

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що ГУ ДПС у Черкаській області допущено прострочення виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 за період з 01.01.2022 по день останнього платежу (21.11.2023), тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 867 406, 01 грн, сума штрафу в розмірі 77 349, 66 грн, сума 3% річних в розмірі 62 485, 20 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 354 865, 88 грн.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановила наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ст. 612 Цивільного кодексу України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання умов Договору було передано ГУ ДПС у Черкаській області газ на загальну суму 1 364 377, 63 грн згідно зазначених вище Актів прийому-передачі природного газу.

В свою чергу, ГУ ДПС у Черкаській області здійснено часткову оплату отриманого від позивача газу на суму в розмірі 246 458, 25 грн (платіжне доручення №53 від 11.02.2021). Також, за грудень 2020 за ГУ ДПС у Черкаській області рахувалась переплата в розмірі 12 924, 29 грн.

В подальшому, залишок суми заборгованості в розмірі 1 104 995, 09 грн позивачем було заявлено до стягнення в межах справи № 925/1434/21 за позовом ТОВ «Укр Газ Ресурс» до ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області, в результаті розгляду якої Господарським судом Черкаської області ухвалою від 02.12.2021 затверджено укладену 30.11.2021 між ТОВ «Укр Газ Ресурс» та ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області мирову угоду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.

Отже, висновки та обставини встановлені у справі № 925/1434/21 є преюдиційними для даної справи.

Відповідно до умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021, відповідач повинен був здійснити оплату заборгованості у термін до 31.12.2021, однак оплата заборгованості була здійснена з простроченням, а саме згідно наступних платіжний інструкцій: № 23/08/2023№4 від 24.08.2023 на суму 6 629, 96 грн, № 23/08/2023№6 від 24.08.2023 на суму 139 832, 35 грн, № 01/09/2023№1 від 02.09.2023 на суму 182 800, 00 грн, № 26/09/2023№1 від 27.09.2023 на суму 218 529, 00 грн, № 06/10/2023№2 від 07.10.2023 на суму 158 571, 00 грн, № 19/10/2023№1 від 20.10.2023 на суму 226 747, 00 грн, № 01/11/2023№1 від 02.11.2023 на суму 148 053, 00 грн, № 21/11/2023№1 від 22.11.2023 на суму 30 462, 74 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми пені в розмірі 867 406, 01 грн, суми штрафу в розмірі 77 349, 66 грн, суми 3% річних в розмірі 62 485, 20 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 354 865, 88 грн. нарахованих у зв`язку з прострочення виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 за період з 01.01.2022 по день останнього платежу. (21.11.2023).

Так, за приписом частини п`ятої ст. 11 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою ст. 625 названого Кодексу.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, по день фактичного виконання судового рішення, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.

Як вже вище встановлено, відповідач повинен був виконати своє основне грошове зобов`язання відповідно до умов мирової угоди до 31.12.2021, однак фактично було виконане 22.11.2023.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової суми заборгованості, погоджується з судом першої, що він є арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом на суму в розмірі 62 485, 20 грн 3% річних та 354 865, 88 грн інфляційних втрат.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум пені і штрафу колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлена до стягнення сума штрафу є арифметично правильною та відповідно обґрунтованою.

Також, суд першої інстанції вірно встановив, що розрахунок суми пені позивачем здійснений без врахування норм зазначеної вище ст. 232 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 135 747, 87 грн.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі наполягає, що в даному випадку відсутні ознаки вини суб`єкта владних повноважень (відповідача), внаслідок протиправних дій якого спричинено настання реальних збитків у господарській діяльності саме, як сторони договору укладеного між позивачем та ГУ ДПС у Черкаській області.

В контексті даних тверджень скаржника, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.

Відповідна правова позиція щодо можливості суду зменшити неустойку з власної ініціативи викладена у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі № 910/3716/21, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21 та від 13.07.2022 у справі № 925/577/21.

У постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г Верховним Судом також зазначено, що розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому варто зазначити, що ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України, застосовані судом апеляційної інстанції, та положення Господарського процесуального кодексу України не містять норми, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто, суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Крім того Верховний Суд в своїй постанові від 09.05.2024 у справі № 927/77/22 також вказав, що зміст ст.ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що розмір неустойки може бути зменшений судом як з власної ініціативи так і за відповідною заявою сторони.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06). Право на справедливий суд, визначене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Верховного Суду стосовно застосування ст.ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.

Таким чином, з аналізу наявної судової практики слід зробити висновок, що зменшення неустойки можливе у тому числі за ініціативою суду, при цьому не лише судом першої інстанції, а і судом апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 911/867/19 та 25.02.2020 у справі № 904/2542/19).

При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21).

Так, у п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з моменту затвердження мирової угоди у справі № 925/1434/21 неодноразово звертався до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області з метою добровільного виконання судового рішення. (листи від 14.12.2021 № 10357/5/23-00-10-0123, від 23.12.2021 № 10672/523-00-10-0123).

В свою чергу ГУ ДКСУ у Черкаській області кожного разу було повернуто ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 у справі № 925/1434/21 Головному управлінню ДПС у Черкаській області, без виконання. (листи від 17.12.2021 № 04-17-02-10/10148, від 30.12.2021 № 07.1-13-06/10530).

Також колегія суддів звертає увагу, що Листом від 20.01.2022 № 966/6/23-00-10-03-04 Головним управлінням ДПС у Черкаській області надано відповідь позивачу, в якій зазначено причини невиконання затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 мирової угоди та повідомлено, що відповідач неодноразово направляв до ГУ ДКСУ у Черкаській області оригінал ухвали Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 по справі № 925/1434/21, проте ухвала була повернута без виконання з посиланням не те, що ухвала не містила відмітки про набрання законної сили та відсутня гербова печатка суду. Також, було зазначено, що ГУ ДПС є відповідачем, а не позивачем, тому в розумінні Порядку № 845 не може бути стягувачем та подавати заяву щодо здійснення безспірного списання коштів з боржника. (т.2, а.с. 67)

В подальшому, вже після звернення ТОВ «Укр Газ Ресурс» (стягувача) до Господарського суду Черкаської області про встановлення способу виконання судового рішення, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023 № 925/1434/21 було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» про встановлення способу виконання судового рішення, Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області здійснено погашення суми заборгованості в розмірі 1 104 995,09 грн та суми судового збору в розмірі 6 629,96 грн за зобов`язаннями в межах справи № 925/1434/21.

Отже, з врахуванням викладених обставин вбачається, що відповідач не ухилявся від виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 по справі № 925/1434/21 та навпаки здійснював всі можливі дії для її виконання, та в результаті лише після звернення позивача до суду із заявою про встановлення способу виконання судового рішення здійснив погашення заборгованості.

Одночасно колегія суддів вище встановила, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 62 485, 20 грн 3% річних та 354 865, 88 грн інфляційних втрат.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 виклав правову позицію, згідно із якою отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника.

Така позиція зумовлена тим, що неустойка, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання.

Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені та штрафу.

Також слід прийняти до уваги, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з простроченням виконання відповідачем мирової угоди.

Приймаючи до уваги наведене, та те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної сплати боргу; те, що в Україні введено воєнний стан, колегія суддів вважає, що присуджена до стягнення пеня в розмірі 135 747, 87 грн та заявлений позивачем штраф у розмірі 77 349, 66 грн є занадто великими, не співмірними з обсягом правопорушення відповідача, є надмірно обтяжливою для нього у сучасних реаліях.

А тому, у зв`язку із тим, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, колегія суддів, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає, що у даному разі належить зменшити розмір пені та штрафу на 90% і стягнути з відповідача на користь позивача 13 574, 79 грн пені та 7 734, 97 грн штрафу.

При цьому, судова колегія зазначає, що таке зменшення є розумним та оптимальним балансом наслідків як для позивача, так і для відповідача, оскільки як вже вище зазначено на користь позивача присуджено до стягнення 62 485, 20 грн 3% річних та 354 865, 88 грн інфляційних втрат.

Щодо доводів скаржника в частині присудження судом першої інстанції до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 914/434/17).

В якості доказів понесення адвокатських витрат позивач долучив до матеріалів справи Договір про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019 укладений між адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем та позивачем (замовник), відповідно до якого адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів. (т.1, зворот а.с. 30-31).

Також в матеріалах справи наявна додаткова угод № 2/24 від 08.01.2024 до Договору про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019, якою сторони домовились, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському проваджені у справі по стягненню штрафних санкцій з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Черкаській області перед клієнтом, яка утворилась на дату укладення цієї додаткової угоди. (т.1, а.с. 32).

Пунктом 2.1. додаткової угоди сторони погодили розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 000, 00 грн за 1 (одну) годину.

Відповідно до п. 1 детального опису наданої професійної правничої допомоги визначено, що адвокатом Невструєвим Л.Б. здійснено ознайомлення із документами щодо несплати ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області заборгованості за поставлену електричну енергію, а саме (т.1, зворот а.с. 32):

- копія договору на постачання природного газу № 32 від 31.01.2020;

- копія додаткової угоди № 1 від 22.12.2020;

- копія додаткової угоди № 2 від 28.12.2020;

- копія додаткової угоди № 3 від 28.12.2020;

- копія акту приймання передачі природного газу № УГР00000197 від 31.01.2021;

- копія акту приймання передачі природного газу № УГР00000478 від 28.02.2021;

- копія акту приймання передачі природного газу № УГР00001015 від 31.03.2021;

- копія ухвали Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 по справі № 925/1434/21;

- докази оплати заборгованості.

Кількість годин - 3; вартість за одну годину - 3 000, 00 грн; загальна сума - 9 000, 00 грн.

Згідно п. 2 детального опису наданої професійної правничої допомоги визначено, що адвокатом Невструєвим Л.Б. здійснено підготовку позовної заяви до Господарського суду міста Києва (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову).

Кількість годин - 4; вартість за одну годину - 12 000, 00 грн; загальна сума - 12 000, 00 грн.

Загальна сума наданих послуг становить 7, 0 годин вартістю 21 000, 00 грн.

Крім того в матеріалах справи наявний акт № 1/02/24 від 12.01.2024 про прийняття-передачі наданих послуг відповідно до якого адвокатом були надати наступні послуги (т.1, а.с. 33):

1. Ознайомлення із документами щодо несплати ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області заборгованості за поставлену електричну енергію (3 години за ціною 9 000, 00 грн), а саме:

- копія договору на постачання природного газу № 32 від 31.01.2020;

- копія додаткової угоди № 1 від 22.12.2020;

- копія додаткової угоди № 2 від 28.12.2020;

- копія додаткової угоди № 3 від 28.12.2020;

- копія акту приймання передачі природного газу № УГР00000197 від 31.01.2021;

- копія акту приймання передачі природного газу № УГР00000478 від 28.02.2021;

- копія акту приймання передачі природного газу № УГР00001015 від 31.03.2021;

- копія ухвали Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 по справі № 925/1434/21;

- докази оплати заборгованості.

2. Підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) (4 години за ціною 12 000, 00 грн).

Всього за актом прийняття-передачі наданих послуг адвокатом було надано послуг на суму 21 000, 00 грн.

Також в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4409/10 від 23.12.2010 видане Невструєву Леоніду Борисовичу. (т.1, зворот а.с. 32).

Колегія суддів здійснила детальний аналіз наданих адвокатом послуг та зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/13493/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" до Державної податкової служби України про стягнення суми пені в розмірі 898 902, 62 грн, суми 3% річних в розмірі 79 936, 62 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 433 398, 17 грн у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору №32 поставки природного газу від 31.01.2020 в частині оплати вартості спожитого газу.

Звертаючись до суду з позовом у справі № 910/13493/23, позивач зазначав, що оскільки мирова угода в межах справи № 925/1434/21, затверджена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021, ГУ ДПС у Черкаській області не виконана, до стягнення з ДПС України підлягає сума пені в розмірі 898 902, 62 грн, сума 3% річних в розмірі 79 936, 62 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 433 398, 17 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/13493/23 у задоволенні позову відмовлено, зокрема з підстав пред`явлення позову неналежному відповідачу.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі № 910/13493/23 предмет та підстави позову були ідентичні, зокрема позивачем було нараховано пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних у зв`язку із простроченням виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 в межах справи № 925/1434/21.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/13493/23 вбачається, що інтереси позивача (ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС») представляв адвокат Невструєв Л.Б.

Отже, адвокат Невструєв Л.Б., який представляє інтереси позивача у даній справі № 925/73/24, був представником позивача і у справі № 910/13493/23, тому колегія суддів вважає, що вказаний перелік виконаних адвокатом робіт в акті № 1/02/24 від 12.01.2024 про прийняття-передачу наданих послуг, по суті вже був виконаний адвокатом під час розгляду справи № 910/13493/23. Зокрема Невструєв Л.Б. здійснюючи представництво інтересів позивача у справі № 910/13493/23 вже здійснював ознайомлення зі всіма матеріалами та доказами зазначеними в акті № 1/02/24 від 12.01.2024 про прийняття-передачу наданих послуг, та по суті мав підготовлену позовну заяву, яка у даній справі № 925/73/24 відрізняється лише періодом нарахування штрафних санкцій.

Відтак, з врахуванням викладеного, колегія суддів критично оцінює перелік наданих адвокатом послуг у даній справі, який за своєю суттю дублює перелік наданих адвокатом послуг у справі № 910/13493/23.

Також колегія суддів звертає увагу, що позивач у даній справі № 925/73/24 подав позовну заяву, підготовлену адвокатом Невструєвим Л.Б. до Господарського суду Черкаської області.

Втім, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.01.2024 у справ № 925/73/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» з додатками надіслано за підсудністю до Господарського суду міста Києва. (т.1, а.с. 39)

З огляду на встановлені вище факти того, що адвокат Невструєв Л.Б. вже був ознайомлений з доказами по даній справі, а також звернення до суду, якому непідсудна дана справа, колегія суддів під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла до висновку не присуджувати позивачу всі його заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу, тому стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2, ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право зокрема змінити рішення.

Згідно з ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів, за результатами апеляційної скарги дійшла до висновку щодо зміни рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 925/73/24 в частині присуджених до стягнення сум пені, штрафу та витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 925/73/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 925/73/24 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, адреса: 04053, м. Київ, площа Львівська, 8) в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (ідентифікаційний код 44131663, місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (ідентифікаційний код 41427817, адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 25, літера «Б», офіс 5) суму інфляційних втрат в розмірі 354 865, 88 грн (триста п`ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят п`ять гривень 88 копійок), суму 3% річних в розмірі 62 485, 20 грн (шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять гривень 20 копійок), суму пені в розмірі 13 574, 79 грн (тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири гривні 79 копійок), суму штрафу в розмірі 7 734, 97 грн (сім тисяч сімсот тридцять чотири гривні 97 копійок), суму судового збору в розмірі 6 579, 92 грн (шість тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 92 копійки) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

3.В іншій частині позову відмовити.»

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 925/73/24 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (ідентифікаційний код 41427817, адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 25, літера «Б», офіс 5) на користь Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, адреса: 04053, м. Київ, площа Львівська, 8) в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (ідентифікаційний код 44131663, місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 20 777, 56 (двадцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 56 копійки).

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №925/73/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.04.2025 року.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.А. Іоннікова

А.О. Мальченко