Постанова від 24.04.2025 по справі 902/819/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року Справа № 902/819/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.01.2025 у справі № 902/819/24 (суддя Шамшуріна М.В., повний текст рішення складено 14.01.2025)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ"

про стягнення 82 536, 90 гривень

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач, АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ" (далі - відповідач, ТОВ "ТБС-ПРОФ") про стягнення 41 711,97 грн пені, нарахованої відповідно до п. 8.3. договору, 29 484,67 грн пені та 11 340,26 грн штрафу, нарахованих відповідно до п. 8.4. договору.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю робіт № 2212000022 від 07.12.2022.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.01.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ТБС-ПРОФ" на користь АТ "Укртрансгаз" штрафні санкції за договором про закупівлю робіт № 2212000022 від 07.12.2022 у розмірі 41 268, 46 грн, з яких: 20855,99 грн пені, нарахованої відповідно до п. 8.3. договору, 14 742, 34 грн пені та 5 670,13 грн штрафу, нарахованих відповідно до п. 8.4. договору та 2 422, 40 грн судових витрат зі сплати судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20 855, 98 грн пені, нарахованої відповідно до п. 8.3. договору, 14 742, 33 грн пені та 5 670, 13 грн штрафу, нарахованих відповідно до п. 8.4. договору, відмовлено.

Суд першої інстанції, дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. При цьому місцевий господарський суд, враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, дійшов висновку частково задоволити клопотання відповідача та зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %, що на переконання суду є співмірним у контексті балансу інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін спору.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.01.2025 у справі №902/819/24, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- позивач не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині зменшення нарахованих штрафних санкцій (20 855, 98 грн пені, нарахованої відповідно до п. 8.3. договору, 14 742,33 грн пені та 5 670, 13 грн штрафу, нарахованих відповідно до п. 8.4. договору) та вважає його в цій частині таким, що ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а також із порушенням норм процесуального права (ст. ст. 2, 7, 13, 73, 86, 91, 236, 238 ГПК України), які призвели до ухвалення незаконного рішення в зазначеній частині;

- апелянт звертає увагу на порушення відповідачем п. п. 7.3.3., п. 5.1. договору та графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору), що стало підставою для нарахування відповідачу штрафних санкцій відповідно до п. п. 8.3., 8.4. договору. Проте, вказані обставини були безпідставно проігноровані судом першої інстанції при вирішені питання про зменшення штрафних санкцій;

- відповідачем недоведено винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення пені та штрафу, а тому у суду першої інстанції не було підстав для зменшення неустойки;

- загальна вартість договору складала 1 895 998, 80 грн, тоді як розмір нарахованих штрафних санкцій за часткове невиконання відповідачем робіт по договору складає лише 4,35 % від ціни договору, а отже наведене свідчить про обґрунтованість та співмірність нарахованих штрафних санкцій. Наведені доводи позивача підтверджуються правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17;

- зменшивши розмір штрафних санкцій на 50 % від заявленої суми, суд першої інстанції не забезпечив справедливого балансу інтересів сторін, не врахував, що відповідач уклав вказаний договір, зокрема з метою одержання прибутку, що цей випадок (порушення відповідачем умов договору) не є винятковим, з огляду на встановлені обставини справи, застосував до відповідача відповідальність, що не пропорційна вчиненому порушенню зобов`язання. Такі дії суду першої інстанції свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 551 ЦК України та ст. ст. 42, 233 ГК України.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 04.02.2025 з Господарського суду Вінницької області витребувано матеріали справи.

18.02.2025 матеріали справи надійшли до суду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.01.2025 у справі № 902/819/24. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

ТОВ "ТБС-ПРОФ" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:

- враховуючи у сукупності встановлені судом першої інстанції обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд першої інстанції повважав за можливе задоволити частково клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %, що на переконання суду є співмірним у контексті балансу інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін спору;

- приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування неустойки в сумі 82536,90 грн, з урахуванням зменшення розміру неустойки на 50 %, стягненню з відповідача підлягає 41 268,46 грн, з яких: 20 855,99 грн пені, нарахованої відповідно до п. 8.3. договору, 14 742,34 грн пені та 5 670,13 грн штрафу, нарахованих відповідно до п. 8.4. договору, у стягненні решти неустойки відмовлено з підстав її зменшення судом;

- рішення Господарського суду Вінницької області від 09.01.2025 у справі № 902/819/24 є законним та обгрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.01.2025 у справі №902/819/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 07.12.2022 між АТ "Укртрансгаз" (далі - замовник, позивач) та ТОВ "ТБС-ПРОФ" (далі - підрядник, відповідач) укладено договір про закупівлю робіт № 2212000022 (далі - договір) (т. 1, а. с. 23-35).

Відповідно до п. 1.1. договору, підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені в п. 1.2 (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 1.2. договору найменування робіт: "Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт споруди цивільного захисту Опарського ВУПЗГ)", код ЄЗС ДК 021-2015: 45450000-6.

Пунктом 1.3. договору визначено, що зміст робіт, вимоги до робіт, обсяги робіт, назва та місцезнаходження об`єктів замовника (далі - об`єкти), на яких підрядник зобов`язаний виконати роботи, технічні вимоги та якісні характеристики робіт, інші вимоги зазначені в технічному завданні, яке наведене у додатку № 1 до договору.

За умовами п. 1.4. договору строки виконання робіт зазначені у графіку виконання робіт, який наведений у додатку № 2 до договору.

Відповідно до п. 1.5. договору обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Положеннями п. п. 3.1., 3.2. договору сторони передбачили, що ціна цього договору становить 1 895 998, 80 грн, в тому числі ПДВ 315 999,80 грн. Ціна цього договору включає відшкодування всіх витрат підрядника, які пов`язані з виконанням робіт за цим договором та плату за виконані підрядником роботи. Якщо до ціни договору, зазначеної в п. 3.1, не включені якісь витрати підрядника, які можуть виникнути при виконанні робіт за цим договором, то такі витрати покладаються на підрядника.

Згідно з п. 3.3. договору ціна цього договору не може збільшуватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством України. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору, без зміни передбачених договором обсягів робіт та інших умов договору.

Відповідно до п. 3.4. договору розрахунок договірної ціни наведений у додатку № 3 до цього договору (далі - договірна ціна). Підрядник не має права вимагати збільшення договірної ціни у зв`язку із зростанням цін на матеріальні ресурси, конструкції тощо, які використовується ним при виконанні робіт (далі - матеріали).

Пунктом 5.1. договору сторонами визначено, що підрядник зобов`язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після отримання від замовника допуску до виконання робіт на об`єктах замовника (далі - допуск на об`єкт).

За умовами п. п. 5.9., 5.9.1. договору після одержання повідомлення від підрядника про готовність виконаних робіт до здачі, замовник має розпочати їх приймання протягом 5 (п`яти) робочих днів. Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). При прийманні виконаних робіт замовник може затребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки, інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством України. Замовник протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірники актів підряднику. У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, цього договору, додатків до договору замовник надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків, які підлягають усуненню.

За умовами п. 5.11. договору роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

Відповідно до п. 7.1., 7.1.1. договору замовник зобов`язаний надати підряднику допуск на об`єкт для виконання робіт на умовах цього договору.

Згідно з п. п. 7.3., 7.3.3. договору підрядник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення цього договору надати документи, передбачені чинним законодавством України та умовами цього договору, для отримання від замовника допуску на об`єкт.

За умовами п. п. 7.3., 7.3.1, 7.3.6. договору підрядник зобов`язаний виконати роботи якісно та у встановлені графіком виконання робіт строки відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил, технічного завдання, умов договору, додатків до договору; передати замовнику завершені роботи у порядку встановленому чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до п. 8.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 01.11.2023, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

За умовами п. 14.2. договору всі зміни і доповнення до договору складаються в письмовій формі, які є невід`ємною частиною договору і мають юридичну силу, у випадку підписання їх сторонами.

Згідно з п. 14.11. договору будь-які повідомлення за цим договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її поштову адресу рекомендованим або цінним листом або доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку. Поштовою адресою кожної зі сторін вважається поштова адреса, зазначена у розділі 16 цього договору або письмово повідомлена нею іншій стороні відповідно до п. 14.9 цього договору.

Договори, додатки до договорів підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

ТОВ "ТБС-ПРОФ" звернулося до АТ "Укртрансгаз" (Опарське ВУПЗГ) із заявою №23/12/2022-01 від 23.12.2022, в якій просило оформити допуск на виконання робіт на об`єктах: ремонт споруди цивільного захисту Опарського ВУПЗГ, відповідно до договору № 2212000022 від 07.12.2022. Плановий термін виконання робіт 210 (двісті десять) календарних днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг; ремонт будівлі хлораторної і водоочищення Опарського ВУПЗГ, відповідно до договору №2212000104 від 21.12.2022. Плановий термін виконання робіт 360 (триста шістдесят) календарних днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг з долученням відповідних документів (т. 1, а. с. 6).

Вказана заява була отримана АТ "Укртрансгаз" 13.01.2023, що підтверджується відтиском вхідного штемпеля на вказаній заяві із проставленням вхідного номера 1006ВХ-23-6 від 13.01.2023.

07.04.2023 між представниками замовника та підрядника підписано акт-допуск для виконання будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства (цеху, дільниці), згідно якого Опарське ВУПЗГ АТ "Укртрансгаз" виділено територію Опарського ВУПЗГ ТОВ "ТБС-ПРОФ" для виконання робіт для ремонту споруди цивільного захисту Опарського ВУПЗГ (т. 1, а. с. 6 (зворотна сторона)).

07.04.2023 замовником видано наказ № 148 "Про допуск спеціалістів ТОВ "ТБС-ПРОФ", за умовами якого з метою забезпечення належної організації та контролю за виконанням робіт згідно умов договору № 2212000022 від 07.12.2022 про "Ремонт споруди цивільного захисту Опарського ВУПЗГ, згідно "Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об`єктах підприємства Групи Нафтогаз" протокол від 10.04.2020 № 168 спеціалістів ТОВ "ТБС-ПРОФ" допущено до робіт з 07.04.2023 (т. 1, а. с. 19 (зворотна сторона), 20).

На виконання умов договору підрядник передав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 1 733 995, 11 грн шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в: акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 29.05.2023 на загальну суму 376 777,92 грн; акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 2 (за липень 2023 року) від 19.07.2023 на загальну суму 346 039,79 грн; акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 3 (за липень 2023 року) від 19.07.2023 на загальну суму 551 692,19 грн; акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 4 (за серпень 2023 року) від 31.08.2023 на загальну суму 145 026,77 грн; акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 5 (за вересень 2023 року) від 28.09.2023 на загальну суму 314 458,44 грн (т. 1, а. с. 7-19).

Доказів підписання між сторонами акту/актів приймання виконаних будівельних робіт на суму 162 003,69 грн матеріали справи не містять.

27.05.2024 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 1001ВИХ-24-3214 від 24.05.2024 за договором № 2212000022 від 07.12.2022 з вимогою щодо сплати штрафних санкцій за порушення умов договору в частині строку надання документів, обсягів та строку виконання робіт (т. 1, а. с. 20 (зворотна сторона) - 22, 76).

Відповіді на претензії відповідач не надав, неустойку не сплатив.

Позивач звернувся із даним позовом до суду про стягнення із відповідача 82 536, 90 грн пені та штрафу у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю робіт № 2212000022 від 07.12.2022.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення 20 855, 98 грн пені, нарахованої відповідно до п. 8.3. договору, 14 742, 33 грн пені та 5 670, 13 грн штрафу, нарахованих відповідно до п. 8.4. договору.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Приписами ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За умовами ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 41 711, 97 грн пені, нарахованої відповідно до п. 8.3. договору, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, згідно з п. п. 7.3., 7.3.3. договору, підрядник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення цього договору надати документи, передбачені чинним законодавством України та умовами цього договору, для отримання від замовника допуску на об`єкт.

Таким чином, приймаючи до уваги п. 7.3., 7.3.3. договору, колегія суддів зазначає, що відповідач зобов`язався протягом 10 робочих днів з дати укладення договору (07.12.2022) надати документи для отримання від замовника допуску на об`єкт, тобто такі документи відповідач повинен був надати до 21.12.2022.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача із заявою № 23/12/2022-01 від 23.12.2022 про оформлення допуску на виконання робіт з долученням відповідних документів 13.01.2023, що підтверджується відтиском вхідного штемпеля на вказаній заяві із проставленням вхідного номера 1006ВХ-23-6 від 13.01.2023.

При цьому доводи відповідача про листування з позивачем щодо документів для надання дозволу судом першої інстанції правильно були не прийняті до уваги, оскільки доказів надання відповідачем документів для отримання від замовника допуску на об`єкт у строк, визначений пунктами 7.3.3., 7.3. договору та у порядку визначеному п. 14.1. договору, відповідачем суду не надано. Відповідач зазначає, що ним підготовлено листи про оформлення допуску, разом з тим доказів надіслання таких листів до матеріалів справи не долучено.

З огляду на викладене, підрядник, всупереч умовам договору та взятих на себе зобов`язань, передбачених п. п. 7.3., 7.3.3. договору, документи необхідні для надання замовником допуску на об`єкт для початку виконання робіт у строк до 21.12.2022 не надав, чим допустив прострочення з виконання зобов`язання з надання таких документів на 22 календарних дні (з 22.12.2022 по 12.01.2023 включно) з огляду на їх надання лише 13.01.2023.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 29 484, 67 грн пені та 11 340,26 грн штрафу, нарахованих відповідно до п. 8.4. договору, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи 07.04.2023 між представниками замовника та підрядника підписано акт-допуск для виконання будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства (цеху, дільниці), а також 07.04.2023 замовником видано наказ № 148 "Про допуск спеціалістів ТОВ "ТБС-ПРОФ", за умовами якого з метою забезпечення належної організації та контролю за виконанням робіт згідно умов договору № 2212000022 від 07.12.2022 про "Ремонт споруди цивільного захисту Опарського ВУПЗГ, згідно "Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об`єктах підприємства Групи Нафтогаз" протокол від 10.04.2020 №168 спеціалістів ТОВ "ТБС-ПРОФ" допущено до робіт з 07.04.2023 (т. 1, а. с. 6 (зворотна сторона), 19 (зворотна сторона), 20).

Відповідно до п. 1.4. договору, строки виконання робіт зазначені у графіку виконання робіт, який наведений у додатку № 2 до договору.

Згідно з графіком виконання робіт (додаток № 2 до договору) строк виконання робіт після отримання від замовника допуску на об`єкт, кількість календарних днів складає всього - 210 календарних днів (т. 1, а. с. 34).

Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги, що допуск на об`єкт відповідачем отримано лише 07.04.2023, вказує, що днем закінчення строку виконання робіт за договором після отримання від замовника допуску на об`єкт є 03.11.2023, відтак прострочення з виконання робіт за договором виникло з 04.11.2023.

Також умовами п. п. 3.1., 3.2. договору сторони передбачили, що ціна цього договору становить 1 895 998, 80 грн з ПДВ.

Пунктом 5.1. договору сторонами визначено, що підрядник зобов`язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після отримання від замовника допуску до виконання робіт на об`єктах замовника (далі - допуск на об`єкт).

За умовами пунктів 5.9., 5.9.1. договору, після одержання повідомлення від підрядника про готовність виконаних робіт до здачі, замовник має розпочати їх приймання протягом 5 (п`яти) робочих днів. Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). При прийманні виконаних робіт замовник може затребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки, інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством України. Замовник протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірники актів підряднику. У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, цього договору, додатків до договору замовник надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків, які підлягають усуненню.

Згідно з п. 5.11. договору роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, підрядник передав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 1 733 995, 11 грн шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (т. 1, а. с. 7-19).

В той же час, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача про виконання підрядником усіх робіт вчасно за договором та з економією коштів на суму 162 003, 69 грн з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 845 ЦК України підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником.

Водночас умовами п. 3.3. договору визначено, що ціна цього договору не може збільшуватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством України. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору, без зміни передбачених договором обсягів робіт та інших умов договору.

Разом з тим, доказів укладення між сторонами додаткової угоди щодо зменшення ціни договору матеріали справи не містять. Доказів підписання між сторонами акту/актів приймання виконаних будівельних робіт на суму 162 003, 69 грн або надіслання такого акту/актів на вказану суму на адресу позивача, інших належних доказів виконання відповідачем робіт за договором на вказану суду, відповідачем не надано.

Отже, наявними у матеріалах справи актами (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт підтверджується виконання відповідачем будівельних робіт за договором та прийняття їх позивачем саме на суму 1 733 995, 11 грн. Доказів виконання робіт за договором на суму 162003,69 грн у строк, встановлений договором (у строк до 03.11.2023) та станом на день розгляду справи у суді, матеріали справи не містять.

Як вказувалося судом вище, позивач заявив вимоги про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю робіт № 2212000022 від 07.12.2022 у загальному розмірі 82 536, 90 грн, з яких: 41 711, 97 грн пені, нарахованої відповідно до п. 8.3. договору, 29 484,67 грн пені та 11 340, 26 грн штрафу, нарахованих відповідно до пункту 8.4. договору.

Так, за умовами п. 8.3. договору, у випадку несвоєчасного надання документів, передбачених п. п. 7.3.3 цього договору підрядник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одного десятого) відсотка від ціни договору за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів встановила, що підрядник, всупереч умовам договору та взятих на себе зобов`язань, передбачені п. п. 7.3.3., 7.3. договору документи необхідні для надання замовником допуску на об`єкт для початку виконання робіт у строк до 21.12.2022 не надав (документи надані відповідачем 13.01.2023), чим допустив прострочення виконання зобов`язання з надання таких документів на 23 календарних днів (з 22.12.2022 по 12.01.2023 включно).

Отже, зважаючи на встановлене апеляційним господарським судом прострочення виконання відповідачем визначеного п. п. 7.3., 7.3.3. договору зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі 0,1 (нуль цілих одного десятого) відсотка від ціни договору за кожен день прострочення виконанняа заявлена правомірно.

В той же час, як вбачається із розрахунку пені згідно п. 8.3. договору, позивачем розрахунок здійснено від вартості ціни договору за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 41 711,97 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем пені згідно п. 8.3. договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахована позивачем пеня за визначений ним період у розмірі 41 711, 97 грн є арифметично вірною, тому вказана вимога є обгрунтованою.

У свою чергу, п. 8.4. договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одного десятого) відсотка вартості робіт, за якими допущено прострочення виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості робіт. Сплата пені та/або штрафу не звільняє підрядника від виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 3.1. договору ціна договору становить 1 895 998,80 грн з ПДВ.

Колегія суддів, приймаючи до уваги, що допуск на об`єкт відповідачем отримано 07.04.2023, вказує, що днем закінчення строку виконання робіт за договором після отримання від замовника допуску на об`єкт є 03.11.2023, а тому прострочення з виконання робіт за договором виникло з 04.11.2023.

Отже, зважаючи на відсутність доказів виконання робіт за договором на суму 162 003,69 грн у строк встановлений договором та станом на день розгляду справи у суді, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасного та повного виконання робіт за договором, а тому вимога позивача про стягнення пені в розмірі 0,1 (нуль цілих одного десятого) відсотка від вартості робіт, за якими допущено прострочення виконання робіт на підставі п. 8.4. договору заявлена правомірно.

Також зважаючи на встановлене судом апеляційної інстанції прострочення виконання відповідачем зобов`язання з виконання робіт понад 30 календарних днів, вимога про стягнення штрафу у розмірі 7 % відсотків від вартості робіт, за якими допущено прострочення виконання робіт на підставі п. 8.4. договору відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок заявленої позивачем пені та штрафу згідно з п. 8.4. договору, погоджується з висновком суду першої інстанції, що нараховані позивачем пеня за визначений ним період у розмірі 29 484, 67 грн та штраф у розмірі 11 340, 26 грн є арифметично вірними, тому вимоги про стягнення пені у розмірі 29 484,67 грн та штрафу у розмірі 11 340,26 грн є обгрунтованими.

В той же час, у поданому до суду першої інстанції відзиві на позов, відповідач з посиланням на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України клопотав про зменшення нарахованої пені та штрафу до 99 %.

Позивач заперечив проти вказаного клопотання з підстав, викладених у відповіді на відзив.

Апеляційний господарський суд переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення штрафних санкцій (20 855, 98 грн пені, нарахованої відповідно до п. 8.3. договору, 14 742,33 грн пені та 5 670, 13 грн штрафу, нарахованих відповідно до п. 8.4. договору).

Колегія суддів зазначає, що правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 цього Кодексу, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Поряд з цим у вирішенні судом про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18.

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем в ст. 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У зв`язку з цим суд зазначає про таке. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства, з огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки на 50 %.

При цьому суд першої інстанції правильно врахував правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання. Остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на викладені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, правильно зменшив розмір неустойки на 50 %.

Доводи позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, а його посилання не можуть бути підставою для скасування рішення суду у справі та є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно - західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 09.01.2025 у справі № 902/819/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача згідно з ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.01.2025 у справі № 902/819/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.