Ухвала від 24.04.2025 по справі 924/379/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

УХВАЛА

"24" квітня 2025 р. Справа № 924/379/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Оксі Банк" м. Львів

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" м. Хмельницький

2. ОСОБА_1 АДРЕСА_2

про стягнення 6 201 205,49 грн,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2025 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява про забезпечення позову.

У заяві АТ "Оксі Банк" просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: 1. накладення арешту на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки, належні Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕТРИКОР ВАЙН» (ідентифікаційний код 44509310) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах суми заборгованості за Кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії №50/23-ВКЛ, яка складає 6 201 205,49 грн. (Шість мільйонів двісті одна тисяча двісті п`ять гривень 49 копійок), крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

2. Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕТРИКОР ВАЙН» (ідентифікаційний код 44509310) повне або часткове відчуження, будь-якої інші передачі третім особам права власності та/або користування або розпорядження майном, а саме товарами в обороті за Договором застави товарів в обороті №50/23-ВКЛ-ТО від 14 грудня 2023 року без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ «ОКСІ БАНК», а саме на наступні товари в обороті згідно до Додатку №1 до Договору застави товарів в обороті № 50/23-ВКЛ-ТО від 14 грудня 2023 року, укладеним між АТ «ОКСІ БАНК» («Заставодержатель» або «Банк») та ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» (Заставодавець) та згідно до Додатку №2 до Договору застави товарів в обороті № 50/23-ВКЛ-ТО від 14 грудня 2023 року, укладеним між АТ «ОКСІ БАНК» («Заставодержатель» або «Банк») та ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» (Заставодавець).

Заяву мотивує тим, що Акціонерне товариство "ОКСІ БАНК" вказує, що 14 жовтня 2024 року між ТОВ "ПЕТРІКОР ВАЙН" (позичальник, заставодавець) та АТ "ОКСІ БАНК" (банк, кредитор, заставодержатель) укладено кредитний договір з відкриття відновлювальної кредитної лінії №50/23-ВКЛ, на виконання якого банк надав відповідачу 1 грошові кошти в розмірі 8 000 000,00 грн на строк із 14 грудня 2023 року по 13 грудня 2024 року, а відповідач 1 зобов`язався повернути кредит та сплатити фіксовану процентну ставку у розмірі 24% річних, а також комісії на умовах, передбачених кредитним договором. Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечується: порукою ОСОБА_1 відповідно до Договору поруки №50/23- ВКЛ-П від 14 грудня 2023 року; заставою товарів в обороті (алкогольна продукція), відповідно до договору застави товарів в обороті №50/23-ВКЛ-ТО від 14.12.2023. Однак в порушення умов кредитного договору, позичальник невчасно та не в повному обсязі здійснює повернення наданих йому кредитних коштів, а також не сплачує проценти за користування кредитними ресурсами та пеню. Банк неодноразово звертався до позичальника та поручителя з вимогами щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, проте такі вимоги не виконані. Загальний розмір заборгованості ТОВ "ПЕТРІКОР ВАЙН" станом на 01.04.2025 перед АТ "ОКСІ БАНК" складає 6 201 205,49 грн Заявник вказує, що працівниками банку було здійснено виїзди на адреси зберігання товарів, які є предметами застави за договорами застави, з метою перевірки наявності та стану заставного майна. За результатами перевірки складено акт фіксації відсутності доступу до заставного майна товарів в обороті що знаходяться в заставі АТ "ОКСІ БАНК" за договорами застави товарів в обороті №57/24-ВКЛ-ТО від 14.10.2024 та № 50/23-ВКЛ-ТО від 14.12.2023 (адреса м. Хмельницький, проспет Миру, 85 та акт перевірки наявності та оцінки майна, переданого в заставу за договором застави товарів в обороті №50/23-ВКЛ-ТО від 14.12.2023 (адреса: м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Сім`ї Хохлових, буд 11/2, літера Ф). Таким чином, на думку заявника є всі підстави стверджувати, що позичальником (ТОВ "ПЕТРІКОР ВАЙН") не виконано вимогу статті 43 Закону України "Про заставу" та п.п.1.6., 1.7. договору застави товарів в обороті, та дає можливість стверджувати, що такі дії з боку ТОВ "ПЕТРІКОР ВАЙН" свідчать про намір цього товариства приховати від Банку (Кредитора) фактичну відсутність товарів в обороті у складських приміщеннях, визначених договором застави товарів в обороті. Тобто, є всі підстави обґрунтовано вважати, що з боку Позичальника здійснені заходи, метою яких є приховування від Банка як кредитора місця зберігання товарів в обороті з метою уникнення зобов`язань із реального виконання умов укладеного Кредитного договору. Водночас, ця обставина також обтяжена тим, що виконання Кредитного договору з боку ТОВ "ПЕТРІКОР ВАЙН" не здійснюється протягом тривалого часу. Крім того, заявник звертає увагу на невиконання ТОВ "ПЕТРІКОР ВАЙН" обов`язку щодо повідомлення актуальної інформації про зміну у складі засновника зазначеного товариства. Заявник вважає, що вказані обставини дають об`єктивні підстави вважати, що існує обґрунтована ймовірність можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення та наявні підстави для забезпечення позову.

Відтак заявник вважає, що викладені вище обставини свідчать про існування обґрунтованої ймовірності можливого утруднення чи унеможливлення виконання потенційного судового рішення у даній справі, тому просить накласти арешт на всі відкриті в усіх банківськиї установах рахунки ТОВ "Петрикор Вайн" та фінансового поручителя ОСОБА_1 та заборонити повного або часткового відчуження, будь-якої інші передачі у власність іншим особам права власності та/або користування або розпорядження майном, а саме товарами в обороті за договорм застави товарів в обороті "50/23-ВКЛ-ТО від 14.12.2023р.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з наступних мотивів.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У низці постанов Верховний Суд неодноразово зазначав, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997 року) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, або кошти на рахунках можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого с належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже, статті 138, 136 Господарського процесуального кодексу України передбачають право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Такий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 по справі № 915/538/24.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом позову у справі №924/379/25 є матеріально-правова вимога акціонерного товариства "Оксі Банк" про ТОВ "Петрікор Вайн" та ОСОБА_1 про стягнення 6 201 205,49 грн заборгованості за кредитним договором з відкриття відновлювальної лінії №50/23-ВКЛ віл 14.12.2023.

Як зазначає позивач, ТОВ "Петрікор Вайн" допустило прострочення виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором з відкриття відновлювальної лінії на суму 6 201 205,49 грн Натомість ТОВ "Петрікор Вайн" та поручитель ОСОБА_1 , попри звернення банку з листами та претензіями, не надали жодної відповіді та не виконали вимоги позикодавця.

Сама лише бездіяльність відповідача, яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов`язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов`язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останнього від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.

Окрім того, судом враховується, що 05.03.2025 року АТ «Оксі Банк» було виявлено, що з 03.03.2025 року в структурі власності ТОВ «Петрікор Вайн» відбулись зміни у складі засновника, власника частки у статутному капіталі/кінцевого бепефіціарного власника Позичальник, про що не було повідомлено Банк. На даний час учасником та керівником згідно до відомостей Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться інша особа: ОСОБА_2 , країна громадянства бенефіціара: Україна, адреса бенефіціара: АДРЕСА_1 . Тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив. Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100.

З метою виконання Банком функцій суб`єкта первинного фінансового моніторингу в частині проведення моніторингу ділових відносин з врахуванням ризик-орієнтованого підходу, що здійснюється у процесі таких відносин щодо наявній у Банку інформації про Позичальника як клієнта Банку, його діяльність/фінансових операцій та ризик, а також для підтвердження або спростування у Банку сумнівів, що виникли у достовірності чи повноти раніше отриманих ідентифікаційних даних Позичальника як клієнта Банку, та, керуючись вимогами частини 34 п.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та нормативних актів Національного банку України, Банк листом від 05.03.2025 року № 1031/229БТ звернувся до ТОВ «Петрикор Вайн» з вимогою терміново (протягом не пізніше трьох днів з дати отримання цього повідомлення) надати на адресу Банку (Київського відділення АТ «ОКСІ БАНК» за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик 8), інформацію, необхідну для здійснення належної перевірки Позичальника як клієнта Банку, а саме: повну розгорнуту інформацію (договори, акти, витяги з державних реєстрів, паспортні дані осіб тощо) щодо змін у відомостях про Позичальника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни керівника, власника частки у статутному капіталі та кінцевих бенефіціарних власників Позичальника, а також щодо інших можливих змін, які відбулись, в тому числі заповнену Анкету-опитувальник юридичної особи-клієнта (резидента/не резидента), Додаток 15 до Програми незалежної перевірки клієнтів АТ «ОКСІ БАНК», оскільки в Банку відсутня підтверджена зі сторони Позичальника актуальна інформація про зміну у складі засновника Позичальника, оновлення якої вимагається умовами договорів, укладених між Позичальником та Банком, а також - вимогами чинного законодавства України з фінансового моніторингу.

Проте, ТОВ "Петрікор Вайн" та поручителем не повідомлено у визначені кредитним договором та поруки строки про відповідні зміни у керівництві та власника товариства, що свідчить про їхню недобросовісність при виконання взятих договірних зобов`язань.

Як встановлено вище, між сторонами існує спір щодо сплати кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами і виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

У разі пред`явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду. Натомість у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти та майно. Наявність такого необмеженого права боржника розпоряджатись своїм майном само по собі є доказом необхідності забезпечення майнового позову кредитора в межах ціни цього позову.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (така ж позиція викладена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Згідно з частиною 3 ст. 137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Так, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки таке майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість обмеження у розпорядженні майном, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, обмеження розпорядження майном є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі №381/4019/18, постанові Верховного Суду від 17.06.2022 року у справі №908/2382/21).

З вищевикладених позицій суд вважає, що обмеження у відчуженні належного боржнику майна (яке, окрім того, в даному випадку передане в заставу банку в якості забезпечення зобов`язань за договором застави товарів в обороті) є адекватним та обґрунтованим заходом забезпечення позову.

Співмірність, в свою чергу, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).

Таким чином, з огляду на бездіяльність ТОВ "Петрікор Вайн", яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов`язань, встановлену недобросовісність дотримання обов`язків за договором, суд доходить висновку про потенційну можливість ускладнення виконання судового рішення про стягнення грошових коштів з боржників та необхідність вжиття заявлених банком заходів забезпечення позову шляхом заборони.

Крім того, банк просить суд накласти арешт на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки, належні Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕТРИКОР ВАЙН» (ідентифікаційний код 44509310) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах суми заборгованості за Кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії №50/23-ВКЛ, яка складає 6 201 205,49 грн

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зроблено висновок, що при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Заявником не надано конкретної інформації щодо рахунків боржника.

Положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених його прав, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а саме не надано доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку про н необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

У зв`язку із викладеним, суд відмовляє у задоволенні заяви в частині накладення арешту.

Керуючись ст.ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

заяву акціонерного товариства "Оксі Банк" (вх.№05-08/1198/25 від 23.04.2025р.) про забезпечення позову у справі №924/379/25 задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕТРИКОР ВАЙН» (ідентифікаційний код 44509310) повне або часткове відчуження, будь-якої інші передачі третім особам права власності та/або користування або розпорядження майном, а саме товарами в обороті за Договором застави товарів в обороті №50/23-ВКЛ-ТО від 14 грудня 2023 року без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ «ОКСІ БАНК», а саме на наступні товари в обороті згідно до Додатку №1 до Договору застави товарів в обороті № 50/23-ВКЛ-ТО від 14 грудня 2023 року, укладеним між АТ «ОКСІ БАНК» («Заставодержатель» або «Банк») та ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» (Заставодавець) та згідно до Додатку №2 до Договору застави товарів в обороті № 50/23-ВКЛ-ТО від 14 грудня 2023 року, укладеним між АТ «ОКСІ БАНК» («Заставодержатель» або «Банк») та ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» (Заставодавець).

У частині накладення арешту на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки, належні Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕТРИКОР ВАЙН» (ідентифікаційний код 44509310) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах суми заборгованості за Кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії №50/23-ВКЛ, яка складає 6 201 205,49 грн. (Шість мільйонів двісті одна тисяча двісті п`ять гривень 49 копійок), крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом відмовити.

Дана ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Стягувач: акціонерне товариство "Оксі Банк" (79019, м. Львів, вул. Газова, 17, код 09306278).

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (29015, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 85, код 44509310).

Ухвала набрала законної сили 24.04.2025 року та дійсна до пред`явлення до 24.04.2028 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Грамчук

Видруков. примірн:

1- у справу

2 - 3 - позивачу, відповідачу 1 - у електронний суд

4 - відповідачу 2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )