Рішення

від 24.04.2025 по справі 302/144/25

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/144/25

2/302/133/25

Номер рядка звіту 15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Готри В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Царь О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Безуханич Анастасія Василівна, до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на земельну ділянку,

у с т а н о в и в:

31 січня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Безуханич А. В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтувала тим, що вона є власницею домоволодіння АДРЕСА_1 , яке вона успадкувала та знаходиться воно на земельній ділянці, яка перебувала в користуванні спадкодавця і на час відкриття спадщини не була приватизована.

Зазначала, що під час розгляду в суді цивільної справи № 302/1466/24 за позовом ОСОБА_2 до неї, третьої особи без самостійних вимог Синевирської сільської ради, про звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки їй стало відомо, що 17 травня 2023 року відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2122486900:01:008:0051 площею 0,568 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в урочищі «Береги» с. Синевир Хустського району Закарпатської області. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 352486631 від 31.10.2023 власником цієї земельної ділянки з кадастровим номером 2122486900:01:008:0051 є відповідач ОСОБА_2

24 червня 2024 року Синевирська сільська рада надала відповідь № 02-36, в якій зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером 2122486900:01:008:0051 площею 0,5684 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства при встановленні меж інженером-геодезистом у натурі накладається на земельну ділянку, яка була в користуванні покійної ОСОБА_3 , тим самим захопивши частину її ділянки орієнтовною площею 0,10 га.

Звертала увагу і на те, що 03 травня 2023 року сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_4 , на підставі державного акту на право власності на землю ІІ-ЗК 001035 № 165 від 13.05.2002 і на замовлення відповідача ОСОБА_2 , було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Однак інформація, яка міститься у цій технічній документації про встановлені межові знаки не відповідає інформації (конфігурації) земельної ділянки, яка міститься у державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 001035, та наявним межовим знакам у натурі. Так, зокрема на території земельної ділянки з кадастровим номером 2122486900:01:008:0051 розміщена огорожа, що стверджується відповідними світлинами, яка і позначала межі земельної ділянки, що перебувала у користуванні ОСОБА_5 , тобто її спадкодавиці. Проте ані на кадастровому плані земельної ділянки, ані на відомості про встановлені межові знаки, ані на схемі перенесення в натуру (на місцевість) поворотних точок меж земельної ділянки, ані на будь-якій іншій схемі, яка наявна у технічній документації, не відображено реальне розташування межових знаків (огорожі) на місцевості. До того ж на збірному кадастровому плані земельної ділянки з кадастровим номером 2122486900:01:008:0051 міститься примітка: «Перенесення меж земельної ділянки не передбачається, оскільки усі межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) збігаються з існуючою огорожею».

Отже, існування сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 2122486900:01:008:0051 документально створює накладення земельних ділянок, яке позбавляє її можливості розробити технічну документацію на свою земельну ділянку.

Також зауважувала, що у технічній документації щодо відновлення, встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2122486900:01:008:0051 у натурі (на місцевості) є відсутні відомості про погодження меж цієї земельної ділянки із суміжними землекористувачами ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) та Синевирською селищною радою, як розпорядником земель комунальної власності.

За таких обставин під час розроблення технічної документації відповідачу було допущено порушення вимог ст. 34 Закону України «Про державний земельний кадастр» у частині відсутності зазначення відомостей щодо існуючих у натурі межових знаків та ст. 198 ЗК України щодо відсутності відомостей про погодження меж земельної ділянки, а також земельна ділянка ОСОБА_2 частково сформована за рахунок її землі, що змушує звертатися до суду з цим позовом щодо захисту порушених її прав.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд:

1) скасувати за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру державну реєстрацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (01.03) площею 0,5684 га за кадастровим номером 2122486900:01:008:0051, що розташована за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Синевир, урочище «Береги» та належить ОСОБА_2 ;

2) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (01.03) площею 0,5684 га, кадастровий номер 2122486900:01:008:0051, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2791345021224).

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 4 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за цим позовом ОСОБА_1 за правилами загального позовного провадження та призначено в ній підготовче засідання (а.с.34, 35).

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не скористався, натомість подав до суду заяву від 10.02.2025 про залишення цієї позовної заяви без розгляду (а.с.61-66), у задоволенні якої ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2025 року було відмовлено (а.с.202-205).

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області посилалося на безпідставність позову, оскільки позивачкою виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої на її замовлення ФОП ОСОБА_8 і проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2122486900:01:008:0073, площею 0,2500 га, призначеної для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована у АДРЕСА_1 , та 29 жовтня 2024 року ця земельна ділянка була державно зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 Колочавською сільською радою Хустського району за реєстраційним номером земельної ділянки у Державному реєстрі прав 57393592. А відтак це спростовує твердження позивачки про неможливість виготовлення нею технічної документації із землеустрою на свою земельну ділянку.

Зазначало і те, що технічна документація із землеустрою на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 розроблена відповідно до вимог законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій».

З огляду на наведене просило суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю (а.с.181-188).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено її до судового розгляду по суті (а.с.206-207).

У судовезасідання позивачка ОСОБА_1 та їїпредставниця адвокатка БезуханичА.В.не з`явилисяповторно,хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Однак представницею позивачки ОСОБА_1 адвокаткою Безуханич А. В. подано до суду 24.04.2025 заяву, в якій вона просила розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.229, 230).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник-адвокат Рішко С. І. у судове засідання також не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином про місце, дату і час розгляду справи, проте останнім 24.04.2025 року подано до суду заяву, в якій він просив розглянути дану справу без участі сторони відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив у задоволені таких відмовити повністю (а.с.232).

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області у судове засідання теж не з`явився вкотре, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки до суду не повідомляв.

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно доч.2ст.247ЦПКУкраїниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Як установленосудом,на підставісвідоцтва проправо наспадщину позивачка ОСОБА_1 з 02.12.2023є власницеюв ціломужитлового будинку АДРЕСА_1 ,про щосвідчить відповіднаінформація зДержавного реєструречових правна нерухомемайно (а.с.10).

Із витягуз Державногоземельного кадаструпро земельнуділянку НВ-9949728402024 видно, що 26.08.2024 зареєстровано земельну ділянку за кадастровим номером 2122486900:01:008:0073, площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована у АДРЕСА_1 , тобто за адресою проживання позивачки (а.с.82-88). Також до цього витягу додано кадастровий план цієї земельної ділянки (а.с.89).

Як видно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то за ОСОБА_1 у цілому зареєстровано 04.11.2024 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2122486900:01:008:0073, площею 0,25 га (а.с.93,94).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 001035 від 13.05.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 165, ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,5884 га в урочищі «Береги» на території Синевирської сільської ради згідно з планом для ведення особистого селянського господарства (а.с.11,12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 (дружина відповідача ОСОБА_2 ), що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 від 02.07.2022 (а.с.71).

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3500331912023 убачається, що 17.05.2023 зареєстровано належну на праві приватної власності ОСОБА_9 земельну ділянку за кадастровим номером 2122486900:01:008:0051, площею 0,5684 га, що розташована в урочищі «Береги» с. Синевир Хустського району Закарпатської області (а.с.13). Також до цього витягу додано кадастровий план цієї земельної ділянки (а.с.14).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав, то на підставі свідоцтва про право на спадщину відповідач ОСОБА_2 з 31.10.2023 є власником у цілому земельної ділянки за кадастровим номером 2122486900:01:008:0051, площею 0,5684 га (а.с.15, 76).

Як слідує з листа виконавчого комітету Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 24.06.2024 за № 02-36/1123 адресованого відповідачу ОСОБА_2 , то його земельна ділянка з кадастровим номером 2122486900:01:008:0051,площею 0,5684га,цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, при встановлені меж інженером геодезистом у натурі накладається на земельну ділянку, яка була в користуванні покійної ОСОБА_3 , тим самим захопивши частину її земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. При цьому комісією також обстежено огорожу та встановлено, що огорожа не переносилася, вона встановлена більше 20-ти років тому і проходить по старих деревах породи «Береза» (а.с.16).

У матеріалахсправи наявна,виготовлена сертифікованимінженером-землевпорядникомФОП ОСОБА_10 на замовлення ОСОБА_2 від 03.05.2023,технічна документаціяіз землеустроющодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка належала ОСОБА_9 площею 0,5684 га, тобто ще до її державної реєстрації 17.05.2023 і присвоєння кадастрового номера (а.с.18-23).

Також уматеріалах справи наявна,виготовлена вжеу 2024році сертифікованимінженером-землевпорядникомФОП ОСОБА_11 ,технічна документаціяіз землеустроющодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належить відповідачу ОСОБА_2 , площею 0,5684 га, за кадастровим номером 2122486900:01:008:0051 (а.с.77-81). Водночас зі схеми розміщення цієї земельної ділянки відповідно до вказаної технічної документації вбачається про її накладку/захват площею 0,1171 га з боку позивачки ОСОБА_1 (а.с.79).

Частиною першоюст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини першіст. 16 ЦК України,ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1, 2 ст. 321 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 91 ЗК Українипередбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

УЗК України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 153 ЗК України).

Згідно зістаттею 152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом пункту «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пунктами 2, 3розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). У разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Статтею 198 ЗК України констатовано, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 безперешкодно набула право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2122486900:01:008:0073, площею 0,25 га.

У матеріалах справи є відсутні будь-які докази про площу (розмір) земельної ділянки, якою правомірно користувалася спадкодавиця ОСОБА_5 , право користування якої б успадкувала позивачка ОСОБА_1 .

Із технічної документації із землеустроющодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої у 2024 році сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_1 від 18.07.2024 щодо земельної ділянки 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої у АДРЕСА_1 (а.с.96-125), убачається, зокрема, з викопіювання з кадастрової карти (а.с.108), плану-схеми розташування земельної ділянки із суміжними землевласниками/землекористувачами (а.с.111), що конфігурація земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 за кадастровим номером 2122486900:01:008:0051 є такою ж самою, що і в його технічній документації на належну йому земельну ділянку площею 0,5684 га (а.с.79).

Позивачкою ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що вона (окрім уже оформленої земельної ділянки площею 0,25 га за кадастровим номером 2122486900:01:008:0073) під час виготовлення технічної документації із землеустроющодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) іншої та з іншим цільовим призначенням земельної ділянки /так як на підставі пункту «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України максимальний розмір для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах становить 0,25 га/, має перешкоди у виготовленні такої технічної документації саме через накладку належної на праві власності земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 чи захоплення останнім належної їй на праві користування земельної ділянки та якої саме площі, конфігурації.

Також суд уважає надуманими доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що відповідними доказами підтверджено захоплення відповідачем ОСОБА_2 частини її земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, що начебто стверджується листом виконавчого комітету Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 24.06.2024 за № 02-36/1123. На переконання суду, цей лист не є належним, допустимим і достовірним доказом на підтвердження цієї обставини, не є він висновком експерта чи експертним дослідженням або складеного уповноваженою не те особою і не містить точного розміру (площі), а лише орієнтовного, нібито захопленої відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки, не містить він і інформації де саме між двома земельними ділянками сторін, схеми, контурів такого захоплення тощо.

Водночас суд зауважує, що розмір належної на праві власності відповідачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки площею 0,5884 га не збільшився від розміру цієї ж земельної ділянки, що належала попередньому власнику ОСОБА_9 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 001035 від 13.05.2002 саме у розмірі 0,5884 га (а.с.11,12).

Доводи позивачки про те, що вона не погоджувала спірну межу земельних ділянок, що унеможливлювало затвердження і передання відповідачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки,суд відхиляє, оскільки стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення немає, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) та аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 346/5268/19, від 02 жовтня 2023 року у справі № 302/379/21 тощо, яку суд ураховує на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

До того ж акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, установлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питання, чи не належить дана земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Установлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3, 4 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із учиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивачка не довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак у задоволені позову слід відмовити повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення(SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Положеннями ч. 1 ст. 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Зважаючи на повну відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 слід скасувати заходи забезпечення її позову вжиті ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2025 року (а.с.36-39).

Відповідно до ч. 1, пункту 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

За таких обставин понесені у цій справі позивачкою ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн (а.с.1) та 1211,20 грн (а.с.2) слідпокласти нанеї.

Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Безуханич Анастасія Василівна, до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на земельну ділянку - відмовити повністю.

Понесені позивачкою ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору покласти на неї.

Заходи забезпечення позову ОСОБА_1 вжитті на підставі ухвали судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2025 року щодо заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток, об?єднання, поділ та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню майнових прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122486900:01:008:0051, розташованої в урочищі «Береги» у селі Синевир, Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області, площею 0,5684 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка на праві власності належить ОСОБА_2 , а також щодо накладення арешту на цю земельну ділянку, - скасувати.

Примірник рішення суду після набрання ним законної сили невідкладно направити до Міжгірського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (90000, Закарпатська область, Хустський район, селище Міжгір?я,вулиця Шевченка, 99) для виконання в частині скасування заходів забезпечення позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 24 квітня 2025 року.

Учасники справи

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач-1: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач-2: Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, місце знаходження пл. Народна, 4, каб. 298, м. Ужгород, Ужгородський район Закарпатської області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39766716

Суддя В. Ю. Готра