Рішення від 24.04.2025 по справі 638/18940/23

Справа №638/18940/23

Провадження №2/639/132/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року

Жовтневий районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря Чубенко О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Защук В.В.,

представника відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,

представник відповідача Харківської міської ради - Августенюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання недійсною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, часткове скасування рішення Харківської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та закриття поземельної книги на кадастровий номер земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2023 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 , третьою особою зазначила Харківську міську раду, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та просить суд визнання частково недійсною технічної документації із землеустрою щдо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, часткове скасування рішення сесії Харківської міської ради Харківської області, скасування державної реєстрації земельної ділянки проведеної Управлінням Держгеокадастру у м. Харкові, закриття поземельної книги на кадастровий номер земельної ділянки. Стягнути з відповідача на корись позивача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

В обгрунтування позову, позивач зазначила, що їй на праві власності в порядку спадкування по заповіту належить будинок АДРЕСА_1 , який межує з подвір`ям відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 6310137900:04:022:0002.

18 червня 2023 року позивач зірвала шпалери зі стіни (яка межує із сусідами ОСОБА_7 ) та побачила, що задня стіна та кути стін вологи. У задній частині домоволодіння позивача, внаслідок самоправних дій сусідами ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 було демонтований відлив цоколю будинку позичача, пофрбована частини стіни, демонтований відкіс конструкції покрівлі та прикріплена чужа будівельна конструкція. На підставі вищенавденого було відкрите кримінальне провадження № 12023226250000222, відповідно до вимог ст. 356 КК України.

19 серпня 2023 року під час ознайомлення з матеріалами КП №120323226250000222, позивачу стало відомо про пртиватизацію земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 .. З технічної документації щодо встановлення (відновлення) межі земельної ділянки в натурі ( на місцевості) в акті погодженні меж земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 та в акті про прийняття передачу межових знаків на зберігання від 01.12.2016 року стоять підроблені підписи ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В звязку з чим позивач подав заяву про злочин до СД відділу поліції №1 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харкіувській області, де було відкрито кримінальне провадження №12023226250000283 від 23.08.2023 за ст. 358 КК України.

Позивач зазначає, що в 2016 році вона не надала би дозвіл на погодження земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_2 саме в тій конфігурації земельної ділянки, яку приватизували відповідачі, оскільки вона сформована з порушенням чинного законодваства та дотриманням будівельних норм та державних стандартів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 5-1 Закону України «Поо тогіографо-геодезичну і картографічну діяльність», професійною топогрофо-геодезичною і картографічною діяльністю можуть займатися особи, які мають вищу осіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі геодезії.

Сертифіковані інженери-геодезисти несут відповідальність за якість результатів топографо-геодезичних і картографічих робіт.

Відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери землевпорядники.

Отже, відповідч по справі ФОП ОСОБА_9 є інженером-землевпорядником кваліфікаційний сертифікат №010944 від 03.10.2013 р. і не Інженером-геодезйстом, який в силу закону несе відповідальність за частину проекту землеустрою, яка ним здійснена.

Таким чином, у ФОП ОСОБА_10 у 2016 році не вбачалось обов`язку зійснювати геодезичні вишукування, враховуючи шо згідно вимог чинного законодавства станом на 2016 рік вона не була сертифікованим інженером-геодезистом, який мав право здійснювати такі роботи.

Більш того, станом на 2016 рік законодавством України було передбачено, що складання та підписання акту погодження меж є обов`язковим документом при виготовленні/оформленні проекту землеустрою чи технічної документації на земельну ділянку.

Таким чином, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_6 та ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою; АДРЕСА_2 за вищеописаних обставин є частково недійсною.

Передача у спільну сумісну власність земельної ділянки ОСОБА_11 , ОСОБА_4 відбулась на підставі частково недійсної технчної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_12 для обулуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресю АДРЕСА_2 відбулася у червні 2017 року. Про що свідчить пункт З додатку 2 Рішення 13 сесія 7 скликання Харківської міської ради Харківської області від 21.06.2017 № 685/17 про передачу, у спільну сумісну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , яка -належить територіальній громаді м. Хадкова (кадастровий номер 6310137900:04:022:0002) за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 02.01) площею 0,0875 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 .

Отже є підставіи для скасування пункту 3 додатку 2 Рішення 13 сесісї 7 скликання Харкіувської міської ради Харківської області від 21.06.2017 №685/17 про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки ОСОБА_6 , ОСОБА_4 (кадастровий номер 6310137900:04:022:0002).

Відповідно далі були внесені данні про земельну ділянку до реєстру Державного земельного кадастру на підставі данних, якці не відповідають закону. Як наслідок є усі законні підстави для скасування в судовому порядку державної реєстрації земельної ділянки ї кадастровим номером 6310137900:04:022:0002, яка була проведена 30.12.20216 року управлінням Держгеокадастру у м. Харкові та відповідно закрити поземельну книгу на кадастровий номер цієї земельної ділянки.

Позивач зазначає, що неоднаразово пропонувала в усній формі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вирішити питання в позасудовому порядку, а саме привести в порядок тезнічну документацію, проте останні відмовились, в звязку з чим і вимушена була звернутись до суду із позовом.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2023 року цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова.

Згідно супровідного листа Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.12.2023, справа надійшла до Жовтневого районного суду м. Харкова 16.01.2024.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 для розгляду вказаної справи було визначено головуючого суддю Рубіжного С.О.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 січня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрити загальне позовне провадження. Призначено підготовче судове засідання.

13 лютого 2024 року позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи технічної документації на земельну ділянку, а саме копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 .

13 лютого 2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про призначення експертизи із землеустрою.

08 березня 2024 року представника відповідача ФОП ОСОБА_2 адвокатом Шевченко О.С. на електронну адресу суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила у задволенні позову відмовити. Вважає що викладені у позові факти, твердження та вимоги хибні. Позов не обгрунтований та такий, що не підлягає задоволенню.

З наданих позивачем доказів до матеріалів справи неможливо встановити факт підробки акту погодження меж земельної ділянки та акту про приймання-передачу межових знаків на зберігання, оскільки матеріали справи не містять ані судових рішень, що набрали законної сили про визнання вказаних актів нездійснимим, ані матеріалів експертних досліджень якими б підтверджувався факт підробки, ані вироку суду яким когось було притягнуто до кримінальної відповідальності за підробку документів, у зв`язку з чим доводи позивача про начебто підробку вказаних документів не можуть братися судом до уваги без належного документального підтвердження, а саме рішень судів, що набрали законної сили.

Разом з цим, навіть у разі встановлення судом факту недійсності зазначених актів, підстав для визнання недійної частини технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та як наслідок скасування рішення про надання у власність такої земельної ділянки та державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:046022:0002 немає, оскільки відсутність підписів власників суміжної земельної ділянки щодо погодження її меж, не є підставою задоволення вимог позивача.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Державну реєстраціюспірної земельноїділянки здійсненона підставітехнічної документаціїіз землеустроющодо:встановлення (відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості)для обслуговуванняжитлового будинкугосподарських будівельта споруд(присадибнаділянка). Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи, подається оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), електронний документ. Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Державну реєстрацію спірної земельної ділянки здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

У постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) дійшов висновку, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будьяких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника: не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за обставин виготовлення відповіднрї технічної документації. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачеіи акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позивач після смерті спадкодавця мав повідомити Харківську міську раду про зміну власника житлового будинку по адресу: АДРЕСА_1 та фактичного користувача земельною ділянкою за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом з 24.04.2013 року, а також надати точні відомості щодо дати смерті спадкодавця, для того аби відповідні органи внесли актуальну інформацію у реєстр та для того аби у третіх осіб була можливість звернутися до належного користувача вказаної земельної ділянки із пропозицією погодити її межі.

З аналізу наданих позивачем доказів можна прийти до висновку, що позивачем недоведено порушення його права щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок прийняття Харківською міською радою рішення №685/17 від 21.06.2017 року про передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням вимог частини другої статті 152 ЗК України, за змістом якої захисту підлягають лише порушені права власника земельної ділянки або землекористувача.

Однак, позивачем не конкретизовано, в чому саме вона вбачає порушення ії права у зв`язку із набуттям права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:046022:0002, що розташована за адерсою: АДРЕСА_2 .

Частина позовних вимог позивача не направлена на відновлення як, вона вважає, її порушеного права, що слідує про обрання нею невірного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорєння. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, якмй є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання позивачем неналежногго способу захсту своїх прав є самостійною підставою для відомови у позові.

18 березня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подані клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державну службу України з питань геодезії та про призначення експертизи із землеустрою.

18 березня 2024 року позивачем подано заяву про заміну позовних вимог.

18 березня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про залишення відзиву відповідача без розгляду та повернення відзивів на позовну заяву заявнику.

18 березня 2024 року на електронну адресу Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Защук Валентини Володимирівни, відповідно до якої вона просить суд проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою додатку EasyСon (https://vkz.court.gov.ua/).

20 березня 2024 року позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи договору про надання правової допомоги адвоката Защук В.В..

20 березня 2024 року на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення представника Харківської міської ради, в яких представник просив залучити до участі в справі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Відповідно до пояснень, представник третьої особи вважає, що вимоги позову позивачка спрямовує в русло тверджень про незаконність рішень органу місцевого самоврядування, яким є Харківська міська рада, про передачу у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_4 земельної ділянки, що, за доводами позову, порушує право позивачки на реалізацію повною мірою права на користування земельною ділянкою біля належного їй будинку. Наведене означає, що предметом доказування в цій справі є доведення сукупності таких передумов, як незаконність акту органу місцевого самоврядування і порушення його виданням законних прав та інтересів позивачки. З семантики іменника незаконність випливає, що підставою для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування є його невідповідність вимогам актів цивільного законодавства. Діяльність Харківської міської ради як органу місцевого самоврядування внормована, зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Процедура встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначалась Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зі змінами (далі - Інструкція). У відповідності до пункту 3.12 Інструкції, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки на місцевості може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною як один з етапів кадастрової зйомки, поняття якої як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, встановлено статтею 198 ЗК України.

При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа-акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації, оскільки межі земельної ділянки в натурі визначаються не відповідно до акту узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.08.2022 по справі № 619/1415/19 погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного з землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Рішення органу місцевого самоврядування з огляду на наведені мотиви є таким, що не посягає на закон, що не дає підстав для ухвалення судового рішення на користь позовних вимог в цій частині. Дійшовши висновку, що відсутність погодження меж земельної ділянки з суміжним користувачем не має вирішального значення для оцінки законності приватизації, слід взяти до уваги, що серед складових проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в розумінні Закону України «Про землеустрій» не зазначено такого елементу, як акт погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками земельних ділянок (суміжними землекористувачами), тому оцінка вказаного акту погодження знаходиться поза межами повноважень колегіального органу місцевого самоврядування при затвердженні документації із землеустрою.

Як зазначено, право власності, яке є непорушним, охороняється основним Законом України. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Підстави для припинення права власності на землю, коло яких є вичерпним, встановлені статтею 140 ЗК України, і до них відносяться: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку (1); смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця (2); відчуження земельної ділянки за рішенням власника (3); звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора (4); відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб (5); конфіскація за рішенням суду (6); невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (7); примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (8).

З наведеного випливає, що коло випадків, коли може бути припинено право особи на мирне здійснення права власності, є обмеженим, і таке припинення має проводитися виключно за встановленою законом процедурою, на що вказує семантика вжитої в частині 2 ст. 321 ЦК України частки «лише» (лише у випадках і порядку, встановлених законом). Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості

Таким чином, лише мотиви суспільної необхідності та не в усіх випадках цієї необхідності, а лише за відсутності інших заходів поновлення суспільного інтересу, можуть зумовити примусове відчуження об`єктів права приватної власності, як прямо слідує з наведених положень Основного Закону і цивільного законодавства.

Крім того, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення, а це означає, що припинення права власності на земельну ділянку, отриману в порядку приватизації, матиме наслідком неможливість подальшої безоплатної передачі цієї ж земельної ділянки у власність тієї самої особи.

Наданої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) недостатньо для того, щоб можна було зробити висновок про порушення прав позивача зі сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .. Відповідна земельно-технічна експертиза по справі не проводилась. Водночас, до Харківської міської ради від позивача надійшла заява про призначення експертизи із землеустрою. Харківська міська рада не заперечує проти призначення експертизи із землеустрою та постановлення перед експертами питань, визначених у вищевказаній заяві.

Стосовно позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:04:022:0002, проведену 30.12.2016 управлінням Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); - за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: - поділу або об`єднання земельних ділянок; - скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; - якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Наявність обмежень у використанні земель, у тому числі червоних ліній, в межах земельної ділянки, що формується для обслуговування існуючого об`єкта нерухомості (будівлі, споруди), не перешкоджає її формуванню та визначенню її цільового призначення для потреб, пов`язаних із функціонуванням зазначеного об`єкта з дотриманням встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки.

За фактичними обставинами справи, правові підстави для скасування реєстрації земельної ділянки відсутні. За визначенням в Законі, кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 вказаного Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Відповідно до вимог законодавства, а саме ч. 10 ст. 24 Закону та п. 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру; 3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) Враховуючи викладене, скасування державної реєстрації земельної ділянки можливо здійснити виключно у спосіб та на підставах, визначених частиною 10 статті 24 Закону та пунктом 114 Порядку. Інший порядок скасування державної реєстрації земельної ділянки чинним законодавством - не передбачений. Також, вважаємо, що до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору необхідно залучити Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:04:022:0002, він є органом який здійснив реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Відповідно до ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі .

Ухвалою суду від 03 квітня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_13 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та за допомогою додатку EasyСon задоволено.

22 квітня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи на підставі наданих доказів та про зміну позовних вимог.

В поданій заяві позивач визначила позовні вимоги:

- визнати недійсною технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр.. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 від 01.12.2016 року (кадастровий номер земельної ділянки 6310137900:04:022:0002).

- скасувати пункт 3 додатку 2 Рішення 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області від 21.06.2017 №685/17 про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки гр.. ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310137900:04:022:0002) за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 02.01) площею 0,0875 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 .

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:04:022:0002, проведену 30.12.2016 року управлінням Держгеокадастру у м. Харкові, закрити поземельну книгу та кадастровий номер цієї земельної ділянки.

В огрунтуванняпозивач зазначила,що 18лютого 2024року вонаознайомилась зматеріалами досудовогорозслідувнння кримінальнихпроваджень 1202322625000282та 12023226250000222де містилисяпояснень ОСОБА_6 ,які свідчатьнепрвадиві свідчення.

Станом на 2016 рік законодавством України було передбачено, що складання та підпіисання акту погодження меж є обов`язковим документом при виготовленні/оформленні проекту землеустрою чи технічної документації на земельну ділянку. Насамперед, це стаття 198 ЗК України - «кадастрові зйомки», ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» та Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010р. № 376 - пункт 3.12, тощо Також про таку правову позицію свідчить ВС/КЦС від 11 липня 2018р. у справі № 263/11779/16-ц.

Таким чином, вищенаведена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 за вищеописаних обставин є недійсною.

Зазначила що в позовних вимогах була допущена технічна помилка, а саме просила визнати технічну документацію частково недійсною, а тому вимушена була звернутись із заявою про зміну позовних вимог.

Крім того, подано клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою 17.04.2024 №02/04/24.

В підготовчому судовому засіданні 22 квітня 2024 року позивач просила не розглядати клопотання про призначення експертизи, заявила клопотання про залучення в якості співвідповідачів Харківську міську раду, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .

Суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив зняти клопотання, долучити до матеріалів справи подані письмові докази та відзив представника відповідача.

Ухвалою суду від 22квітня 2024року клопотанняОСОБА_1 про залученнядо участіу справіспіввідповідачів - задоволено.

Залучено до участі у цивільній справі № 638/18940/23 в якості співвідповідачів Харківську міську раду, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , виключивши їх з кола третіх осіб.

22 травня 2024 року на адресу суду надійшов відзив, поданий представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Гордейчуком В.В.. Позовна заява є необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З викладених у позові обставин і підстав неможливо встановити яким чином затвердження технічної документації, рішення 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області від 21.06.2017р. за №685/17, передання у спільну сумісну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 від 01.12.2016 р. (кадастровий номер земельної ділянки 6301137900:04:022:0002) та реєстрацію такого права порушує чи може порушувати права та законні інтереси Позивача. Більше того, позивач не зазначє про спірність меж земельних ділянок, їх накладення чи незаконні відмови Харківської міської ради в оформленні її земельної ділянки через реєстрацію права власності за Відповідачами.

Слід звернути увагу, що вказаний будинок Позивач отримала у спадок у 2013 році, коли огорожа (як вона є на сьогоднішній день) вже була встановлена і погоджена з попереднім власником - спадкодавцем ОСОБА_8 . І протягом 10 років жодних претензій чи судових спорів між Відповідачами та Позивачем не було. Більше того, рішення 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області за №685/17, яке оскаржується Позивачем було ухвалено 21.06.2017 р., тобто 7 років назад. Таким чином вбачається, що Позивач починаючи з 2017 року міг довідатися про той факт, що технічна документація Відповідачів була затверджена та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 від 01.12.2016 р. (кадастровий номер земельної ділянки 6301137900:04:022:0002) передана у власність, про що було внесено відомості за наслідок реєстраційних дій.

Також необхідно відмітити, що Позивач, з метою введення суду в оману, наполягає, що остання дізналася про порущене право в ході ознайомлення 19.08.2023 р. з кримінальним провадженням №12023226250000222, однак жодних доказів щодо такого ознайомлення до суду не надає, а також не обгрунтовує неможливість дізнання про вказані обставини раніше.

Відповідач також вважає, що посилання на ознайомлення з кримінальним провадженням №12023226250000222 є штучною обставиною з якою Позивач обґрунтовує факт і дату дізнання про нібито порушене право, хоча не зрозуміло яке. На підставі викладеного вбачається, що Позивачем пропущено строк позовної давності по даній справі, у зв`язку із чим на підставі ч.4 ст.267 ЦК України у позові слід відмовити.

Позивач у своїй позовній заяві наголошує на тому, що підпис від імені ОСОБА_8 в акті погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 від 01.12.2016 р. є підробленим, у зв`язку із чим слід визнати усю технічну документацію недійсною і скасувати ріщення 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області від 21.06.2017 р. за №685/17, а також реєстрацію права власності Відповідачів. Однак вказані обставини та підстави не мають під собою правового обгрунтування і суперечать практиці Верховного Суду.

Процедура державної реєстрації земельної ділянки передбачена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок № 1051). Відповідно до п. 107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюеться під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (п. 109 Порядку № 1051).

Пункт 110 Порядку №1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: - заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; - оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документацн); - електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Державну реєстрацію спірної земельної ділянки здійснено на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

У постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) дійшов висновку, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має. воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будьяких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 12 січня 2023 року у справі №808/5496/14. Отже недійсність підпису в акті погодження меж земельної ділянки від 01.12.2016 р. та чи самого акту погодження меж земельної дшянки від 01.12.2016 р. немає наслідком недійсність всієї технічної документації та скасування права власності на земельну ділянку Відповідачів. Вказані факти свідчать, що земельна ділянка Позивача не сформована, їй не присвоєно кадастровий номер, технічна документація розроблена без погодження меж із сусудніми земельними ділянками, а також про відсутність спору про межі земельних ділянок Позивача та Відповідачів.

23 травня 2024 року зареєстровано відзив представника відповідача Харківської міської ради сформований в сиситемі «Електронний суд» 22.05.2024. Представник просив поновити пропущений строк на подачу відзиву, долучити його до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позовної заяв у повному обсязі.

Представник вважає, що Харківська міська рада не вчиняла жодних дій, які б порушували та/ або обмежили права позивача.

Вимоги позову позивачка спрямовує в русло тверджень про незаконність рішень органу місцевого самоврядування, яким є Харківська міська рада, про передачу у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_4 земельної ділянки, що, за доводами позову, порушує право позивачки на реалізацію повною мірою права на користування земельною ділянкою біля належного їй будинку. Водночас, звертаємо увагу, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру, за адресою: АДРЕСА_1 обліковується сформована земельна ділянка, кадастровий номер 6310137900:04:022:0005, площею 0,0368 га, цільове призначення 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Таким чином, можна дійти висновку, що позивачем було здійснено заходи щодо формування земельної ділянки для обслуговування належного їй на праві власності об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим постає питання, яким саме чином позивач збирається оформлювати право користування частиною земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та станом на сьогодні має кадастровий номер 6310137900:04:022:0002.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Рішення органу місцевого самоврядування з огляду на наведені мотиви є таким, що не посягає на закон, що не дає підстав для ухвалення судового рішення на користь позовних вимог в цій частині. Дійшовши висновку, що відсутність погодження меж земельної ділянки з суміжним користувачем не має вирішального значення для оцінки законності приватизації, слід взяти до уваги, що серед складових проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в розумінні Закону України «Про землеустрій» не зазначено такого елементу, як акт погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками земельних ділянок (суміжними землекористувачами), тому оцінка вказаного акту погодження знаходиться поза межами повноважень колегіального органу місцевого самоврядування при затвердженні документації із землеустрою.

Наданої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) недостатньо для того, щоб можна було зробити висновок про порушення прав позивача зі сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ..

Відповідно до частини 3 статті 66 Закону України «Про землеустрій», в редакції закону на момент розробки, затвердження спірної документації із землеустрою, відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.

Частиною 11 цієї же статті визначено, що інженеру-землевпоряднику, який склав кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний сертифікат, що підтверджує відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним вимогам та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою.

Статтею 1 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», в редакції закону на момент розробки, затвердження спірної документації із землеустрою, зокрема, визначено, що топографо-геодезичні та картографічні роботи це процес створення геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів, даних, топографо-геодезичної та картографічної продукції. Також, статтею 1 Закону України «Про землеустрій», в редакції закону на момент розробки, затвердження спірної документації із землеустрою визначено, що види робіт із землеустрою це обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою. Статтею 55 Закону України «Про землеустрій», в редакції закону на момент розробки, затвердження спірної документації із землеустрою, визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Відповідно до кваліфікаційного сертифікату від 03.10.2013 № 010944 ОСОБА_2 є сертифікованим інженером-землевпорядником. Таким чином, ОСОБА_2 в повній мірі має право виготовляти технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Харківська міська рада звертає увагу на те, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастровий номер 6310137900:04:022:0002, здійснювалось по фактичному землекористуванню земельною ділянкою. Відповідно до акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 01.12.2016, яка входить до складу спірної технічної документації із землеустрою, всі поворотні точки збігаються з штучними лінійними спорудами і рубежами (огорожа, будівлі) у кількості 16 штук.

Стаття 50 Закону України «Про землеустрій», на яку посилається позивач, встановлює вимоги передбачені для розробки проєкту землеустрою, що є іншим видом документації із землеустрою, ніж та, яка була розроблена для встановлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , а тому не може бути врахована під час розгляду справи.

Державні будівельні норми, «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44, станом на сьогодні втратили чинність, поширювались на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми були обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень. Тобто, положення державних будівельних норм не застосовуються при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в умовах вже сформованої забудови, а направлені виключно на проєктування, розробку нових кварталів забудови різного функціонального призначення.

Технічні вказівки, щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах, затверджені Першим заступником Голови Держкомзему України від 18.05.1998, стосуються саме земельних ділянок, які перебували у спільній або спільній частковій власності фізичних та/або юридичних осіб, а тому не підлягають застосуванню, оскільки ні ОСОБА_1 , ні її мати та ОСОБА_6 , ОСОБА_4 не були співвласниками земельної ділянки.

Посилання позивача на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 263/11779/16-ц, не може бути застосовано до правовідносин, що є предметом розгляду у справі № 638/18940/23, оскільки підставою для звернення до суду позивачем у справі № 263/11779/16-ц слугувало самовільне захоплення частини земельної ділянки. Водночас, у справі що розглядається, самовільного зайняття земельної ділянки не відбулось, а межі земельної ділянки були встановлені відповідно до фактичного землекористування.

23 травня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подані клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, та заяви про відмову у прийнятті відзивів на позовну заяву.

В підготовчому судовому засідання 23.05.2024, без виходу до нарадчої кімнати клопотання, долучені до матеріалів справи надані відзиви.

Ухвалою судувід 23травня 2024року клопотанняпредставникаХарківської міськоїради прозалучення доучасті усправі третьої особи - задоволено.

Залучено до участі у цивільній справі № 638/18940/23 в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

27 травня 2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача ОСОБА_1 та клопотання про залучення в якості співвідповідача Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області.

05 червня 2024 року від представника третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області письмові пояснення, які просили долучити до матеріалів справи, справу розглядати з урахуванням пояснень. Зазначили, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриті`я Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцсем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором цетрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельніу ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону Україии «Про Державний земель кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одномасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявиосіі таких прав, обтяжень).

Ухвалення судом рішення про визнання не чинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою бла сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання не чинним рішення про затвердженая такої документації (за йогонаявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

В підготовчому судовому засіданні 24 червня 2024 року судом постановлено ухвалу, відповідно до вимог ст. 259 ЦПК України, без виходу до нарадчої кімнати, про прийняття заяви ОСОБА_1 від 22 квітня 2024 року про зміну позовних вимог.

25 липня 2024 року на електронну адресу Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника позивача відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , відповідно до якої вона просить суд проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою додатку EasyСon (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалою суду від 07 серпня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та за допомогою додатку EasyСon задоволено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання недійсною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, часткове скасування рішення Харківської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, закриття поземельної книги на кадастровий номер земельної ділянки.

Призначено справу до судового розгляду.

22 жовтня 2024 року позивачем подані письмові пояснення з клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме лист ФОП ОСОБА_14 про розбіжність коордінат поворотніх точок земельних ділянок сторін.

Ухвалою суду від 19.11.2024 у судовоиму засіданні без виходу до нарадчої кімнати відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. Позивач ОСОБА_1 наголошувала, що що неоднарозово просила ОСОБА_2 привести технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до вимог діючого закнодавства. Для цього лише було потрібно ФОП ОСОБА_2 підтягнути координати меж відповідно до земельних координат Держгеокадстару (бо через не відповідність самостійно не може виговити план сервітуту де зона обслуговування її будинку один метр відповідно до вимог діючих норм облсуговування.

Представник відповідача ФОП ОСОБА_2 адвокат Шевченко О.С. заперечувала проти задоволення вимог, посилаючись на безпідставність вимог, та надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Гордійчук В.В. просив відмовити в задоволені позоу в повному обсязі, надав пояснення анаологічні викладенеи у відзиві.

Представник відпоавідача ХМР Августенюк В.І. заперечував проти задоволення позовиних вимог.

Передставник третьої особи, в судове засідання не зявися, надав заяву з проханням розглянути справу без участі.

Суд вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В частині 2статті 78 ЦПК України зазначено, щообставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно достатті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Також, ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).

З урахуванням наведеного, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Харківської державної нотаріальної контори від 24.04.2013 року, зареєстровнаого в реєстрі за №3-201 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (том №1 а.с. 15, 16-17).

Позивачем додано копію технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 станом на 2023 рік. Як вбачається зі схеми розташування будівель та споруд будинок АДРЕСА_1 межує з будиноком АДРЕСА_2 , яка міститься в технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 виготовлено станом на 2023 рік (том №1 а.с. 18 - 22).

Як зазначено позивачем в судовому засіданні, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , та належить позивачці ОСОБА_1 на праві користування була виготовлення нею та затверджена, проте копії документації суду не надано.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 26.02.2004 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріальтного округу Кравченко С.В., зареєстровано в реєстрі за №255 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності (по кожному) належить жилий будинок АДРЕСА_2 (том №1 а.с. 37-38, 39).

Рішенням виконавчого комітету Жовтневого району у місті Харкові №60-33 від 29.10.2010 вирішено оформити після реконструкції та прибудови житлового будинку літ. «К-1, К», терасу літ «к» розм 7,90 х3,81 м., гарадж літ «З» на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 ; КП «ХМБТІ» внести відповідні зміни до архівної справи та зареєструвати після ренконструкції та прибудови в житловому будинку літ. «К-1, К», терасу літ «к» розм 7,90 х3,81 м., гарадж літ «З» на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 ; видати свідоцтво про право власнсоті на житлові будинки літ «К-1, К» житловою площею 97,4 м2, загальною площею 163,5м2, літ. «А-1», житловою площею 54,6 м2, зангальною площею 71,8 м2 з надвірними будівлями на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 ; дозволити ОСОБА_6 , ОСОБА_4 виконати прибудову до будинку літ. «А-1» розм. 7,50 х 3,60 м для розміщення підсобних приміщень, прибудувати сарай розм 4,50 х 3,00 м по АДРЕСА_2 (том №1 а.с. 40-41).

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовлена на замовлення ОСОБА_6 , ОСОБА_15 №093/0916 від 15.09.2016 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 виготавлена ФОП ОСОБА_2 (том 1 а.с. 27-74).

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 13 сесесії 7 скликання №685/17 від 21.06.2017 затверджено проект землеустрою щодо відновлення земелтних ділянок та технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам, зазначеним у додатках 1, 32, 3, 4 до уього рішення (том №1 а.с. 76-77).

Відповідно до додатку №2 до рішення 13 сесесії Харківської міської ради 7 скликання «Про передачу громадянам у валсність, надання в оренду земельних ділянок та припинення права користування (оренди) земельними ділянками №685/17 від 21.06.2017, ОСОБА_16 , ОСОБА_4 передано у у спільну сумісну власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Хароква(кадастровий номер 6310137900:04:022:0002) за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ -02.01) площею 0/,0875 га для обслуговування жилового будинку, господарських будівель і споруд (присадибан ділянка) за адресою АДРЕСА_2 (том №1 ас. 78).

Пункт 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» установити, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, інші об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, лінійні об`єкти енергетичної інфраструктури), право власності на які зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників таких об`єктів на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно доч.ч.1,2ст.319ЦК України,власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як зазначено в частині 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності лише у випадках і порядку, встановлених законом. Підстави для припинення права власності на землю, коло яких є вичерпним, встановлені статтею 140 ЗК України, і до них відносяться: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку (1); смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця (2); відчуження земельної ділянки за рішенням власника (3); звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора (4); відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб (5); конфіскація за рішенням суду (6); невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (7); примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (8).

Частиною 4 статті 116 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення, а це означає, що припинення права власності на земельну ділянку, отриману в порядку приватизації, матиме наслідком неможливість подальшої безоплатної передачі цієї ж земельної ділянки у власність тієї самої особи.

Тож скасування пункту 3 додатку 2 Рішення 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області від 21.06.2017 року про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки ОСОБА_6 ОСОБА_4 кадастровий номер 6310137900:04:022:2002 площею 0,0875 га суперечить вимогам законодавства.

Позивач та її предстаник наполягають, що Акт погодження меж земельної ділянки від 01.12.2016 року не узгоджено, а наявний підпис матері позивачки ОСОБА_8 підроблено, оскільки остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (том№1 а.с. 33).

Аналогічна ситуація і з актом прийому передачі межових знаків на зберігання від 01.12.2016 року, де підроблено підпис ОСОБА_8 .. В акті зазначено про відсутність претензій до сусідів (том№1 а.с. 50).

Позивач про наявність такого документу не знала, крім того, позивач наголошувала, що вона особисто ніколи би не погодила зазначені межі та не підписала би акти.

По факту підроблення підпису ОСОБА_8 , внесено відомості про вчинення злочину до ЄРДР за №12023226250000283 від 23.08.2023 року (том №1 а.с. 25).

Відновлення меж земельних ділянок виконується у відповідності до чинного Наказу № 376 від 18.05.2010 року «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками». Пунктом 4.1 передбачено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Нормами ч. 3 ст. 106 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Також у відповідності до п.«а», п.«б» ч.2 ЗУ «Про землеустрій» розробник документації з землеустрою зобов`язаний дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою та інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою.

Як зазначила позивач технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 від 01.12.2016 року складена без додержання вимог діючого законодавства, що порушує право позивача на вільне володіння та розпорядження наявним нерухомим майном.

Позивач неоднаразово просила відповідача виготовити план сервітуту де зона обслуговування її будинку 1 метр відповідно до діючих норм обслуговування будинку.

Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 березня 2018 року прийнято постанову у справі № 681/1039/15-ц, у якій суд зазначив, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьомустаття 198 ЗК Українилише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Тобто, при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність.

Ст.ст. 22, 16 ч.6 ЗУ «Про державний земельний кадастр» передбачено, що технічна документація повинна відповідати законодавству України; кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Вимогами ч.2 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі, якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Позивач у позові зазначає, що звертається до суду за захистом своїх прав у сфері земельних відносин та як підставу для скасування державної реєстрації земельної ділянки вказує небажання відповідачів вирішити питання щодо приведення у відповідність меж земельної ділянки шляхом внесення змін до відомостей що містяться в державному земельному кадастрі в частині їх меж та площі, встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у відповідності до землекористування.

Технічними вказівками щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території в населених пунктах, затвердженими Державним комітетом України по земельних ресурсах 18.05.1998, визначено:

Власник земельної ділянки - юридична особа, громадянин, які володіють сукупністю трьох правомочностей на власність: володіння, користування, розпорядження.

Право на земельну ділянку - вся сукупність прав на землю у відповідності ізКонституцією України,Земельним кодексом Українита іншими законами і законодавчими актами, включаючи обтяження.

Земельна ділянка - ділянка землі, на яку розповсюджуються гомогенні права власності і яка являє собою єдину власність, має фіксовані межі та характеризується певним місцем розташування, природними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським статусом та іншими характеристиками, які є її суттєвими складовими.

Формування земельної ділянки об`єкта земельної власності - встановлення технічних і економічних характеристик, правового статусу, опис та індивідуалізація об`єкта земельної власності, внаслідок чого вона отримує характеристики, які дають змогу виділити її серед інших земельних ділянок.

Землеволодіння - форма здійснення прав на землю.

Землекористування - вид використання землі, з врахуванням покриву її поверхні. (п. 1.5)

Розміри земельних ділянок та їх компонентів обумовлюються функціональним використанням (призначенням) і обґрунтовуються раціональним (ефективним) використанням землі, будівельними, протипожежними, санітарними та іншими нормами з урахуванням придатності та цінності території населеного пункту (п. 2.2).

Розміри земельних ділянок різного функціонального використання в існуючій забудові визначаються виходячи з необхідності забезпечення умов експлуатації розташованих на них будинків, будівель, споруд, насаджень на підставі дотримання встановлених будівельних, протипожежних і санітарних норм у відповідності з цільовим призначенням цих ділянок, а також раціонального використання суміжних ділянок (п. 3.1).

Як про те роз`яснено в листі Міністерства юстиції України до Нотаріальної палати України від 17.12.2020 р. №56856/38493-33-20/19.1.1,статтею 78 ЗКвизначено зміст права власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Земельна ділянка як об`єкт права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташуванням, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 ЗК).

Відповідно до положеньстатті 79-1 ЗКформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідност. 1Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.Державний кадастровий реєстратор, зокрема, здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні. ( ч.1 та ч.4 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Положеннями статей 193, 194 Земельного кодексу України визначено, що Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Проведення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не надає ділянці юридичної властивості обігоздатності, тобто властивості бути об`єктом цивільних прав (права власності, оренди тощо), що вбачається з частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, де встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Тобто земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав лише після внесення відомостей про неї до обох інформаційних баз даних - Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, визначені ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051.

Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, зазначається, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і поясненнях однієї зі сторін.

Також позивач посилається на висновки судової експертизи №1094/04/2024 від 18.04.2024, яка була проведена позивачем.

За результатми проведення експертизи з питань землеустрою, експерт прийшов до висновку, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за складом та змістом не відповідає вимогам земельного законодавства ті інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування станом на 21.06.2017 року (том №2 а.с. 117-135).

Представником позивача заявлено клопотання про визнання доказів, копії технічної документації та висновку експерта недопустимими.

Згідно зістаттею 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом позову є винання недійсною докоментацію про встановлення меж земельної ділянки.При подачі позову позивачем подано фотокопії документації та заявлено клопотання про витребування належно завілреної ії копії, яке в подальшому було залишено без розгляду на підставі подання позивачем такої копії, отриманої нею в Управлінні держгеокадастру.

Суд при дослідженні доказів, в судовомку засіданні встановив, що подані позивачем докази, тобто копії документації, отриманої нею з різних джерел мають розбіжності та не відповідають оригіналу.Тому суд не вбачає підстав їх не приймати до уваги.

Позивач просить визнати недійсною документацію, на підставці якої було зареєстровано земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер та рішення про передачу земельної ділянки, оскільки, на її думку при виготовлені технічної документації, не було враховано п. 3.25 ДБН 360-92 містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не меньше 1,0 м2. Відповідним чином мають формуватись і межі земельних ділянок. Відмова відповідачів приведення технічної документації відповідно до вимог чинного законодавства порушує ії право на встановлення сервітуту. Підроблено підпис сумісжного користувача земельної ділянки, тобто ії матері ОСОБА_8 , щовказує на відсутність погодження меж земельної діялнки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що:

«погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) вказано, що:

«стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

В судовому засіданні позивачем не доведено. що Технічна документація з землеустрою розроблялася поза тими межами, які існували фактично, тобто відповідно до фактичного використання земельної ділянки та межі земельної ділянки порушують межі земельної ділянки позивача. Також позивачем не надано належних доказів згідно ст. 76, 77 ЦПК України щодо порушення інших земельних прав, зокрема земельного сервітуту.

Стосовно посилань у позові на порушення норм ДБН суд зазначає наступне.

Зокрема, п.3.25 ДБН 360-92, регламентує норми протипожежних розривів між будинками, розташування і орієнтацію житлових та громадських будинків, відстань розташування будівель до межі сусідньої ділянки.

Однак, вказані державні будівельні норми поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Отже, у разі наявності порушення вказаних будівельних норм (недотримання при зведення будівлі вимог щодо відстані між будівлями та межею земельної ділянки) можуть свідчити тільки про наявність порушень при проектуванні та будівництві будинків та споруд, а не про порушення меж земельної ділянки чи порядку виготовлення та затвердження технічної документації з землеустрою.

Не надано суду і належних доказів про визначення місця проходження спільної межі між земельними ділянками сторін.

Отже, у разі наявності порушення вказаних будівельних норм (недотримання при зведення будівлі вимог щодо відстані між будівлями та межею земельної ділянки) можуть свідчити тільки про наявність порушень при проектуванні та будівництві будинків та споруд, а не про порушення меж земельної ділянки чи порядку виготовлення та затвердження технічної документації з землеустрою.

Враховуючи викладено, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації земельної ділянкиіз кадастровим номером 6310137900:04:022:0002.

Щодо вимог про закриття поземельної книги земельної ділянки площею 0,0875 га, яка розташована АДРЕСА_2 , із кадастровим номером 6310137900:04:022:0002, судвиходить з наступного.

За змістом частини 1 статті 24, частини 4 статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 57 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

Пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку. Тому закриття Поземельної книги є послідовною, обов`язковою, невід`ємною дією, якій передує скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Враховуючи те, що вимоги позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею площею 0,0875 га, яка розташована АДРЕСА_2 , із кадастровим номером 6310137900:04:022:0002 не підлягає задоволенню, відповідно, відсутні підстави для задоволення вимог щодо закриття поземельних книг на вищевказану земельну ділянку.

Також суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, оскільки позивач набула право власності на будинок у 2013 рооці, оскаружване рішення ухвалено 21.06.2017 році, а про порушене право дізналась у 2023 році. При цьому п.12 Прикінцевих та перехідних положень, визначені підставі продовження строків позовної давності.

Згідно ст.ст. 15 ч.1 та 16 ч.1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи. Необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Дана позиція суду відповідає правовим позиціям, що висловлені ВСУ при розгляді справ №6-222цс14 від 04 лютого 2015 року, № 6-658цс15 від 18.05.2016 року, № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року .

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захиступрав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права (матеріально-правова вимога повинна співвідноситись із обставинами порушення права чи законного інтересу), та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (в результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, в якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Наведені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 року у справі № 910/11511/18, від 28.05.2020 року у справі №910/7164/19.

«Ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12, від 11лютого 2020року у справі №0940/2394/18).

Однак, в судовому засіданні позивачкою не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що її права порушено, що такі порушено з боку відповідачів та що задоволення позовних вимог (визнання недійсною технічну документацію по відновленню меж земельної ділянки, часткове скасування рішення Харківської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та закриття поземельної книги на кадастровий номер земельної ділянки) відновить таке право (у разі порушення).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і таким, що не підлягають задоволенню.

Главою 8 ЦПК України визначено вичерпний перелік судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розподіл судових витрат між стронами передбачено ст. 141 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 в порядку ст. 141 ч.8 ЦПК України до закінчення судових дебатів зробила заяву про подачу доказів щодо понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд розподіляєсудові витрати,а самесудовий збірдо положеньст.141ЦПК України,та узв`язку звідмовою узадоволенні позовнихвимог уповному обсязі,залишає за позивачем.

Птання щодо судових витрат позивача буде вирішено в судовому засіданні, після подання відповідних доказів.

Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 152, 158 ЗК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання недійсною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, часткове скасування рішення Харківської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та закриття поземельної книги на кадастровий номер земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідачі:

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 ;

Харківська міська рада, код ЄДРПОУ: 04059243, адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 7.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, код ЄДРПОУ: 39792822, адреса: 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21.

Повний текст рішення складено 24.04.2025.

Суддя С.О. Рубіжний