Ухвала

від 23.04.2025 по справі 348/916/22

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/916/22

Провадження № 11-кп/4808/104/25

Категорія ст. 185 ч.4 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Надвірнянського районного суду від 18 листопада 2024 року, відносно ОСОБА_9 за ст. 185 ч.4, ст. 395 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. П`ятихатки, Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Надвірнянського районного суду від 11.04.2023 року за ст. 309 ч.1 КК України до покарання у виді арешту строком 2 місяці,-

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 , вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим.

Зазначає, що суд першої інстанції призначаючи йому покарання не врахував повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування потерпілій ОСОБА_10 завданої матеріальної шкоди, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, осуджує себе за вчиненні кримінальні правопорушення, має незадовільний стан здоров`я у зв`язку з хронічними захворюваннями на ВІЛ та туберкульоз.

Просить вирок Надвірнянського районного суду від 18 листопада 2024 року змінити та призначити йому покарання в межах відбутого строку ув`язнення.

Вироком суду ОСОБА_9 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.4, ст. 395 КК України та призначено йому покарання:

- за ст. 185 ч.4 КК України, із застосуванням ст. 69 ч.1 КК України 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ст. 395 КК України -1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_9 покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Надвірнянського районного суду від 11.04.2023 року, більш суворим, за даним вироком, призначено ОСОБА_9 остаточне покарання -2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_9 в строк остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю відбуте покарання за попереднім вироком Надвірнянського районного суду Івано Франківської області від 11.04.2023 року, у виді 2 місяців арешту, що згідно підпункту «а» п.1 ст. 72 КК України відповідає - 2 місяцям позбавлення волі.

Строк відбуття остаточно призначеного покарання ОСОБА_9 , вказано рахувати з 17.07.2024 року, тобто з часу обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді тримання під вартою залишено до набрання даним вироком законної сили.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану. Крім того останній вчинив умисні дії, які виразились у самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, тобто порушив правила адміністративного нагляду, за наступних обставин.

24.05.2022 року близько 12 год. 40 хв. обвинувачений ОСОБА_9 перебував поруч із магазином інструментів «ПрофіБуд», що розташовується за адресою: смт. Делятин, вул.16 Липня, 283, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.

Знаходячись у вказаному місці, ОСОБА_9 побачив на зовнішньому виставковому стелажі бензотример, після чого у нього виник умисел на його таємне викрадення.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, близько 12 год. 41 хв. 24.05.2022 року таємно викрав із виставкового стелажу бензотример марки «Аl-ko», моделі «FRS 4125», вартістю 4399 грн. 32 коп.

В подальшому, ОСОБА_9 покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на суму 4399 грн. 32 коп.

Крім того, будучи раніше судимим обвинувачений ОСОБА_9 на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив, продовжував порушувати громадський порядок, вчиняв адміністративні правопорушення, та порушив правила перебування під адміністративним наглядом.

Зокрема, 10.04.2023 року ухвалою Надвірнянського районного суду щодо ОСОБА_9 було встановлено адміністративний нагляд з наступними обмеженнями: заборона виходу з дому у період часу із 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. за винятком роботи в нічний час; заборона виїзду за межі Надвірнянського району без дозволу Надвірнянського РВП ГУНП в області; заборона відвідування кафе, барів, ресторанів, де реалізують спиртні напої на розлив; обов`язок з`являтися для реєстрації в Надвірнянський РВП ГУНП в області 2 рази на місяць.

10.04.2023 року ОСОБА_9 було постановлено на облік в Надвірнянський районний відділ поліції ГУНП в області, як особу, щодо якої встановлено адміністративний нагляд.

11.04.2023 року останнього ознайомлено з ухвалою Надвірнянського районного суду від 10.04.2023 року про встановлення відносно нього адміністративного нагляду, попереджено про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду та ознайомлено із правилами перебування під адміністративним наглядом, визначивши дні коли він зобов`язаний прибувати до Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області на реєстрацію, а саме: в першу та третю суботу місяця до 09 год. 00 хв.

Однак в подальшому, обвинувачений ОСОБА_9 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою ухилення від адміністративного нагляду, всупереч вимог п.2 ухвали Надвірнянського районного суду від 10.04.2023 року, без дозволу Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області самовільно залишив межі Надвірнянського району Івано-Франківської області та впродовж часу із 17.06.2023 року по 14.09.2023 року знаходився у с.Мирне Біляївського району, Одеської області.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 , підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, а вирок суду першої інстанції змінити та призначити обвинуваченому більш м`який вид покарання не пов`язаний з позбавленням волі;

- прокурор з приводу поданої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 заперечив, вважає, що її слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, з наступних підстав.

Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 404 ч.1КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.4, ст. 395 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об`єктивну оцінку.

Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_9 наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання було не в повній мірі враховано всі пом`якшуючі обставини та призначено надто суворе покарання, на думку колегії суддів є безпідставними та необгрунтованими.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за скоєний злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому вигляді й розмірі, яке з урахування ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження скоєння нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, та й іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені в ній положення зобов`язують суд при призначені покарання врахувати не лише ступінь тяжкості скоєного злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання і врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції визнано обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого повне визнання вини у вчиненні кримінальних правопорушень, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування потерпілій ОСОБА_10 завданої матеріальної шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , відповідно до ст. 67 ч.1 КК України судом визнано рецидив злочинів.

Окрім цього, судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який раніше неодноразово судимий, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, (офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні немає нікого), має постійне місце проживання за яким характеризується посередньо, на обліках в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, його поведінку до і після вчинення кримінальних правопорушень.

З висновку досудової доповіді Надвірнянського районного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Івано Франківські області у обвинуваченого встановлено високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, спосіб життя, а особливо історію правопорушень та високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства неможливе.

Також судом враховано думку потерпілої ОСОБА_10 , яка будь - яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає, з приводу міри покарання покладається на розсуд суду.

Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Застосування ст. 69 КК України можливе лише за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 за ст. 185 ч.4 КК України було встановлено обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, застосовано вимоги ст. 69 ч.1 КК України та призначено основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 185 ч.4 КК України.

Апеляційний суд вважає, що призначення більш м`якого покарання за інкриміновані злочини не відповідатиме ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як необґрунтовану. Доводи апеляційної скарги поданої обвинуваченим ОСОБА_9 повністю спростовуються висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими належними доказами, яким дана вичерпна правова оцінка.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 , залишити без задоволення.

Вирок Надвірнянського районного суду від 18 листопада 2024 року про обвинувачення ОСОБА_9 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.4, ст. 395 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_5

ОСОБА_4