Рішення

від 24.04.2025 по справі 280/3005/22

НЕ ВКАЗАНО

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року Справа № 280/3005/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Софіївського сільського голови Софіївської сільської ради Бердянського району Запорізької області Захаревича Станіслава Володимировича, Софіївської сільської ради Бердянського району Запорізької області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Софіївського сільського голови Софіївської сільської ради Бердянського району Запорізької області Захаревича Станіслава Володимировича (далі відповідач 1), Софіївської сільської ради Бердянського району Запорізької області (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Софіївської сільської ради Бердянського району Запорізької області №16-к від 28 січня 2022 року «Про відсторонення від роботи посадових осіб та працівників без збереження заробітної плати» в частині відсторонення від роботи без збереження заробітної плати - ОСОБА_1 , старосту Гюнівського старостинського округу Софіївської сільської ради Бердянського району Запорізької області;

зобов`язати відповідача 2 виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 907,00 грн. за один робочий день за період з моменту відсторонення з 31.01.2022 року по день фактичного допущення до роботи.

16.05.2022 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне розпорядження є протиправним та таким, що порушує конституційні права позивача на працю. Позивач зазначає, що жодні документи, які стосуються посадових обов`язків позивача відсутні зобов`язання її проходи щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, як і не передбачено підстав для відсторонення від роботи з підстав не проходження процедури відповідних щеплень. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 визначено, що на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають, зокрема працівники органів місцевого самоврядування. Відповідач зазначає, що наказом МОЗ України визначено, що щеплення є обов`язковим. При цьому, відповідач зазначає, що обов`язковість вакцинування не стосується лише тих працівників, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Відповідач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 саме на керівників державних органів/органів місцевого самоврядування покладено обов`язок здійснювати контроль за проведення обов`язкових профілактичних щеплень та приймати рішення про відсторонення від роботи тих працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових щеплень. Відповідач зазначає, що позивач не отримала ні повного курсу вакцинації, ні однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, та не надала медичну довідку про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень, а також не надала підтвердження про тимчасові протипоказання вакцинації, що зумовило прийняття спірного розпорядження. У зв`язку із викладеним у письмових поясненнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступне.

Судом встановлено, що з 20 листопада 2020 року ОСОБА_1 була затверджена на посаду старости села Радолівка Бердянського району Запорізької області та присвоєно 13 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування (рішення Коларівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 19.11.2020 №11 «Про затвердження на посади старост населених пунктів Коларівської сільської ради Бердянського району Запорізької області»).

Рішенням Коларівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 20 грудня 2021 року № 10 «Про перейменування Коларівської сільської ради Бердянського району Запорізької області та її виконавчих органів», її перейменовану у Софіївську сільську раду Бердянського району Запорізької області та відповідних виконавчих органів згідно переліку.

26 січня 2022 року Софіївським сільським головою виданого розпорядження № 7-аг «Про попередження про обов`язкове щеплення проти COVID-19 для працівників органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до п.1 вказаного розпорядження, працівники попереджені про відсторонення від роботи з 31.01.2022 на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. Перелік працівників вказаний у додатку 1 до цього розпорядження.

28 січня 2022 року Софіївським сільським головою виданого розпорядження №16-к «Про відсторонення від роботи посадових осіб та працівників без збереження заробітної плати», на підставі якого позивачка була відсторонена від роботи починаючи з 31.01.2022.

Позивач, не погодившись з правомірністю спірного розпорядження, звернулась з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судом встановлено, що підставою для прийняття спірного розпорядження стало не проходження позивачем курсу вакцинації проти COVID-19, за відсутності довідки про наявність протипоказань до такої вакцинації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин мала статус посадової особи органу місцевого самоврядування.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Згідно ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» - кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я.

Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Згідно з пп.а, б ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

За приписами ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Згідно ст.11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»-організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153, із наступними змінами та доповненнями, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3)закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83; 7) органів місцевого самоврядування (Перелік доповнено новим пунктом 7 згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я №2664 від 30.11.2021); 8) закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності; 9) комунальних підприємств, установ та організацій.

Згідно з вказаним наказом щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку №2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачу за станом здоров`я було протипоказано проведення щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021 року) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком №2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

У постанові від 17 квітня 2019 року, ухваленій у справі №682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі №331/5291/19 зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин позивачка займала посаду старости села Радолівка.

А тому відповідно до покладених на неї обов`язків мала не лише співпрацювати з посадовими особами сільської ради, а і безпосередньо контактувати з мешканцями села з питання сприяння жителям відповідного старостинського округу у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також у поданні відповідних документів до зазначених органів, організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням, тощо.

За таких обставин, виконання посадових обов`язків старости села пов`язано із великим колом спілкування старости села, а відповідно відсторонення позивача від посади у зв`язку із не проходженням вакцинації є обґрунтованим та спрямований на забезпечення благополуччя мешканців старостинського округу.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Софіївського сільського голови Софіївської сільської ради Бердянського району Запорізької області Захаревича Станіслава Володимировича (72131, Запорізька область, Бердянський район, с.Софіївка, пров.Поштовий, буд.8), Софіївської сільської ради Бердянського району Запорізької області (72131, Запорізька область, Бердянський район, с.Софіївка, пров.Поштовий, буд.8, код ЄДРПОУ 05379168) про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова