Рішення від 24.04.2025 по справі 500/1027/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1027/25

24 квітня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.59-60) просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 №192450008073 від 06.02.2025;

зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.01.1989 по 01.01.1991; з 01.01.1996 по 31.03.1999; з 01.07.1999 по 04.07.2000; з 01.10.2024 по 31.01.2025;

зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 11.01.2025.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №192450008073 від 06.02.2025, позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 10.01.1989 по 25.06.2002, оскільки дата наказу про прийняття на роботу має виправлення. Період частково зараховано відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та період роботи згідно архівної довідки про заробітну плату № 98 від 12.06.2024, оскільки по батькові має скорочення.

Позивач не погоджується з такою відмовою органу Пенсійного фонду та стверджує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. При цьому вважає, що надала усі необхідні документи, що підтверджують її страховий стаж, а відповідачем прийняте протиправне рішення, яким позбавлено її права на соціальний захист.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У строк, встановлений судом, надійшов відзив. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглядалася ГУ ПФУ в Запорізькій області. Рішенням відповідача №192450008073 від 06.02.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу. Згідно з наданими до заяви про призначення пенсії документами страховий стаж позивача становить 27 років 18 днів. Вважає, що зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 10.01.1989 по 25.06.2002 у відповідності до записів трудової книжки правових підстав немає, оскільки відомості про трудову діяльність зазначені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58). Просить відмовити у задоволенні позову (а.с.24-28).

Ухвалою від 07.03.2025 відмовлено в залученні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області співвідповідачем в цій адміністративній справі.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після досягнення віку 60 років, 30.01.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.42), надавши документи згідно з переліком, вказаним у розписці-повідомленні (а.с.43).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого №192450008073 від 06.02.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У цьому рішенні вказано, що страховий стаж заявниці складає 27 років 18 днів.

Зі змісту рішення вбачається, що до загального стажу не було зараховано період роботи з 10.01.1989 по 25.06.2002, оскільки дата наказу про прийняття на роботу має виправлення. Період частково зараховано відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Не зараховано період роботи згідно з архівною довідкою про заробітну плату № 98 від 12.06.2024, оскільки по-батькові має скорочення (а.с.11 зворот, 56).

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу відповідачу надана трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 16.08.1980, яка містить такі записи щодо трудової діяльності в Шумській фабриці Вілія:

запис №5, 10.01.1989, прийнята швеймотористкой, підстава: протокол 1 від 10.01.1989,

запис №6, 30.03.1994, Шумська фабрика Вілія перейменована на Шумське ТОВ Вілія, підстава: наказ №1 від 30.03.1994,

запис №7, 25.06.2002, звільнена за згодою сторін, підстава: наказ №37 від 25.06.2002.

Запис про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.13-14, 53-54).

Запис №5 в даті наказу про прийняття на роботу має виправлення, а тому вказаний період зарахований відповідачем частково у відповідності до даних реєстру застрахованих осіб.

Порядок ведення трудових книжок на час прийняття позивача на роботу регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Судом встановлено, що в записі №5 від 10.01.1989 про прийняття позивача на роботу міститься виправлення, однак суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено довідку № 98 від 12.06.2024 про заробітну плату, однак у переліку документів, вказаному у розписці-повідомленні, при подані ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії та серед документів, долучених до матеріалів справи, така довідка відсутня. Натомість наявна довідка про заробітну плату від 28.01.2025 № 03-01/2/77, яка була долучена для підтвердження страхового стажу разом з заявою позивача про призначення пенсії та надана до матеріалів справи (а.с.38).

Згідно з відомостями цієї архівної довідки в книгах розрахунків по оплаті праці за 1989-2002 роки наявні дані щодо заробітної плати позивача. Відомості з прізвищем, ім`ям по батькові (далі - ПІБ) позивача в первинних документах підприємства зазначалися по різному: як з вказаними скороченнями, так і повністю (Гук ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Гук Неоніла Анд., Гук Неоніла Ан.).

Така довідка видана архівним відділом на підставі книги розрахунків по оплаті праці за 1989-2002 роки.

Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області проведено перевірку архівної довідки про заробітну плату від 28.01.2025 №03-01/2/77, виданої Архівним відділом Кременецької районної військової адміністрації Тернопільської області ОСОБА_1 за період роботи з 01.01.1989 по 30.06.2000 в Шумському філіалі Почаївського виробничого об`єднання Іква, Шумській фабриці Вілія. За результатами перевірки архівної довідки про заробітну плату від 28.01.2025 за даними первинних документів встановлено розбіжності у березні, червні 1990 року, лютому 1993 року, про що складено акт від 13.02.2025 (а.с.44-45). Рекомендовано надати оновлену довідку.

Після проведеної перевірки Архівним відділом Кременецької районної військової адміністрації Тернопільської області видано оновлену довідку про заробітну плату від 13.02.2025 №03-01/2/135 (а.с.46).

Суд зазначає, що дійсно стосовно написання по батькові у відомостях про особу в архівній довідці від 28.01.2025, так і в оновленні довідці від 13.02.2025, наявні скорочення. Проте такий недолік у написанні по батькові ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірний період до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , що додатково підтверджується записами її трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 16.08.1980 (а.с.13-14, 53-54).

На переконання суду, обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім`я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.

Отже, неповне написання по батькові в архівній довідці (виданій на підставі первинних документів підприємства, де працювала позивач), при тому, що судом достеменно встановлено, що мова йде саме про ОСОБА_1 , про що свідчать інші докази на підтвердження цього ж страхового стажу (трудова книжка), не є підставою для не зарахування спірного періоду до її страхового стажу. Крім того варто зазначити що відповідачем самостійно зараховано частково період роботи позивача, зокрема, періоди роботи: з 02.01.1991 по 31.12.1995 (догляд за дитиною до 03 років); з 01.04.1999 по 30.06.1999, з 01.08.2000 по 31.08.2000.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню трудова діяльність позивача за період з 10.01.1989 по 01.01.1991; з 01.01.1996 по 31.03.1999; з 01.07.1999 по 04.07.2000.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №192450008073 від 06.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню в частині відмови зарахувати спірні періоди до страхового стажу (окрім вже зарахованого періоду).

Стосовно періоду з 01.01.2004, то з цього часу набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 наявний запис про прийняття на роботу з 25.05.2023 у ТОВ «Стаф клінінг» прибиральницею службових приміщень. Запис про звільнення в трудовій книжці відсутній у зв`язку з продовженням трудової діяльності на момент звернення з заявою про призначення пенсії та на момент подання цієї позовної заяви. Відомості розрахунку про стаж ОСОБА_1 містять інформацію зарахованої трудової діяльності до 30.09.2024 (а.с.12, 56 зворот).

У відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 на час розгляду справи у суді відображена сплата страхових внесків роботодавцем ТОВ «Стаф клінінг» (код ЄДРПОУ 44971590) та нарахування заробітної плати за період з 01.10.2024 по 31.01.2025 (а.с.31-33).

Отже, оскільки наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що з 01.10.2024 по 31.01.2025 позивачу був нарахований дохід у вигляді заробітної плата, з якої страхувальником (ТОВ «Стаф клінінг») сплачені страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період роботи.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 підлягають зарахуванню періоди роботи: з 10.01.1989 по 01.01.1991, з 01.01.1996 по 31.03.1999, з 01.07.1999 по 04.07.2000 в Шумській фабриці Вілія, Шумське ТОВ Вілія, з 01.10.2024 по 31.01.2025 в ТОВ «Стаф клінінг».

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком з 11.01.2025, то суд зазначає таке.

За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнула віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.

Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 18 днів (а.с.12,56 зворот), про що також вказано в оскаржуваному рішенні (а.с.11зворот, 56).

Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 32 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу.

Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача від 30.01.2025 про призначення пенсії за віком. Позовна вимога підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.

Стосовно дати призначення пенсії, то згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

У разі наявності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 11.01.2025, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ в Запорізькій області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 484,48 грн, сплачений відповідно до квитанції від 24.02.2025 (а.с.9).

У позові представник позивача заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами сьомою, дев`ятою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що 17.02.2025 укладено договір про надання правничої допомоги між Сідоровим Віталія Михайловича (адвокат) та позивачем ОСОБА_1 (клієнт), за яким адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси позивача під час здійснення, серед іншого, адміністративного судочинства. Розмір надання правничої допомоги за договором становить 10000,00 грн + 1000 грн (судовий збір) у справі про оскарження відмови ПФУ до Тернопільського окружного адміністративного суду. Повний спектр юридичних послуг: написання позову та інших процесуальних документів, збирання доказів, представництво інтересів у суді (а.с.17).

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, адвокатом, надано суду розрахунок сум гонорару (вартості послуг) за надану правову допомогу на суму 10000,00 грн. Відповідно до змісту цього розрахунку, адвокатом надані наступні послуги: консультація щодо суті спору, необхідних документів для підготовки позову (вартість 1000,00 грн), обрахунок страхового стажу позивача (500,00 грн), пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах (2000,00 грн), складання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії (до вартості входить написання інших заяв по суті справи, зокрема - відповіді на відзив, а також інших заяв та клопотань) (4000,00 грн), представництво інтересів клієнта у суді (участь у судових засіданнях по справі) (2000,00 грн), оформлення додатків до позовної заяви (500,00 грн) (а.с.18).

Докази розрахунків між сторонами відсутні.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (10000,00 грн) є надмірним. При цьому суд зазначає, що ця справа є справою незначної складності; адміністративними судами вирішено велику кількість подібних спорів та у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні судові рішення у таких справах, а тому адвокат був обізнаним щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, написання позову не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, справедливим розміром відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 3000,00 грн; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 №192450008073 від 06.02.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.01.1989 по 01.01.1991; з 01.01.1996 по 31.03.1999; з 01.07.1999 по 04.07.2000; з 01.10.2024 по 31.01.2025 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 11.01.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 3484,48 грн (три тисячі чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.), у тому числі по сплаті судового збору у сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.), витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158б, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69005, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20490012).

Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2025 року.

СуддяЧепенюк О.В.