Ухвала

від 24.02.2025 по справі 520/28136/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

24 лютого 2025 року справа №520/28136/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва Ольга Вікторівна, розглянувши у письмовому провадженні адміністративного справу

за позовною заявоюкерівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в

інтересах держави в особі Головного управління Державної служби

України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

доЛіпецької сільської ради Харківського району Харківської області

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні

дії,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (далі по тексту - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліпецької сільської ради Харківського району Харківської області (далі по тексту відповідач), в якій просить зобов`язати Липецьку сільську раду Харківського району Харківської області вжити заходів щодо приведення у належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №79245, розташованого за адресою: вулиця Пушкінська, 8Б, село Липці, Харківського району, Харківської області, а саме:

- місця розташування ПРУ №79245 позначити за допомогою табличок (написів) та покажчиків руху до нього;

- біля вхідних дверей до ПРУ №79245 вивісити таблички розміром 60 х 50 см із зазначенням номера споруди, її балансоутримувача, місця зберігання ключів, особи, відповідальної за утримання та експлуатацію сховища в мирний час, її місцезнаходження і номера телефону;

- забезпечити можливість користування входами до ПРУ №79245 особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення;

- обладнати входи до ПРУ №79245 дерев`яними або металевими трапами для забезпечення вільного користування сховищами особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення;

- привести у належний стан комунікації ПРУ №79245, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення;

- забезпечити приміщення ПРУ №79245 в повній мірі штучним освітленням;

- здійснити захищення електричних світильників від механічного пошкодження;

- виконати з`єднання жил електричних проводів в приміщеннях ПРУ №79245 за допомогою паяння, зварювання, опресування або затискачів;

- розробити документацію на ПРУ №79245, у якій відображаються відомості про терміни і результати проведених оглядів, обстежень та випробувань, проведених технічних обслуговувань, поточних та капітальних ремонтів тощо;

- створити об`єктові формування цивільного захисту з обслуговування та призначити осіб, відповідальних за обслуговування та експлуатацію ПРУ №79245;

- забезпечити ПРУ №79245 необхідною кількістю засобів індивідуального захисту, радіаційної і хімічної розвідки, спеціальної обробки, зв`язку відповідно до норм оснащення формування з обслуговування захисної споруди згідно з додатком 19 до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту" від 09.07.2018 №579, яка може використовуватися формуваннями з обслуговування захисних споруд;

- укомплектувати захисну споруду ПРУ №79245 необхідним майном на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю, відповідно до переліку майна, необхідного для укомплектування захисної споруди, згідно з додатком 20 до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту" від 09.07.2018 №579;

- забезпечити ПРУ №79245 необхідними лікарськими засобами та медичними виробами для укомплектування запасів медичного майна у ПРУ згідно додатку 21 до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту" від 09.07.2018 №579.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог законодавства у сфері обороноздатності держави, згідно з актом оцінки стану готовності захисних споруд цивільного захисту, указані споруди перебувають у неналежному стані, що є порушенням установлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення. Позивач вказує, що органом ДСНС попередньо вже вживалися відповідні заходи впливу до відповідача шляхом оформлення припису, однак після проведення повторного огляду інспекторським складом виявлено ряд неусунутих відповідачем порушень і недоліків під час експлуатації та обслуговуванні укриття, що свідчить про невиконання відповідачем обов`язку щодо належного утримання захисної споруди. Посилаючись на те, що орган ДСНС з відповідним позовом до суду не звертався, прокурор вважає, що наразі є підстави для звернення органу прокуратури із цим позовом в інтересах держави в особі органу ДСНС у силу положень статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/28136/23.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 зупинено провадження у даній справ до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №260/4199/22.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 поновлено провадження у даній справі.

Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Системно аналізуючи наведене правове регулювання, суд вважає, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Приписами пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі по тексту - Закон України «Про прокуратуру») визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 23 указаного Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Системний аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд наголошує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві право на звернення до суду з даною позовною заявою керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСНС у Харківській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести у стан готовності протирадіаційного укриття.

Отже, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Харківській області. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, у зв`язку із чим саме прокурор звертається з цим позовом до суду.

З матеріалів справи встановлено, що провадження у цій справі зупинялося до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №260/4199/22. У вказаній справі Верховний Суд ухвалою від 25.01.2024 передав справу з ідентичними предметом спору, позовними вимогами на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

При цьому підставою для передачі суд визначив необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання, оскільки колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 23 Закону України №1697-VII у частині повноважень прокурора щодо захисту інтересів держави шляхом реалізації права на звернення в особі суб`єкта владних повноважень до суду із позовом.

Зокрема, суд послався на те, що у справах №160/11353/22, №160/8894/22, №160/14651/22, №560/10319/22, № 320/3128/23, № 620/8815/22, № 620/6785/22, №260/4120/22, №260/4199/22, № 260/4044/22 суди дійшли висновку про відсутність у прокурора права на звернення до суду із позовом в особі територіального органу ДСНС України про зобов`язання суб`єкта (балансоутримувача) привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення). Протилежних висновків дійшли суди попередніх інстанцій у справах №280/1532/23, №240/24144/22, №600/809/23-а, №560/9769/22, №420/6185/22 та інші.

Однак ухвалою від 20.06.2024 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду повернула відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вказану адміністративну справу для розгляду з мотивів порушення процедури передачі справи для розгляду.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище.

Таким чином, при вирішенні цієї справи суд виходить з останніх за часом правових позицій Верховного Суду.

Релевантна правова позиція Верховного Суду у подібних справах вказує на відсутність у прокурора права на звернення з подібними вимогами. Такі висновки, зокрема, застосовані у постановах Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №160/14510/22 та від 06.12.2024 у справі №160/8894/22, де Верховний Суд скасовував рішення судів попередніх інстанцій та залишав позови прокурора з аналогічними вимогами без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що у позовній заяві, яку подав прокурор, він визначив, що підставою пред`явлення цього позову є саме бездіяльність органів державної влади у здійсненні своїх функцій, а тому саме в інтересах ГУ ДСНС у Харківській області як позивача у цій справі прокурор подав позов.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (частина п`ятнадцята статті 32 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно із пунктом 3 "Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (далі по тексту - Порядок №138) балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку №138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 (далі - Наказ №579).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу №579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу №579).

Пунктом 1 "Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (далі - "Положення №1052") встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно із пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до пункту 4 Положення №1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту" від 21.04.2021 №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 "Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки".

Одночасно, вказаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 "Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту", згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Системно аналізуючи наведене, суд вважає, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

Крім того, у постанові від 23.01.2025 у справі №520/16197/23, Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України у редакції Закону України №2655-ІХ, підкреслив, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України окреслена прив`язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.

Отже, суд зазначає, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Харківській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

Тому прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви прокурора без розгляду, адже у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 3 статті 240 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Враховуючи наведене, оскільки судом встановлено, що керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області не має права на звернення до суду з вказаним позовом, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись положеннями статті 240, 241, 243, 248, 256, 264, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (вулиця Першого Травня, 63, місто ДергачіЮ Харківська область, 62303) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вулиця Шевченка, 8, місто Харків, харківська область, 61013, код ЄДРПОУ: 38631015) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліпецької сільської ради Харківського району Харківської області (вулиця Покровська, 5, село Липці, Харківська області, 62414, код ЄДРПОУ: 04396615) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяОльга НІКОЛАЄВА